Architectural Studies
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/31856
Browse
188 results
Search Results
Item Theoretical foundations of the organization of communicative spaces of children’s educational and rehabilitation centers(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Оксана, Юрчишин; Оксана, Моркляник; Анастасія, Фінагєєва; Iurchyshyn, Oksana; Morklyanyk, Oksana; Finaheieva, Anastasiia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроведено глибинний аналіз теоретичних засад, що передують процесу організації комунікативних просторів у межах дитячого освітньо-реабілітаційного центру соціальної адаптації – закладу, метою діяльності якого є створення оптимальних умов для посиленої соціалізації дітей з особливими психологічними потребами (зокрема дітей, що страждають аутизмом, синдромом Дауна та посттравматичним стресовим розладом) і їх подальшої інтеграції в суспільство. У дослідженні проведено дефініцію ознак дитячого комунікативного простору та визначено значущість просторової композиції в процесі соціалізації дітей. Розглянуто ключові аспекти проблеми – медичний та архітектурний, виведено ймовірні фактори впливу на процес розширення мережі закладів відповідного спрямування на території України. Комунікативний простір розглядають як спосіб нестандартного процесу реабілітації, соціалізації та психологічного розвантаження, оскільки здорова і якісна комунікація дитини (з однолітками, батьками, лікарем, педагогом, природою тощо) становить основу для адаптації дитини до навколишнього світу. Проведене в межах статті дослідження підтверджує важливість аналізу архітектурного аспекту в контексті медицини, психології та соціології, що допоможе поглянути на потреби особливих дітей крізь призму архітектури і просторових рішень. Створення просторового середовища для дітей із урахуванням медичної специфіки їхніх захворювань, психологічних та соціальних особливостей розвитку допоможе забезпечити ефективний процес соціалізації та сприяти подальшій інтеграції особливих дітей у суспільний ритм.Item Defensive structures of monasteries of bernardines of Western Ukraine in the XVI–XVIII centuries(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Хохонь, Михайло; Khokhon, Mykhailo; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityНадійні оборонні споруди у XVII–XVIII на теренах Західної України були запорукою стабільного функціонування замку, міста чи монастиря. Монастирські комплекси активно домінували у просторі населених пунктів чи ландшафту. Обителі оо. бернардинів були одними з найчисленніших осередків серед орденів західного обряду на території дослідження та в силу різних чинників відігравали активну оборонну роль у системі захисту міст та навколишніх теренів. Оборонні споруди, окрім захисту, визначали територію об’єкта. Унаслідок позбавлення первісної сакральної функції у совітський період, монастирі, як і залишки оборонних споруд, зазнали активного непритаманного перепрофілювання (в’язниці, склади) та, як наслідок, руйнування. Сьогодні під час розроблення генеральних, історико-архітектурних опорних планів, проектів реставрації актуальним виникає питання визначення історичних меж об’єктів та первісної архітектурно-композиційної цілісності монастирських комплексів. У дослідженому періоді можна виділити близько 50 оборонних комплексів Західного обряду різних орденів (рис. 1), з розташуванням у чи за межами середмістя. Монастирі ордену отців бернардинів є одними з найпоширеніших – 9 об’єктів – у Бережанах, Гусятині, Дубно, Збаражі, Ізяславі, Львові, Лешневі, Сокалі та Христинополі (рис. 2). Орден бернардинів є відгалуженням від францисканського чину, яке сформувалося ще у XII столітті. На території Речі Посполитої та теренах Західної України орден бернардинів з’явився у середині XV століття. У результаті опрацювання дев’ятьох монастирів ордену бернардинів та систематизації фактів історії обителей виявлено, що оборонна архітектура ордену яскраво простежується у спорудженні власних оборонних споруд. Визначено розташування щодо містобудівельного чинника, конфігурацію та габарити оборонних ліній об’єктів. Бернардинам належали одні з найпотужніших оборонних обителей на території Західної України: у Сокалі, Ізяславі, Львові. Монастирі цього ордену тяжіли до розташування у