Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
10 results
Search Results
Item Professional and ethical requirements for police activity(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Романова, Альона; Romanova, Alona; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityЗ’ясовано, що формуванню морально зрілої особистості сприяє високий рівень етичних вимог, втілення у службовій діяльності загальнолюдських цінностей, що знижує прояви порушення службової дисципліни, професійної деформації, а також, сприйняття населенням поліції як “карального” органу, а не як такого, що попереджує протиправні діяння і взаємодіє з населенням на засадах партнерства. Наголошено, що найважливішою професійною вимогою у поліцейській діяльності є повага і дотримання прав та свобод людини. Цей обов’язок передбачає безліч етичних аспектів у процесі його реалізації (повага до затриманої особи; недопущення приниження людської гідності через катування, приниження, зневагу; неупереджене ставлення до кожної людини незважаючи на віросповідання, політичну позицію, расову, майнову чи іншу ознаку тощо). Доведено, що на дотримання професійно-етичних вимог у поліцейській діяльності, перш за все, впливають ціннісні орієнтації сформовані в поліцейського у період його становлення як особистості (дитинство, юність, навчання в ЗВО). Неможливо миттєво, прийнявши присягу, набути високих морально-етичних якостей, які будуть реалізуватися у професійній сфері. Саме тому, важливим є психологічне тестування на придатність до служби в поліції. На рівні з визначенням фізичного і психічного здоров’я необхідно визначати морально-психологічну стійкість та сформованість особи. Зазначено, що професійно-етичні вимоги у поліцейській діяльності є фундаментальною складовою забезпечення принципів верховенства права, діяльності на засадах відкритості та прозорості, здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчинення правопорушень, а також, обґрунтованого і правомірного вживання заходів реагування на правопорушення. Володіння високою етичною культурою на рівні з професійними компетентностями є вимогою, яка забезпечується ще у процесі навчання майбутніх поліцейських.Item Естетичний аспект у праві(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Романова, Альона; Romanova, Alona; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityЗ’ясовано, що проблема естетичної культури юриста як прояву духовності належить до тих гуманітарних проблем, які прийнято називати “вічними”. Вона особливо актуалізується у драматичні періоди людської історії, один із яких нині, зокрема, переживає й Україна, коли принципово нові життєві явища та обставини коригують способи та засоби життєвого вибору і соціального самовизначення індивідів. Радикальні зміни у світосприйнятті людини змушують кожного особисто осмислити нові суспільні реалії, визначити свої світоглядні установки, усвідомити своє місце і роль у процесі суспільної трансформації. За таких обставин проблеми духовності (зокрема, естетичної культури як прояву духовності) набувають статусу найважливіших. Наголошено, що питання про духовну сутність естетичного у праві виникало у зв’язку із дослідженням суті естетичного і його категоріального статусу в різні епохи. Проте недостатня чіткість, окресленість, а отже, і недостатньо всебічний аналіз спричинені властивостями соціальної практики і пізнання, роллю духовного компонента в житті соціуму та життєдіяльності людини, особливостями становлення та розвитку самої естетики. Доведено, що зростання уваги до цієї проблеми пов’язане із аналізом таких аспектів сутності естетичного: його онтологічного і феноменологічного змісту, співвідношення об’єктивного і суб’єктивного, раціонального й ірраціонального, ролі гармонії у розгортанні його сутності, співвідношення естетичного і творчого. Водночас, саме прагнення до дослідження таких типів духовності, як наука, мораль, релігія, та порівняння їх з естетичним сприяє виявленню характерних рис останніх як самостійних сфер людської життєдіяльності та осягненню закономірностей і особливостей естетичного, розширенню сфери його аналізу через всебічне охоплення як зовнішнього, так і внутрішнього світу людини. Розкрито питання раціональної сфери естетико-правової свідомості, що формується в результаті освоєння естетичного досвіду за допомогою понять, категорій естетики, мистецтвознавства та інших наук. Знання про естетичні якості праці, природи, побуту, мистецтва виконують найважливіші функції у формуванні естетичної культури юриста. Вони сприяють теоретичному оформленню смакових переваг, оцінок, переконань і є однією з теоретичних засад наукового світогляду особи.Item Правова і психологічна допомога особі в період суспільної аномії(Видавництво Львівської політехніки, 