Права людини у контексті постмодерного правового світогляду

Abstract

Природно-правові концепції характеризують права людини як вияв цінностей людського буття та прояв об’єктивних потреб. Однак не варто залишати поза увагою те, що осмислення генезису й сутності прав людини домірно оцінювалося з урахуванням двох антитетичних позицій, юснатуралізму певним антиподом виступав позитивістський підхід щодо розуміння прав людини. За умов легістського праворозуміння концепти держави та закону домінують над концептом прав людини, натомість у другому розумінні домінантами виступають індивід та його природні права. Сучасна концепція прав людини зобов’язана ґрунтуватися на сучасній (постмодерній) філософії людини, беручи до уваги усі новітні напрацювання людинознавства. Ігнорування ними, чи відмова від них – це шлях у «false» право, своєрідна деградація, дорога у минуле, позбавлене гуманістичного виміру, що розуміється як відречення від людини, зрада їй, на яку вона аж ніяк не заслуговує.Natural-legal concepts characterize human rights as the manifestation of the values of human existence and the manifestation of objective needs. However, one should not ignore the fact that the understanding of the genesis and essence of human rights was evaluated extensively on the basis of two anti-ethical positions, and positivist approach to the understanding of human rights was a certain antipode. Under the conditions of the legitimate legal understanding, the concepts of the state and the law dominate the concept of human rights, whereas in the second sense, the dominant is the individual and his natural rights. The modern concept of human rights must be based on the modern (postmodern) philosophy of man, taking into account all the latest developments in human knowledge. Ignoring them, or refusing them, is the path to «false» law, a kind of degradation, a road to the past, devoid of a humanistic dimension, which is understood as a renunciation of a person, a betrayal of it, to which it deserves nothing.Естественно-правовые концепции характеризуют права человека как проявление ценностей человеческого бытия и проявление объективных потребностей. Однако не стоит оставлять без внимания то, что осмысление генезиса и сущности прав человека соразмерных оценивалось с учетом двух антитетических позиций, юснатурализма определенным антиподом выступал позитивистский подход к пониманию прав человека. В условиях легистського праворопонимания концепты государства и закона доминируют над концептом прав человека, зато во втором понимании доминантами выступают индивид и его естественные права. Современная концепция прав человека должна основываться на современной (постмодернистской) философии человека, принимая во внимание все новейшие наработки человековедения. Игнорирование ими, или отказ от них - это путь в «false» право, своеобразная деградация, дорога в прошлое, лишенное гуманистического измерения, понимаемая как отречение от человека, измена ей, на которую она никак не заслуживает.