Геодинаміка. – 2020. – №2(29)

Permanent URI for this collectionhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/59295

Науковий журнал

Науковий журнал «Геодинаміка» містить три наукові розділи – «Геодезія», «Геологія», «Геофізика». У ньому опубліковано українською, російською та англійською мовами статті українських та зарубіжних вчених із зазначених дисциплін, які стосуються проблем геодинаміки та суміжних питань. Для спеціалістів – геодезистів, геологів та геофізиків, науковців академічних і галузевих установ, викладачів, аспірантів та студентів закладів вищої освіти, які займаються проблемами геодинаміки та дослідженнями у суміжних галузях наук. Номери журналу «Геодинаміка», починаючи з 2014 р., внесено в базу «Index Copernicus». Статті, опубліковані в журналі «Геодинаміка», визнає ДАК України для захисту кандидатських та докторських дисертацій як наукометричні. Журнал «Геодинаміка" входить до електронного міжнародного каталогу періодичних видань Ulrich's Web Global Serials Directory Науковий журнал «Геодинаміка» охоплює Індекс цитування пошукових джерел (ESCI) – новий індекс у Web of Science™ Core Collection.

Геодинаміка : науковий журнал / Міністерство освіти і науки України, Національний університет «Львівська політехніка», Державна служба геодезії, картографії та кадастру України, Національна академія наук України, Інститут геофізики ім. С. І. Субботіна, Інститут геології і геохімії горючих копалин, Львівське астрономо-геодезичне товариство ; головний редактор К. Р. Третяк. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2020. – № 2 (29). – 109 с. : іл.

Геодинаміка

Зміст


1
5
21
33
51
66
79
89
97
107

Content


1
5
21
33
51
66
79
89
97
107

Browse

Search Results

Now showing 1 - 10 of 10
  • Thumbnail Image
    Item
    Seismic zoning of Kyiv in physical parameters of soil oscillations
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-25) Кендзера, О.; Семенова, Ю.; Kendzera, O.; Semenova, Y.; Інститут геофізики ім. С. І. Субботіна Національної академії наук України; Subbotin Institute of Geophysics of National Academy of Sciences of Ukraine
    Мета. У роботі обґрунтовано необхідність побудови карт сейсмічного зонування Києва в фізичних термінах коливань ґрунту: пікових прискореннях (PGA), пікових швидкостях (PGV) або пікових зміщеннях (PGD), які є основою для ефективного використання методів розрахунку сейсмічних навантажень на будинки, споруди та окремі відповідальні конструкції. Проміжним етапом створення таких карт є розроблення карти сейсмічного зонування (районування) території Києва в термінах відносних інтегральних оцінок спектральних приростів у сейсмічних коливаннях ґрунту, які виникають за рахунок впливу особливостей розподілу фізичних параметрів ґрунтових комплексів. Проміжна карта дає розподіл на території міста кількісної оцінки впливу спектральних характеристик ґрунтових комплексів на сейсмічну небезпеку, виражену системними фізичними величинами. Методика. Застосовано аналітично-емпіричний підхід до картування сейсмічної небезпеки територій. У межах території Києва методом сейсмогеологічних аналогій виділено ділянки (таксонометричні зони), на яких сейсмічний ефект може суттєво відрізнятися як за фізичними параметрами: зміщення, швидкість, прискорення, так і за здатністю ґрунтових товщ істотно впливати на спектральні характеристики ґрунтових комплексів. Для кожної таксонометричної зони побудовано розрахункову сейсмогеологічну модель із параметрами непружного деформування, які дають змогу врахувати виникнення нелінійних ефектів у разі