2021-06-01) Романова, Альона; Романов, Владислав; Romanova, Alona; Romanov, Vladyslav; Національний університет “Львівська політехніка”; Львівськй державний університет внутрішніх справ; Lviv Polytechnic National University; Lviv State University of Internal AffairsЗ’ясовано, що стан суспільної аномії може настати раптово і неочікувано. Кризовоперехідний період розвитку соціуму передбачає занепад ціннісних орієнтирів, зокрема і правових, тоді як нові ідеали, норми (правові) ще не сформовані й не регулюють життя суспільства. Наголошено, що для того, щоб особа була готовою до нестандартних, кризових ситуацій у суспільстві, в державі необхідно, щоб відповідні компетентні органи займалися профілактичною допомогою. Доцільною і виправданою є діяльність кризових центрів із надання юридичної та психологічної допомоги людині не тільки за умов тотальної суспільної аномії, а й в конкретних особистісних питаннях. Важлива також робота юридичних клінік, що надають консультативну допомогу особі. Доведено, що профілактична (превентивна) допомога здійснюється у разі можливої проблемної життєвої ситуації, коли є вірогідність настання останньої у майбутньому і коли необхідно запобігти самій проблемній життєвій ситуації або пом’якшити її прогнозовані негативні наслідки. Профілактичну допомогу поділяють на первинну та вторинну. Зазначено, що психологічна допомога особі за умов суспільної аномії повинна надаватися на основі певних принципів, адже суспільна криза охоплює усі сфери життєдіяльності людини і не завжди можна і варто використовувати засоби і прийоми, які застосовують у ситуації одиничної особистісної кризи. Щодо принципів надання психологічної допомоги, то взявши на себе функцію допомоги людям, що переживають трагічну подію, важливо поважати їхню гідність та захищати їхню безпеку. Усі працівники та установи, які беруть участь у наданні такої допомоги, повинні дотримуватися таких принципів: захищати безпеку (уникати дій, які можуть поставити людей під загрозу подальших травмуючих впливів; робити все можливе для того щоб забезпечити безпеку дорослих і дітей, яким надається допомога, захистити їх від фізичної та психологічної травми); захищати гідність (ставитися до людей з повагою, згідно із загальноприйнятими культурними і соціальними нормами); захищати права (переконатися, що допомога надається справедливо, без дискримінації); допомагати людям відстоювати свої права й отримувати необхідну підтримку; діяти в інтересах кожного потерпілого, який потребує допомоги.Item Психологічно-правові особливості життєдіяльності особи в період пандемії COVID-19(Видавництво Львівської політехніки, 2021-06-01) Романова, Альона; Romanova, Alona; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityЗ’ясовано, що за умов пандемії коронавірусу необхідно дотримуватися принципу поваги до безпеки, гідності та прав людини. Беручи на себе зобов’язання допомагати людям у ситуаціях, коли вони постраждали через стресову подію, важливо діяти з повагою до безпеки, гідності та прав тих, кому ми допомагаємо. Сьогодні в межах антропологічної інтерпретації проблем суспільно-правової дійсності формується принципово новий підхід до правового регулювання життєдіяльності особи в умовах коронавірусної пандемії. Доведено, що в умовах коронавірусної пандемії надзвичайно актуальна проблема забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Навіть у найрозвиненіших і найдемократичніших державах виникла потреба певного обмеження прав людини з метою збереження життя і здоров’я цієї людини і людства загалом. Вдалим підходом до вирішення проблеми було також прийняття низки рішень щодо обмеження роботи контрольно-пропускних пунктів та запровадження нових підходів та санкцій щодо притягнення осіб до відповідальності за порушення карантинних заходів. Наголошено, що Україна повністю підтримує ВООЗ у її зусиллях забезпечити належне тестування та схвалення вакцин, а також виступає за рівномірний розподіл вакцин на засадах глобальної солідарності. Угода про співпрацю між Україною та ВООЗ закладає міцну основу та містить чітку дорожню карту для нашого розширеного співробітництва. Обґрунтовано, що допомога може надаватися на початку, під час пандемії коронавірусної інфекції та після самоізоляції. Психологічна реабілітація є різновидом психологічної допомоги в тій частині, в якій вона спрямовується на відновлення втрачених (порушених) психологічних можливостей і здоров’я. У період пандемії COVID-19 в Україні запрацювали чатботи для координації госпіталізації та відкритий дашборд вільних місць, електронні скерування на ПЛР-тестування та інші сервіси для протидії поширенню коронавірусу. Саме ці заходи додавали людям впевненості, що їхні права і свободи не порушуються, що держава робить усе можливе, щоб її громадяни відчували захищеність, і що ситуація в країні під