Нормотворення і правотворення: співвідношення понять та теоретичне обгрунтування
| dc.citation.epage | 182 | |
| dc.citation.issue | 4 (32) | |
| dc.citation.journalTitle | Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки | |
| dc.citation.spage | 175 | |
| dc.contributor.affiliation | Національний університет “Львівська політехніка” | |
| dc.contributor.affiliation | Lviv Polytechnic National University | |
| dc.contributor.author | Баран, Анастасія | |
| dc.contributor.author | Baran, Anastasiia | |
| dc.date.accessioned | 2023-03-16T08:57:28Z | |
| dc.date.available | 2023-03-16T08:57:28Z | |
| dc.date.created | 2021-10-10 | |
| dc.date.issued | 2021-10-10 | |
| dc.description.abstract | У статті досліджується поняття, зміст нормотворчості та її співвідношення із спорідненими категоріями. Наголошується, що правотворчість і нормотворчість дещо збігаються, однак не є абсолютно тотожними, швидше нормотворчість входить до структури правотворчості. Нормотворчість відрізняється від законотворчості, адже законотворчість здійснює лише законодавчий орган держави, коло ж суб’єктів нормотворчості набагато ширше. Головним призначенням нормотворчості є створення нових правових норм, а зміна чи скасування наявних є похідними її функціями. У правовій науці немає єдиного підходу до виокремлення стадій ні правотворчого, ні нормотворчого процесу. Коло суб’єктів нормотворчого процесу визначають його види і для якісного нормотворчого процесу українське суспільство повинно запозичувати передовий досвід провідних світових країн, особливо тих, котрі належать до романо-германського типу правової системи. Процес нормотворчості відповідає певним загальнодемократичним принципам, які збігаються з принципами правотворчого процесу. Тому основними принципами нормотворчості та правотворчості є демократизм, законність, гуманізм, відкритість, субординаційність, колегіальність, наукова обґрунтованість, професіоналізм, оперативність, системність, узгодженість, наступність, своєчасність, планування, прогнозування, використання правового досвіду, юридично-технічна досконалість. | |
| dc.description.abstract | The article investigates the concept, content of rule-making and its relationship with related categories. It is noted that lawmaking and rulemaking are somewhat the same, but are not completely identical, rather rulemaking is part of the structure of lawmaking, rulemaking is different from lawmaking, because lawmaking is carried out only by the state legislature, the range of rulemaking legal norms, and the change or abolition of existing are its derivative functions, in legal science there is no single approach to the separation of stages of either law-making or rule-making process, the range of subjects of the rule-making process determines its types and for a quality rule-making process Ukrainian society must borrow the best practices of the world's leading countries, especially those that belong to the Romano-Germanic type of legal system. The rule-making process corresponds to certain general democratic principles, which coincide with the principles of the law-making process. Therefore, the main principles of rule-making and law-making are democracy, legality, humanism, openness, subordination, collegiality, scientific validity, professionalism, efficiency, systemicity, consistency, continuity, timeliness, planning, forecasting, use of legal experience, legal and technical perfection. | |
| dc.format.extent | 175-182 | |
| dc.format.pages | 8 | |
| dc.identifier.citation | Баран А. Нормотворення і правотворення: співвідношення понять та теоретичне обгрунтування / Анастасія Баран // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки. — Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2021. — № 4 (32). — С. 175–182. | |
