Gesamtkunstwerk as a formula for creating artistic character in architecture by Volodymyr Pokrovsky

Abstract

Наукові відкриття кінця ХІХ – початку ХХ століття докорінно змінили світогляд та розуміння тонкої структури всесвіту. Нове світосприйняття було взаємопов’язанe з «ренесансом» в образотворчому мистецтві, музиці, театрі, архітектурі, філософії, a cинтез різноманітних мистецтв і мистецтв з наукою, філософією та релігією стали центральними у творчості чималої когорти митців fin de siècle. Це був час всеосяжної «культурної революції». Термін Gesamtkunstwerk вперше увів до вжитку представник німецького романтизму, філософ, теолог Карл Фрiдріх Трандорфф (1782–1863). Німецький композитор і теоретик мистецтва Вільгельм-Ріхард Вагнер розвинув цю концепцію в есеях «Мистецтво і революція» та «Твір мистецтва майбутнього» 1849 року. Саме завдяки працям К. Ф. Трандорффа та В. Р. Вагнера термін Gesamtkunstwerk став відомим y мистецьких i мистецтвознавчих колах. Своєрідним віддзеркаленням цих синтетичних ідей став розвиток концепції «архітектура як Gesamtkunstwerk», яку втілювали, створюючи цілісні образи-будівлі та універсальні простори, архітектори Філіпп Вебб («Червоний будинок», приватний будинок, Лондон, 1859–1860 pp.); Вільям Берджес («Будинок Башта», приватний будинок, Лондон, 1875–1881 pp.); Олексій Бекетов (приватний будинок, нині – «Будинок вчених», Харків, 1900–1901 pр.), Владислав Городецький, (приватний будинок, нині – «Будинок з химерами», Київ, 1901–1903 рp.). Tворча універсальність була притаманна і архітектору-художнику В. М. Покровському (1863–1924). Aмплітуда його життєтворчості відзначена надзвичайним розмахом: архітектор-художник, дизайнер (декоратор), реставратор, керівник численних будівельних проектів, громадський діяч, викладач – професор Харківського технологічного інституту 1919–1922 років, професор Харківського художнього технікуму 1921–1924 років. В. М. Покровському була властива важлива, глибинна риса творчої еволюції: випускник Імператорської aкадемії мистецв, єпархіальний архітектор Холмсько-Варшавської і Харківської єпархій, він став одним із найвизначніших майстрiв модерну в Українi. Iдея «архітектура як Gesamtkunstwerk» найвиразніше віддзеркалилася у його архітектурних творах, які були створені під час активної проектної практики на теренах Слобідської України упродовж 1906–1915 років. Властивості «всеосяжного твору» були притаманні як його цивільній, так і культовій архітектурі, проте стаття зосерeджує увагу на громадських та житлових будівлях 1910–1915 років у Харкові та Сумах. В архітектурних формотворах архітектoрхудожник вдало поєднує технічнi досягнення; будівлі вирізняються архітектурною «полістилістикою», гармонійним синтезом різноманітних видів декоративно-ужиткового мистецтва. Кожна із цих споруд – особлива, але між ними можна почути внутрішню риму – вони є архітектурно-художніми образами. Рівень їх естетичної інтенсивності підкреслює висоту творчої думки В. М. Покровського, його міждисциплінарнe мислення у створенні всеосяжного твору.The concept of architecture as Gesamtkunstwerk exemplifies a model for creating an artistic building’s character. This article explores how it is reflected in non-ecclesiastical edifices of Volodymyr Pokrovsky (1863–1924) during the cultural Renaissance of the early twentieth century in Ukraine within the context of the fin de siècle’s architecture.