Примусові заходи медичного характеру, не пов’язані з ізоляцією

Abstract

Стаття присвячена поняттю примусових заходів медичного характеру, не пов’язаних з ізоляцією. Констатовано, що сучасне кримінальне законодавство дає вичерпний перелік видів примусових заходів медичного характеру, які має право застосувати суд, а саме: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом, з яких лише перше відноситься до таких, що не пов’язані з ізоляцією. Наведено основні риси активного та пасивного типів суспільної небезпечності осіб. Так, активний тип суспільної небезпечності особи характеризується тим, що мотив, який підштовхує до суспільно небезпечного діяння, походить від самої особи, не залежить від зовнішніх обставин, і безпосередньо пов’язаний з психопатологічною характеристикою психічного розладу і антисуспільною спрямованістю особи. Пасивний тип суспільної небезпечності хворого характеризується тим, що причини вчинення суспільно небезпечного діяння не залежать від нього, не обумовлені безпосередньо характером психічних розладів, а прямо пов’язані з зовнішніми обставинами або діями оточуючих осіб. Такі хворі легко підкоряються і піддаються навіюванню. Відзначено, що єдиним видом примусових заходів, не пов’язаних із ізоляцією, є надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Доведено, що цей достатньо новий для кримінального законодавства України вид примусових заходів є проявом гуманізації суспільства і розвитку правової держави. Відсутність ізоляції особи від суспільства, обмеження психотравмуючого впливу госпіталізації є позитивними моментами, які якісно впливають на процес лікування. В той же час, на нашу думку, категорично потрібно виправити усі наявні на законодавчому та практичному рівні недоліки для подальшого ефективного застосування такого виду примусових заходів медичного характеру.The article deals with the concept of coercive measures of a medical nature, not related to isolation. It is stated that the modern criminal legislation provides an exhaustive list of types of coercive measures of a medical nature that the court has the right to apply, namely: the provision of compulsory outpatient psychiatric care; hospitalization in a psychiatric institution with normal supervision; hospitalization in a psychiatric institution with increased supervision; hospitalization in a psychiatric institution with strict supervision, of which only the first refers to those not related to isolation. The main features of active and passive types of public danger of persons are presented. Thus, the active type of social danger of a person is characterized by the fact that the motive that pushes to a socially dangerous act comes from the person himself, does not depend on external circumstances, and is directly related to the psychopathological characteristics of a mental disorder and the antisocial orientation of the person. The passive type of social danger of the patient is characterized by the fact that the reasons for committing a socially dangerous act do not depend on him, are not directly due to the nature of mental disorders, but are directly related to external circumstances or the actions of those around him. Such patients are easily submissive and susceptible to suggestion. It is noted that the only type of coercive measures not related to isolation is the provision of outpatient psychiatric care on a compulsory basis. It is proved that this rather new type of coercive measures for the criminal legislation of Ukraine is a manifestation of the humanization of society and the development of the rule of law. Lack of isolation of a person from society, limiting the traumatic impact of hospitalization are positive aspects that qualitatively affect the treatment process. At the same time, in our opinion, it is absolutely necessary to correct all the shortcomings existing at the legislative and practical level for further effective application of this type of coercive measures of a medical nature.