Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
6 results
Search Results
Item Участь адвоката у справах щодо визначення місця проживання дітей та участі батьків у їх вихованні(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Василів, Соломія; Чабан, Ярина; Vasyliv, Solomia; Chaban, Yaryna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті висвітлено особливості участі адвоката у справах щодо визначення місця проживання дітей, у справах про участь у вихованні та порядку спілкування батьків із дітьми. Автором проаналізовано основні положення сімейного законодавства та норми цивільного процесуального права, що регулюють питання визначення місця проживання та виховання дітей. Особливу увагу в статті присвячено аналізу правових позицій Верховного Суду України та рішень Європейського Суду з прав людини з цієї проблематики. У справах про виховання дітей участь адвоката, як правило, пов’язана з розірванням шлюбу подружжя, встановленням режиму роздільного проживання подружжя, але в таких справах адвокат повинен звертати увагу сторін сімейного спору на інтереси та потреби дитини, а не на задоволення власних інтересів та амбіцій майнового чи особистого характеру. Як зауважує автор, дієвою формою участі адвоката в таких справах може стати консультування з застосуванням примирювальних процедур чи медіації як альтернативи судовому розгляду справи. Безперечно батьки повинні дійти згоди в питаннях виховання дитини, проте, як засвідчує практика розгляду таких справ та виконання рішень у цих сімейних справа, досягти такої згоди складно. У ситуаціях, коли батьки не можуть дійти згоди у питаннях участі у вихованні та утриманні дітей, адвокат як професійний представник повинен роз’яснити клієнтові переваги саме мирного, досудового врегулювання такого спору, передусім в інтересах дитини, наголосити на необхідності укладення договору про здійснення батьками батьківських обов’язків щодо виховання, утримання дитини та реалізації батьками їхніх прав у цій сфері. Оскільки спори щодо місця проживання дитини вирішуються або органами опіки та піклування, або ж у судовому порядку, то адвокат може бути залучений до надання правової допомоги при вирішенні питання місця проживання дитини як в адміністративному, так і в судовому порядку. Автором зазначено, що адвокат як представник у цивільному судочинстві повинен сприяти захисту інтересів клієнта, проте не всупереч правам та інтересам дитини, дітей.Item Розгляд справ про встановлення режиму окремого проживання подружжя(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Василів, Соломія; Vasyliv, Solomia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСтаття присвячена питанню встановлення режиму окремого проживання (сепарації) та розгляду таких справ у порядку цивільного судочинства. Автором проаналізовано основні положення сімейного законодавства, що регулюють порядок встановлення режиму окремого проживання подружжя, а також положення цивільного процесуального права, судова практика із зазначеної тематики. Закріплення у сімейному праві України режиму окремого проживання (сепарації) є наслідком імплементації міжнародно-правових норм та положень законодавства Європейського Союзу у цій сфері у вітчизняне законодавство. Сепарація або режим окремого проживання подружжя є одним із проявів принципу свободи шлюбу, права фізичних осіб вільно обирати місце проживання, а водночас ця інституція може виступати альтернативним способом врегулювання сімейних конфліктів Режим окремого проживання подружжя може бути встановлений судом за заявою подружжя або позовом одного з них. На основі аналізу чинного цивільного процесуального законодавства автор робить висновок, що режим окремого проживання подружжя може встановлюватися у цивільному процесі в порядку позовного або окремого провадження. Позовна форма розгляду справ про сепарацію може бути застосована у випадку відсутності згоди одного з подружжя на встановлення режиму роздільного проживання. Натомість встановлення режиму окремого проживання у порядку окремого провадження справи у цивільному процесі частіше має місце у судовій практиці. Як зазначає автор, підставою для звернення до суду з питанням вставлення режиму окремого проживання подружжя можна визнати небажання або ж неможливість чоловіка та дружини проживати разом однією сім’єю. У статті автором виокремлені правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя, зокрема: встановлення режиму сепарації не припиняє прав та обов’язків подружжя, які визначені сімейним законодавством України та які існували між подружжям до встановлення такого режиму проживання; режим майна, що набувають чоловік та дружина у період роздільного режиму проживання, змінюється, тобто майно не вважатиметься набутим у шлюбі та на нього не поширюватиметься режим спільної сумісної власності; в період окремого проживання подружжя не діє презумпція батьківства щодо дітей, народжених після спливу десяти місяців, із моменту встановлення такого режиму.Item Історичні та політичні передумови виникнення та трансформації ідеології українських націоналістів у ХХ ст.