Оптимізація складу цементоґрунту з метою підвищення його фізико-механічних показників
Date
2018-02-26
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Видавництво Львівської політехніки
Abstract
Для забезпечення довготривалої міцності та підвищення несучої здатності
глинистих ґрунтів рекомендовано проводити їх зміцнення в’яжучими матеріалами:
вапном та цементом. Для забезпечення надійності основи пропонують виконувати
ущільнення ґрунту до максимального значення щільності скелету ґрунту при вологості,
яка відповідає максимальній кількості зв’язаної води. Основні показники якісного
ущільнення ґрунту встановлювали шляхом лабораторних випробувань за тестом
Проктора (ASTM D 698-91). Для подальшого вивчення впливу в’яжучих матеріалів на
фізико-механічні показники ґрунту, були проведені випробування визначення міцності
на стиск зразків ґрунту у віці 14 та 28 діб. Доведено, що такий матеріал володіє вищою
міцністю та здатний витримувати 14 циклів заморожування та відтавання без
руйнування структури та деяким збереженням міцності. На основі цих даних підібрано
оптимальний склад цементоґрунту.
In order to ensure long-term durability and increase the bearing capacity of clay soils, it is recommended to strengthen them with binder materials. For this purpose, lime and cement are used as binder materials. In order to ensure the reliability of the base, it is recomend to compact the soil to the maximum value of the soil skeleton density at humidity, which corresponds to the maximum number of bound water. The main indicators of good soil compaction (maximum soil particle density, which corresponds to the optimal soil moisture content) were determined by laboratory tests on Proctor’s test (ASTM D698-91). For further study of the influence of binder materials on the physical and mechanical parameters of the soil, the tests for the determination of strength on the compression of soil samples at the age of 14 and 28 days were carried out. It is proved that such material has a higher strength and can withstand 14 cycles of freezing and thawing without destroying the structure and some preservation of the strength, due to the creation of high-alumina environment in which the strong water-resistant minerals are synthesized. On the basis of these data, the optimal composition of soil cement was selected.
In order to ensure long-term durability and increase the bearing capacity of clay soils, it is recommended to strengthen them with binder materials. For this purpose, lime and cement are used as binder materials. In order to ensure the reliability of the base, it is recomend to compact the soil to the maximum value of the soil skeleton density at humidity, which corresponds to the maximum number of bound water. The main indicators of good soil compaction (maximum soil particle density, which corresponds to the optimal soil moisture content) were determined by laboratory tests on Proctor’s test (ASTM D698-91). For further study of the influence of binder materials on the physical and mechanical parameters of the soil, the tests for the determination of strength on the compression of soil samples at the age of 14 and 28 days were carried out. It is proved that such material has a higher strength and can withstand 14 cycles of freezing and thawing without destroying the structure and some preservation of the strength, due to the creation of high-alumina environment in which the strong water-resistant minerals are synthesized. On the basis of these data, the optimal composition of soil cement was selected.
Description
Keywords
цементоґрунт, максимальна щільність сухого ґрунту, оптимальна вологість ґрунту, границя міцності на одноосьовий стиск, soil cement, maximum density of dry soil, optimal soil moisture, ultimate tensile strength of the uniaxial compression
Citation
Оптимізація складу цементоґрунту з метою підвищення його фізико-механічних показників / С. Й. Солодкий, Н. І. Топилко, Ю. В. Турба, О. Я. Гримак, Ю. Л. Новицький // Вісник національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Теорія і практика будівництва. — Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2017. — № 877. — С. 199–211.