значних сейсмічних впливів. Методом еквівалентного лінійного моделювання розраховано частотні характеристики ґрунтових моделей кожної таксонометричної зони. Розраховано усереднену амплітудно-частотну характеристику для ґрунтових умов території Києва. Побудовано карту розподілу відхилення інтегрального коефіцієнта підсилення ґрунтами сейсмічних коливань від середнього значення для території Києва. Інтегральним коефіцієнтом спектрального підсилення прийнято площу підспектральної функції. Виконано динамічний аналіз поширення сейсмічних коливань у сейсмоґеологічних моделях та проілюстровано вплив верхнього осадового шару на значення пікових прискорень ґрунту PGA на вільній поверхні. Наукова новизна. Вперше в межах території Києва виділено ділянки (таксонометричні зони), на яких відрізнятиметься реакція ґрунтової товщі на сейсмічний вплив. Побудовано карту розподілу відхилення інтегрального коефіцієнта підсилення ґрунтами сейсмічних коливань від середнього значення для території Києва. Практична значущість. Карту сейсмічного зонування (районування) Києва в амплітудних термінах коливань ґрунту запропоновано використовувати у разі застосування спектрального методу розрахунку на аварійне сполучення навантажень з урахуванням сейсмічного впливу для визначення значення розрахункових відносних прискорень ґрунту досліджуваного будівельного майданчика
  • Thumbnail Image
    Item
    Magneto-mineralogical grounds of the earth’s upper mantle magnetization. Overview
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-25) Орлюк, М. І.; Друкаренко, В. В.; Шестопалова, О. Є.; Orlyuk, M. I.; Drukarenko, V. V.; Shestopalova, O. Ye.; Інститут геофізики ім. С. І. Субботіна Національної академії наук України; Subbotin Institute of Geophysics, National Academy of Sciences of Ukraine
    Мета дослідження. Обґрунтувати, що джерела виявлених нині магнітних аномалій з довжинами хвиль у перші тисячі кілометрів можуть мати магнітно-мінералогічну природу за рахунок існування на мантійних глибинах магнітних мінералів, зокрема магнетиту, гематиту, самородного заліза, а також сплаву заліза та кобальту. Показати також, що зміна магнітних властивостей цих мінералів за рахунок термодинамічного та флюїдного режимів може бути причиною сучасних часових змін довгохвильових магнітних аномалій. Згідно з численними роботами різних авторів трансформації магнітних мінералів відбуваються в особливих тектонічних зонах верхньої мантії Землі, зокрема областях різних типів зчленування літосферних плит, рифтів, плюмів, тектонотермальної активізації тощо. Магнітними можуть бути ділянки верхньої мантії із температурами, нижчими від температури Кюрі магнетиту, наприклад, у зонах субдукції, кратонах та місцях з древньою океанічною літосферою. Окрім магнетиту та самородного заліза, потенційним джерелом магнітних аномалій верхньої мантії можуть бути оксиди заліза, зокрема гематит (α-Fe2O3), який є домінантним оксидом у зонах субдукції на глибинах від 300 до 600 км. Експериментально зарубіжні дослідники довели, що в холодних субдукційних плитах гематит може зберігати свої магнітні властивості до перехідної зони мантії (приблизно 410–600 км). Висновки. Виконаний огляд попередніх досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів дав змогу обґрунтувати на магнітно-мінералогічному рівні можливість існування на мантійних глибинах намагнічених порід, зокрема самородного заліза, та можливі їх зміни за рахунок термодинамічних факторів та флюїдного режиму. Експериментально зарубіжні дослідники довели, що у місцях занурення літосферних плит на мантійних глибинах тривалий час може зберігатися їхня намагніченість, а також прогнозовано може спостерігатися підвищення магнітної сприйнятливості за рахунок ефекту Гопкінсона поблизу температури Кюрі магнітних мінералів. Практична значущість. Отримана інформація про те, що мантія до глибин перехідної зони може містити магнітні мінерали та мати залишкову намагніченість, допоможе в інтерпретації як сучасних магнітних аномалій, так і палеомагнітних даних