| dc.identifier.citationen | Baran A. (2021) Normotvorennia i pravotvorennia: spivvidnoshennia poniat ta teoretychne obhruntuvannia [Rules-making and law-making: the relationship between concepts and theoretical substance]. Visnyk Natsionalnoho universytetu "Lvivska politekhnika". Serie: Yurydychni nauky (Lviv), no 4 (32), pp. 175-182 [in Ukrainian]. | |
| dc.identifier.doi | http: //doi.org/10.23939/law2021.32.175 | |
| dc.identifier.uri | https://ena.lpnu.ua/handle/ntb/57690 | |
| dc.language.iso | uk | |
| dc.publisher | Видавництво Львівської політехніки | |
| dc.publisher | Lviv Politechnic Publishing House | |
| dc.relation.ispartof | Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки, 4 (32), 2021 | |
| dc.relation.references | 1. Алексеев С. С. Общая теория права: учебник. 2-е изд., перераб. и доп. Москва: Велби; Проспект, 2008. 576 с. | |
| dc.relation.references | 2. Арзамасова Ю. Г. (2007). Теория и методология нормотворчества: учеб.-метод. пособие. Москва. 560 с. | |
| dc.relation.references | 3. Дзюбенко О. Л. Теоретичний аспект відомчої нормотворчості. Право і суспільство. 2009. № 4. С. 12–16. | |
| dc.relation.references | 4. Дутко А. О. Юридична техніка: види та зміст. Науковий вісник ЛДУВС. 2009. № 3(31). С. 25–33. | |
| dc.relation.references | 5. Заморська Л. І. (2010). Конституційно-правові норми як специфічний вид правових норм у сучасній теорії права. Держава і право. № 48. С. 3–9. | |
| dc.relation.references | 6. Иванов В. В. К вопросу о теории нормативного договора. Журнал российского права. 2000. № 7. С. 87–88. | |
| dc.relation.references | 7. Кондик П. (2003). Питання вдосконалення нормотворчої діяльності органів державної влади в контексті адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Юридичний журнал. № 3. С. 52–55. | |
| dc.relation.references | 8. Михалюк С. Правотворчість як складова державного управління. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2009. № 1. С. 191–197. | |
| dc.relation.references | 9. Петришина М. Загальна характеристика нормотворчого процесу в органах місцевого самоврядування в Україні. Право України. 2010. № 4. С. 329–335. | |
| dc.relation.references | 10. Плавич В. П. Феномен нормотворчості та його співвідношення із суміжними категоріями: правотворчість, законотворчість; правотворчий та законотворчий процеси. Право і держава. 2013. Вип. 62. С. 11–16. | |
| dc.relation.references | 11. Плавич С. В. Окремі аспекти змісту правотворчих повноважень суб’єктів правотворчості. Держава і право. 2007. № 38. С. 109–116. | |
| dc.relation.references | 12. Погорєлова З. О. Поняття законодавчого процесу та його відмежування від споріднених понять. Вісник Запорізького юридичного інституту. 2001. № 4. С. 63–72. | |
| dc.relation.references | 13. Прищепа І. О. Проблематика процедури прийняття правових актів управління. Проблеми законності. 2009. № 101. С. 209–215. | |
| dc.relation.references | 14. Скрипнюк О., Федоренко В. Правотворчість Президента України та її нормопроектне забезпечення: питання теорії і практики. Право України. 2011. № 2. С. 168–179. | |
| dc.relation.references | 15. Шаповал В. (1998). Становлення конституціоналізму в Україні: проблеми теорії. Право України.1998. № 5. С. 25–29. | |
| dc.relation.references | 16. Шевченко Г. Проблеми нормотворчої діяльності суб’єктів нормотворення. Юридичний журнал.2008. № 3. С. 62–68. | |
| dc.relation.references | 17. Шпак Ю. А. Методологічні підходи до визначення поняття нормотворчості органів місцевого самоврядування. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. 2013. № 2. С. 145–152. | |
| dc.relation.references | 18. Ющик О. І. Законотворчість у системі правової нормотворчості. Правова держава. 2004. № 15. С. 31–43. | |
| dc.relation.referencesen | 1. Alekseev S. S. (2008). Obshchaya teoryya prava: uchebnyk. 2-e yzd., pererab. y dop. Moskva: Velby; Prospekt. 576 p. [in Russian]. | |
| dc.relation.referencesen | 2. Arzamasova YU. H. (2007). Teoryya y metodolohyya normotvorchestva: ucheb.-metod. posobye. Moskva. 560 p. [in Russian]. | |
