Журналістські науки
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/42995
Browse
Item Cultural and entertainment programs on television: problem and prospects of functioning(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Кіца, Мар’яна; Куль, Марія; Kitsa, Mariana; Kul, Maria; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityКультурно-розважальні програми займають важливу нішу на телебаченні. Більшість молоді віддає перевагу саме такому жанру. Через це, щоб зацікавити аудиторію такою передачею, потрібно докласти великих зусиль при створенні розважального сюжету. Зважаючи на те, що розважальні телепередачі набувають популярності, кожне шоу має бути індивідуальним і відповідно відрізнятися одне від одного. Стосовно рекомендацій, котрі ми б хотіли зробити для покращення культурно-розважальних програм, це насамперед мова. Мовлення телебачення розглядають як важливий фактор емоційної взаємодії трьох елементів – зображення, звуку і слова. Проте найважливіше значення в сучасному телебаченні відіграє слово, воно є головним “інструментом” майстерності журналіста. Прагнення до чистоти мовлення, його зрозумілості – один з основних професійних принципів тележурналістів. Як показує аналіз ток-шоу, майстерний ведучий є запорукою успіху телепередачі. Ведучий – це людина, яка насамперед є обізнаною і постійно збагачує свої знання в професійному руслі. Це особа, яка має професійні навики, а саме: володіння інтонацією та тембром голосу, манера жестикуляції перед камерою і сама робота з камерою. Ведучий – це творча людина, яка виконує роботу журналіста, режисера, оператора та редактора. Ведучий має бути розумним, ненудним, талановитим та енергійним. Адже, саме таких людей вимагає глядач в телепередачі. Ведучі мають розвивати думку, інтерпретувати події та проводити ефіри з природньою манерою та інтонацією. Ведучий, безумовно, є представником певної соціальної групи, і його взаємодію можна розглядати як, “представницьке спілкування”, тобто спільні інтереси, цінності, ідеали і настанови цієї групи. Він повинен сам представляти себе глядачеві як партнера у спілкуванні. Встановлення міжособистісних контактів у процесі телевізійного спілкування відбувається завдяки аудіовізуальному характеру телевізійної комунікації. Глядач одержує повідомлення від конкретної особи, ведучого телевізійної передачі, саме тому таке повідомлення має персоніфікований характеItem Evolution of political advertising in the communication space of Ukraine(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Войтович, Наталія; Voitovych, Nataliia; Ivan Franko National UniversityСуспільство завжди намагається бути максимально проінформованим, особливо, якщо це стосується політичної сфери. У передвиборний період, коли рівень політичної активності політиків зростає, інформаційний простір стає полем їхньої боротьби за владу. Медіа завжди були своєрідним орієнтиром у виборі політичних симпатій адресатів, а контент медіа формував ставлення цих адресатів до дійсності. Оскільки відповідальність суспільства за свій політичний вибір є високою, важливо, щоб аудиторія завжди ідентифікувала політичну рекламу у будь-якому вигляді. Впродовж майже 30 років політична реклама пройшла шлях від зародження до активної фази розвитку. Якщо наприкінці ХХ століття ми бачили рекламу лише в пресі, на телебаченні та радіо, то на початку ХХІ століття вона активно поширюється в літературі, на зовнішніх елементах, а з розвитком Інтернету – і в соціальних мережах. У дослідженні проаналізовано політичну рекламу та політичну агітацію від 1991 року до крайніх президентських виборів та розроблено періодизацію, яка базується на виборах Президента України. Аналіз контенту тематичних подач у медіа дав змогу виокремити сім етапів становлення та розвитку політичної реклами. Зародження політичної реклами відбулося у кінці 1990 років ХХ століття. Нині в комунікаційному просторі України існує якісна політична реклама, яка відповідає вимогам чинного законодавства та відповідним етичним стандартам. Водночас маємо існування й політичної “джинси” (прихована реклама), яка порушує журналістські та етичні стандарти. Політична реклама постійно еволюціонувала й набувала нових форм, пов’язаних із розвитком технологій, інформаційного простору та запитами суспільства. У період свого розвитку вона пройшла кілька стадій і трансформацій: від невдалого застосування пострадянського та російського досвіду до застосування політтехнологій у мережі Telegram. Еволюційний період політичної реклами триває і досі. Сучасні комунікаційні технології допоможуть вивести політичну рекламу на новий етап розвитку.Item Fake news i post-truth: dwa nowe zjawiska w dziennikarstwie czy tylko dwa nowe terminy?