контролем Уряду і органів влади.Item Етичні норми та свобода людини у праві: інтегративний аспект(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Романова, Альона; Русаль, Людмила; Romanova, Alona; Rusal, Liudmyla; Національний університет “Львівська політехніка”; Львівський інститут МАУП; Lviv Polytechnic National University; Lviv Institute Interregional Academy of Personnel ManagementЗ’ясовується особливість інтегративного аспекту етичних норм та свободи людини у праві, обумовленого тим, що гармонія у праві проявляється через принцип координації дій між різними елементами і структурними підрозділами, які входять у суспільну систему. Це дає можливість одержання етичних знань про принципи і норми з етичних кодексів, котрі є джерелами інформації про суспільні цінності. Наголошується на свободі, як внутрішньо-емоційній якості особи. Аналізуються особливості розвитку гармонійності системи особистісного ставлення до оточуючого світу та людей, вироблення власної рольової поведінки, як важливі чинники формування відчуття в особи природно-правової свободи. Доведено, що етичні норми в праві виступають критеріями співвідношення дій учасників правотворчого і правозастосовного процесу, сприяють їх оцінюванню і з погляду відповідності або невідповідності моральним нормам. Моральній оцінці підлягають не лише дії людини, але й уся дійсність, і соціальна, і природна. Етична оцінка, свою чергою, виступає для суб’єкта як вимога до того чи іншого вчинку, а саме моральний обов’язок до здійснення добра щодо конкретного суб’єкта. Оцінка виробляється через призму таких понять моральної свідомості, як добро і зло, справедливість, обов’язок, совість. Через оцінку у свідомості суб’єкта правозастосовної діяльності «суще» зіставляється з «належним», оскільки саме деонтологія, як розділ етики, надає статусу обов’язковості моральним нормам. Моральні оцінки, будучи універсальними, поширюються майже на всі дії людини, етичні ж основи правозастосування діють у конкретній правовій сфері. Встановлено, що особливого значення у зв’язку з цим набуває проблема морально-правового виховання майбутніх юристів. Формування високих моральних якостей в умовах становлення громадянського суспільства має спиратись на рекомендації науковців. Виховний аспект виражається в дії етичних норм на волю і свідомість людей, щоб сформувати шанобливе ставлення до правових норм. Етичні норми інформують про моральні основи процесу правозастосовної діяльності, вносять у свідомість людини знання принципів, норм і правил. Вони об’єднують усі аспекти формування та розвитку права і правової системи на основі аксіологічного чинника.Item Сутнісні властивості людини у природно-правовому просторі(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Романова, Альона; Romanova, Aliona; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityЗ’ясовується особливість сутнісних властивостей людини у природно-правовому просторі що полягає у можливості вибору людиною того чи іншого виду власної поведінки, а також проблем самооцінки, системи цінностей, ціннісних орієнтацій та свободи людини. Наголошується на процесі особистісного буття, що протікає як постійна боротьба протилежностей між зовнішнім і внутрішнім у самореалізації та життєдіяльності людини, а також, на тому, що людина, здійснюючи життєдіяльність в онтологічному просторі, на основі норм природно-правового і соціоприродного простору формує внутрішні життєві плани, стратегії й установки. Акцентується увага на тому, що досліджувати природу і сутність людини можна за двома основними підходами: природним і надприродним, беручи за основу те, що вона є істотою активною, діяльною і вільною, сама визначає параметри свого правового буття. Природний (натуралістичний) підхід полягає в тому, що людина є результатом розвитку природи, через що її (людину) розуміють і пояснюють як природну, зважаючи на всі наслідки такого розуміння. Надприродний підхід, навпаки, полягає в тому, що людина є породженням певної нематеріальної духовної першооснови, що визначає надприродну природу людини. Людське суспільство, по суті, пов’язане з природним правом, оскільки це право самоорганізується, і люди за своєю природою також схильні до самоорганізації. Права людини є основою природно-правового простору, тобто, якщо можна так сказати, природно-правовий простір існує як певна міра дотримання прав людини, що дані їй від природи, а також як міра істинності і відповідності поведінки людини нормам онтологічного простору. Людина в онтологічному і природно-правовому просторі наділена автономією, що полягає в пріоритеті її суб’єктивних прав. За умови розвитку людини в колективі кожен член цього колективу повинен сприйматися як індивід, з неповторним «набором» властивостей. Для розкриття природи людини дуже важливо те, що людина