Юридичні науки. – 2021. – № 3 (31)

Permanent URI for this collectionhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/57631

Вісник Національного університету “Львівська політехніка”

У збірнику наукових праць серії “Юридичні науки” викладено результати наукових досліджень актуальних проблем з різних напрямів юридичної науки, розроблено наукові концепції щодо вдосконалення вітчизняного та зарубіжного законодавства. До нього увійшли аналітичні статті та фахові коментарі вчених Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету “Львівська політехніка”, вітчизняних і зарубіжних науковців, експертні оцінки та рецензії провідних фахівців у галузі права. На авторів опублікованих матеріалів покладено повну відповідальність за підбір, точність наведених фактів, цитат, економіко-статистичних даних, відповідної галузевої термінології, власних імен та інших відомостей.

Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки : збірник наукових праць / Міністерство освіти і науки України, Національний університет “Львівська політехніка”; голова Редакційно-видавничої ради Н. І. Чухрай. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2021. – № 3 (31) – 284 с. : іл.

Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки

Зміст

1. Ортинський В., Канцір В. Оцінка сукупності обставин, прогнозованих ризиків при вирішенні питання про обрання заходу забезпечення провадження, запобіжного заходу	1
2. Андрусяк І. Закони, форми та прийоми мислення в наукових працях Олександра Кульчицького	8
3. Макарчук В. Позиція польських антикомуністичних урядів в питанні державно-територіального статусу малопольські всходнєй (Західної України та Західної Білорусі) в 1939–1945 рр. (аспекти геополітики та міжнародного права). Частина 2. Від розриву дипломатичних відносин (1943 р.) до радянсько-польських угод 1945 р.	14
4. Баран А. Поняття та зміст природніх меж позитивного права	31
5. Гарасимів Т. Правові проблеми та перспективи модернізації вищої освіти в Україні	40
6. Дідух Х. Сучасні теоретико-правові підходи до розуміння «прав людини»	47
7. Жаровська І. Демократія та верховенство права: сучасна методологія управлінсько-владної діяльності	56
8. Кельман М., Кельман Р. Принцип верховенства права в діяльності органів судової влади	61
9. Коваль І., Коваль М., Юрійчук О. Видатний філософсько-правовий твір (до 200 річчя публікації «філософії права» Гегеля)	70
10. Колич О. Законотворчість: філософсько-соціологічна характеристика	79
11. Кристиняк М. Проблеми розвитку суспільства в контексті діяльності української еліти	86
12. Попадинець Г. Правове мислення громадянського суспільства як чинник формування правової культури	90
13. Романова А. Естетичний аспект у праві	96
14. Харкавлюк Ю. Екологічні знання як визначальна компонента екологічної культури: філософсько-правовий вимір	101
15. Чорнобай О. Становлення вітчизняної юридичної аргументації на засадах правової традиції	110
16. Сливка С. Екзистенціальні основи церковного права	116
17. Шай Р. Злочинність та глобалізація: причини і наслідки	124
18. Щербай І. Цінності прав і свобод людини у реалізації людської гідності	128
19. Бльок Н. Правовий статус трудових мігрантів: поняття, зміст, законодавче закріплення	137
20. Дмитренко Е. Особливості правового регулювання банківських відносин в умовах євроінтеграції України	144
21. Капітан О. Правові особливості державної соціальної політики у сфері захисту прав дітей	151
22. Лесько Н., Антонов М. Цифрові права людини в епоху глобалізації	160
23. Остапенко О., Баїк О. Адміністративно-правова природа інформаційної безпеки	167
24. Остапенко Л., Рудницька Ю. Інформація у сфері праці, як інструмент адміністративно-правового впливу держави на регулювання трудових відносин	180
25. Остапенко О., Цьвок М. Деякі аспекти адміністративної відповідальності за порушення правил щодо карантину людей	186
26. Сливка М., Гінда А. Правове регулювання надання електронних адміністративних послуг	195
27. Терлюк О. Використання технології blockchain у публічному управлінні: перспективні сфери застосування й потенційні проблеми правового забезпечення	203
28. Хомишин І. Підготовка і формування державно-управлінських кадрів в Україні: сучасний стан та нова візія	213
29. Чорнописька В., Личенко І. Правова природа адміністративно-правових гарантій діяльності релігійних організацій в Україні	220
30. Бек У. Проблема кодифікації трудового законодавства України: теоретико-правові аспекти	229
31. Римарчук Р. Шляхи удосконалення цивільного права та процесу в сучасних умовах правових трансформацій	239
32. Гузела М., Шайна А. Проблема пред’явлення для впізнання підозрюваного (обвинуваченого) в світлі дії правила nemo se ipsum accusare tenetur та в контексті застосування примусу в кримінальному процесі	246
33. Гумін О., Петрик В. Криміналістична характеристика сексуального насильства вчиненого групою осіб щодо неповнолітнього	252
34. Йосипів А., Гумін О. Маргінальна поведінка як вид правомірної поведінки	260
35. Павленко С. Співвідношення понять «тактична мета» і «тактичне завдання» у теорії оперативно-розшукової діяльності	270
36. Томашівський П., Кушпіт В. Зарубіжний досвід звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру	279