(Видавництво Львівської політехніки, 2017-12-27) Фурман, Войцех; Furman, Wojciech; Furman, Wojciech; Uniwersytet RzeszowskiУ 2016 р. відбулися дві значущі політичні кампанії: референдум щодо членства Великобританії в Європейському Союзі та президентські вибори у Сполучених Штатах. Поточне зображення обох кампаній базується на підтвердженні численних випадків розбіжності з правдою з боку переможців. Це було підтверджено оголошенням термінів “фейк-новин” та “пост-правда” словами року – 2016. Це широко використовували політики, журналісти та виборці. Мета статті полягала в тому, щоб перевірити, чи означають ці два терміни насправді нове явище в журналістиці.Item Features of infotainment penetration into the news journalism of tv channels : «1+1», «STB», «ICTV»(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Пуцята, Ірина; Putsyata, Iryna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті охарактеризовано особливості проникнення інфотейнменту в новинну журналістику телеканалів: «1+1», «СТБ», «ICTV» (на прикладі програм: «ТСН», «Вікна-новини», «Факти. Інформаційний випуск»). Розглянуто інфотейнмент як багатогранний засіб заповнення телевізійного ефіру, багатофункціональний аспект масової та міжособистісної комунікації. Ефективність досягається за допомогою роботи за певними схемами, що і показано в цій роботі. Автор звертає увагу на те, що в Україні активне впровадження методу інфотейнменту на телебаченні почалося після розпаду Радянського Союзу. У період економічної кризи засоби масової інформації зазнавали фінансових труднощів і потребували великих рекламодавців, тому для залучення аудиторії телередактори стали вдаватися до подачі політичної та соціальної інформації через розважальний аспект, беручи приклад із західних колег. Визначено причини та особливості жанру інфотейнменту в українських теленовинах, проаналізовано способи подання інформації на конкретних телеканалах, виявлено роль журналіста та ведучого у новинному мовленні. У процесі аналізу випусків програм «ТСН», «Вікна-новини», «Факти. Інформаційний випуск» з’ясовано, що у своїй роботі кореспонденти з усього творчого «інструментарію» інфотейнменту найчастіше використовують структурно-композиційні прийоми: візуальне оформлення, елементи художнього монтажу, лайфи. Поширеними прийомами в новинному мовленні є також: «журналіст як актор» і «тема як ядро змісту», тобто змістовні складові. Нерідко в сюжетах кореспонденти та ведучі використовують мовну гру, емотивність та іронію, завдяки яким досягається легкість подачі інформації, людина добре розуміє, про що говорить ведучий. Одним із способів досягнення доступності та привабливості інформації є мовна гра. Її сутність полягає в трансформації стійких словосполучень, прислів’їв, афоризмів тощо. Наразі український інфотейнмент у новинах та інформаційних програмах на вітчизняному телебаченні перебуває на стадії становлення. Його поширення у телеконтенті всеукраїнських каналів сприяє розвитку самих ЗМІ, адже цікаві новини приваблюють рекламодавців, тож, на нашу думку, саме за цим жанром майбутнє.Item Information genres of media content in the structure of communication innovations(Видавництво Львівської політехніки, 2022-02-22) Фінклер, Юрій; Finkler, Yuriy; V’yacheslav Chornovil Galician CollegeРозглянуто інформаційні жанри як майданчик для журналістських досліджень. Аналізується розвиток у сучасних соціально-економічних реаліях інформаційних жанрів. Висувається гіпотеза, що за умов капіталізації журналістики розширюються можливості інтерв’ю та його різновидів. Як інтерв’ю, так і репортаж у сучасних капіталізованих мас-медіа взаємодоповнюють одне одного, сприяють оптимізації подання контенту. Більш художньо довершеними є такі випадки медійної практики, коли в інтерв’ю не тільки вводиться репортажний елемент, а й сторонній, часом дуже суб’єктивний, стислий коментар. Практика застосування наукових досліджень у журналістській професії свідчить про загальну ефективність розвідок такого роду. Але науковий, добре налагоджений контекст медійної презентації власних інтенцій диктує журналістові вибір жанру при написанні матеріалу. В інформаційних жанрах авторська інтерпретація фактів містить більшу небезпеку відхилення від реальних подій. Фантазія, допустима з різних причин, може призвести до спотворення істини. Фантазія, пов’язана з конкретним фактом, не створює ніякої нової інтерпретації, а лише доповнює актуальний матеріал. Метод комплексного підходу до вирішення проблеми функціонального змісту інформаційних жанрів має базуватися лише на основі журналістської практики з урахуванням менталітету української аудиторії. Група інформаційних жанрів залишається найстабільнішою в контексті динамічного розвитку та розвивається у міру розвитку капіталізації медіаактивності. Інновації в тематичному розширенні спектру журналістської розвідки значно розширюють межі жанрів. Подібна подача стає таким собі літературним твором, і саме тому критерії аналізу інформаційних жанрів повинні базуватися на їх специфіці.Item Instagram as a platform for forming the image of the country (on the example of the account of the Office of the president of Ukraine and of the president of Ukraine Volodymyr Zelensky personal profile)(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Семен, Наталія; Semen, Natalia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСоціальна мережа Instagram сьогодні є однією з найпопулярніших в Україні. Зокрема, це найдинамічніший вебресурс, адже його розробники регулярно оптимізують всі його функції. Якщо колись його використовували лише як платформу для поширення фотографій та невеликих описів до них, то сьогодні це ресурс, який також відіграє важливу роль в створенні та поширенні інформаційних приводів та повідомлень. Ця соціальна мережа завоювала прихильність численної аудиторії, зокрема серед молоді. Саме тому вона також впливає на формування громадської думки та іміджу країни та її владних структур. Instagram є особливо цінним ресурсом в роботі журналіста, оскільки сьогодні він відіграє роль першоджерела. Через те, що в цій соціальній мережі можна знайти найновішу та найцікавішу інформацію, а також інформаційні приводи безпосередньо від самих учасників. У статті досліджені особливості та способи подачі контенту в акаунті Офісу Президента України та в особистому профілі Володимира Зеленського