| dc.relation.referencesen | 3. Dzyubenko O. L. (2009). Teoretychnyy aspekt vidomchoyi normotvorchosti. Pravo i suspil’stvo. No. 4. S. 12–16 [in Ukrainian]. | |
| dc.relation.referencesen | 4. Dutko A. O. (2009). Yurydychna tekhnika: vydy ta zmist. Naukovyy visnyk LDUVS. No. 3(31). S. 25–33 [in Ukrainian]. | |
| dc.relation.referencesen | 5. Zamors’ka L. I. (2010). Konstytutsiyno-pravovi normy yak spetsyfichnyy vyd pravovykh norm u suchasniy teoriyi prava. Derzhava i pravo. No. 48. S. 3–9 [in Ukrainian]. | |
| dc.relation.referencesen | 6. Yvanov V. V. (2000). K voprosu o teoryy normatyvnoho dohovora. Zhurnal rossyyskoho prava. No. 7. S. 87–88 [in Russian]. | |
| dc.relation.referencesen | 7. Kondyk P. (2003). Pytannya vdoskonalennya normotvorchoyi diyalʹnosti orhaniv derzhavnoyi vlady v konteksti adaptatsiyi zakonodavstva Ukrayiny do zakonodavstva YES. Yurydychnyy zhurnal. No. 3. S. 52–55 [in Ukrainian]. | |
| dc.relation.referencesen | 8. Mykhalyuk S. (2009). Pravotvorchist’ yak skladova derzhavnoho upravlinnya. Visnyk Natsionalʹnoyi akademiyi derzhavnoho upravlinnya pry Prezydentovi Ukrayiny. No. 1. S. 191–197. | |
| dc.relation.referencesen | 9. Petryshyna M. (2010). Zahal’na kharakterystyka normotvorchoho protsesu v orhanakh mistsevoho samovryaduvannya v Ukrayini. Pravo Ukrayiny. No. 4. S. 329–335. | |
| dc.relation.referencesen | 10. Plavych V. P. (2013). Fenomen normotvorchosti ta yoho spivvidnoshennya iz sumizhnymy katehoriyamy: pravotvorchistʹ, zakonotvorchistʹ; pravotvorchyy ta zakonotvorchyy protsesy. Pravo i derzhava. Vyp. 62. S. 11–16 [in Ukrainian]. | |
| dc.relation.referencesen | 11. Plavych S. V. (2007). Okremi aspekty zmistu pravotvorchykh povnovazhenʹ sub’yektiv pravotvorchosti. Derzhava i pravo. No. 38. S. 109–116. | |
| dc.relation.referencesen | 12. Pohoryelova Z. O. (2001). Ponyattya zakonodavchoho protsesu ta yoho vidmezhuvannya vid sporidnenykh ponyat’. Visnyk Zaporiz’koho yurydychnoho instytutu. No. 4. S. 63–72 [in Ukrainian]. | |
| dc.relation.referencesen | 13. Pryshchepa I. O. (2009). Problematyka protsedury pryynyattya pravovykh aktiv upravlinnya. Problemy zakonnosti. No. 101. S. 209–215 [in Ukrainian]. | |
| dc.relation.referencesen | 14. Skrypnyuk O., Fedorenko V. (2011). Pravotvorchist’ Prezydenta Ukrayiny ta yiyi normoproektne zabezpechennya: pytannya teoriyi i praktyky. Pravo Ukrayiny. No. 2. S. 168–179 [in Ukrainian]. | |
| dc.relation.referencesen | 15. Shapoval V. (1998). Stanovlennya konstytutsionalizmu v Ukrayini: problemy teoriyi. Pravo Ukrayiny. No. 5. S. 25–29. | |
| dc.relation.referencesen | 16. Shevchenko H. (2008). Problemy normotvorchoyi diyalʹnosti sub’yektiv normotvorennya. Yurydychnyy zhurnal. No. 3. S. 62–68 [in Ukrainian]. | |
| dc.relation.referencesen | 17. Shpak YU. A. (2013). Metodolohichni pidkhody do vyznachennya ponyattya normotvorchosti orhaniv mistsevoho samovryaduvannya. Naukovyy̆ visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. Seriia yurydychna. No. 2. S. 145–152. | |
| dc.relation.referencesen | 18. Yushchyk O. I. (2004). Zakonotvorchist’ u systemi pravovoyi normotvorchosti. Pravova derzhava. No. 15. S. 31–43. | |
| dc.rights.holder | © Баран А., 2021 | |
| dc.subject | нормотворчість | |
| dc.subject | правотворчість | |
| dc.subject | правотворча діяльність | |
| dc.subject | правотворчий процес | |
| dc.subject | нормотворча діяльність | |
| dc.subject | законодавча діяльність | |
| dc.subject | законодавчий проц | |
| dc.subject | rule-making | |
| dc.subject | law-making | |
| dc.subject | law-making activity | |
| dc.subject | law-making process | |
| dc.subject | rule-making activity | |
| dc.subject | legislative activity | |
| dc.subject | legislative process | |
| dc.subject.udc | 340.137 | |
| dc.title | Нормотворення і правотворення: співвідношення понять та теоретичне обгрунтування | |
| dc.title.alternative | Rules-making and law-making: the relationship between concepts and theoretical substance | |
| dc.type | Article |