Content

1. Ortynsky V., Kantsir V. Assessment of the set of circumstances, forecasted risks in resolving the issue of choosing a measure to ensure the proceedings, a preventive measure	1
2. Andrusiak I. Laws, forms and methods of thinking in scientific papers Olexander Kulchytsky	8
3. Makarchuk V. The position of polish anti-communist governments on the issue of state-territorial status of lesser eastern poland – malopołska wschodnia (western ukraine and western belarus) in 1939-1945 (aspects of geopolitics and international law). Part 2. from rapture of diplomatic relations (april 1943) to soviet-polish agreements 1945	14
4. Baran A. The concept and content of the natural boundaries of positive law	31
5. Harasymiv T. Legal problems and prospects of higher education modernization in Ukraine	40
6. Didukh K. Modern theoretical and legal approaches to understanding human rights	47
7. Zharovskaya I. Democracy and the rule of law: modern methodology of management and authority activity	56
8. Kelman M., Kelman R. Principle of the rule of law in the activities of the judiciary	61
9. Koval I., Koval M., Yuriichuk O. An outstanding philosophical and legal work (to the 200th anniversary of the publication of Hegel’s «philosophy of law»)	70
10. Kolych O. Legislation: philosophical and sociological characteristics	79
11. Kristinyak M. Problems of society development in the context of activities of the Ukrainian elite	86
12. Popadynets H. Legal thinking of civil society as a factor in the formation of legal culture	90
13. Romanova A. Aesthetic aspect in law	96
14. Kharkavliuk Y. Ecological knowledge as a determining component of ecological culture: philosophical and legal dimension	101
15. Chornobay O. Formation of russian legal argumentation based on the principles of legal tradition	110
16. Slyvka S. Existential fundamentals of church law	116
17. Shai R. Crime and globalization: causes and consequences	124
18. Shcherbai I. Values of human rights and freedoms in the realization of human dignity	128
19. Blok N. Legal status of labor migrants: concept, content, legislationя	137
20. Dmytrenko E. Peculiarities of legal regulation of banking relations in the conditions of Ukraine’s European integration	144
21. Kapitan O. Legal features of state social policy in the field of protection of children’s rights	151
22. Lesko N., Antonov M. Digital human rights in the age of globalization	160
23. Ostapenko O., Baik O. Administrative and legal nature of information security	167
24. Ostapenko L., Rudnytska J. Information in the field of labor as an instrument of administrative and legal influence of the state on the regulation of labor relations	180
25. Ostapenko O., Tsvok M. Some aspects of administrative responsibility for violation of rules regarding people’s quarantine	186
26. Slivka M., Ginda A. Legal regulation of provision of electronic administrative services	195
27. Terlyuk O. Use of blockchain technology in public governance: prospective areas of application and potential problems of legal security	203
28. Khomyshyn I. Training and formation of public administration in Ukraine: current situation and new vision	213
29. Chornopyska V., Lychenko I. Legal nature of administrative and legal guarantees of activities of religious organizations in Ukraine	220
30. Beck U. The problem of codification of labor legislation of Ukraine: theoretical and legal aspects	229
31. Rymarchuk R. Ways of improving civil law and procedure in contemporary conditions of legal transformations	239
32. Huzela M., Szajna A. The problem of rendering the defendant in the light of the rule nemo se ipsum accusare tenetur (there must be no accusation of tenacity) and in the context of the application of coercion in criminal proceedings	246
33. Humin O., Petryk V. Criminal characteristics of sexual violence committed by a group of persons against a minor	252
34. Yosypiv A., Humin O. Marginal behavior as a type of lawful behavior	260
35. Pavlenko S. The relationship between the concepts of “tactical purpose” and “tactical task” in the theory of operational and exploratory activity	270
36. Tomashivskyi P., Kushpit V. Foreign experience in releasing minors from criminal liability and punishment with the use of coercive measures of an educational nature	279

