Автореферати та дисертаційні роботи

Permanent URI for this collectionhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/2995

Browse

Search Results

Now showing 1 - 7 of 7
  • Thumbnail Image
    Item
    Розвиток юридичної освіти та науки на Буковині (1875–2015 рр.)
    (Чернiвецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2018) Грекул-Ковалик, Тетяна Анатоліївна; Никифорак, Михайло Васильович; Чернiвецький національний університет імені Юрія Федьковича; Макарчук, Володимир Степанович; Міхневич, Людмила Володимирівна
    У дисертації на підставі аналізу наукової літератури, архівних матеріалів і нормативно-правових актів досліджено розвиток юридичної освіти та науки на Буковині в 1875–2015 рр. Визначено та проаналізовано історичні періоди діяльності юридикуму в Чернівцях, розкрито й охарактеризовано його навчальну та наукову складову. З’ясовано особливості організації навчально-наукового процесу на юридичних факультетах сучасних вишів Чернівецької області. Значну увагу приділено висвітленню питань функціонування Чернівецької школи фінансового права, філософсько-правового, історико-правового й інших напрямків наукових досліджень у сфері юриспруденції на Буковині. В диссертации на основе анализа научной литературы, архивных материалов и нормативно-правовых актов исследовано развитие юридического образования и науки на Буковине в 1875-2015 гг. Определены и проанализированы исторические периоды деятельности юридикума в Черновцах, раскрыто и охарактеризовано его учебную и научную составляющую. Выяснены особенности организации учебно-научного процесса на юридических факультетах современных вузов Черновицкой области. Значительное внимание уделено освещению вопросов функционирования Черновицкой школы финансового пра-ва, философско-правового, историко-правового и других направлений научных исследований в области юриспруденции на Буковине. Хронологически выделено четыре периода историографии исследова-ния: австрийский, румынский, русский и украинский. Первый период (1875-1918 гг.) представлен именами А. Норста, Э. Прокоповича, Р. Вагнера, труды которых в общих чертах характеризует развитие Черновицкого университета с момента его создания. В основном историографию румынского периода составили труды Г. Дрегенеску, Н. Чакира и М. Ґриґоровице. Следующий период – советский (1940-1991 гг.) не имеет заметной историографии, поскольку юридический факультет Черновицкого университета был переведен во Львов. Украинские традиции в исследовании истории развития юридического образования и науки на Буковине начал общественный деятель Буковины Г. Стефанович, который в 1899 г. опубликовал статью «Черновицкий университет и русины». Современная украинская историография (1991-2015 гг.) представлена исследователями истории развития юридического образования и науки на Буковине (П. С. Пацуркивский, А. З. Георгица, Р. А. Гаврилюк, С. И. Нежурбида, С. В. Савчук, В. С. Бегун и др.). Наибольший историографический интерес представляют научные труды профессора юридического факультета Черновицкого национального университета имени Юрия Федьковича М. В. Никифорака. В исследовании определены основные этапы становления и развития юридического образования и юридической науки на Буковине: австрийский (1875–1918 гг.), румынский (1918–1940 гг.), советский (1940–1991 гг.) и укра-инский (1991 г. – по наше время). Каждая историческая эпоха внесла свой вклад в развитие юридической традиции и характеризуется определенными особенностями. Первый этап отметился активным становлением юридической образова-тельно-научной деятельности на Буковине, что обусловлено образованием авст-рийскими властями юридического факультета в Черновицком университете (в 1875 г.). К становлению научной юридической традиции Буковинского края этого периода причастны всемирно известные ученые, такие как: Е. Эрлих, Г. Гросс и И. А. Шумпетер. Каждый из них оставил заметный след как в становлении юридической науки на Буковине, так и в мировом развитии юриспруденции. Начатые светилами научные, учебные и общественно-политические традиции на юридическом факультете в Черновцах утвердились и развиваются сейчас. Второй этап характеризуется тотальной румынизацией всех сфер жизни края, забвением всего украинского, уничтожением многих культурных дости-жений предыдущей исторической эпохи. Это касается и юридического образо-вания и науки на Буковине. В годы советской власти на Буковине не было ни одного вуза, который бы готовил юристов, поэтому развитие юридической образовательно-научной традиции приостанавливается до момента провозглашения независимости Украины, изменения идеологических взглядов и демократизации общества. С 1991 г. начинается качественно новый этап развития юридического образования и юридической науки на Буковине, что обусловлено восстановлением деятельности юридического факультета Черновицкого национального университета имени Юрия Федьковича и созданием ряда вузов с юридическими факультетами. Проанализировано подготовку юристов в учебных заведениях Черновицкой области, которая происходит на основе всеукраинских стандартов образования и с некоторыми отличиями с учетом их автономии. Исследовано научную деятельность юридических факультетов Буковины современности, что осуществляется в форме фундаментальных и прикладных научных исследований, направляется на получение и использование новых знаний в сфере права, в значительной мере приобщается к процессу становления и развития украинской юриспруденции. Based on the analysis of scientific literature, archival materials and normative legal acts the research provides a study of the development of legal education and science in Bukovyna in 1875–2015. It identifies and analyzes