Правова поведінка як самоідентифікація людини в епоху постмодерну

Abstract

У статті з’ясовано філософсько-правові особливості правової поведінки як чинника самоствердження людини в епоху постмодерну. У межах філософсько-правового розуміння постмодерн слід розглядати в двох аспектах: концептуально-ідеалістичному (як теоретичної концепції) та нігілістичному (як сучасної суспільної дійсності). Відповідно до природно-правової теорії будь-яка поведінка буде правомірною, якщо людина, реалі- зуючи свої природні права, не порушуватиме аналогічні права інших осіб. Філософською основою такого підходу є вчення про свободу як про природний стан людини та про її (людини) свобідну волю. Свобода полягає в можливості робити все, що не завдає шкоди іншому. Свобода людини, відповідно, не може бути абсолютною, адже вона обмежена таким же станом інших людей. Це власне і відображає філософсько-правовоге розуміння постмодерном поведінки людини в концептуально-ідеалістичному аспекті. Щодо розуміння правомірної поведінки людини в нігілістичній площині постмодерну, то це є конформістська філософсько-правова концепція. Відповідно до якої поведінка людини підпорядковується новим суспільним стандартам й вимогам, а також може піддаватися психологічному тиску й маніпуляціям інших, сильніших за світоглядно-ціннісними пе- реконаннями. Висновується, що правова поведінка є чинником самоствердження людини в епоху постмодерну, самоідентифікує її як особистість у соціальній дійсності. Право має цінність, позаяк воно сприяє самовизначенню і самоздійсненню людини, покладає нові можливості для індивідуального та суспільного розвитку. Важливість цінності права для “постмодерної людини” та “постмодерного суспільства” беззаперечна. В умовах гіпердинамчного темпу життя, концептуального хаосу та радикального плюралізму, право залишається фундаментальною цінністю для самоідентифікації, самотворення, самопрезентації та збереження самоцінності людини.The article clarifies the philosophical and legal features of legal behavior as a factor of human self-affirmation in the postmodern era. Within the limits of philosophical and legal understanding, postmodernism should be considered in two aspects: conceptual-idealistic (as a theoretical concept) and nihilistic (as a modern social reality). According to the natural law theory, any behavior will be lawful if a person, exercising his natural rights, does not violate similar rights of other persons. The philosophical basis of this approach is the doctrine of freedom as the natural state of man and his (man's) free will. Freedom consists in the ability to do everything that does not harm another. Human freedom, accordingly, cannot be absolute, because it is limited by the same condition of other people. This actually reflects the postmodern philosophical and legal understanding of human behavior in a conceptual and idealistic aspect. Regarding the understanding of lawful human behavior in the nihilistic plane of postmodernity, this is a conformist philosophical and legal concept. According to which a person's behavior is subject to new social standards and requirements, and can also be subjected to psychological pressure and manipulation by others who have stronger worldview and value beliefs. It is concluded that legal behavior is a factor of self-affirmation of a person in the postmodern era, self-identifies him as a person in social reality. Law has value, as it contributes to self-determination and self-realization of a person, provides new opportunities for individual and social development. The importance of the value of law for "postmodern man" and "postmodern society" is undeniable. In the conditions of a hyper-dynamic pace of life, conceptual chaos and radical pluralism, law remains a fundamental value for self-identification, self-creation, self-presentation and preservation of human self-worth.