середмістях. Три з них, а саме у Бережанах, Дубно, Лешневі розташовувались у кутах середмістя біля брам. Окремим типом варто вважати монастирі у Львові, Гусятині та Христинополі, що блокувалися до рогу мурів середмістя ззовні. У Збаражі монастир розташовувався посередині лінії оборони біля брамки та мав власні мури. На цьому етапі дослідженням виявилено один оборонний монастирський костел – у Лешневі. Монастирі ж Дубно і Бережан оборонялися потужними фортифікаціями міста. Варто окремо виділити оборонні споруди монастирів у Львові та Сокалі. У Львові через статусність міста і відповідальність монастир зобов’язувався до активної оборони, що і пояснює наявність трьохярусної бастеї, потужного муру з бійничним рядом та равеліну на в’їзді. У Сокалі монастир був форпостом території та потужним центром паломництва, а відповідно, економічно забезпеченим. Виявлено, що комплекси оо. бернардинів використовували переважно новіші форми захисту – бастеї, бастіони та вали.Item Temple as a model of structural construction in symbolic-figurative and architectural-spatial aspects(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Гнідець, Ростислав; Hnidets, Rostyslav; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityВисвітленоособливості моделювання структури храмового простору із урахуванням символьно-образного та архітектурно-просторового їх втілення у церковних будівлях Візантії та України-Руси. Сакралізація простору та місця через проявлений феномен їх освячення твориться образом та формою храмового об’єкта. Розглянуто простір як головний компонент формування храмової структури і як місце проявлення їхньої сакральної сутності. Адже саме образ і форма, функція і форма, конструкція і форма композиційно вирішують формотворчі завдання та креативну сутність сакральності простору в храмобудуванні України. Цілісна форма архітектурного твору, зокрема церковної будівлі виражає особливість його організації та спосіб існування в контексті місця, середовища і культури. Оскільки сама форма є функціональною, тому формотворення, незалежно від напрямної його концепції розгортається як у напрямі від форми до функції, так і навпаки, у гармонійному їх поєднанні. Формотворення в архітектурній творчості здебільшого залежить від того соціального, світоглядного та ідеологічного змісту, яким наповнюється форма їх вираження. Це безумовно заторкує архітектуру храмових будівель, які у своєму формотворенні структурно акумулюють у просторі духовно-соціальне начало та суспільно значущу роль їхнього образу-знаку присутності Сакруму. Трансформація планувально-просторового вирішення церков через баневу базиліку та хрестово-баневу структуру, дала можливість їх поєднання як у великих столичних будівлях, так і менших за розмірами церквах, зберігаючи можливість втілення сутності “храму – земне Небо” як ближчого для людини у його просторі, із розумінням його опанування, як місця проявлення Сакруму і сокровенності буття у Бозі.Item Establishment and development of morphology as a basic science and its potential in the theory of urban planning(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Ідак, Юлія; Idak, Yuliia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityВизначено та охарактеризовано основні етапи становлення морфології як наукового вчення. Аналіз літературних джерел показав, що морфологія упродовж свого розвитку впевнено переросла статус важливого розділу в біології, ставши самостійною і пройшовши всі етапи становлення, характерні для будь-якої наукової галузі. Процес становлення пов’язаний з описом досліджуваних об’єктів та розробленням на його основі теорій, спрямованих на виявлення характерних ознак, пояснення властивостей і практичного їхнього застосування. Варіативність еволюції матерії, різноманітних способів наукового пояснення та множинність методологічних підходів до визначення поняття “форма” зумовили порівняльний аналіз категорійного аналогу “морфологічного” у філософії. У філософії розуміння форми зводиться до семантичної єдності (цілісності) розрізнених речей, зміст яких відображений у фігурах на визначеній матеріальній основі (субстраті). Окреслено проблеми визначення поняття “форма” в теорії містобудування та урбаністиці, зумовлені різним його трактуванням та змістом, який варіюється залежно від поставлених