Юридичні науки
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/24540
Browse
Item Особливості правового статусу адвоката в умовах становлення громадського суспільства(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Чорнописька, Вікторія; Chornopyska, Victoriya; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityДослідження природи категорії «правовий статус адвоката» показало те, що вона є однією із найбільш фундаментальних й водночас однією із найбільш складних категорій в правознавчій науці. Це пояснюється тим, що, з одного боку, ця категорія отримала широку сферу використання як в юридичній теорії, так і в практичній площині, а з іншого – у сучасній юридичній науці не існує єдиного (універсального) підходу щодо розуміння її сутності. Правовий статус адвоката – це комплексна категорія, яка відображає його правове становище в суспільстві, що характеризується наявністю у адвоката юридично встановленої сукупності прав, обов’язків, гарантій та відповідальності, які є необхідними і достатніми для здійснення адвокатської діяльності щодо надання професійної правничої (правової) допомоги на засадах абсолютної незалежності. Ця категорія акумулює і відтворює всю сукупність взаємовідносин адвоката в суспільстві та відображає не тільки його реальне правове становище, але й формує юридичний базис для професійної діяльності адвоката в ньому. Ця комплексна категорія слугує основою для розмежування правового становища адвоката й інших учасників правовідносин.Item Теоретико-методологічні основи дослідження моральних засад інституту адвокатури(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Чорнописька, Вікторія; Chornopyska, Victoriya; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті сутність адвокатської етики визначено певними складовими, а саме: а) призначенням (місією) адвоката є захист інтересів свого клієнта, надання йому необхідної професійної правничої допомоги, котра має здійснюватися безперервно й на належному професійному рівні. Адвокат не може займати позицію, яка викриває його клієнта (обвинуваченого, підсудного, підозрюваного), або спростовує доводи довірителя щодо відстоювання його цивільно-правових інтересів тощо; б) добросовісним застосовуванням для успішного досягнення цієї мети всіх передбачених у законодавстві модусів (способів, засобів), що дозволяють й зобов’язують надавати кваліфіковану правничу допомогу своєму клієнту; в) високими морально-психологічними й професійно-правовими властивостями, котрими має володіти кожен адвокат. У статті висновується, що адвокатура виступає інститутом громадянського суспільства, котрий, передусім, покликаний на професіональних основах забезпечувати/гарантувати захист прав, свобод й інтересів фізичних/юридичних осіб. Будучи однією з визначальних складових правозахисної системи, інститут адвокатури посідає у ній виняткове місце. Позаяк, першочерговим завданням цього інституту є забезпечення/гарантування прав людини й громадянина модусом надання їм професіональної правничої допомоги. Здійснено ґрунтовний аналіз проблеми моральних принципів діяльності інституту адвокатури в радянському та пострадянському, передусім вітчизняному, науково -правовому дискурсі, й відзначено, що у правовій науці означене питання як самостійний предмет загальнотеоретичних досліджень активізувалося лише наприкінці 1960-х рр. Водночас, проблема моральних засад, передусім колізій та дилем, професійної діяльності адвокатської спільноти, як окрема наукова проблема фахово не вивчалася. Ми вважаємо, це було зумовлено тодішніми ідеологічними кліше, що панували у всіх сферах суспільного буття.