Маргінальна поведінка як вид правомірної поведінки

Abstract

У статті проаналізовано питання правової (правомірної) та протиправної (злочинної) поведінки загалом та маргінальної зокрема. Доводиться, що аналіз лише однієї сторони правової поведінки (злочинної) не давав змоги повною мірою розглянути всі її сторони, а також визначити основні шляхи боротьби із правопорушеннями. Спочатку правомірна поведінка була лише антиподом протиправних учинків і не могла розкрити всю свою значущість для життя суспільства. Тільки у 1980-х роках питання правомірної поведінки стало досліджуватися більш глибоко. У цей час були визначені поняття, значення і види правомірної поведінки. Поведінку можна визначити як дію або бездіяльність, зумовлену ціннісною ієрархією особи і спрямовану на задоволення її конкретних потреб. Вчинки можна поділити на ті, що відповідають правилам, і ті, які їм не відповідають. Якщо норма виступає як право, то вчинки будуть правомірними і протиправними. Відповідно, можна говорити про правомірну і протиправну поведінку. Маргінальна поведінка характеризується схильністю до протиправної поведінки. Поведінка особи перебуває на межі між правомірною поведінкою та правопорушенням. Доведено, що злочинна поведінка маргінального середовища має у своїй основі такі обставини: зміна соціокультурного середовища не минає безслідно для внутрішнього світу особи. Цінності, норми та традиції, які підтримуються людиною під час зміни її соціального статусу, виявляються непотрібними, з’являється необхідність, як правило, вимушена, засвоєння нових норм і правил поведінки. Почуття відкинутості, ізольованості й непотрібності суспільству, випробовувані маргіналом, спричиняють відмову від дотримання норм суспільства й порушення норм права у зв’язку з необхідністю задоволення основних потреб. Деградація особи, основана на розвитку антигромадських установок, формує готовність маргінала до злочинної поведінки.The article deals with the issues of legal (lawful) and illegal (criminal) behavior in general and marginal behavior in particular. It is proved that the analysis of only one aspect of legal behavior (criminal) did not allow to fully consider all its sides, as well as to determine the main ways to combat offenses. Initially, lawful conduct was only the antithesis of illegal acts and could not reveal all its significance for society. Only in the 80s, the question of lawful behavior began to be studied more deeply. The concepts, significance and types of lawful behavior were defined at that time. Behavior can be defined as an action or omission caused by the value hierarchy of a person and aimed at meeting his / her specific needs. Actions can be divided into those that meet the rules and those that do not. If the norm acts as a right, then the actions will be lawful and illegal. Accordingly, we can talk about lawful and illegal behavior. Marginal behavior is characterized by a tendency to illegal behavior. A person’s behavior is on the border between lawful behavior and offense. It is established that the criminal behavior of the marginal environment is based on the following circumstances: the change of the socio-cultural environment does not go unnoticed for the inner world of the person. Values, norms and traditions that are maintained by a person during the change of his / her social status are unnecessary, there is a need, usually forced, to learn new norms and rules of conduct. Feelings of rejection, isolation and uselessness in society, experienced by the marginalized, lead to a refusal to comply with the norms of society and a violation of the norms of law due to the need to meet basic needs. Degradation of the person, based on the development of anti-social attitudes, forms the readiness of the marginalized for criminal behavior.