Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
37 results
Search Results
Item Становлення та розвиток прав людини в античні часи(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Турянський, Ю. І.; Turiansky, Y. I.; Турянский, Ю. И.; Конституційний Суд України; Constitutional Court of UkraineРозглянуто деякі історичні періоди створення, розвитку та формування інституту прав людини. Досліджено основоположні ідеї найвидатніших мислителів цього періоду. З часів Давньої Греції поступально почало зароджуватись поняття прав людини, що відображається в філософській думці тогочасних мислителів. Змінювалось сприйняття місця людини у державному та соціальному житті. Такі мислителі, як Геракліт, Платон та Аристотель, заклали наріжні камені у створення цього поняття ще у античності. Епікур – давньогрецький філософ-матеріаліст, його вважають творцем основ філософської концепції правового індивідуалізму та лібералізму, а також концепції етики, яка є утилітарною та оптимістичною. Цей філософ розглядав людину як центр, і кожен у житті повинен відповідати за вибір своєї поведінки. Так мислитель розглядав індивідуальну свободу та певну мінімальну автономію особи, називаючи людину “соціальним атомом”. І акцентував на такому співжитті людей, щоб вони не зашкодили один одному. Марк Аврелій – імператор, давньоримський філософ-стоїк, якого іменують також “філософом на троні”, відзначався втіленням помірної політики, у його правлінні відображалась повага до людей, сенату та до його членів. Час правління Аврелія названо “сенатським ренесансом”, адже він і сам підкреслював свою покору сенату, що на той час був вищою імперською владою. Епікур проголосив ідею мирного співжиття у соціумі, щоб не завдавати шкоди іншому для загального блага. Сенека продовжував розвивати ідею духовної свободи та рівності людей, формуючи засадничі ідеї громадянського суспільства. Марк Аврелій змінив підходи до рабства та започаткував ідею лібералізму, що виявлялася і у часи його правління. Цицерон робив акцент на важливості законів та їхнього дотримання, що вважалося джерелом правосуддя та самою душею держави. Держава була створена із метою збереження принципу справедливості та рівності усіх перед законом і повинна діяти у інтересах та від імені самого народу.Item Метафізичне покарання у канонічному праві(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Сливка, С. С.; Slyvka, S. S.; Сливка, С. С.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСуспільство буває досконалим і недосконалим. Досконалим суспільством є Церква, релігійне угруповання. Ця досконалість є духовно-юридичною, яка забезпечує регулювання природним і надприродним правом. Досконале суспільство має назву Небесного Царства Божого, яке поповняється поступово гідними членами земної Церкви Царства Божого.Item Філософсько-правовий концепт дефініції «громадянське суспільство»: сучасні наукові підходи(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Шак, Р.; Shak, R.; Шак, Р.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityНа основі новітніх наукових розвідок ґрунтовно проаналізовано філософсько-правовий концепт дефініції «громадянське суспільство», систематизовано сучасні підходи щодо розуміння означеного поняття. В основу дослідження покладено наукові погляди визначних філософів, а також запропоновано власний авторський підхід та висновки щодо проблематики дослідження. Обґрунтовано, що громадянське суспільство – це система забезпечення життєдіяльності соціальної, соціокультурної та духовної сфер, їх відтворення і передачі від покоління до покоління, система самостійних і незалежних від держави громадських інститутів і відносин, покликаних забезпечити умови для самореалізації приватних інтересів і потреб, або індивідуальних, або колективних.Item Шляхи гуманізації сучасного судового ораторства(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Сковронський, Д. М.; Skovronskyy, D. M.; Сковронский, Д. М.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ період системних реформ, що відбуваються в сучасному українському суспільстві загалом, і в судовій системі зокрема, до чинників, що забезпечують більш справедливий і гуманний характер судового процесу, варто зараховувати історичний досвід, набутий іншими державами у правовій сфері. Також включення в теоретичне осмислення поняття культури судового оратора міркувань щодо значення християнської етики в процесі гуманізації судочинства не лише забезпечило б повноту розгляду проблеми, а й дозволило б окреслити шляхи пошуку найоптимальнішої моделі поведінки і судді, як ключової фігури судового процесу, й інших його учасників.Item Справедливість як елемент права(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Яковенко, Микола; Yakovenko, Mykola; Яковенко, Николай; Міжрегіональна академія управління персоналом; Interregional Academy of Personnel ManagementПроаналізовано поняття “право” та “справедливість” на предмет: тотожності; виявлення відмінностей, встановлення закономірностей під час їх використання у судочинстві та правової ваги кожного з них. Обґрунтовано взаємозалежність цих категорій, виділено такі особливості: поняття “справедливість” ширше за поняття “право”, оскільки воно є мірилом самого права зокрема та виступає інструментом реалізації правових відносин загалом. Досліджено співіснування принципу справедливості з іншими правовими принципами, встановлено їх нормативний та соціальний зміст у системі міжнародного та вітчизняного права.Item Правосуддя як основна функція судової влади(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02-26) Гуменний, Олег; Humennyi, Oleh; Гуменный, Олег; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті розглянуто важливу проблему – правовий механізм реалізації основної функції судової влади правосуддя. З’ясовано роль інших функцій судової влади в забезпеченні здійснення правосуддя. Аргументовано конституційну правову природу правосуддя, що підтверджує її виключність серед функцій судової влади.Item Теоретико-правовий аналіз взаємовідносин держави і християнської релігії в «філософії права» гегеля(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02-26) Паньонко, Ігор; Ряшко, Олена; Panonko, Igor; Ryashko, Olena; Паньонко, Игорь; Ряшко, Елена; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроанализированы научные взгляды великого немецкого мыслителя Гегеля относительно диалектики взаимосвязи и взаимоотношений государства и христианской религии. В своей работе «Философия права» немецкий философ глубоко и всесторонне раскрывает роль и место не только государства в развитии и функционировании общества, а также ихристианской религии как важного института в формировании духовности и высокой морали в обществе.Item Філософсько-правові витоки громадянства(Видавництво Львівської політехніки, 2017-03-28) Софінська, Ірина; Sofinska, Iryna; Софинская, Ирина; Український Католицький Університет; Ukrainian Catholic UniversityОсновною метою статті є спроба проаналізувати філософсько-правові витоки концепції громадянства, її первинну сутність та правову природу. Особливу увагу автор звертає на античний хронополітичний та історичний етап її еволюції, оскільки саме під час нього зародилася концепція громадянства, яка набула філософсько-правого трактування та законодавчого регламентування, яке зберігається і донині.Item Проблема девіацій у правовій системі соціокультурних змін(Видавництво Львівської політехніки, 2017-03-28) Мартинюк, Наталія; Martynyuk, Natalia; Мартынюк, Наталья; Франківський суд м. Львова; Frankivsk court LvivУ статті на основі ґрунтовного аналізу наукових праць висвітлено проблему девіацій у правовій системі соціокультурних змін. З’ясовано, що феномен девіантності амбівалентний за своєю природою і може означати як негативні, так і позитивні соціальні зміни. У науковій літературі відхилення поділяють на первинні та вторинні. Ті з них, що з погляду суспільства є незначними, вважаються первинними, а суб’єкти, котрі їх учиняють, не кваліфікуються як девіанти, бо не порушують соціальних норм. Вторинними є ті відхилення, що порушують соціальні норми, а їх суб’єкти є девіантами. Девіант – це такий тип особистості, який, порушивши соціальні норми, не завжди може і хоче продовжувати жити, як і раніше, відповідно до соціальних вимог. Залежно від панівної культури кваліфікація відхиленої поведінки може різко змінюватися: те, що в одній культурі вважається нормою, в іншій є відхиленням. Оцінки відхилень змінюються в часі, маючи історичний характер. Відповідно до закону перетворення кількісних змін у якісні відбувається звикання, психологічна адаптація населення до них. З посиленою інтенсивністю змінюються оцінки в період індустріалізації, насамперед у містах. Отже, відхилена поведінка дуже відносна і не може бути абсолютно єдиних критеріїв для її визначення.Item Філософська концепція девіантності (кінець XIX – середина XX століття)(Видавництво Львівської політехніки, 2017-03-28) Іванишин, Тарас; Ivanyshyn, Taras; Иванишин, Тарас; Відділ аудиту Львівського управління офісу ВПП ДФС; Deputy Head of Department Head of Lviv audit management WFP DFSУ статті окреслено основні напрями дослідження девіантності як соціального феномена в філософсько-правовому контексті. Відстежено еволюцію поведінки людини в філософсько-правовому дискурсі. Досліджено, що девіантна поведінка з часів виникнення суспільства завжди являла собою небезпеку для соціальної стабільності, загрозу для життя людей, соціумів, уважалася небажаним явищем, і суспільство намагалося попереджувати та, по можливості, блокувати небажані форми людської життєдіяльності. А методи і засоби попередження девіантної поведінки визначалися соціально-економічними відносинами, суспільним буттям і суспільною свідомістю, заходами примусу та переконання тощо.