Humanitarian Vision
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/29583
Browse
17 results
Search Results
Item Українсько-ізраїльські відносини в рамках ООН: ключові інтереси та розбіжності(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Мороз, Олексій; Moroz, Oleksii; Львівський національний університет імені Івана Франка; Lviv Ivan Franko National UniversityПроаналізовано особливості формування та реалізації в інституціях ООН позиції України щодо проблеми палестинських територій та позиції Ізраїлю щодо вторгнення росії в Україну. Показано, що у військово-політичних інтересах України та Ізраїлю існують важливі відмінності. Інституції ООН стали тим міжнародним форумом, де розбіжності між двома країнами демонструють себе особливо виразно. Підкреслено, що Ізраїль зацікавлений у збереженні збалансованих відносин із рф, що неодноразово спонукало його уникати підтримки України в ООН. Водночас, після початку повномасштабної російської агресії Ізраїль підтримав в ООН більшість важливих резолюцій організації на підтримку України. Своєю чергою, Україна в ООН формує позицію з питання палестинських територій відповідно до норм міжнародного права, низки резолюцій Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки ООН, проте це викликає серйозне невдоволення ізраїльського уряду та чинить несприятливий вплив на українсько-ізраїльські відносини. Відзначено також негативний вплив на стосунки Ізраїлю та рф, активізацію військово-політичної співпраці Москви з Тегераном. Підкреслено, що менш обережну позицію Ізраїлю у підтримці України вітали б у Вашингтоні. Також зроблено висновок, що відмова України від принципової позиції щодо окупованих палестинських територій наразила б Київ на звинувачення у подвійних стандартах, підірвала б позицію української дипломатії у зусиллях із міжнародного тиску на рф щодо окупованих українських територій та мала б несприятливу проєкцію на наші взаємини з багатьма країнами ЄС. Проте у реалізації свого підходу Україна має певний простір для дипломатичного маневру.Item Специфіка та основні наслідки впливу пандемії коронавірусу на місцеві вибори 2020 р. в Україні (Оглядова стаття)(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Бучин, Микола; Ковальчук, Анастасія; Buchyn, Mykola; Kovalchyk, Anastasiia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityДосліджено особливості впливу пандемії коронавірусу на виборчий процес та результати голосування на прикладі місцевих виборів 2020 р. в Україні. Використовуючи комплекс загальнонаукових, логічних та емпіричних наукових методів, розкрито особливості та проблеми проведення у 2020 р. виборів до органів місцевого самоврядування України, які відбувалися в умовах пандемії COVID-19. Наголошено на тому, що не відтерміновували дату проведення місцевих виборів 2020 р. Натомість головний акцент в Україні було зроблено на застосуванні спеціальних механізмів захисту українських громадян від поширення коронавірусної інфекції під час проведення місцевих виборів. Автори доводять, що пандемія COVID-19 не мала масштабного негативного впливу на місцеві вибори 2020 р. в Україні та не призвела до суттєвих правопорушень, які б ставили під сумнів легітимність та демократичність виборчих процедур. Водночас найнижча у вітчизняній електоральній практиці явка громадян значною мірою була спричинена пандемією коронавірусу: майже третина українських виборців не з’явилася на виборчі дільниці саме з причин, пов’язаних із пандемією. Наголошено на тому, що під час місцевих виборів 2020 р. в Україні, окрім чинників, безпосередньо пов’язаних із пандемією COVID-19, негативний вплив на виборчий процес та його якість здійснювали низка інших чинників. Йдеться, насамперед, про недостатнє фінансове забезпечення спеціальних умов для голосування в умовах пандемії COVID-19; зміни виборчих правил (прийняття Виборчого кодексу) напередодні місцевих виборів; слабку інформаційну політику з боку держави щодо роз’яснення особливостей проведення виборів за новою виборчою системою в умовах пандемії COVID-19.Item Роль міжнародних організацій у демократизації виборів в Україні(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-25) Бучин, Микола; Мущенко, Яна; Buchyn, Mykola; Mushchenko, Yana; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityДосліджено роль міжнародних урядових та неурядових організацій у демократизації інституту виборів. Використовуючи комплекс загальнонаукових, логічних та емпіричних наукових методів, виокремлено основні форми впливу міжнародних організацій на демократизацію виборчого процесу: нормативно-правовий вплив (розроблення з боку міжнародних організацій нормативно-правових документів, які регламентують дотримання міжнародних демократичних стандартів; оцінювання ступеня відповідності демократичним принципам національного виборчого законодавства та висловлення рекомендацій щодо його