Міжнародно-правові та національні гарантії реалізації права особи на захист життя і здоров’я

Abstract

У статті проведено аналіз норм міжнародного та національного законодавства, що стосуються права особи на захист життя і здоров’я, крізь призму їхньої реалізації на практиці. У процесі дослідження визначено позитивні та негативні моменти законодавчого регулювання права на захист, з’ясовано причини недотримання державами окремих міжнародно-правових договорів, а також висловлено низку зауважень щодо ефективності та доцільності визначених нормативних приписів. Зокрема, у публікації наголошено на високій дієвості норм Європейської конвенції з прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, Конвенції про права дитини з огляду на практику Європейського Суду з прав людини та діяльність галузевих комітетів ООН. Заразом у роботі піддано критиці ефективність приписів Женевських конвенцій та додаткових протоколів до них через брак належних механізмів їхньої реалізації, а також з’ясовано основні причини порушення державами норм вказаних вище міжнародних договорів. Так, до основних проблем реалізації норм вказаних вище конвенцій автор з-поміж іншого зарахував брак політичної волі держав, недостатній рівень навчання та обізнаності військових, невиконання державами міжнародних механізмів правосуддя, а також брак ефективного контролю й моніторингу за дотриманням норм конвенцій. Окрім того, на підставі аналізу практики застосування нормативних правил щодо необхідної оборони у статті акцентовано на нагальній потребі визначення на рівні закону часових меж існування обстановки захисту та критеріїв визначення пропорційності дій під час оборони. До того ж з метою удосконалення та усунення суперечностей між положеннями Кримінального кодексу України та Конституції України у роботі запропоновано внести конкретні зміни до Основного Закону.This article analyzes the norms of international and national legislation concerning the right of individuals to life and health protection, through the lens of their practical implementation. The study identifies the positive and negative aspects of the legislative regulation of the right to protection, examines the reasons for states’ non-compliance with certain international legal treaties, and offers several remarks on the effectiveness and feasibility of the established legal provisions. In particular, the publication emphasizes the high efficacy of the norms of the European Convention on Human Rights, the International Covenant on Civil and Political Rights, the Convention Against Torture and Other Cruel, Inhuman or Degrading Treatment or Punishment, and the Convention on the Rights of the Child in light of the practice of the European Court of Human Rights and the activities of UN specialized committees. At the same time, the paper criticizes the effectiveness of the provisions of the Geneva Conventions and their additional protocols due to the lack of proper mechanisms for their implementation and identifies the main reasons for states’ violations of the aforementioned international treaties. Among the main issues of the implementation of the norms of these conventions, the author identifies the lack of political will of the states, insufficient training and awareness of military personnel, non-compliance by states with international justice mechanisms, and the lack of effective control and monitoring of compliance with the norms of the conventions. Additionally, based on the analysis of the practice of applying the legal rules on necessary defense, the article highlights the urgent need to define the time limits of the defense situation and the criteria for determining the proportionality of actions during defense at the legislative level. Furthermore, to improve and eliminate inconsistencies between the provisions of the Criminal Code of Ukraine and the Constitution of Ukraine, the author proposes specific amendments to the Basic Law.