ніколи не сформується як людина і не розкриється для світу без стійкого відчуття внутрішньої свободи, тобто свободи від будь-яких ідеологічних догм.Item Конформістська поведінка людини в умовах соціально-правової дезорганізації(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Романова, Альона; Щербай, Іванна; Romanova, Alona; Shcherbai, Ivanna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityЗ’ясовано особливість конформістської поведінки людини в умовах соціально-правової дезорганізації, обумовленої розшаруванням суспільних інститутів, що суперечить загальновизнаним принципам конкретного суспільного утворення. Наголошено на стані суспільства, що вимагає від людини активної правомірної дії, а не пасивно-пристосувальницького існування, а також на тому, що правового значення набуває така поведінка людей, яка здатна істотно позначитися на стані і розвитку економічних, соціальних, політичних, ідеологічних суспільних відносин, на статусі людини та реалізації її інтересів. Поведінка людини в умовах соціальної дезорганізації може бути непрогнозованою і непередбачуваною. Ідеальна форма виразу правової поведінки за будь яких обставин – це правомірно активна поведінка, але життєві реалії вказують на те, що не всі члени суспільства можуть і готові у кризово-перехідний період розвитку суспільства зберігати зазначену поведінку. Основною соціальною ознакою правомірної поведінки є соціальна важливість, значущість. Саме вона є критерієм віднесення людської поведінки до правової сфери, на цій підставі і відбувається розподіл поведінки на ту, що становить інтерес для суспільства і для соціоприродного простору загалом, і ту, що не становить жодного інтересу. Акцентовано увагу на тому, що конформістську поведінку відрізняє пристосовництво, пасивне прийняття наявного порядку, відсутність власних позицій, підпорядкування психологічному тиску, а конформізм у правовій поведінці людини є особливо небезпечний в умовах революцій, національно-визвольних повстань, повалення антидемократичних режимів. За умови кризового стану розвитку суспільства, не порушувати загальноприйняті норми недостатньо, потрібно проявляти правомірну активність. Така активність громадян у суспільстві та державі необхідна для подолання певної кризи. Займаючи “вичікувальну” позицію, людина перекладає вирішення суспільних проблем, зокрема і тих, які стосуються її самої, на інших членів соціуму, при цьому дуже часто виражаючи власне незадоволення їхніми діями.Item Філософія стигматизації у праві(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Романова, Альона; Romanova, Alona; Романова, Алёна; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityЗ’ясовано особливість стигматизації у праві, зумовленої тим, що саме у правовій сфері акумулюються моральні, ціннісні, духовні аспекти існування індивіда, котрі можуть руйнуватися під впливом стигматизаційних стереотипів. Наголошено на самостигматизації особи як схильності до певного таврування себе самої, що відбувається, як правило, під впливом суспільства та оточення. Проаналізовано особливості й види дестигматизації певних категорій осіб у природно-правовому просторі. Охарактеризовано соціально-психологічну роботу щодо адаптації осіб через актуалізуючий психоаналіз та комунікативні особливості права.Item Становлення теорії юридичної аргументації у період античності та римського права(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02-26) Романова, Альона; Чорнобай, Олена; Romanova, Alyona; Chornobai, Olena; Романова, Алёна; Чорнобай, Елена; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСхарактеризовано історію зародження теорії юридичної аргументації в філософії Давньої Греції, розкриваються передумови та причини її появи та розвиту. Проаналізовано софістику та її вплив на практику юридичної аргументації в античному судочинстві, внесок Платона та Аристотеля на формування загальних теоретичних основ аргументації, зокрема, у логіці та риториці, а також їх подальший розвиток та вдосконалення у римському праві (на основі поглядів Цицерона та Сенеки Старшого). Наголошується на тісному взаємозв’язку соціально-політичних процесів та змін у теорії та практиці юридичної аргументації.Item Перший кодекс українського права та інституалізація юридичної аргументації(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02-26) Романова, Альона; Чорнобай, Олена; Romanova, Alona; Chornobai, Olena; Романова, Алёна; Чорнобай, Елена; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ працях дослідників “Руська Правда” постає як нормативно-правовий акт або навіть звод законів. Існують думки про “Руську Правду” як про звод звичаїв або зведення судових прецедентів. Розкрито питання про правову природу першого кодексу українського права та інституалізацію юридичної аргументації.