  • Thumbnail Image
    Item
    Entropy maximization method in thermodynamic modelling of organic matter evolution at geodynamic regime changing
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-25) Хоха, Ю. В.; Яковенко, М. Б.; Любчак, О. В.; Khokha, Yu. V.; Yakovenko, M. B.; Lyubchak, O. V.; Інститут геології і геохімії горючих копалин Національної академії наук України; Institute of Geology and Geochemistry of Combustible Minerals of National Academy of Sciences of Ukraine
    Мета. Основна мета нашого дослідження – продемонструвати використання методу максимізації ентропії для розрахунку складу геохімічної системи, що складається із твердих та газоподібних органічних речовин. Зміна геодинамічної обстановки є рушійною силою перерозподілу елементів між сполуками в таких системах. Відповідно до апарату термодинаміки, основними факторами, які впливають на цей перерозподіл, є тиск, температура та початкова кількість елементів. Методи. Метод мінімізації енергії Гіббса, метод максимізації ентропії, метод констант незалежних хімічних реакцій, метод невизначених множників Лагранжа, ітераційний метод Ньютона–Рафсона. Відомо, що розсіяна органічна речовина, яка переважно представлена багатьма типами керогену, являє собою нерегулярний полімер, будову якого неможливо описати однозначно. Для розрахунку рівноваги в системі кероген/гази, щоб одержати надійні результати, необхідно застосувати нову модель, яка б не ґрунтувалась на модельних структурах керогену. Ми запропонували і детально описали спосіб застосування формалізму Джейнса та максимізації ентропії для розрахунку зміни складу системи кероген/газ під час зміни геодинамічних режимів. Для розрахунків створено програмне забезпечення у вигляді макросів Excel та компільованої системної бібліотеки мовою Visual Basic. Результати. Для перевірки надійності методу та алгоритму розраховано склад системи, що складається із керогену ІІ типу, вуглеводнів від метану до пентану (з ізомерами), вуглекислого газу, води та сірководню. Результатом розрахунку стали мольні частки вуглеводневих компонентів та адитивних груп, з яких складається кероген, для різних глибин земної кори. Обчислення виконано для трьох теплових потоків: 40, 75 та 100 мВт/м 2, із урахуванням літостатичного тиску. Новизна. Встановлено, що зміна геодинамічної обстановки впливає на розподіл елементів між газами та керогеном у замкненій термодинамічній системі; моделювання поведінки системи кероген/газ із застосуванням методу максимізації ентропії дає результати, які не суперечать експериментам з вивчення структури керогену ІІ типу в різних стадіях зрілості; характер змін концентрацій вуглеводневих газів у рівновазі з керогеном ІІ типу свідчить про те, що гіпотеза “нафтового вікна” не суперечить постулатам рівноважної термодинаміки. Практична значущість. Метод максимізації ентропії можна успішно використовувати для розрахунку складу різних геохімічних систем із органічних сполук. Метод придатний для визначення хімічного складу нерегулярних полімерів, таких як кероген, бітум, гуміни, у рівновазі з газами та рідинами.