завдань і співвідношення з іншими галузями знань. В одних дослідженнях (екологічних, економічних та ін.) форму розуміють як зовнішній вигляд та обриси визначеної матеріальної дійсності, а в інших (переважно в працях філософського, соціологічного, культурологічного спрямування та ін.) – як зовнішнє вираження певного змісту. Не менш дискусійною залишається проблема визначення поняття “урбаністична форма”, що здебільшого застосовується для опису фізичних характеристик елементів міста. Також через можливість пізнання форми в межах композиції та високий рівень її наукової розробленості в теорії містобудування сформувався погляд розглядати форму як суб’єктивну категорію. У цьому дослідженні форму слід трактувати як об’єктивну характеристику зовнішнього виразу матеріально наявного предмета. Тому прийнято, що форма міста – це виражальна риса міста, якій притаманний певний комплекс морфологічних значень та їхніх формальних показників. У містобудуванні в контексті вивчення морфології міста форму слід розглядати як характеристику двовимірної моделі фіксованої частини території міста з усіма наявними будівлями та спорудами.Item Programs for fortification area conservation in the Netherlands(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Фролова, Юлія; Frolova, Yuliia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСтаття спрямована на ознайомлення читачів та фахівців з програмами збереження фортифікаційних теренів та методами використання історичних ландшафтів у Нідерландах, правовому аспекту збереження залишків фортифікаційних споруд і рельєфу, розглянуто проектний метод інтеграції території у туристично-оглядову мережу. Нідерланди упродовж останніх 30 років розробляють правове поле в міжгалузевому секторі охорони значущого історичного ландшафту, долучаючи до складових елементів охорони наявні або втрачені об’єкти фортифікаційного мистецтва XVIII та ХХ ст. (The National Project New Dutch Water Line) Прозорі критерії охорони, ґрунтовно сформована стратегія планомірного використання та підпорядкування території запобігає порушенню правового поля пам’ятки, її фізичної цілісності та пришвидшує розроблення архітектурно-проектних пропозицій. Фундаментом для стратегічного розвитку стало впровадження низки законодавчих актів: The Space for Architecture (1991); Architecture of Space (1996); Shaping the Netherlands (architecture policy 2001–2004); The Belvedere policy document (2000–2009), Protecting and Developing the Dutch Archaeological-Historical Landscape (PDL/BBO) etc., які сформували межі та сферу відповідальності кожної галузі, яка залучена у економічному розвитку держави. Виведення культурної спадщини до рівня національної ідеї, формування підходу “збереження через розвиток” дало поштовх до сталого розвитку об’єктів архітектурної та містобудівної спадщини. Проєкти реновації та редевелепменту передбвчають такі методи роботи: залучення громади до формування стратегії розвитку, врахування економічного та туристичного потенціалу, використання наявних архітектуно-інженерних пам’яток (фортець у частості) як ресурс для розвитку тощо. Серед поширених методів проєктування, які впроваджені під час реорганізації та реконсрукції фортифікаційних об’єктів, використано такі: просторового відтворення та візуального відображення. Таким чином вдалось створити простори, пристосовані під сучасні екологічні та економічнівиклики , врахувати потреби громади та ідеї національного успадкування. Для України поки є актуальним пошук гнучких та сталих моделей розвитку регіонів, враховуючи виклики економічного розвитку. Попередні моделі туристичного менеджменту та класичної консервації фортифікацій свідчать про велику соціокультурну прогалину, незацікавленість та нерозуміння важливості збереження локальними громадами. Несвоєчасні реставраційні протиаварійні роботи погіршують стан пам’яток фортифікаційного мистецтва, знижується їхня туристична привабливість та втрачається потенційна інвестиційна вартість.Item Sculpture workshop: professional requirements for creating a learning environment(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Диба, Юрій; Гоголь, Василь; Dyba, Yurii; Hohol, Vasyl; Національний університет “Львівська політехніка”; Львівська національна академія мистецтв; Lviv Polytechnic National University; Lviv