в соціальній мережі Instagram, а також вмотивованість дописів. Проаналізовані основні “меседжі”, коті намагаються створити і поширити на цих сторінках для формування позитивного іміджу державної влади. Виокремлені основні недоліки, а також позитивні тенденції аналізованих в роботі Інста-сторінок, що впливають на імідж України на міжнародній арені. Проведено порівняльний аналіз акаунту державної установи (Офіс Президента України) та особистої сторінки В. Зеленського, який раніше не мав жодного стосунку до політичного життя країни. Сучасна наука потребує досліджень в сфері ведення акаунтів в Інстаграм. Через те, щоб ефективно працювати в такому ресурсі, потрібно оптимізувати всі знання та навички. А дотримання всіх вимог та наслідування трендів Інстаграму допоможе сформувати позитивний імідж нашої країни у світі.Item Instagram stories as a tool for promoting and sharing content in mass media(Видавництво Львівської політехніки, 2022-02-22) Мудра, Ірина; Сільченко, Анастасія; Mudra, Iryna; Silchenko, Anastasia; Національний університет “Львівська політехніка”; Львівський національний університет імені Івана Франка; Lviv Polytechnic National University; Ivan Franko National University of LvivСоціальні мережі є популярним каналом для популяризації та поширення контенту ЗМІ. Вони допомагають залучити аудиторію, втримати її та збільшують переходи на сайт мас-медіа. Соціальна мережа Instagram є однією з найпопулярніших у світі і редакції ЗМІ її часто використовують для залучення молодої аудиторії та популяризації своєї медіапродукції. Але в Instagram у звичайних дописах гіперпосилання не активні, що ускладнює збільшення трафіку на сайт ЗМІ. Тому потрібно приглядатися до такого інструменту як Stories. Це можливість за допомогою картинки чи короткого відео (до 15 секунд) розказати найважливіше і привернути увагу аудиторії до новини. А також можна розмістити активне гіперпосилання на опублікований матеріал на фотографію чи текст. Stories нині є популярною функцією не лише в Instagram, а й в інших соціальних мережах. Нині її можна побачити окрім Instagram, ще у Snapchat, Facebook, Facebook Мessenger, Youtube, Linkedin, TikТok. Stories вперше з’явилася у соцмережі Snapchat, але популярність свою отримала завдяки Іnstagram, у якій це інструмент з’явився у 2016 р. і відтоді постійно розвивається та вдосконалюється. Іnstagram Stories легко створити і розмістити, опубліковані історії знаходяться в самому верху стрічки і відразу ж привертають увагу аудиторії соціальної мережі. Адже швидко і лаконічно повідомляють найважливішу інформацію. Тому цей інструмент потрібно використовувати реакціям ЗМІ для збільшення, зацікавлення і охоплення нової аудиторії, а також для збільшення трафіку на сайт мас-медіа. Але Іnstagram Stories має особливості щодо розміщення самого контенту. Це дослідження демонструє, наскільки є популярним Instagram Stories серед відомих українських Інтернет-ЗМІ, також наводимо стратегії, які вони застосовують та контент поширюють за допомогою цього інструменту. Контент-аналіз був проведений із вибірки з 10 найпопулярніших онлайн-медіа, які використовують Instagram Stories.Item International journalism as a source of forming image of the country abroad(Видавництво Львівської політехніки, 2022-02-22) Кіца, Мар’яна; Kitsa, Mariana; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПоняття “масової комунікації” у працях українських та закордонних науковців розглядається обмін міжнародної інформації, яка пов’язана з певними соціальними суб’єктами і яка опосередковується через спеціальні технічні засоби. Вона складається з щонайменше трьох аспектів: інформації, процесу передачі і поширення інформації, а також власне засобів комунікації. Завдяки цим процесам світова спільнота може дізнаватись про те, що відбувається у тій чи іншій країні. Міжнародну комунікацію поділяють на формальну та неформальну, а результати та її дія здебільшого спрямовані не лише на індивідуальну, але й на масову свідомість. Міжнародна комунікація є важливим складником медіасфери будь-якої країни. На дипломатичній арені завдяки їй характеризують статус держави. Також вона впливає і на політичний імідж. Саме від міжнародного іміджу країни залежить міжнародна співпраця, залучення іноземних інвестицій, сприйняття країни на міжнародній арені і ставлення до її громадян. Для досягнення мети дослідження було проаналізовано російські, польські та американські медіа. Контент-аналіз закордонних ЗМІ засвідчив, що Україна присутня в закордонному медіапросторі в різних наративах. Зокрема, російські ЗМІ пишуть про Україну лише в негативну сенсі, акцентують на економічних труднощах та проблемах. Натомість польські та американські медіа подають інформацію про нарощення російських військ біля кордонів України, про заохочення до вакцинації, а також про зовнішню політику України. Для того, щоб збільшити кількість “української тематики” у міжнародному інформаційному просторі, представникам української політичної еліти потрібно співпрацювати із закордонними журналістами, активно давати їм коментарі, інтерв’ю, збільшувати кількість закордонних поїздок та зустрічей із представниками політичних, бізнесових, наукових кіл. Це допоможе протидіяти деструктивним кампаніям у міжнародному інформаційному середовищі, спрямованих проти України.Item Lviv regional media and their content from/for the “Primary client”(Видавництво Львівської політехніки, 2022-02-22) Залізняк, Юрій; Zaliznyak, Yuriy; Львівський національний університет імені Івана Франка; Ivan Franko