  • Thumbnail Image
    Item
    Structural-kinematic relationships at the development of shear dislocations and their impact on localization of gas-dynamic phenomena on the example of Krasnoarmiiska monocline at Donbas
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-25) Безручко, К. А.; Д’яченко, Н. О.; Bezruchko, K.; Diachenko, N.; Інститут геотехнічної механіки ім. М. С. Полякова Національної академії наук України; Institute of Geotechnical Mechanics named by N. Poljakov of National Academy of Sciences
    Мета. Метою роботи є реконструкція геодинамічного розвитку зсувної дислокаційної зони (зсувних полів напружень) Красноармійської монокліналі (КМ) Донбасу (Східна Україна) та виявлення закономірностей її впливу на виникнення газодинамічних явищ (ГДЯ) у вугільних відкладах. Методика. Для аналізу структурно-геологічної інформації застосовано методи цифрової геологічної картографії, гірничо-геометричного моделювання, геолого-структурного аналізу та структурно-геоморфологічного реконструювання. Використано комплекс методів статистичного оброблення даних про тектонічну порушеність оцінювання частоти зустрічі азимутних орієнтувань методом роз-діаграм. Застосовано прийоми морфо-тектонічного аналізу вугільного пласта (математичний прийом виділення градієнтних структур). Результати. Запропоновано тектонічну модель формування пул-апартів у режимі транстенсії на теренах КМ (на прикладі шахти “Добропільська”), що зумовлює прояви ГДЯ (зокрема “мокрі суфляри”) у вигляді малих улоговин просідання у зонах кулісного перекриття зсувів. Останні сформовані під дією зсувного поля тектонічних напружень (вісь укорочення простору (σ1) внаслідок горизонтального зсуву орієнтована за азимутом 160–170° (340–350°), вісь подовження (σ3) – 70–80° (250–260°). Поєднання облямовувальних Y та T розривів в умовах транстенсії, швидше за все, забезпечує газопроникність та водопроникність зони. Досліджено структурно-кінематичні закономірності формування та розвитку зсувних дислокацій КМ Донбасу. Наукова новизна. Вперше на основі розробленої цифрової моделі фактичної тектонічної порушеності масиву гірських порід на прикладі групи гірничих відведень шахт КМ досліджено структурно-кінематичні закономірності формування та розвитку зсувних дислокацій Красноармійського району Донбасу та їх вплив на формування зон ГДЯ. Вперше встановлено, що: а) субпаралельні диз’юнктиви ПнС орієнтування (15–30°) незалежно від морфології слугують межами паралелограмоподібних блоків, утворюючи або лускаті пакети, або пакети скидних уступів (залежно від морфології розриву), обмежені за простяганням скидовими зміщувачами Пн-ПнС та ПдЗ падіння; в разі лускатих пакетів у орієнтуванні падіння зміщувачів домінує С-ПдС напрямок, розриви, що обмежують скидні уступи, характеризуються зустрічним ЗПн напрямком падіння; б) розриви ПдС орієнтування, морфологічно представлені зсуво-насуваами та з глибиною змінюють не тільки кут падіння з 35° до 85°, але й азимут простягання (з 20–25° до 50°), утворюючи в плані віялове оперення основного розриву; в) розриви різної морфології представлені не поодиноким зміщувачем, а серією порушень на всіх стратиграфічних горизонтах, які формують зону розривоутворення - вертикальну “тектоносмугу”; г) у ПнС частині шахти “Піонер” виявлено дуплекс-стиснення (режим транспресії), виражений складчастою системою (F), ширина яких до 287 м, і фрагментами пологих Новоіверських насувів, що змінюють простягання; д) зона розташованих ланцюгом дуплексів розтягу, що мають характерну ламано-ступінчасту конфігурацію на шахті “Добропільська”, до якої приурочені “мокрі суфляри”, розвивається завдяки локальному розтягу (транстенсії); е) параґенез деформацій на досліджуваній території відповідає зсувному полю тектонічних напруг із північ-північно-західним напрямком стиснення і схід-північно-східним - розтягування, в якому по розривах відбуваються скидо-зсувні зміщення. Практична значущість. Встановлені закономірності впливу зсувної тектоніки на формування ГДЯ у вугільних пластах важливі не тільки уточненням механізму тектоноґенезу та природи формування пул-апартів (кулісоподібних зон розтягу), але і можливістю використання додаткових прогностичних критеріїв пошуків скупчень вільного метану та його раптових проявів (ГДЯ) у вугільних пластах. Застосування на гірничовидобувних підприємствах цих закономірностей дасть змогу зменшити витрати на боротьбу з небезпечними проявами ГДЯ та надійно їх прогнозувати.
