Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
6 results
Search Results
Item Особливості регламентації процесуального примусу в контексті забезпечення прав особи у кримінальному процесуальному законодавстві України та деяких європейських держав(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Гузела, Михайло; Huzela, Mykhailo; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПитання регламентації кримінального процесуального примусу в контексті забезпечення прав особи є надзвичайно актуальним у кримінальному процесуальному законодавстві з точки зору застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Необхідність правильної регламентації кримінальних процесуальних норм з метою імплементації в національне кримінальне процесуальне законодавство України та окремих європейських держав європейських стандартів кримінального провадження є основою для побудови системи кримінального процесу охоронного типу. Наріжним каменем для розвитку кримінальної процесуальної науки та вироблення єдиної судової практики є реальне забезпечення в кримінальному процесі правового захисту особи як суб’єкта кримінального провадження через реалізацію процесуальних гарантій прав і свобод цієї особи, котра з тих чи інших підстав потрапила у сферу реалізації процесуальних правовідносин. При цьому вагомого значення в такому контексті набуває законність і обґрунтованість застосування процесуального примусу в кримінальному процесі. У різних державах Європи реалізація процесуального примусу регламентується порізному. Зокрема, в Україні, виходячи з положень чинного КПК України, регламентація процесуального примусу переважно виражена через реалізацію заходів забезпечення кримінального провадження та, зокрема, у їх системі – запобіжних заходів в кримінальному провадженні. Тому основним завданням кримінального процесу охоронного типу в будь-якій державі є вироблення надійних правових механізмів запобігання різного виду зловживанням та помилкам суб’єктів, які провадять кримінальний процес і відповідно уповноважені на реалізацію кримінального процесуального примусу.Item Оцінка сукупності обставин, прогнозованих ризиків при вирішенні питання про обрання заходу забезпечення провадження, запобіжного заходу(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Ортинський, Володимир; Канцір, Володимир; Ortynsky, Volodymyr; Kantsir, Volodymyr; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityРозглянуто проблему врахування законом окреслених підстав для ефективного, доцільного й результативного застосування заходів забезпечення кримінального провадження, запобіжних заходів; обставини, що беруть до уваги, вибираючи їх. Метою застосування згаданих заходів є забезпечення певного вектора адекватної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Цього можна досягти за умови правильного вибору будь-якого заходу забезпечення, незалежно від виду й обсягу застосовуваних обмежень. Ця загальна мета диференціюється залежно від виду заходу забезпечення провадження, запобіжного заходу, тобто уможливлюється на засадах обмеження прав і свобод підозрюваного, обвинуваченого. Зауважимо, що захід забезпечення провадження необхідно вибирати винятково з метою дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, виконання покладених на нього процесуальних обов’язків, а також щоб запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи предметів, які мають доказове значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого учасника провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати розпочате. Окреслено напрями індивідуалізації, персоніфікації заходів забезпечення провадження, запобіжних заходів, тобто доцільності, правильності, ефективності, обґрунтованості вибору окремого їх різновиду стосовно конкретного обвинуваченого, аж до врахування прогнозованих ризиків у поведінці. Розглянуто процесуальний правовий підхід під час урахування обставин, закріплених у ст. 178 КПК.Item Деякі проблеми застосування окремих запобіжних заходів як заходів процесуального примусу в кримінальних провадженнях(Видавництво Львівської політехніки, 2021-01-10) Гузела, Михайло; Huzela, Mykhailo; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСтаття присвячена проблемі мети та підстав застосування запобіжних заходів як різновиду зaходiв зaбезпечення кримінального провaдження у системі заходів процесуального примусу в кримінальному процесі. Зокрема, піднімаються окремі проблемні питання застосування деяких запобіжних заходів, зокрема, тримання під вартою, які породжують систематичні порушення прав особи в процесі кримінального провадження. Чинний КПК України вніс низку змін у процедуру застосування запобіжних заходів як заходів процесуального примусу, котрі, загалом, виявились позитивними. Однак, стан практичної реалізації процедури застосування запобіжних заходів, як органами досудового слідства, так і судами, виявив, що належним чином не реформовані і одна, і друга системи залишаються не цілком готовими до таких нововведень. І найбільше зловживань і порушень процесуального законодавства мають місце, насамперед, під час застосування запобіжних заходів, більшість з яких припадають на найсуворіший запобіжний захід – тримання під вартою. Автор звертає увагу на декілька істотних проблем, які в кримінальному процесуальному законодавстві не вирішені до сьогодні. Зокрема: суди дещо формально підходять до застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, хоча такий суворий запобіжний захід є виключним; чинний КПК України, на жаль, не зобов’язує суд належним чином мотивувати своє рішення про