Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
Search Results
Item Співвідношення контролю та нагляду в діяльності органів системи Міністерства внутрішніх справ України(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Скочиляс-Павлів, Ольга; Skochylias-Pavliv, Olha; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСтаття присвячена дослідженню співвідношення контролю та нагляду в діяльності органів системи Міністерства внутрішніх справ України. Проаналізовано основні підходи до визначення змісту понять “контроль” і “нагляд” у юридичній науці. Доведено, що якщо забезпечення захисту прав і свобод людини та громадянина, охорона правопорядку, забезпечення законності, громадської безпеки – це зміст правоохоронної функції держави, то контроль і нагляд – це методи, в результаті використання яких проявляється правоохоронна функція. До спеціальних органів, що здійснюють контрольну та наглядову діяльність, належить Міністерство внутрішніх справ України. Одне з основних завдань, покладених на нього, є забезпечення державного контролю (нагляду) у сфері внутрішніх справ. Сфера внутрішніх справ визначається через комплекс суспільних відносин, які пов’язані із захистом життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від протиправних посягань, підтримкою, зміцненням громадського порядку та публічної безпеки. Запропоновано формування у системі органів Міністерства внутрішніх справ України таких умов, які б сприяли поступовому звуженню сфери контролю і оптимізації сфери нагляду задля підвищення ефективності діяльності зі захисту прав і законних інтересів громадян. Розглянуто діяльність суб’єктів контролю і нагляду системи Міністерства внутрішніх справ України за додержанням законодавства з точки зору організаційно-правового аспекту. Наголошено, що в процесуальному значенні контроль і нагляд у сфері внутрішніх справ – це зміст контрольного процесу, в якому першочергове значення набуває контрольна діяльність, а наглядова діяльність обумовлена контрольною, в чому проявляється дискурсивний характер контрольно-наглядової діяльності.Item Адміністративно-правове регулювання поведінки окремих категорій осіб у соціальних мережах(Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Скочиляс-Павлів, Ольга; Змисла, Марта; Skochylias-Pavliv, Olha; Zmysla, Marta; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано стан правового регулювання розміщення інформації у соціальних мережах державними службовцями. Зазначено, що соціальні мережі перетворилися на стандартний канал соціальних комунікацій між людьми. Державні службовці використовують соціальні мережі як один з найпотужніших інструментів у комунікації з громадянами та між собою, а також як майданчик для обмірковування важливих суспільно-політичних питань та дискусій. Така ситуація вимагає належного правового регулювання поведінки відповідних осіб у соціальних мережах. Проте законодавство України у цій сфері тільки розвивається і не достатньо врегулює усі аспекти користування соціальними мережами, зокрема державними службовцями. Разом з тим судова практика України багата на різноманітні справи, пов’язані із притягненням до відповідальності державних службовців внаслідок формулювання та вираження своїх поглядів в соціальних мережах. Якщо правила поведінки суддів, адвокатів у соціальних мережах врегульовані у відповідних актах (Кодекс суддівської етики, Правила адвокатської етики), то поведінка службовців органів виконавчої влади в мережі Інтернет не врегульована на законодавчому рівні. Відтак підкреслюється, що держава повинна розробити дієву політику, спрямовану на створення безпеки в інформаційному середовищі, яка б визначала юридичні та етичні аспекти, що виникають при використанні соціальних мереж публічними особами. Соціальні мережі також є інструментом, за допомогою якого їх користувачі демонструють свої соціальні зв’язки. Саме тому варто було б сформувати єдиний правовий підхід до визначення поняття “дружба” у соціальних мережах, оскільки на практиці виникають сумніви стосовно розуміння поняття “дружба” між учасниками судового процесу, що інколи слугує підставою для відведення судді.