National Academy of ArtsОднією з необхідних та обов’язкових умов якісної професійної мистецької освіти є навчання в середовищі, що спонукає до творчої роботи, забезпечує необхідний рівень комфорту, ергономічні, технологічні, санітарно-технічні вимоги та належну організацію охорони праці. Порівняно з іншими мистецькими професіями, робоче середовище скульптора є складнішим. Воно має бути оснащене необхідним технічним устаткуванням (здебільшого досить габаритним) і ручними та механічними інструментами, враховувати функціональні вимоги та складні технологічні процеси, а також забезпечувати необхідні та різноманітні показники рівня освітлення, температури, вологості, шуму тощо. Усі ці вимоги стосуються і скульптурних академічних майстерень, де студенти освоюють ази професії. Згодом випускники скульптурних факультетів використовують набуті навички у творчій діяльності. Констатуючи певну деградацію професійних вимог до професії скульптора, автори публікації висловлюють застереження щодо очевидного заниження планки вимог до робочого місця скульптора-професіонала, яке можна спостерігати на численних прикладах, та нагадують читачеві ці основні вимоги.Item Chronology and architecture of St. Peter’s church in Przemysl from the Old Rus era to the XVII century(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Франків, Роман; Frankiv, Roman; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityАрхітектура Перемишля Княжої доби здебільшого асоціюється із дитинцем, пов’язаним із перебуванням тут осередку влади та авторитету. Водночас рівень зацікавленості рештою містобудівельної тканини, другого за значенням міста Галицького князівства, що розташоване східніше, є відчутно нижчою. Серед будівель цього великого ареалу була розташована і церква св. Петра, щодо якої є як історичні документальні свідчення, так і новіші археологічні матеріали, котрі потрібно комплексноінтерпретувати Аналіз джерельних та недавно отриманих археологічних матеріалів дає змогу уявити виглядпершого із двох храмів св. Петра у Перемишлі, котрий належить до Давньоруської доби. На основі врахування різних даних можна припустити, що його планувальна структура була аналогічною до використаної у ранній церкві (св. Івана) у Галичі в урочищі Царинка. Найближчим за розмірами та структурою до перемиського храму є церква св. Миколая у Львові, габарити середнохрестя (~підкупольного простору) яких майже однакові. Томузовнішній вигляд перемиського храму реконструюється за аналогією до цих двох споруд. Зіставлення наявних даних про трансформації архітектурного образу будівлі дають можливість припустити, що найбільш ймовірним часом зникнення давнього храму і будівництво на його місці нового, дещо меншого за розміром, є 1406 р. Саме з цією датою пов’язане найбільше зафіксоване руйнування споруди внаслідок пожежі. Оскільки після неї відбулась передача латинській общині давнього руського собору на Замковій горі, це може свідчити про те, що храм св. Петра знаходився в стані, який не давав йому змоги повноцінно функціонувати. Інші ймовірні дати зникнення споруди давньоруської доби, наприклад 1380 або 1498 роки, потребують додаткових аргументів.Item Scientific professional publications Institute of architecture and design at Lviv Polytechnic National university (Part II. Statistical observation)(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Черкес, Богдан; Шулдан, Лариса; Валявська, Анастасія; Cherkes, Bogdan; Shuldan, Larysa; Valyavska, Anastasia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityФаховими в галузі архітектури (спеціальність 191) у 2021 році в Україні визнано 6 видань, два з них є науковими журналами Інституту архітектури та дизайну Національного університету “Львівська політехніка” – “Вісник” Національного університету “Львівська політехніка” серія “Архітектура” та англійськомовний часопис “Аrchitectural Studies” (“Архітектурні дослідження”). Для визначення пріоритетів у формуванні наступних номерів цих журналів, коригування редакційної політики наукових видань та підвищення їх статусу проведено розгорнуте статистичне дослідження. Опрацюванню підлягали випуски Вісника за 2007–2021 рр. та Architectural Studies за 2015–2021 рр. До вибірки увійшли 818 статей 342 авторів. Понад 70 % усіх науковців Інституту архітектури та