продовження тримання особи під вартою, що породжує негативну практику частого обґрунтування продовження строку тримання під вартою одними і тими ж підставами протягом всього періоду перебування підозрюваного, обвинуваченого під вартою; неправильна початкова кваліфікація діяння тягне за собою реальну можливість застосування до особи підозрюваного утримання під вартою, що означає, що через недбалість або ж через зловживання слідства має місце така кваліфікація діяння, яка передбачає набагато реальнішу можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою; до сьогоднішнього дня в Україні відсутній реальний механізм відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної від незаконної діяльності слідчо-судових органів, зокрема за незаконне тримання під вартою.Item Запобіжні заходи як самостійний різновид заходів забезпечення кримінального провадження: підстави та мета застосування(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Гузела, Михайло; Huzela, Mykhailo; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСтаття присвячена проблемі мети та підстав застосування запобіжних заходів як різновиду заходів забезпечення кримінального провадження в системі заходів процесуального примусу в кримінальному процесі. Зокрема, для визначення сутності мети та підстав застосування запобіжних заходів наводиться теоретичний аналіз наукових позицій окремих вчених-процесуалістів стосовно мети та підстав застосування запобіжних заходів в кримінальному процесі, а також аналізуються норми чинного в Україні кримінального процесуального законодавства, які закріплюють підстави застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні. Необхідність у застосуванні запобіжних заходів як заходів забезпечення кримінального провадження встановлюється виключно з урахуванням усіх ситуацій, які склалися під час досудового розслідування, з одночасним виділенням підстав для застосування зазначених заходів. Співставлення підстав застосування запобіжних заходів з усіма обставинами справи дозволяє зробити висновок про необхідність застосування такого певного виду запобіжного заходу у кожному конкретному випадку. Таким чином, немає необхідності у застосуванні запобіжних заходів як заходів запбезпечення кримінального провадження, якщо той самий результат може бути досягнутий за допомогою інших непримусових процесуальних засобів (в цьому разі–інших заходів забезпечення кримінального провадження). Зазначення у законі мети застосування цих заходів вимагає від компетентного органу діяти у кожному конкретному випадку відповідно до ситуації, яка склалася. Особа, яка приймає рішення, використовує зазначені у законі критерії необхідності застосування запобіжних заходів для оцінки юридичного значення фактичних даних, виходячи з яких вона має прийняти рішення. Констатовано, що підстави застосування запобіжних заходів – це встановлені, оцінені і закріплені у процесуальному порядку слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом конкретні фактичні дані, які відповідають критеріям, визначеним у меті їх застосування.Item Процесуальний примус в процесі застосування запобіжних заходів, пов’язаних з частковим обмеженням свободи особи(Видавництво Львівської політехніки, 24-02-20) Гузела, Михайло; Huzela, Mykhailo; Гузела, Михаил; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПрисвячено проблемі мутності процесуального примусу в процесі застосування запобіжних заходів, пов’язаних із частковим обмеженням свободи особи під час здійснення кримінального переслідування. Зокрема, проаналізовано порівняно новий запобіжний захід, який закріплений у чинному Кримінальному процесуальному кодексі України – домашнього арешту, який є певним законодавчим зaповненням прогалини, що виникла мiж запобіжними зaходaми, не пов’язaними з обмеженням cвободи особи тa тримaнням пiд вaртою. Автор наголошує, що зaпровaдження домашнього арешту як запобіжного заходу в системі заходів забезпечення кримінального провадження є прогреcивним для кримінального процесуального законодавства України. Звaжaючи нa пiдвищену увагу до проблеми дотримaння зaконноcтi при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання пiд вaртою, зaпровaдження нових прогресивних зaпобiжних зaходiв, пов’язаних із частковим обмеженням свободи особи, які передбaчені чинним КПК Укрaїни, зокрема, домашнього арешту, cприятиме розв’язaнню нaгaльної проблеми дотримaння прaв людини в процесі здійснення кримінального провадження.Item Проблема застосування домашнього арешту як запобіжного заходу та заходу процесуального примусу в кримінальному провадженні(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Гузела, Михайло; Huzela, Mykhailo; Гузела, Михаил; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityРозглянуто проблему застосування домашнього арешту як запобіжного заходу та заходу процесуального примусу в кримінальному провадженні. На основі дослідження наукових позицій окремих вчених-процесуалістів із приводу застосування домашнього арешту зроблено висновок, що домашній арешт є прогресивним запобіжним заходом, що за сутністю є комплексом призначених відповідно до ухвали слідчого судді чи суду обмежень і заборон, які накладаються на обвинуваченого (підозрюваного), пов’язані із його повною чи частковою ізоляцією у межах житла, спрямовані на досягнення мети цього запобіжного заходу, реалізуються й контролюються уповноваженими на те органами. Проте механізм домашнього арешту недосконалий, тому потребує доопрацювання і створення таких умов, щоб його застосування виконувало свою процесуальну функцію на належному рівні.