national university of LvivВпродовж років експерти Інституту Демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) здійснюють кількісний та якісний моніторинг інформаційного простору України на місцевому рівні. Обираючи певні області, а також друковані та онлайн видання у кожній з них регіональні групи забезпечують не лише облік та опис контенту – до їх завдань належить порівняння результатів роботи регіональних редакцій поміж собою. Окремою своєю місією фахівці ІДПО тут вважають виокремлення показових кейсів та підготовку фахових рекомендацій для редакцій задля того, аби їх аудиторія максимально уникала контакту з неякісним або шкідливим контентом. Предмет дослідження: стаття концентрує увагу і зосереджується на аналізі контенту чотирьох друкованих видань, що друкуються для аудиторії у Львівській області, а саме йдеться про «Високий замок», «Експрес», «Львівська пошта» (усі виходять безпосередньо у Львові) та «Новини Прибужжя» (виходить у місті Червонограді) – загалом йдеться про 517 публікацій впродовж моніторингових періодів, що мали місце 10-16 травня та 13-19 вересня 2021 року. Також йдеться про чотири онлайн видання – зокрема, такі сайти: «Вголос», «Гал-інфо», «Захід.нет» та «Львівський портал» (сукупно 800 публікацій впродовж згаданих вище тижнів моніторингу у травні і вересні 2021 року). Методологія: ключовими методами, що були застосовані у даному дослідженні, є кількісний аналіз, якісний аналіз та контент-аналіз з фокусуванням на дотриманні стандартів роботи медіа, на ознаках наявності пропаганди або прихованої реклами, а також на темах, жанрах, тональності та оригінальності контенту включених до переліку видань. Результати: беручи до уваги формальну відданість професійним стандартам, водночас місцеві друковані та онлайн медіа Львівщини наражаються на певні видимі труднощі. Основні виклики, що полягають у завоюванні уваги їх аудиторії та освоєнні рекламних бюджетів, змушують медіа послуговуватись специфічним визначенням поняття основного клієнта. Питання того, у чиїй власності перебуває медіа, чи хто контролює іншим чином певне медіа, також тут відіграє не останню роль з погляду впливу на якість медійного контенту. У статті подано кілька яскравих прикладів ймовірного порушення журналістських стандартів, або принаймні випадків, які можна назвати контентом, що перебуває на межі нормативної теорії сучасної журналістики.Item Manipulating the brexit issue in the english-written media(Видавництво Львівської політехніки, 2019-02-26) Сушко, Сергій; Sushko, Serhii; Приватне акціонерне товариство “ВНЗ МАУП”; Private Joint-Stock Company “Higher Education Institution “Interregional Academy of Personnel Management”Розглянуто провідні форми висвітлення у британських ЗМІ найгострішої проблеми Об’єднаного Королівства – виходу країни з Європейського Союзу, процесу, який отримав назву Brexit (“Британський вихід”). Різнобічність висвітлення Брекзиту виявляється у формах виваженого журналістського та академічного аналізу причин та обставин цього суспільно-політичного явища, демостративно заангажованого однобічного підходу з використанням зневажливо-образливого дискурсу і тону, що значною мірою характерно для британських таблоїдів, журналістського розслідування утаємничених засобів втручання у доленосний референдум країни у 2016 р., газетних та журнальних колонок, спрямованих виключно на Брекзит та закріплених за відомими огдядачами, блогів, сенсаційно-конспірологічних матеріалів, яким бракує доказової бази, інтерв’ю, публічних виступів, доповідей на конференціях. До результатів дослідження належить виокремлення зазначених форм та визначення особливостей і наявності або відсутності ознак маніпулятивності в окремих публікаціях, вибраних для аналізу; встановлення культурно та історично маркованої стратифікації друкованих видань британських ЗМІ; виокремлення вагомого шару антиманіпулятивних публікацій та внеску окремих журналістів-розслідувачів у справу забезпечення демократичного суспільного вибору; аналіз серії публікацій в авторських брекзит-колонках газети Guardian; окреслення формату публікацій окремих видань, зокрема суттєвої ролі заголовків на першій сторінці друкованих видань (за матеріалами огляду академічного дискурсу).Item Memes as markers of fakes and propaganda topics in media representations of the russian-ukrainian conflict(Видавництво Львівської політехніки, 2019-02-26) Павлюк, Людмила; Pavlyuk, Lyudmyla; Львівський національний університет імені Івана Франка; Ivan Franko National University of LvivДосліджено меми як експресивний риторичний ресурс у мас-медійних репрезентаціях російсько-української гібридної війни. Об’єктом розгляду є гасла й мікроцитати із дискурсу російської пропаганди, що слугують для легітимації зовнішньої агресії та окупаційної політики РФ. Віддзеркалені в українському контрдискурсі як інтертекстуальний матеріал, вони використовуються у функції критичних мішеней-референцій для деконструкції фейків та знешкодження маніпулятивних програм. Загалом мережі меметичних знаків підпорядковані завданням символічної ідентифікації сторін конфлікту та їхніх завдань. Тематичні групи мемів, виокремлені на основі фрейму – сценарію воєнного протистояння, відтворюють сенси головних “битв за значення” та ключових наративів російсько-української інформаційної війни. Меметичні маркери дають змогу проаналізувати такі основні стратегії російської пропаганди, як виправдання агресії через апеляцію до історичних міфів, фальсифікація сенсу конфлікту та програм захисту суверенітету України, приховування