Депутатська недоторканність: крізь призму зарубіжного досвіду до українських реалій

Abstract

У статті розглянуто питання депутатської недоторканності, зокрема індемнітету та імунітету, як ключових елементів захисту народних депутатів від політичних переслі- дувань. Проаналізовано міжнародний досвід функціонування парламентського імунітету та його обмеження в різних країнах світу, зокрема у Німеччині, Австрії, Італії, Іспанії, Ірландії, Швеції, Швейцарії, Словенії, Сполучених Штатах Америки та ін. Особливу увагу присвячено позиції Венеційської комісії, яка рекомендує збереження імунітету у країнах з перехідною демократією. Також розглянуто приклади скасування імунітету в деяких країнах, таких як Нідерланди, Намібія та Малайзія. В статті проаналізовано зміни в українському законодавстві, що призвели до ска- сування депутатського імунітету у 2020 році, та обговорено можливі наслідки цього рішення. Також підкреслено, що повне скасування імунітету може створити ризики для депутатів, зокрема у вигляді політичного тиску. У зв’язку з цим обґрунтовано важливість збереження індемнітету як механізму захисту свободи слова депутатів і незалежності їхніх рішень. Стаття спрямована на пошук балансу між потребою відповідальності депутатів перед законом та захистом їхньої незалежності. Окремо досліджено питання зняття депутатського імунітету через порушення про- фесійних та етичних стандартів, що є однією з основних підстав для таких дій. Доведено, що практика розвинених демократичних країн свідчить про тенденцію до уніфікації стандартів парламентських імунітетів на міжнародному рівні. Чітке визначення в законі умов для притягнення депутатів до відповідальності може забезпечити більше прозорості, ніж повне скасування недоторканності, як це зроб- лено нині в Україні. Зважаючи на прогалини та недосконалість чинного законодавства з цієї проблематики, варто окреслити такі напрями його вдосконалення: запровадити чіткі санкції дисциплінарної відповідальності за порушення, такі як образа чи наклеп, а також розробити механізм розумного обмеження індемнітету. Також треба звернути увагу й на інші проблемні аспекти в нашій країні, зокрема на корупцію, яка, попри скасування депутатської недоторканності, все ж дає змогу депутатам не відповідати за свої дії.The article deals with the issue of parliamentary immunity, in particular, indemnity and immunity, as key elements of protection of MPs from political persecution. The author analyses the international experience of parliamentary immunity and its restrictions in different countries, including Germany, Austria, Italy, Spain, Ireland, Sweden, Switzerland, Slovenia, the United States of America and others. Particular attention is paid to the position of the Venice Commission, which recommends maintaining immunity in countries with transitional democracies. Examples of the cancellation of immunity in some countries, such as the Netherlands, Namibia and Malaysia, are also considered. The article analyses the changes in Ukrainian legislation that led to the abolition of parliamentary immunity in 2020 and discusses the possible consequences of this decision. It is also emphasised that the complete abolition of immunity may create risks for MPs, in particular in the form of political pressure. In this regard, the author substantiates the importance of preserving indemnity as a mechanism for protecting MPs’ freedom of speech and independence of their decisions. The article aims at finding a balance between the need to hold MPs accountable to the law and to protect their independence. The author separately examines the issue of removal of deputy immunity due to violation of professional and ethical standards, which is one of the main grounds for such actions. It is proved that the practice of developed democratic countries shows a tendency towards unification of standards of parliamentary immunities at the international level. A clear definition in the law of the conditions for holding MPs accountable may provide more transparency than the complete abolition of immunity, as is currently the case in Ukraine. Given the gaps and imperfections in the current legislation on this issue, the following areas of improvement should be outlined: introduce clear sanctions of disciplinary liability for violations, such as insult or defamation, and develop a mechanismfor reasonable restriction of immunity. It is also worth paying attention to other problematic aspects in our country. In particular, corruption, which, despite the abolition of parliamentary immunity, still allowsMPs to avoid responsibility for their actions.