the historical periods of the legal institutions activity in Chernivtsi, characterizes its educational and scientific components. It studies up the organization of the research process at the Law depart-ments of the present-day universities of Chernivtsi region. Special attention is paid to the issues of functioning of Chernivtsi financial law school and to the formation of the leading areas of scientific research in the field of jurisprudence in Bukovyna. The research determines the main stages of the formation and development of legal education and science in Bukovyna, namely: the Austrian (1875–1918), the Romanian (1918–1940), the Soviet (1940–1991) and the Ukrainian (1991 – to nowadays) periods. Each historical epoch has contributed to the development of the legal traditions and is characterized by certain features. The first stage was marked by the active formation of the legal education and research activities in Bukovyna, when the Austrian authorities established the Law department in Chernivtsi University (1875). World-famous scientists, such as: E. Ehrlich, H. Gross and J. A. Schumpeter were involved in the scientific estab-lishment of legal tradition in Bukovyna at that time. The second stage is characterized by total Romanization of all spheres of life in the region, by neglecting everything that was Ukrainian, by the destruction of a great deal of cultural heritage of the previous historical epoch. It also applies to legal education and science in Bukovyna. In the years of Soviet power in Bukovyna there were no universities, which would train lawyers, that is why the development of legal education and research traditions was stopped until the independence of Ukraine, the change of ideological views and democratization of society took place. In 1991 a new stage of development of legal education and science began in Bukovyna, when the restoration of the Law department of Yuriy Fedkovych Cher-nivtsi National University and the creation of a number of higher education in-stitutions with Law departments took place.
  • Thumbnail Image
    Item
    Обов’язки особи: теоретико-правовий вимір
    (Львівський державний університет внутрішніх справ, 2017) Юрчак, Ірина Романівна
    Дисертаційне дослідження присвячено теоретико-правовому аналізу проблеми аксіологічно-нормативної детермінації обов’язків особи та виявленню факторів, що впливають на виконання особою своїх обов’язків у різноманітних соціальноважливих сферах суспільного життя. У роботі проведено дослідження основних підходів до розуміння поняття обов’язки особи, здійснено його аналіз у структурологічному, типологічному та еволюційному аспектах. Дано авторське визначення поняття «обов’язки особи» через описання єдності в їх змісті правових і моральних компонентів з орієнтацією на міжнародно-правові стандарти в царині прав людини. Зазначено, що обмежена кількість обов’язків, є свідченням та ознакою правової держави, що в загальному русі України до побудови правової державності основною тенденцією буде зменшення кількості обов’язків особи. Зроблено висновок про формування (становлення) правового інституту основних обов’язків як головного у складі генерального інституту основ правового статусу людини і громадянина. По-новому розкрито роль основних обов’язків особи у розбудові в Україні правової державності, зазначається, що, виступаючи правовою формою взаємозв’язку громадянина і держави, вони є юридичним засобом виконання останньою своїх функцій, важливим інструментом попередження виникнення дисбалансу особистих і публічних інтересів, забезпечення їх співіснування й розумного поєднання. Удосконалено концепцію правового статусу особи шляхом розкриття основних обов’язків як його важливого структурного елемента. Диссертационное исследование посвящено теоретико-правовому анализу проблемы аксиологической нормативной детерминации обязанностей личности и выявлению факторов, влияющих на выполнение лицом своих обязанностей в разнообразных социально важных сферах общественной жизни. В работе проведено исследование основных подходов к пониманию понятия обязанности личности, осуществлен его анализ в структурологическом, типологическом и эволюционном аспектах. Дано авторское определение понятия «обязанности личности» с описания единства в их содержании правовых и нравственных компонентов с ориентацией на международно-правовые стандарты в области прав человека. Отмечено, что ограниченное количество обязанностей, является свидетельством и признаком правового государства, в общем движении Украины к построению правового государства основной тенденцией будет уменьшение количества обязанностей лица. Сделан вывод о формировании (становлении) правового института основных обязанностей как главного в составе генерального института основ правового статуса человека и гражданина. По-новому раскрыта роль основных обязанностей человека в развитии в Украине правового государства, отмечается, что, выступая правовой формой взаимосвязи гражданина и государства, они юридическим средством выполнения последней своих функций, важным инструментом предупреждения возникновения дисбаланса личных и общественных интересов, обеспечения их сосуществования и разумного сочетания. Усовершенствована концепцию концепцию правового статуса личности путем раскрытия основных обязанностей как его важного структурного элемента. Thesis is devoted to theoretical analysis of legal issues and regulatory determination axiologicaly person's duties and identify the factors that affect the performance of their duties in the face of various social - important areas of public life. The paper studies the main approaches to understanding the concept of duty of