фактів про реальних виконавців агресії та походження озброєнь, поширення формул загрози та залякування потенційних партнерів. У контекстах контрдискурсу українських медіа фрагменти мовлення ідеологічного й воєнного супротивника не можуть бути подані інакше, аніж у супроводі фігуральних та фактологічних засобів заперечення й викриття. Викривальні стратегії українських авторів у стосунку до пропагандистських формул ґрунтуються на залученні фактичної інформації, зокрема особистих історій свідків подій, даних розслідувань, статистичного матеріалу та документів. Контрфрейми, тобто інтерпретативні межі української мас-медійної аналітики, працюють на те, щоб обґрунтовано заперечити первинний зміст пропагандистського “джерела”.Item Methods of using social networks by ukrainian journalists(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Кіца, Мар’яна; Kitsa, Mariana; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ cтатті визначено позитивні та негативні аспекти у використанні соціальних мереж під час виконання професійних обов’язків журналістів. Було встановлено, що з розвитком соціальних мереж життя журналіста полегшилось. Адже стало простіше шукати інформацію, відкрився більший доступ до джерел та осіб, які можуть прокоментувати певні події. Також значно полегшився доступ до джерел та осіб, які можуть прокоментувати певні події. Також значно полегшився доступ до політиків, громадських діячів та відомих особистостей, якими можна написати в соціальних мережах. У процесі дослідження для написання статті було застосовано метод системного вивчення й аналізу окремих соціальних мереж, таких як: Facebook, Twitter, Instagram, Foursquare, Tik Tok. А також за допомогою систематизації, аналогії та узагальнення було досліджено матеріали глибинних інтерв’ю, проведених спеціально для цього дослідження. Дослідження показали, що журналісти можуть по-різному використовувати соціальні мережі у своїй роботі. Багато що залежить від специфіки роботи, поставлених завдань та обов’язків журналіста. Саме тому важливим є конкретні випадки, ситуації та досвід працівників ЗМІ, які показують, як краще використовувати соціальні мережі в роботі в залежності від потреб та завдань журналіста, а також його редакції та компанії. У даній роботі окреслено основні особливості та характеристики соціальних мереж, встановлено способи їхнього використання журналістами, описано позитивні та негативні аспекти у використанні соціальних мереж. Проаналізовано також, які соціальні мережі підходять для використання певних завдань у роботі журналіста. Науковці окреслили основні можливості та переваги використання соціальних мереж різними організаціями та компаніями, також частина уваги була зосереджена на використанні цього інструменту працівниками медіа компаній. Проте єдиної політики, правил та настанов щодо використання поки що немає. Проте поставлені та вирішені в процесі дослідження завдання не вичерпують тему соціальних мереж. Доцільними є подальші дослідження щодо особливостей та характеристик соціальних мереж, їхнього використання журналістами.Item Musical content as a media text(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Галаджун, Зоряна; Кондрашов, Олександр; Haladzhun, Zoryana; Kondrashov, Oleksandr; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University; Thompson Rivers UniversityАктуальність обраної тематики визначається передусім складністю структурної, семантичної та комунікативної організації феномена медіатексту через його знаковий характер, множинність знакових систем, співвіднесеність автора та його авдиторії в розумінні й декодуванні текстової інформації, що перебувають у площинах різних підходів до визначення поняття медіатекст та його аналізу. З погляду сучасної семіотики, де кожен знак несе особливе значення, використовується для зберігання і передачі інформації, функціонує в знаковій ситуації, взаємодіє з іншими елементами системи знаків, кордони його чітко виділені, що дозволяє йому бути відокремленим від інших знаків, музичний матеріал є системою знаків, виражених нотами, які відображають висоту звуку і його тривалість, де нота – (лат. nota, «знак») – умовний графічний знак, що розташовується на нотному стані та вказує висоту і відносну тривалість якого-небудь звуку (в окремих випадках також і спосіб відтворення). Музична семіотика виникла пізніше інших напрямів семіотики. Дослідники досі сперечаються про те, чи є музика засобом передачі, зберігання і обробки інформації. Музичний матеріал як медіатекст на сьогодні є невід’ємною частиною звукового простору, в якому роль музики принципово не змінюється, оскільки продовжує нести визначену функцію – передавати художню інформацію, яку можна емоційно та інтелектуально споживати, переробляти та компілювати за допомогою сучасної медіатехніки. При тому, що будь-який медіатекст має чітку орієнтацію на визначену аудиторію та конкретний результат, що не залишає місця для варіантів сприйняття, він все одно породжує зміни в індивідуальній картині світу саме через вплив на емоції реципієнта. Єдиною особливістю звучання музичного матеріалу за допомогою ЗМІ є те, що він зазвичай перестає мати вигляд цілісного твору, а найчастіше має цитатну форму задля якомога сильнішого впливу на глядача чи слухача, з метою формування позитивного/негативного сприйняття візуального/аудіального об’єкта. Різноманіття сучасних медіа дає можливість транслювати автономну музику (цілісні, завершенні музичні твори, первинність) та прикладну (дискретна, вторинна, компілятивна і