(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Василів, Соломія; Vasyliv, Solomia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті досліджено історичні та політичні чинники, які зумовили зародження та подальшу трансформацію ідеології українського націоналізму, як важливого суспільно-політичного явища в історії Української державності. Автором наголошено на актуальності тематики дослідження в контексті розбудови Української держави як правової, демократичної і європейської, та подальшого розвитку державотворчих процесів у напрямку європейської та євроатлантичної інтеграції. У статті зазначено, що ідеологічно український націоналізм головним чином сформувався в ХІХ столітті. Головним чинником, на думку автора, у формуванні націоналістичної ідеології на теренах України був фактор «конфлікту» у суспільно-політичній сфері між представниками різних національних, культурних середовищ. Як приклад автор наводить багаторічну політику переслідувань української мови та культури в Російській імперії, зокрема, у другій половині XIX століття: Валуєвський циркуляр від 30 липня 1863 року та Емський указ російського імператора Олександра ІІ від 18 травня 1876 року, що були спрямовані на витіснення української мови з культурної сфери, духовної і навіть побутової сфери. У статті зазначено, що на радикалізацію ідеології українських націоналістів вплинуло також суттєве погіршення українсько-польських відносин у Західній Україні та поширення антиукраїнських впливів (полонізації, асиміляції, окатоличення, дискримінації) з боку державних структур Польщі, страшні наслідки колективізації, голодоморів та масових політичних репресій щодо українців в Радянській Україні. Автор зауважує, що український націоналізм виник та розвивався у контексті європейської та світової історії, тому зазнавав зовнішнього впливу, водночас, український націоналізм, як суспільно-політичне явище, був особливим, адже ґрунтувався не на расизмі, а на любові та повазі до української нації; український націоналізм ототожнювався з патріотизмом. Що ж до методів боротьби українських націоналістів за Українську державність, то вони були зумовлені тогочасними драматичними обставинами життя й дійсності українського народуItem До питання правового статусу інших учасників судового процесу в цивільному судочинстві(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Василів, Соломія; Vasyliv, Solomia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті досліджено основні положення цивільного процесуального законодавства у частині правового регулювання інституту інших учасників судового процесу. Автором наголошено на актуальності тематики дослідження в контексті реформування судової системи в цілому та цивільного процесу зокрема. Інші учасники судової справи в цивільному судочинстві складають окрему групу суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин. Головною особливістю цієї групи суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин є відсутність юридичної зацікавленості у результаті розгляду і вирішення цивільної справи, проте їх роль та значення у вирішенні справи теж вагома. У ЦПК України визначений перелік інших учасників судового процесу та в окремих статтях окреслено правовий статус кожного з них, однак такий перелік не можна вважати повним, оскільки тривають дискусії щодо залучення до складу інших учасників судового процесу таких суб’єктів як педагог, психолог. У статті проаналізований зарубіжний досвід правового регулювання правового статусу інших учасників цивільного процесу, а також висвітлені питання інституту консультанта, технічного консультанта у цивільному процесуальному праві зарубіжних держав. У статті висвітлено класифікації інших учасників судового процесу, а саме поділ на дві групи: особи, які в силу своїх професійних обов’язків мають здійснювати організаційно-технічне забезпечення цивільного процесу (помічник судді, секретар судового засідання, судовий розпорядник), ці учасники процесу знаходяться в штаті суду, тому іноді їх зараховують до осіб, діяльність яких пов’язана з правосуддям; особи, які сприяють розгляду та вирішенню цивільної справи по суті (свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, експерт у галузі права), також ці учасники процесу виконують функцію сприяння здійсненню правосуддя у цивільних справах. Також автор звертає увагу на необхідність вдосконалення правового регулювання статусу таких суб’єктів як помічник судді та експерт у галузі права, усунення окремих недоліків понятійного апарату цивільного процесуального законодавства у питанні інших учасників судового процесу.Item Світові системи нотаріату: порівняльний аналіз(Видавництво Львівської політехніки, 24-02-20) Василів, Соломія; Сорочкіна, Олена; Vasyliv, Solomia; Sorochkina, Elena; Васылив, Соломия; Сорочкина, Елена; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано основні особливості функціонування світових систем нотаріату. Запропоновано власне визначення поняття систем нотаріату. Висвітлено засади функціонування систем латинського (“civillaw”) та англосаксонського (“commonlaw”) нотаріату, які ґрунтуються відповідно на континентально-європейській та англосаксонській правових системах, охарактеризовано системи нотаріату окремих держав, таких як Сполучені Штати Америки, Федеративна Республіка Німеччина, Франція, Швейцарія, Японія, визначено основні характеристики моделей латинського нотаріату, а саме, німецької, французької та змішаної нотаріальних моделей.Item Суд – обов’язковий суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин: питання цивільної юрисдикції(Видавництво Львівської політехніки, 24-02-20) Василів, Соломія; Vasyliv, Solomia; Васылив, Соломия; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityДосліджено правовий статус суду як суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин. Висвітлено основні питання судової юрисдикції цивільних справ, видової характеристики цивільної юрисдикції, розмежування процесуальних інститутів юрисдикції та підсудності. Проаналізовано основні проблеми предметної та суб’єктної юрисдикції цивільних справ у контексті новел цивільного процесуального законодавства.