  • Thumbnail Image
    Item
    Geodynamics of formation of the transition zone between the Dnieper–Donets basin and the Donbas foldbelt. Tectonic style of inversion deformations
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-25) Бартащук, О. В.; Суярко, В. Г.; Bartashchuk, A. V.; Suyarko, V. G.; Український науково-дослідний інститут природних газів; Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна; Ukrainian Research Institute of Natural Gases; V. N. Karazin Kharkiv National University
    Мета. На підставі новітніх матеріалів геологічного картування дислокаційних поверхів осадового чохла Західно-Донецького грабена досліджено структурні прояви тектонічної інверсії рифтогенної структури у зоні її зчленування із Донецькою складчастою спорудою. Методика. З використанням структурно-кінематичного аналізу рисунків тектонітів різновікових структурних поверхів осадової товщі, з урахуванням інструментальних визначень напрямків тектонічних рухів за ними, вивчено тектонічний стиль та системну організацію колізійних деформацій Дніпровсько-Донецької западини. Результати. Показано, що складчасті деформації в трьох структурних поверхах, виділених у чохлі грабена – Герцинському, Ларамійському та Аттичному, контролювалися підкидо-насувними решітками і з істотною амплітудою горизонтальних рухів геомас у північних, північно-західних і південно-східних румбах. Тектонічний стиль інверсійних деформацій території перехідної зони визначається динамічно спряженими решітками тектонітів пізньогерцинського та альпійського (ларамійської та аттичної фаз) етапів тектогенезу, які контролюють ешелоновані покривно-насувні дислокації та кулісно зчленовану підкидоскладчастість у межах Західно-Донецького грабена. Наукова новизна. Вперше встановлено, що сукупність пластин та лусок тектонічних покривів та лінійна підкидо-складчастість разом із решітками тектонітів, які контролюють їх, утворюють на території грабена і перехідної зони систему тектонічного насування неодноразово дислокованих осадових геомас з південного сходу – від Донецької складчастої споруди, на північний захід – на слабкодислокований синеклізний автохтон западини. Головним структурним елементом покривно-складчастої системи визначено сегмент тектонічного вклинювання осадових геомас, ідентифікований за клиноформним структурним рисунком тектонітів. Північно-східний фланг сегмента сформований підкидо-складчастими зонами відкритих палеозойських структур – Торсько-Дробишевської, Північно-Донецької, Матросько-Тошківської, південно-західний – ешелонами лускатих тектонічних покривів насування. Вісь сегмента утворюють кулісні зчленовані ПетрівськоНовотроїцька, Велікокомишуваська, Дружківсько-Костянтинівська та Головна лінійні підкидо-антикліналі. Практична значущість. Аналіз системної організації інверсійних деформацій свідчить про руйнування рифтогенної структури в межах перехідної зони між Дніпровсько-Донецькою западиною та Донецькою складчастою спорудою. Структурним результатом тектонічної інверсії у південно-східній частині Дніпровсько-Донецької западини вважається формування Західно-Донецької покривно-складчастої тектонічної області. За стилем та інтенсивністю деформацій в її північній частині виділено Лугансько-Комишуваський район кулісної підкидо-складчастості, на півдні – Кальміус-Торецький район лускатих покривів насування. Це є підставою для коригування схеми регіонального тектонічного районування та основою для моделювання геодинаміки формування перехідної зони
  • Thumbnail Image
    Item
    Transformation processes in the river-basin system of Bystrytsia and their geoinformation-cartographic models
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-25) Ковальчук, А.; Ковальчук, І.; Павловська, Т.; Kovalchuk, A.; Kovalchuk, I.; Pavlovska, T.; Київський національний університет імені Тараса Шевченка; НУБіП України; Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки; Taras Shevchenko national university of Kyiv; NULES of Ukraine; Lesya Ukrainka Eastern European national university