вдосконалення); контролювальний вплив (здійснення міжнародними організаціями короткотермінового та довготермінового спостереження за ходом виборчої кампанії, голосуванням та підрахунком голосів); інституційно-функціональний вплив (реалізація міжнародними організаціями проектів щодо вдосконалення виборів у конкретних країнах через надання матеріально-технічної, консультативної, просвітницької допомоги тощо). Проаналізовано особливості здійснення міжнародними організаціями згаданих вище форм впливу під час виборів в Україні. Зроблено висновок, що найважливішу електоральну роль міжнародні організації відіграють у транзитних суспільствах, де сприяння виборчим процедурам з боку міжнародної спільноти часто стає каталізатором демократичних перетворень у цих країнах. Показано, що міжнародні організації проводили активну політику щодо підтримки виборів в Україні від часу здобуття незалежності та до сьогодні, значно вплинули на демократизацію виборчого законодавства і виборчої практики нашої держави, сприяли формуванню демократичної електоральної свідомості та культури українських громадян.Item Особливості залучення соціальних мереж у діяльність органів державної влади (на прикладі США та України)(Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Дорош, Леся; Копей, Юлія; Dorosh, Lesia; Kopey, Yulia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано використання соціальних мереж органами державної влади у США та Україні у їхній практичній діяльності. Зіставлено присутність урядових структур США та України у соціальних мережах та кількість їх підписників. Стверджується, що соціальні мережі стали інноваційним інструментом цифрової політики та змінили форму сприйняття політичних процесів. Доведено актуальність дослідження щодо використання державними органами платформ соціальних мереж, як складової політичної діяльності у світлі трансформації традиційної політичної діяльності під впливом інформаційно-комунікаційних технологій. Наголошено, що присутність світових лідерів, політичних діячів, партій, державних структур та міжнародних організацій на платформах різних соціальних мереж є відображенням адаптації політичної сфери до науково-технічного прогресу та використання нових інструментів для комунікації владної еліти та суспільства. На основі аналізу сторінок органів державної влади в Україні та США наголошено, що поступово використання соціальних мереж імплементується у сферу державної діяльності. Проаналізовано, що урядові структури США використовують ширший спектр соціальних мереж, аніж державні органи України, в них загалом більше підписників, більше постів та активніша комунікація. Спостерігається позитивна динаміка використання цифрових технологій в Україні: під керівництвом Міністерства цифрової трансформації презентовано бренд цифрової держави “Дія” для реалізації концепції “держава в смартфоні”. Наголошено, що соціальні мережі можуть бути ефективним інноваційним засобом здійснення політичної діяльності, однак тільки за використання його належним чином.Item Migrant workers as the subjects of Ukraine’s civil diplomacy of Ukraine (on example of Ukrainian-Italian relations)(Видавництво Львівської політехніки, 2019-02-26) Дорош, Леся; Кобилецька, Софія; Dorosh, Lesia; Kobyletska, Sofia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано проблему виокремлення трудових мігрантів як суб’єктів громадської дипломатії України та їх ролі у становленні іміджу країни та розвитку ефективних та взаємовигідних зовнішньополітичних відносин України та Італії. Наголошено на громадській активності трудових мігрантів з України у ході захисту їх прав та свобод у Італії, а також просуванні іміджу України, протидії інформаційній пропаганді проти нашої держави. Відзначено, що залучення приватних осіб та їх організацій до громадянської дипломатії є, зазвичай, вигідним для держави, оскільки її громадяни втілюють певну національну, культурну, соціальну ідентичність. Зазначено, що у випадку, коли Україна не захищатиме своїх заробітчан у країні перебування, можливе погіршення стосунків із країною перебування як мінімум, а як максимум – погіршення її зовнішньополітичного іміджу на міжнародній арені. Проаналізовано активність окремих осіб та громадських об’єднань українців в Італії, роль греко- католицької церкви, українських ЗМІ як форм громадсько-політичної діяльності українців в Італії. Зазначено, що на відміну від пропаганди, громадянська дипломатія, що побудована на взаємній довірі між людьми, яка досягається через позитивний досвід співпраці, раціональне мислення та відчуття, може вважатись важливим атрибутом м’якої сили України. Стверджується про необхідність формування стратегії зовнішньополітичної діяльності із використанням форм та механізмів громадської дипломатії, застосування якої демонструє її ефективність, зокрема і з використанням потенціалу трудових мігрантів у