the person made in his analysis structural, typological and developmental aspects. Given the author's definition of "person's duties" by describing their unity in the sense of legal and moral components with a focus on international legal standards in the field of human rights. Indicated that a limited number of responsibilities are evidence and grounds of law that the general movement of Ukraine to build a legal state the main trend is reducing the number of individual responsibilities. The conclusion of the formation (formation) legal institute basic duties as chief General Institute consisting foundations of the legal status of man and citizen. In the new role of the basic duties uncovered face in building legal state in Ukraine, notes that, speaking legal form of the relationship of the citizen and the state, they are a legal means of execution of the latter of its functions, an important tool for the prevention of imbalance personal and public interests, ensure their coexistence and clever combinations. Improved concept of legal person status by disclosing its core responsibilities as an important structural element.
  • Thumbnail Image
    Item
    Юридичні засоби формування колективної правосвідомості
    (Львівський державний університет внутрішніх справ, 2016) Муж, Валерій Вікторович
    Дисертація присвячена дослідженню юридичних засобів формування колективної правосвідомості. Правосвідомість здійснює безпосередній вплив на стан законності, правопорядку в державі. Виробляє своєрідну культуру громадян, ідейною основою якої є моральні, духовні та правові цінності нації. Розвиток права та відповідно правової держави напряму залежить від стану правосвідомості громадян та соціальних груп, які формують суспільство. Розширено розуміння правової свідомості у зв’язку з наданням останній ширшого значення ніж відношення суб’єктів до права та його оцінка. Акцентується увага на розрізненні цих двох соціальних явищ, поставлено питання їх черговості. Правосвідомість слід розуміти як джерело та ідею відтворення права у свідомості людини. Здійснено порівняння стану та формування правосвідомості в різних типах правових систем, різних країнах, опираючись на певні чинники (в нашому випадку на релігію), що дало змогу зосередити увагу на важливості підвищення її рівня серед окремих прошарків населення. Розглянуто державу та громадянське суспільство в якості суб’єктів, що здійснюють безпосередній вплив на формування суспільної правосвідомості. Саме тому способи її формування нами виокремлено на «приватні» та «публічні». Особливу увагу приділено правовому вихованню та юридичній освіті, які віднесено до головних засобів формування колективної правосвідомості. Диссертация посвящена исследованию юридических средств формирования коллективного правосознания. Правосознание оказывает непосредственное влияние на состояние законности, правопорядка в государстве. Производит своеобразную культуру граждан, идейной основой которой являются моральные, духовные и правовые ценности нации. Развитие права и в соответствии правового государства напрямую зависит от состояния правосознания граждан и социальных групп, формирующих общество. Расширено понимание правового сознания в связи с предоставлением последнему широкого значения чем отношение субъектов к праву и его оценка. Акцентируется внимание на различении этих двух социальных явлений, поставлен вопрос их очередности. Правосознание следует понимать как источник и идею воссоздания права в сознании человека. Проведено сравнение состояния и формирования правосознания в различных типах правовых систем, разных странах, опираясь на определенные факторы (в нашем случае на религию), что позволило сосредоточить внимание на важности повышения его уровня среди отдельных слоёв населения. Рассмотрены государство и гражданское общество в качестве субъектов, осуществляющих непосредственное влияние на формирование общественного правосознания. Именно поэтому способы его формирования нами выделены на «частные» и «публичные». Особое внимание уделено правовому воспитанию и юридическом образовании, которые отнесены к главным средствам формирования коллективного правосознания. The dissertation is dedicated to the research of legal measures of forming of the collective consciousness. Legal awareness has a direct impact on a condition of legality and to the law and order in the state.Produces a unique culture of citizens the ideological basis of thataremoral, spiritual and legal values of nation.The development of law and accordingly the legal state depends on the stateof sense of justice of citizens and social groups that form society. The extended understanding of legal consciousness in connection to a wider meaning of it than thesubjects related to law and their estimation. Attention is accented on distinction these two social phenomena and questioned their priority. The legal awareness it follows to understand as a source and idea of recreation of law in consciousness of individual. Comparison of the state and forming of legal awareness are carried out in the different types of the legal systems in different countriesbased on certain factors (in this case religion)helped to focus attentionon the importance to increase the level of legal awareness among the certain layers of population.The state and civil society are considered as subjects that carry out direct influence on forming of collective consciousness. Therefore the methods of forming the legal awareness are distinguished by us on «private» and «public». Particular attentionis paid to legal education and legal behaviourreferred to the principal means of formation of a collective consciousness.
