Просторова система романіки в українському живописі ХІІІ–ХV ст.

Abstract

У статті розглянуто характерні особливості романської системи художнього простору: відхід від системи перспективно-просторових зв’язків між предметами, руйнування просторової структури краєвиду і замкненого інтер’єру, ізоляцію одиничних зображень та зведення їх об’єму до площинної форми. Проаналізовано шляхи поширення західноєвропейської стилістики в українському мистецтві досліджуваного періоду. Виявлено форми інтерпретації романського художнього простору в пам'ятках українського іконопису ХІІІ–ХІV ст., що походять з Тилича, Нової Весі, Радружа, Вільшаниці та ін.