    Проблема оцінювання масштабів і спрямованості розвитку трансформаційних процесів, які відбуваються у річкових система і компонентах природного середовища їх басейнів під впливом широкого спектра чинників у багаторічному аспекті, залишається актуальним завданням. Це зумовлено урізноманітненням видів впливу людини і суспільства на річково-басейнові системи (РБС) та необхідністю оцінювання наслідків глобальних і регіональних змін клімату та їх впливу на режим стоку води, наносів і розчинених речовин, геоекологічний стан річково-басейнових систем. Великою мірою це стосується річково-басейнових систем Карпатського регіону, тому об’єктом дослідження вибрано річково-басейнову систему Бистриці, правобережного допливу Дністра, який розташований в Івано-Франківській області та охоплює гірські (Українські Карпати) і передгірські (Передкарпаття) ландшафти, відмінні за природно-господарськими умовами. Ця РБС типова для Карпатського регіону, тому отримані результати відображатимуть ситуацію і в інших РБС. Метою статті є кількісна оцінка масштабів і багаторічних тенденцій розвитку трансформаційних процесів у структурі річково-басейнової системи Бистриці, визначення спектра чинників, відповідальних за ці зміни, та їхніх геоекологічних наслідків і відображення отриманих результатів на серії картографічних моделей РБС. В основу виконаних досліджень покладено комплексну методику, яка поєднує: методи картометричного аналізу структури річкових систем на основі різночасових (1855, 1925, 1955, 1975, 2008 рр.) топографічних карт масштабу 1:100 000; методи аналізу стану компонентів ландшафтів (ґрунтів, лісового покриву, структури угідь тощо) та їх багаторічних змін; методи аналізу даних моніторингу змін об’єктів та розвитку процесів (стоку води, наносів, розчинених речовин у річках, прояву ерозійних, селевих, зсувних, карстових, гірничо-видобувних процесів, промислової, сільськогосподарської, лісо- і водогосподарської діяльності, скидання стічних і забору поверхневих та підземних вод тощо); методи аналізу даних ДЗЗ та геоінформаційно картографічного моделювання. У результаті виконаних досліджень розроблено концептуальну модель трансформаційних процесів у річково-басейнових системах, які відбуваються під впливом природних та антропогенних чинників, визначено параметри структури річкових систем (кількість річок різних рангів, їх довжини, загальний ранг РБС на кожному “часовому зрізі” її стану), масштаби розвитку трансформаційних процесів у РБС Бистриці від одного зрізу стану до наступного і за увесь досліджуваний період, виявлено та оцінено ступінь впливу природних й антропогенних чинників на ці трансформації та їхні геоекологічні наслідки. Укладено серію цифрових карт РБС Бистриці, які відображають основні підсумки проведеного дослідження. Обґрунтовано комплекс природоохоронних заходів, спрямованих на покращення геоекологічного стану річково-басейнової системи Бистриці та заходів з оптимізації природокористування.
  • Thumbnail Image
    Item
    The methodology of approximate construction of the three-dimensional mass distribution function and its gradient for the ellipsoidal planet subsidies
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-25) Фис, М. М.; Бридун, А. М.; Юрків, М. І.; Согор, А. Р.; Голубінка, Ю. І.; Fys, M. M.; Brydun, A. M.; Yurkiv, M. I.; Sohor, A. R.; Holubinka, Y. I.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Мета. Створити алгоритм побудови тривимірної функції розподілу мас планети та її похідних з урахуванням стоксових сталих довільних порядків. Спираючись на цей алгоритм, виконати дослідження внутрішньої будови Землі. Методика. Похідні неоднорідного розподілу мас подають лінійними комбінаціями біортогональних многочленів, коефіцієнти яких отримують із системи рівнянь. Ці рівняння одержують інтегральними перетвореннями стоксових сталих, а процес обчислень здійснюється послідовним наближенням і за початкове наближення беруть одновимірну модель густини, узгоджену зі стоксовими сталими до другого порядку включно. Далі визначають коефіцієнти розкладу потенціалу до