Софістика як дискурсивна практика правової аргументації за часів античності

Abstract

Розкривається сутність софістичних засад дискурсивної практики за часів античності, розглядається софістика, як поширена у V–IV ст. до н. е.* у Стародавній Греції форма і засіб правової аргументації на прикладі судових промов, зокрема спадщини відомого логографа софіста Лісія, якого є усі підстави називати “хресним батьком” правової аргументації. Рассматривается сущность софистических оснований дискурсивной практики в античности, анализируется софистика, как распространенная в V – IV вв. до н. э. в Древней Греции форма и средство правовой аргументации на примере судебных речей, вчастности творческого наследия известного логографа софиста Лисия, которого есть все основания называть “крестным отцом” правовой аргументации. The essence of sophistic grounds discursive practice in antiquity, analysed sophistry as widespread in V–IV century B. C. in ancient Greece form and means of legal argumentation on the example of judicial conversations, in particular creative in heritance of the famous sophist logograph Lysiasa, which is every reason to call the “godfather” of the legal argument.