Феномен Цицерона: теорія і практика риторичної аргументації

Abstract

На основі аналізу творчої спадщини видатного римського оратора, філософа, політичного діяча, насамперед окремих його судових промов, з’ясовано особливості риторичної аргументації, яку він застосовував з метою доказування й переконування опонентів у судових засіданнях, акцентовано на тому, що визначальні теоретичні положення, спрямовані на розвиток ораторського мистецтва, обґрунтовані у трактатах Цицерона, побудованих на глибокому знанні й переосмисленні доробку мислителів Античності, водночас ґрунтувалися на узагальненні власного практичного досвіду.Based on the analysis of creative heritage famous Roman orator, philosopher and politician, especially some of his judicial speeches found features applied his rhetorical argument for the purpose of proving and convincing opponents in court proceedings, attention is focused on the fact that determining the theoretical provisions aimed at development of public speaking, justified in the treatises of Cicero, built on a deep knowledge of rethinking and revision thinkers of antiquity, while based on a synthesis of his own practically experience.На основе анализа творческого наследия выдающегося римского оратора, философа, политического деятеля, прежде всего отдельных его судебных речей, выяснены особенности применяемой им риторической аргументации с целью доказывания и убеждения оппонентов в судебных заседаниях, акцентировано на том, что определяющие теоретические положения, направленные на развитие ораторского искусства, обоснованные в трактатах Цицерона, построенных на глубоком знании и переосмыслении наследия мыслителей античности, в то же время базировались на обобщении собственного практического опыта.