Комунікація у праві: до проблеми міжкультурної комунікації

Abstract

Розглядається комунікація як філософська категорія крізь призму набуття нею статусу правової комунікації між західною традицією права і національним правом. Зазначається, що правова комунікація – це природний процес, соціальне явище, зумовлене інтенсифікацією економічно-політичного розвитку суспільства, а також певними антропологічними властивостями права. Правова комунікація розглядається як діалоговість між належним та ідеальним у процесі формування і застосування права у сучасному біполярному світі. Вказано на взаємодію чинників міжкультурної комунікації, а саме – глобалізації і мультикультуралізму. Рассматривается коммуникация как философская категория, через призму приобретения ею статуса правовой коммуникации между западной традицией права и национальным правом. Отмечается, что правовая коммуникация – это естественный процесс, социальное явление, обусловленное интенсификацией экономико-политического развития общества, а также определенными антропологическими свойствами права. Правовая коммуникация рассматривается как диалоговость между должным и идеальным в процессе формирования и применения права в современном биполярном мире. Подчеркивается взаимодействие факторов, влияющих на межкультурную коммуникацию, а именно – глобализации и мультикультурализма. We consider communication as a philosophical category in the light of its entry into the legal status of the communication between the Western tradition of law and national law. It is noted that legal communication – a natural process, a social phenomenon, caused by the intensification of economic and political development of society and certain anthropological qualities rights. Corporate communication is seen as dialohovist between proper and perfect in the formulation and application of the law in modern bipolar world. Specified on the interaction of the factors of intercultural communication – namely, globalization and multiculturalism.