підпорядкована тексту), що несе художню інформацію, моделює поведінку та впливає на емоції.Item National and regional telemarathons during the war: comparative characteristics(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Галів, Олег; Galiv, Oleg; Терно́пільський націона́льний педагогі́чний університе́т і́мені Володи́мира Гнатюка́; Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical UniversityТелебачення було і залишається одним із найпотужніших засобів масової комунікації. Особливо його вплив відчутний у період широкомасштабних війн, адже тоді інформація стає не просто відомістю, незалежно від форми її подання, а інструментом контрпропаганди, елементом національної безпеки, а поширення інформації – можливістю донесення життєво необхідної для суспільства і держави правди до споживача інформації про справжнє становище речей. Саме на такому етапі на сьогодні перебуває телепростір України, значення якого у війні проти ворога вийшло на зовсім новий – більш важливий і системний рівень. З урахуванням стандартів і принципів телевізійної журналістики і українського законодавства, яке регламентує і контролює телевізійне виробництво у час воєнного стану по-іншому, телебачення продовжує працювати для забезпечення безперебійного інформування суспільства. Зважаючи на це, актуальною є тема дослідження того, як телевізійна журналістика використовує широкий спектр доступних їй можливостей наживо вести інформаційну боротьбу заради поширення правдивих даних. Зокрема, з використанням у сучасному українському телевізійному виробництві телемарафонів або, як ще їх називають, телемаратонів. Дослідження показало, що телемарафони в Україні в період широкомасштабної війни, розгорнутої Росією проти України, стали популярним і дієвим типом поширення інформації про стан речей на фронті, аналітику подій минулого і сьогодення, найважливіших рішень владних структур, аналізу рішень, ухвалених урядами солідарних у цій війні держав із Україною і міжнародних організацій. Завдяки своїй новизні в телевізійному просторі, телемаратони стали доступними не лише глядачам загальнонаціональних телеканалів, а й прихильникам регіональних медіа. Специфіка телевізійних марафонів, їхнє виробництво і використання у телевізійному просторі має хороші перспективи для підсилення телевізійного мовлення і протистояння пропаганді з боку країни-агресора, а також задля оперативного поширення актуальної і точної інформації, дає можливість присутності у телеефірі представників органів влади і Генерального штабу, які нині є першоджерелом інформації, а також аналітикам і представникам громадського середовища, що допомагають відстоювати інформаційну безпеку держави. Також це показник високого рівня організації телевізійного виробництва, його постійного розвитку і можливості реагувати на потреби споживачів інформації. Адже світ не стоїть на місці і стрімкий розвиток і популярність соцмереж, месенджерів і онлайн-медіа потребують гідної конкуренції з боку традиційних медіа. Завдяки телемарафонам телевізійна журналістика приймає цей виклик і, хоч навіть за таких умов трохи втрачає в оперативності поширення інформації, утім завдяки її точності і перевірці унеможливлює масове поширення дезінформації та фейків, яких є багато, наприклад у телеграм-каналах, і вони працюють на ворога.Item Paywall as a model of functioning foreign and Ukrainian online media(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Кіца, Мар’яна; Кравчак, Петер; Kitsa, Mariana; Kravcak, Peter; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University; Catholic University in RuzomberokУ час глобального розвитку Інтернету мас медіа зазнали значних змін. Легка доступність до створення та поширення контенту, блогінг, соціальні мережі заохотили медіа до пошуку нових форм та методів комунікації з аудиторією. Найбільше відчули зміни традиційні медіа, зокрема газети, які були змушені зменшити свої тиражі або повністю перейти в онлайн. Проте і такий формат потребує видозмін через фінансові проблеми. Одним із поширених механізмів функціонування у світових онлайн медіа є платний контент, так званий пейвол. Цей підхід передбачає залучення коштів від читачів шляхом місячної підписки або платних окремих матеріалів. У США та країнах Західної Європи платний контент в онлайн медіа почали запроваджувати на початку 21 століття. Серед перших медій, які вдались до такого інструменту залучення коштів від читачів були, New York Times та The Wall Street Journal. Якщо New York Times просто обмежило ліміт безкоштовних матеріалів до двадцяти, то The Wall Street Journal цілком обмежив доступ до повних версій своїх публікацій. Різні моделі платного контенту запровадили також французькі та австралійські онлайн медіа. В Україні вперше таку модель запровадила газета Kyiv Post. Проте цей засіб масової інформації не є для широкого залу, і відразу орієнтувався на нішеву аудиторію. Відтак ми вважаємо першим суспільно політичним Інтернет-ЗМІ в Україні, що вдався до моделі пейвол було видання “Новий час”, яке почало працювати за цією схемою у 2020 році. Ще одним Інтернет-ЗМІ стало “Ліга.