Примус у процесі обов’язкового призначення судових експертиз в кримінальних провадженнях у контексті захисту прав людини

Abstract

Розглянуто проблемні питання застосування примусу під час обов’язкового призначення судових експертиз у кримінальних провадженнях в контексті захисту прав людини. Судова експертиза є одним із засобів забезпечення діяльності правоохоронних органів та судів з метою отримання доказової інформації. Ці органи наділені певними владними повноваженнями з боку держави щодо можливості обмеження прав і свобод громадян у випадках, встановлених кримінальним процесуальним законом. Кінцевою метою правосуддя загалом є утвердження і забезпечення прав та свобод людини як реалізація головного обов’язку держави. Обмеження прав і свобод особи та примус – це, безумовно, зло, що суперечить інтересам людини, проте у певних випадках без таких обмежень і примусу обійтися не можна. Проблема співвідношення обов’язковості й примусу в кримінальному судочинстві найчіткіше проявляється у судовій експертизі особи. Питання обов’язковості проведення експертиз, об’єктами дослідження яких можуть бути живі люди, тісно пов’язано з отриманням згоди від особи на проведення експертизи. Процесуально доцільним і правомірним є проведення експертизи без згоди потерпілого або свідка в тому випадку, якщо обов’язковість такої експертизи встановлена законом, а висновки її впливають на правильність прийняття рішення у справі. Призначаючи експертизи, об’єктами дослідження яких є живі особи, першочергову увагу треба приділяти дотриманню розроблених і затверджених правових положень, що забезпечують обґрунтованість вторгнення у сферу особистих прав, свобод та інтересів громадян. Такі норми повинні застосовуватися лише у виключних випадках, в порядку та межах, що встановлені законом та зумовлені потребою виконання завдань кримінального судочинства.The article deals with the problematic issues of the use of coercion in the mandatory appointment of forensic experts in criminal proceedings in the context of human rights protection. Forensic examination is one of the means of ensuring the activities of law enforcement agencies and courts in order to obtain evidentiary information. These bodies are endowed with certain powers by the state regarding the possibility of restricting the rights and freedoms of citizens in cases established by criminal procedure law. The ultimate goal of justice in general is to affirm and ensure human rights and freedoms as the realization of the main duty of the state. Restrictions on individual rights and freedoms and coercion are certainly an evil that runs counter to human interests, however, in some cases it is impossible to do without such restrictions and coercion. The problem of the relationship between obligation and coercion in criminal proceedings is most clearly manifested in the forensic examination of a person. The issue of the obligation to conduct examinations, the objects of which may be living people, is closely related to obtaining the consent of the person to conduct the examination. It is procedurally expedient and lawful to conduct an examination without the consent of the victim or witness if the obligation to conduct such an examination is established by law, and its conclusions affect the correctness of the decision in the case. In the process of appointing examinations, the objects of which are living persons, the primary attention should be paid to compliance with the developed and approved legal provisions that ensure the validity of the intrusion into the sphere of personal rights, freedoms and interests of citizens. Such norms should be applied only in exceptional cases, in the manner and within the limits established by law and conditioned by the need to perform the tasks of criminal proceedings.