Browse

Now showing 1 - 1 of 1

Позиція польських антикомуністичних урядів в питанні державно-територіального статусу малопольські всходнєй (Західної України та Західної Білорусі) в 1939–1945 рр. (аспекти геополітики та міжнародного права). Частина 2. Від розриву дипломатичних відносин (1943 р.) до радянсько-польських угод 1945 р.
(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Макарчук, Володимир; Makarchuk, Volodymyr; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Розглянуто міжнародно-правові аргументи та безпосередню діяльність польських емігрантських урядів В. Сікорського (жовтень 1939 – 4 липня 1943), С. Миколайчика (липень 1943 – листопад 1944), Т. Арцишевського (1944–1947) у питанні визначення післявоєнних кордонів Польщі, зокрема й відтинку з Українською РСР. Зроблено спробу оцінити ефективність їхньої діяльності. Уже восени 1939 р. сформувалися основні контури зовнішньої політики емігрантського уряду та цілісний набір міжнародно-правових аргументів, якими він оперуватиме упродовж усієї Другої світової війни і після її завершення: Pacta sunt servanda. Німецький напад на Польщу 1 вересня 1939 р. був порушенням польсько-німецького Договору про ненапад (січень 1934 р.), за що агресор має понести покарання (репарації та територіальні втрати). Польсько-радянський кордон визначений Ризьким договором 1921 р. Вторгнення 17 вересня 1939 р. було актом агресії, а відтак і порушенням радянськопольського Договору про ненапад (25 липня 1932 р.), за що агресор, згідно із нормами міжнародного права, повинен бути покараний. Ця остання вимога була тимчасово знята після досягнення домовленостей з Союзом РСР у липні 1941 р. Емігрантський уряд повністю ігнорував появу в міжвоєнному міжнародному праві нової реалії – визнання права націй на самовизначення. Уперше воно було задеклароване у т. зв. 14 пунктах президента США В. Вільсона (8 січня 1918 р.) і активно застосовувалося під час перекроювання європейських міждержавних кордонів Версальською конференцією. Крім того, вимоги “історичних прав” Польщі на Східну Пруссію та інші (східно)німецькі території в середині ХХ ст. виглядали відвертим анахронізмом. Тим самим емігрантський уряд Польщі відмовив українцям, білорусам і навіть Литві (уже як Литовській РСР) у визнанні їхньої державності, зводячи етнотериторіальний спір до вирішення питання про “польсько-російський кордон”. У цьому слабкість польської позиції. Слабкість радянських контраргументів у тому, наскільки “плебісцити” в Західній Україні, Західній Білорусії (жовтень 1939 р.) і передавання Віленщини Литві відповідали тогочасним міжнародно-правовим нормам. Позиція “не тільки плаща, але й ґудзика не віддамо”, якої послідовно дотримувалися уряди В. Сікорського, С. Миколайчика та Т. Арцишевського, виглядає, на перший погляд, відірваною від реальності, а відтак і неефективною. Однак на основні поступки в питанні післявоєнних східних кордонів Польщі (Білосток, Перемишль, Сувалки та ін.) Москві довелося погодитися саме через протистояння з “неадекватними емігрантами”. Лояльний до Кремля Польський уряд національної єдності (ПУНЄ) на переговорах із радянською стороною улітку 1945 р. зумів додатково “виторгувати” на відтинку польсько-українського кордону лише невелику ділянку в Бескидах із Галичем і Тарніцею на схід від Устрик Горних (т. зв. обмін територіями 1951 р. тут до уваги не беремо). Тож територіальні набутки Польщі (післявоєнної ПНР) і, відповідно, територіальні втрати України (післявоєнної УРСР) мусимо зарахувати передусім на конто польських емігрантських урядів у Лондоні.