поширенні позитивного зовнішньополітичного іміджу України.Item State policy of Ukraine and Poland for the protection of national minorities: comparative analysis(Видавництво Львівської політехніки, 2019-02-26) Бучин, Микола; Дутчак, Христина; Buchyn, Mykola; Dutchak, Khrystyna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті здійснено порівняльний аналіз державної політики України та Польщі щодо захисту прав національних меншин. Автори розкривають суть та виділяють ознаки національних меншин, аналізують ситуацію щодо національних меншин, яка існує в Україні та Польщі. Здійснення порівняльного аналізу української та польської державної етнополітики засноване на чітко вироблених критеріях порівняння: період формування національних меншин; кількісно-демографічні характеристики національних меншин (чисельність національних та етнічних меншин; найбільша національна та етнічна меншина; загальна кількість національних та етнічних меншин); тенденції географічного розселення національних меншин; історичний розвиток політики захисту прав національних меншин; документи, що регулюють політику захисту національних меншин; об’єднання, що регулюють захист прав національних меншин; рівень відповідності політики захисту прав національних меншин міжнародним стандартам; механізми міжнародного співробітництва у сфері правового захисту; фінансова підтримка національних меншин; політична активність національних меншин; ступінь задоволення інформаційних потреб національних меншин. Результати порівняльного дослідження наведено у вигляді таблиці. Автори відзначають, що державна політика України та Польщі щодо захисту прав національних меншин має і спільні (однаковий період формування національних меншин; однаково висока політична активність меншин та ін.), і відмінні риси (різна чисельність національних меншин в Україні (10 млн) та Польщі (700 тис.); різний рівень відповідності державної етнополітики міжнародним стандартам (недостатній в Україні та достатній у Польщі); недостатня забезпеченість національних меншин джерелами інформації в Україні та високий її рівень у Польщі та ін.).Item Пріоритетні напрями діяльності української меншини у вармінсько-мазурському воєводстві республіки Польща(Видавництво Львівської політехніки, 2019-02-26) Дорош, Леся; Турчин, Ярина; Астрамович-Лейк, Тереза; Dorosh, Lesia; Turchyn, Yaryna; Astramowich-Leyk, Teresa; Національний університет “Львівська політехніка”; Вармінсько-Мазурський Університет в Ольштині; Lviv Polytechnic National University; University of Warmia and Mazury in OlsztynПроаналізовано особливості, виклики та пріоритетні напрями функціонування української громади у Вармінсько-Мазурському воєводстві, а також досліджено ґенезу діяльності української національної меншини у цьому регіоні з повоєнних часів і до сьогодні. Стверджується про затребуваність вивчення проблематики функціонування української національної меншини у Польщі у регіональному вимірі, коли аналізується діяльність українських громад в різних воєводствах. Таке дослідження актуалізується з погляду виявлення факторів, що визначають розвиток усесторонньої співпраці України і Польщі. Проаналізовано діяльність трьох осередків Об’єднання українців у Польщі у цьому регіоні. Враховано зусилля місцевої влади у підтримці культурних проектів української національної меншини, наданні фінансової й організаційної підтримки в їх діяльності. Підтверджено закономірність – там, де українців є достатньо і вони добре організовані, то більшою є підтримка з боку місцевої влади. Доведено значення долучення українців до суспільно-політичного життя ВармінськоМазурського воєводства, коли активні представники української громади балотуються до представницьких органів влади воєводства різного рівня.Item Russian information war against Ukraine: peculiarities and mechanisms of countering(Lviv Politechnic Publishing House, 2018-04-12) Бучин, Микола; Курус, Юля; Buchyn, Mykola; Kurus, Yuliia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityРозглянуто проблему інформаційної війни Росії проти Україні. Автори розкривають суть інформаційної війни, її трактування в межах широкого та вузького підходів. На основі використання історичного, системного та структурно-функціональних методів з’ясовано основні недоліки інформаційної сфери України, виокремлено основні механізми її захисту. Серед механізмів протидії інформаційній війні Росії проти України виділено дві групи: нормативно-правові та інституційні. До першої групи автори зараховують законодавчі акти України, серед яких провідну роль у протидії інформаційній агресії Росії відіграє Доктрина інформаційної безпеки України. Серед другої групи механізмів дослідники виділяють державні та недержавні інституції, діяльність яких спрямована на формування та реалізацію інформаційної безпеки України, а також міжнародні структури, діяльність яких спрямована