нет”, яке запропонувало читачам версію онлайн ЗМІ без реклами за символічну оплату. Поштовхом до збирання коштів із читачів в Україні стала пандемія коронавірусу, коли кількість рекламодавців суттєво зменшилась. Наступним викликом стала війна, відтак онлайн медіумам варто шукати нові способи залучення та втримування аудиторії, а також отримування фінансів для стабільного функціонування.Item Peculiarities of fake media messages (on the example of Russian fakes about Ukraine)(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Білограць, Христина; Bilohrats, Khrystyna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityІнформаційні війни вже давно використовують як повноцінну зброю проти ворога, при цьому застосовують і маніпуляції, і фейкові повідомлення. Методи при поширенні неправдивих медіаповідомлень в їхніх авторів бувають абсолютно різними, проте мета практично завжди однакова – змусити цільову аудиторію, яка споживає інформацію, повірити і потрапити під вплив. Науковці визначили три основні елементи медійного ланцюжка: автор повідомлення – канал передавання – одержувач повідомлення. За М. Мак-Люеном медійні канали передавання інформації є технічним продовженням природніх каналів: радіо (слуховий), друкована періодика (зоровий), телебачення (поєднання вокального та візуального), та інтернет-ЗМК (поєднання слухового, зорового та візуального). Отже, варто зважати на те, якими способами поширюють фейки – через фото-, відео-матеріали чи лише за допомогою текстів. Дуже часто використовують два, або інколи і три канали поширення, адже відео може супроводжувати текст і фото до нього, тому такий поділ потрібно вважати умовним. Проаналізувавши неправдиві повідомлення з російськомовного сегменту медіа можна зробити висновки щодо використання основних критеріїв оцінювання за професійними журналістськими стандартами публікацій. До уваги бралася емоційність текстів, яка була умовно поділена на дві групи – “надмірна емоційність” та “помірна нейтральність”. Стосовно надмірної емоційності текстів було визначено, що вона найбільше поширена у відео, трохи менше на фото, і зовсім небагато у текстах. Досліджено тематику фейків російськомовного сегменту медіа – переважна більшість стосувалася України, а саме – воєнних питань. Зазвичай, автори неправдивих медіаповідомлень мають мету дестабілізувати ситуацію, змусити цільову аудиторію повірити в нісенітниці та поводитись прогнозовано, відвернути увагу від власних проблем.Item Representation of legal informationin a legal journal for school children(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Галаджун, Зоряна; Haladzhun, Zoryana; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityЗі здобуттям Україною незалежності у 1991 році стрімко зросла кількість дитячих періодичних видань. Виникла потреба не лише визначити їх кількісні характеристики, а й проаналізувати їх якісне наповнення відповідно до функцій та призначення дитячої періодики загалом – виховання нового покоління українців, і правничого спрямування зокрема – формування правосвідомого громадянина. Ринок журнальних юридичних періодичних видань України є досить насиченим, серед них переважають часописи науково-практичного спрямування, що зазвичай видаються закладами вищої освіти країни та видання для практиків юриспруденції, що є виданнями спеціалізованих видавництв, як от “Юрінком Інтер” чи “Юридична практика”. Єдиним юридичним журналом для дітей був “Абетка права”, що виходив друком впродовж 2012–2013 років і видавався редакцією всеукраїнського юридичного журналу “Право України”. Вийшло шість номерів, але чотирма випусками (№1 та №2/4 у 2012 році та №1 та № 2 у 2013 році), тираж видання становив по 300 примірників кожного числа у 2012 році та по 100 екземплярів у 2013 році. Головним редактором була Лариса Денисенко – юристка, тележурналістка та письменниця, яка вела рубрики – вступне слово головного редактора, інтерв’ю, повість із продовженням, практичні вправи (у співавторстві). Авторами матеріалів були журналісти, юристи, філологи, психологи та педагоги. Рубрикація видання вміщує як постійні рубрики, так і ті, що повторювалися у кількох числах або ж звучали лише один раз. Тематика матеріалів видання відповідає заявленій ідеї – юридичному журналу для школярів. Кожен випуск часопису мав свою тематику, і всі тексти були підпорядковані окремим аспектам теми, викладалися у різних жанрових формах, де автори намагалися доступно, на прикладах пояснити суть певного права людини, його сутність, як ним можна скористатися, які для цього є правові механізми охорони та захисту, а практичні вправи сприяють закріпленню отриманих знань та елементарним навичкам користування своїм конституційним правом та захисту від його порушень.Item Rubrics and features of information presentation in the internet media «Ukrainskyi tyzhden’»(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Казімова, Юліана; Kazimova, Yuliana; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті досліджено особливості висвітлення журналістських матеріалів у Інтернет-ЗМІ «Український тиждень» та специфіку рубрик видання. Це питання актуальне сьогодні, оскільки деякі журналісти люблять повторювати назви рубрик, полюбляють брати ці назви з інших видань. Але так чинити неправильно. Кожне видання повинно бути унікальним. Необхідно зазначити, що Інтернет-видання “Український тиждень” відповідально підійшло до питання підбору рубрик. У цьому Інтернет-виданні лише п’ять рубрик, серед них такі: “Статті”, “Колонки”, “Фоторепортаж”, “Журнал”, “Прес-релізи”, проте одна із рубрик – “Статті” містить багато підрубрик. Отже, серед підрубрик рубрики “Статті” є такі: “Усі статті”, “Політика”, “Економіка”, “Світ”, “Суспільство”, “Культура”, “Історія”, “Наука”, “Пандемія”, “Вибори‒2020”. Під підрубрикою “Усі статті” журналісти подають найбільш загальну інформацію, яка є важливою впродовж певного дня. Щодо підрубрик “Політика” та “Економіка”, то під ними подана лише відібрана, актуальна