дизайну опубліковували в них результати своїх досліджень. Відзначена позитивна динаміка якості статей. Кількість тематичних розділів вуномерах журналів коливається від 1 до 9. Панівним спрямуванням досліджень є архітектура будівель і споруд (49,0 %). Друге позицію займають історико-теоретичні архітектурні вишукування – 33,4 %. Містобудування представлено в 17,6 % публікацій. Частина статей оглядового спрямування становить 48 %. Середній обсяг статей – близько 7 сторінок, а кількість посилань на літературні джерела – 8–10. Це параметри, які слід переглянути відповідно до сучасних вимог. Відсоток експертів, які були запрошені з інших наукових установ для визначення редакційної політики періодичних видань, становить понад 60 %. Орієнтовно 50 % членів редколегій – видатні вчені, які представляють іноземні установи. Поступово збільшується частина іноземних авторів в обох періодичних виданнях, досягаючи в середньому 5,7 %. До того ж в науковому журналі “Аrchitectural Studies” відсоток досліджень зарубіжних науковців удвічі більший (12,4 %). Майже третина дописувачів (27 %) афілійована в інших українських та зарубіжних наукових установах. Ці факти відображають успішну інтеграцію Львівської архітектурної школи в українське та світове наукове співтовариство. Надалі необхідно заохочувати іноземних авторів та збільшувати відсоток їхніх публікацій на 10–15 % щорічно. Значно зросла кількість жінок задіяних у редколегіях – з 22 % до 41,5 %. Співвідношення серед авторів статей у середньому становило: 51,2 % – чоловіки, 48,8 % – жінки. Сьогодні практично досягнено паритету як серед членів редколегії, так і авторів статей, що свідчить про рівність доступності до наукової сфери життя. Таким чином визначено основні напрями вдосконалення періодичних видань Інституту архітектури та дизайну, атакож перспективи їх розвитку. Адже стратегічною метою редколегії є підвищення статусу журналів, їх індексації у наукометричних базах Scopus і Web of Science, а відтак і переходу з категорії “Б” до категорії “А” у Переліку фахових видань України.Item Instructions to Authors(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10)Item Peculiarities of light functioning in modern Greek Catholic churches of Ukraine(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Яців, Мирослав; Yatsiv, Myroslav; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ кожен історичний період світло, як природне, так і штучне, відігравало важливу роль у створенні священного простору храму, атмосфери містики і зосередженості, було і залишається невід’ємною частиною релігійного ритуалу. Водночас світло як явище архітектонічне – формотворний елемент просторової структури християнського храму, найважливіший чинник сприйняття його простору та іконографії Предметом аналізу, що міститься у статті, є світлове середовище у просторі сучасних греко-католицьких церков. Аналіз функцій світла в церквах зроблено на прикладі нещодавно побудованих знакових храмів в Україні, що належать УГКЦ. Виявлено особливості розподілу природного та штучного світла у просторі сучасних церков, подібності та відмінності в організації світлового середовища порівняно з історичними храмами. Визначено істотний вплив світла, насамперед природного, на образ та архітектоніку храмів, візуальне сприйняття їхнього середовища, на формування відповідного містичного настрою та сакральної атмосфери у його головному просторі. Встановлено, що незважаючи на значне збільшення загального освітлення, ієрархія розподілу яскравості зберігається у внутрішній частині храмів: збільшується загальна освітленість від стін до центру храму, і відповідно, від підлоги до склепінь та піднебінь куполів. Встановлено значення та функції електричного освітлення в структурі світлового середовища сучасного храму, напрямки розвитку систем електричного освітлення завдяки розширення їх утилітарних та декоративних функцій. Визначено, що продумане електричне освітлення для сучасних сакральних будівель повинно відповідати вимогам літургії, комфорту зору та необхідності належно відображати символічні й естетичні цінності сакральних інтер’єрів. Сучасні освітлювальні рішення дають змогу досягти цієї важливої мети. Правильно дібрані та належно розташовані джерела світла можуть створити абсолютно новий світловий образ храму.