на нейтралізації інформаційного впливу з боку Росії. Серед вітчизняних інституційних механізмів протидії російській інформаційній важливе місце, на думку авторів, належить Міністерству інформаційної політики України, Раді національної безпеки та оборони України, кіберполіції та ін. Значну увагу звертають на такі механізми протидії інформаційній війні Росії проти України, як заборона російських сайтів та соціальних мереж, а також запровадження квот на українську мову у мас-медіа. Автори зазначають, що дії України щодо нейтралізації інформаційних загроз з боку Росії слід здійснювати на трьох рівнях: перший – геополітичний (полягає у впливі на інформаційного агресора та обмеження інтенсивності і сили його нападу); другий – стан, який охоплює захист цілісності, ефективності та дієздатності системи управління, інформаційної інфраструктури, інформаційних ресурсів; третій – рівень громадськості (спрямований на захист стабільності та послідовності розвитку соціальних та політичних відносин, свідомості громадян, цілісності кожної людини).Item Neutrality as a strategy of national security(Lviv Politechnic Publishing House, 2017-10-25) Цебенко, Олег; Шимчук, Олександр; Tsebenko, Oleh; Shymchuk, Oleksandr; Національний університет “Львівська політехніка”; Вільнюський університетДосліджено нейтралітет як один з основних державних стратегій. Проаналізовано основні теоретичні та методологічні підходи дослідження проблеми нейтралітету, вивчено різноманітні дефініції цього поняття та виявлено основні ознаки нейтралітету держави. Досліджено історичну еволюцію становлення стратегії нейтралітету у міжнародних відносинах. Виокремлено погляди зарубіжних та вітчизняних вчених на стратегію нейтралітету держави. Визначено основні держави, що дотримуються політики нейтралітету, а також Україна, яка колись дотримувалась цієї стратегії.Item Енергетична дипломатія як важлива складова зовнішньої політики держави: європейський досвід для України(Lviv Polytechnic Publishing House, 2016) Турчин, Ярина; Національний університет “Львівська політехніка”Розглянуто поняття “енергетична дипломатія” та особливості її провадження, виокремлено першочергові завдання для розвитку енергетичної дипломатії у зовнішній політиці України. За допомогою історичного, системного та структурно-функціонального методів з’ясовано, що міждержавна співпраця у формі енергетичної дипломатії забезпечує національні інтереси держави через використання широкого спектру класичних і специфічних зовнішньополітичних дій, а також створює додаткові засоби протидії глобальним викликам сьогодення, пов’язаним з енергетичною сферою. The article considers a notion of energy dyplomacy and peculiarities of its conduction, defines primary tasks for development of energy dyplomacy in the foreign policy of Ukraine. With the help of hystorical, systemic, and structural functional metods, it is revealed that interstate collaboration in the form of energy dyplomacy pursues national interest of a state through applying a wide range of classical and specific foreign policy actions, and creates additional means of counteracting global contemporary challenges connected with the energy sector. The author of the research draws a conclusion that energy dyplomacy becomes increasingly more important for solving problems in the energy sector. This dyplomacy has to work towards fulfillment of two groups of objectives – classical and modern ones caused by dynamism of scientific and technical progress in the 21st century. Thus, the first category contains establishing stable supply of energy resources, ensuring diversification of suppliers and energy resources. The second group includes participation of Ukraine in the global energy dialogue (gas and atom); synchronisation of the energy policy of Ukraine and the EU; monitoring the main trends of the energy revolution (for instance, shale gas); commercialisation of national intellectual resources and providing access to international markets of new energy technologies; involving foreign investment into national energy sector; positioning Ukraine as a part of an integral European energy space, etc. Consolidated efforts of specialized state institutions, energy companies, and other interested actors for fulfillment of accurately defined foreign policy priorities of the energy sector will enable achieving several goals. In particular, this will help counteract Russia in the hybrid warefare, become a part of an integral European energy space, promote energy interests of Ukraine in geopolitical dimension and develop an internal energy market. Equally important task here is preparation of qualified professionals in energy dyplomacy through implementation of new interdisciplinary educational programs which would form professional competences from the spheres of dyplomacy and energy policy of the state.