інформація. Підрубрика “Світ” є не дуже великою, проте завдяки їй можна дізнатися найважливіші події, які відбуваються у світі. Найактуальнішою підрубрикою є “Пандемія”. Саме під цієї підрубрикою журналісти подають інформацію про кількість хворих на коронавірус, способи лікування цієї хвороби, а також постійно попереджають людей про те, що краще берегти здоров’я завчасно, аби уникнути зараження. Матеріали у цьому Інтернет-виданні завжди подані професійно та оперативно. Їх цікаво читати, чому також сприяє й інтерфейс цього Інтернет-ЗМІ. Варто зазначити, що специфіка роботи журналістів вищезазначеного Інтернет-видання дає зрозуміти, що вони намагаються не висвітлювати однотипні новини, бути цікавими, писати матеріали лише на актуальні теми. У більшості випадків, інформація у різних ЗМІ однакова, адже від актуальних щоденних подій не втечеш. Проте навіть та сама інформація, яку подають усі ЗМІ, у Інтернет-виданні «Український тиждень» завжди подана оригінально та цікаво, аби читачі могли легко її зрозуміти та правильно сприйняти.Item Socio-political preconditions for the emergence of public associations in Western Ukraine(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Іваницька, Божена; Ivanytska, Bozhena; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ другій половині XIX ст. західноукраїнські землі, придатні для розвитку сільського господарства, не могли забезпечити своїх мешканців належним добробутом. Більше того, в регіоні часто панував голод, і вирували злидні. Особливо постраждали українці, котрі становили більшість сільського населення регіону. Тогочасна урядова статистика намагалася довести, що для західноукраїнських селян були створені всі умови для забезпечення їхнього добробуту. Здавалося б, українські селянські господарства, що мали у своєму розпорядженні більшість орних земель, могли процвітати. Однак про інший бік цієї статистики не згадувалося: насамперед, було приховано, що найкращі землі належали власникам великих господарств. Якщо порівняти розмір площі великого землевласника та середнього селянського господарства, то селянське господарство було в рази менше сільськогосподарських угідь великого землевласника. Революційні події, котрі охопили Європу навесні 1948 р., принесли народам Європи надію на краще майбутнє. Наслідком революційного піднесення стало скасування кріпосного права в Австрійській імперії, яка також керувала Західною Україною. Насамперед українська інтелігенція, яка базувалася на священиках, вчителях та юристах, розпочала активну громадськополітичну роботу. Однак більшість населення все ще залишалася осторонь політики: ні їхня загальна освіта, ні їхнє матеріальне становище не сприяли участі в національному русі. Тобто “Весна народів” все ще не сприяла “масовому, повсюдному пробудженню національної свідомості українського народу Галичини, Буковини, Закарпаття” [17, с. 15]. Для цього потрібно було докласти чимало зусиль, перш за все для компетентного та політичного інформування нації про те, що повинні робити освічені люди [22].Item Solipsism as a factor in content personalization: practice of internet journalism(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Фінклер, Юрій; Finkler, Juryj; Галицький коледж імені В'ячеслава Чорновола; V’yacheslav Chornovil Galician CollegeІснує небагато досліджень щодо того, як журналісти інтернет-видань створюють контент для переконання громадськості, як працюють технології мережевих мас-медій. У цій статті представлені дослідницькі результати теоретичної розвідки щодо можливості переконання користувачів у суспільно-політичних та соціально-економічних аспектах розуміння контенту. При тому, що багато користувачів добре обізнані в створенні та споживанні інформації у функціональних межах Інтернет-видань, аналіз ставив за мету виявити прогалини в індивідуальному уявленні аудиторії про контент. Метою статті є виокремлення феномену соліпсизму в Інтернет-журналістиці як стандартного постмодерністського намагання журналістів вбудовувати власний соціальний досвід в індивідуальний простір людини. За відсутності офіційної, бюрократично оформленої великої державної обов’язкової комунікаційної політики і націоналісти, і ліберали, і консерватори, і анархісти, і соціалісти, і комуністи просувають свою власну ідеологію через інтернет-видання. Узагальнений контент усіх цих видань є внеском у демократичну практику функціонування інтернет-видань України як чинник суперечки за право на власний соліпсизм аудиторії. За подібних умов контент інтернет-журналістики буде накопичуватися в суспільстві, оскільки конструктивізм контенту входитиме у суперечність між чітко окресленими принципами інтернет-видань та практичністю аудиторії. Питання про демократичність режимів у суспільствах, у межах яких працюють контенти інтернет-видань, набагато більш глибинні. Мається на увазі сукупність організаційних і політичних чинників функціонування конкретного суспільства. Якою ціною автономії мас-медій через їхню позірну спонтанність та реальну різноманітність спричиняють втягування масової аудиторії в ідеологію, партійне життя, економіку, спорт, вибори, культуру, патріотизм, державну політику?.. Комунікаційний соліпсизм – це про конкретний інтерес конкретної людини до конкретної проблеми, що висвітлюється конкретним інтернет-виданням, про досвід значущої демократичної участі аудиторії лише в невеличкому, але принципово важливому для цієї аудиторії сегменті ідеології, партійного життя, економіки, спорту, виборів, культури, патріотизму, державної політики…