третього, четвертого і т. д. порядків, аж до наперед заданого порядку. Зведення степеневих моментів густини до поверхневих інтегралів дає можливість аналізувати та контролювати ітераційний процес. Результати. Результати обчислень отримано з використанням програмного продукту за описаним алгоритмом. Досягнуто достатньо високого степеня апроксимації (шостого порядку) тривимірних розподілів та створено картосхеми за врахованими значеннями відхилень тривимірних розподілів від середнього (“ізоденси”), які дають доволі детальну картину внутрішньої будови Землі. Наведені карти “неоднорідностей” на характерних глибинах (2891 км ядро–мантія, 5150 км внутрішнє–зовнішнє ядро) дають підстави зробити попередні висновки про глобальні переміщення мас. Значущою для інтерпретації є інформація про похідні. Насамперед можна наголосити, що ґрадієнт “неоднорідностей” спрямований до центра мас. Подані проєкції цього ґрадієнта на площину, перпендикулярно до осі обертання (горизонтальної площини), відображають тенденцію просторових переміщень. Наукова новизна. Векторграми ґрадієнта в сукупності із картосхемами дають ширше уявлення про динаміку ймовірного переміщення мас всередині планети та можливі механізми, що їх спричиняють. Певною мірою ці дослідження підтверджують явище гравітаційної конвекції мас. Практична значущість. Запропонований алгоритм можна використовувати для побудови регіональних моделей планети, а числові результати – для інтерпретації глобальних та локальних геодинамічних процесів всередині та на поверхні Землі.
  • Thumbnail Image
    Item
    Temporal changes in the earth’s tensor of inertia and the 3D density model based on the UT/CSR data
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-25) Марченко, О. М.; Перій, С. С.; Тартачинська, З. Р.; Балян, А. П.; Marchenko, A. N.; Perii, S. S.; Tartachynska, Z. R.; Balian, A. P.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Головною метою роботи є дослідження довгих часових рядів UT/CSR для коефіцієнтів гармонік другого ступеня гравітаційного поля Землі, отриманих за даними SLR. Якщо динамічна еліптичність відома, вони дають змогу знаходити різні механічні та геометричні параметри Землі, що змінюється в часі, протягом таких періодів: (а) з 1976 до 2020 рр. на основі щомісячних та тижневих розв’язків коефіцієнта C20 ; (b) з 1992 до 2020 рр. на основі щомісячних та тижневих розв’язків ненульових коефіцієнтів , пов’язаних із системою головних осей інерції, що дає змогу будувати моделі їхніх довгострокових варіацій. Потенціал залежного від часу гравітаційного квадруполя V2 згідно із теорією Максвелла використано для виведення нових точних формул визначення орієнтації головних осей інерції A , B , C через положення двох квадрупольних осей. Отже, залежні від часу механічні та геометричні параметри Землі, зокрема гравітаційний квадруполь, головні осі та головні моменти інерції, обчислювали у кожен момент часу протягом останніх 27,5 року з 1992 до 2020 рр. Однак їхня лінійна зміна у всіх розглянутих параметрах достатньо невизначена через різну поведінку на певних інтервалах часу, включаючи варіації знака різних ефектів через стрибок часових рядів 20 Ct протягом 1998–2002 рр. Моделі 3D та 1D густини Землі, задані обмеженим розв’язком 3D моментів густини всередині еліпсоїда обертання, отримано з умовами збереження залежного від часу гравітаційного потенціалу від нульового до другого степеня, динамічної еліптичності, полярного стиснення, основних радіальних стрибків густини, прийнятих для моделі PREM, і довгоперіодичної зміни в просторово-часовому розподілі густини планети. Важливо зазначити, що у разі розв’язування оберненої задачі залежність від часу в тензорі інерції Землі виникає внаслідок зміни густини Землі, але не залежить від змін її форми, про що свідчать відповідні рівняння, де стиснення скасовується.
  • Thumbnail Image
    Item
    Contents
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-25)
  • Thumbnail Image
    Item
    Титульний аркуш до “Геодинаміка”
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-25)