Особливості вертикального розподілу вологої складової зенітної тропосферної затримки в середніх і тропічних широтах

Abstract

Досліджено вертикальний розподіл вологої скла- дової зенітної тропосферної затримки (ЗТЗ) за даними аерологічних станцій у середніх і тропічних широтах та виконано порівняння цих величин з відповідними значеннями вологих складових ЗТЗ, отриманих з ГНСС-спостережень. До кожної з дев’яти аероло- гічних станцій підбирали найближчі активні рефе- ренцні ГНСС-станції із відомими зенітними тро- посферними затримками. Різницю висот між аерологічними та ГНСС-станціями нівелювали інтерпо- люванням. За аналітичною моделлю Saastamoinen обчислювали гідростатичні складові ЗТЗ. Потім ці значення гідростатичних складових віднімали від повних зенітних тропосферних затримок, виведених із ГНСС-вимірювань, в результаті чого отримали значення вологих складових ЗТЗ.

The study of the vertical distribution of the wet component of the zenith tropospheric delay (ZTD) according to the data of the aerological stations in the middle and tropical latitudes has been carried out, and a comparison of these values with the corresponding values of the wet components of the ZTD obtained from the GNSS observations. The nearest active reference stations of the GNSS station with known zenith tropospheric delays were selected for each of the nine aerological stations. The difference in altitude between aerological and GNSS stations was leveled by interpolation. According to the analytical model Saastamoinen, the hydrostatic components of ZTD were calculated. Subsequently, these values of the hydrostatic components were subtracted from the complete zenith tropospheric delays derived from the GNSS measurements, which resulted in the values of the wet components of the ZTD.

Проведено исследование вертикального распре- деления влажной составляющей зенитной тропос- ферной задержки (ЗТЗ) по данным аэрологических станций в средних и тропических широтах и выполнено сравнение этих величин с соответству- ющими значениями влажных составляющих ЗТЗ, полученных с ГНСС-наблюдений. К каждой из девяти аэрологических станций подбирали ближайшие активные референцные ГНСС-станции с известными зенитными тропосферными задержками. Разницу высот между аэрологическими и ГНСС-станциями нивелировали с помощью интерполяции. По аналити- ческой модели Saastamoinen исчисляли гидроста- тические составляющие ЗТЗ. В дальнейшем эти величины гидростатических составляющих отнимали от полных зенитных тропосферных задержек, выве- денных из ГНСС-измерений, в результате получив значения влажных составляющих ЗТЗ.