Процесуальний статус захисника у кримінальному провадженні

Abstract

За умов реформування кримінального процесуального законодавства України статус захисника набуває якісно нових, позитивних рис. Процес реформування кримінального судочинства зумовлює необхідність дослідження важливих питань гарантій прав і свобод особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема участі у ньому захисника. Важливими питаннями для розгляду залишаються участь захисника у кримінальному процесі як одного із найважливіших учасників кримінального провадження, дослідження проблем, пов’язаних із реалізацією законних прав та інтересів людини і громадянина. Сьогодні одним із аспектів цієї проблеми залишається невизначеність процесуальних прав, реалізацію яких здійснюють безпосередньо підозрюваний, обвинувачений; її не можна доручити захиснику. Визначення і чітке закріплення в КПК України відповідних прав і обов’язків захисника стане запорукою забезпечення ним ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів особи, оскільки недосконалі положення законодавства нині унеможливлюють реалізацію прав захисника щодо збирання доказів у повному обсязі. Задекларовані питання актуальні та своєчасні, оскільки правовий статус адвоката та захисника – це хоч і дещо суміжні, однак нерівнозначні поняття як за обсягом, так і за джерелом нормативно-правового регулювання. Згідно із положеннями КПК України, реалізація прав захисника відбувається виключно на основі КПК України, а діяльність адвоката як професійна діяльність особи унормована Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, що зумовлює невизначеність процесуального статусу захисника-адвоката. Встановлено, що у положеннях ст. 46 КПК України доречно навести загальні положення щодо участі захисника у кримінальному провадженні, де серед іншого передбачити, що одна особа може мати декілька захисників, кожний з яких може з’являтися під час кримінального провадження і брати у ньому участь незалежно від іншого. Ст. 47 КПК України слід іменувати як “Права та обов’язки захисника”, закріпивши у ній відповідні права та обов’язки захисника, випадки відмови від виконання ним своїх обов’язків, а також те, що йому заборонено робити під час реалізації функції захисту. Однак під час формулювання положення наведених статей недоречно імплементувати усі норми ст. 20 “Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, оскільки окремі з них збігаються із положеннями КПК України і додаткового закріплення не потребують. Введення до новосформованих статей КПК України деяких норм цього закону недоцільне, оскільки вони фактично суперечать КПК України, що ускладнить захисникові реалізацію своїх прав та обов’язків у кримінальному провадженні. Зокрема, не варто в КПК України вказувати на “адвокатський” запит, оскільки положення цього кодексу регулюють відносини між учасниками кримінального провадження без ознак професійного спрямування, що, фактично, унеможливлює використання терміна “адвокатський запит”.

Under the conditions of reforming the criminal procedural legislation of Ukraine, the status of a defender acquires qualitatively new, positive features. The process of reforming criminal justice necessitates the study of important issues of guarantees of the rights and freedoms of a person suspected or accused of committing a criminal offense, in particular the participation of a lawyer. Important issues to consider are involved criminal defense lawyer as one of the most important participants in criminal proceedings, research problems fu’ related to the implementation of the legitimate rights and interests of man and citizen. To date, one of the aspects of the problem remains the uncertainty of procedural rights, the exercise of which is carried out directly by the suspect, accused and can not be entrusted to counsel. Defining and clearly enshrining in the CPC of Ukraine the relevant rights and responsibilities of defense counsel will be a guarantee of effective protection of the rights, freedoms and legitimate interests of the individual, as imperfect provisions of the law currently make it impossible to exercise the rights of defense counsel to collect evidence in full. The declared issues are relevant and timely, as the legal status of a lawyer and a defense attorney is, although somewhat related, but unequal concepts both in terms of scope and source of legal regulation. Based on the provisions of the CPC of Ukraine, the rights of defense counsel are exercised exclusively on the basis of CCP Ukraine, and the activity of a lawyer as a professional activity of a person is regulated by the Law of Ukraine “On Advocacy and Advocacy”, which determines the procedural status of defense counsel. It is established that. in the provisions of Art. 46 of the CPC of Ukraine, it is appropriate to provide general provisions for the participation of defense counsel in criminal proceedings, which, inter alia, provide that one person may have several defense attorneys, each of whom may appear during criminal proceedings and participate independently. Article 47 of the CPC of Ukraine should be referred to as “Rights and responsibilities of the defense counsel”, which enshrines the relevant rights and obligations of the defense counsel, cases of refusal to perform his duties, as well as what he is prohibited from performing during the protection function. However, when formulating the provisions of these articles, it is inappropriate to implement all the provisions of Art. 20 of the Law of Ukraine “On Advocacy and Advocacy”, as some of them coincide with the provisions of the CPC of Ukraine and do not require additional consolidation. The inclusion in the newly formed articles of the CPC of Ukraine of some provisions of this law is not appropriate, as they actually contradict the CPC of Ukraine, which will complicate the implementation of the defender of their rights and responsibilities in criminal proceedings. In particular, the CPC of Ukraine should not indicate a “lawyer’s” request, as the provisions of this Code regulate relations between participants in criminal proceedings without signs of professional orientation, which, in fact, makes it impossible to use the term “lawyer’s request”.