  • Thumbnail Image
    Item
    Правова ідентичність особи
    (Національний університет "Львівська політехніка", 2017) Парута, Олена Володимирівна
    У дисертації виконано комплексне теоретичне дослідження правової ідентичності особи. Здійснено огляд джерел і визначено методологію дослідження правової ідентичності, проаналізовано генезу концепції правової ідентичності. Розкрито сутність правової ідентичності особи як юридичної категорії. Досліджено структурні компоненти правової ідентичності особи, визначено її функції та види. Визначено основні елементи механізму формування правової ідентичності особи. Встановлено чинники впливу на механізм формування правової ідентичності особи. У дисертації проаналізовано проблеми формування та функціонування правової ідентичності особи в Україні, виявлено проблеми ідентичності особи у глобалізованому суспільстві та визначено шляхи вирішення проблем правової ідентичності особи. В диссертации проведено комплексное теоретическое исследование правовой идентичности личности. Определены методологические подходы к исследованию правовой идентичности личности и учение о генезисе научных взглядов путем выделения основных исторических этапов ее развития. Осуществлен обзор источников диссертационного исследования. Раскрыта сущность правовой идентичности личности как юридической категории. Предложено ввести в систему юридических категорий правовую идентичность как индивидуальное качество человека, которое отражает состояние психологического усвоения личностью собственного правового статуса и свидетельствует об осознании собственной роли в правовой системе. Определена структура правовой идентичности путем выделения нормативного, психологического и поведенческого компонентов. Функциями правовой идентичности личности определены когнитивная, ценностная, эмоциональная, регулятивная, превентивная, защитная, поисковая и функция адаптации. Выделены виды правовой идентичности личности, среди которых: в сфере деятельности субъекта правовой идентичности (правовая идентичность общего и профессионального субъекта); в гражданстве (правовая идентичность граждан, иностранцев, других категорий субъектов); по степени общественной пользы (положительная и отрицательная). Усовершенствовано понятие механизма формирования правовой идентичности личности путем выделения последовательных этапов, среди которых ознакомление с правовой реальностью, отбор и интериоризация элементов правового статуса и деятельностный этап. В процессе диссертационного исследования определены основные элементы механизма формирования правовой идентичности (объект и субъект правовой идентификации) и обеспечительные, под которыми понимаются индивидуальные и социально-правовые факторы влияния. Объектом правовой идентификации определен индивидуальный правовой статус человека. Субъектом правовой идентификации согласно проведенному исследованию является физическое лицо, участник процесса правовой социализации, который имеет достаточный уровень теоретических знаний и практического опыта реализации правовых норм, обладает коммуникативными свойствами и характеризуется высокой правовой активностью. Обеспечительными элементами механизма формирования правовой идентичности являются явления материального или духовного характера, которые, влияя на ход процесса правовой идентификации, приводят к качественным изменениям правовой идентичности. Исследовав влияние глобализации на механизм формирования правовой идентичности личности, установлено, что глобализационные изменения сопровождаются разрушением устоявшихся форм человеческого общежития, радикальной трансформацией системы ценностей общества, модернизацией правовых явлений и нивелированием традиционного идентификационного процесса. Установлено, что глобализация, порождая целый спектр проблем для правового самоопределения личности, провоцирует наступление кризиса правовой идентичности, который проявляєтся как состояние правовой неопределенности человека, частичная или полная потеря достигнутой ранее правовой идентичности. Определено нормативное, а также психологическое происхождение кризиса правовой идентичности. Недостатками в сфере правовой идентификации названы: низкий уровень правовой осведомленности граждан, фактическая незащищенность прав человека, низкая правовая культура, распространение правового нигилизма, недостаточный уровень материальной обеспеченности, коррупция, необъективная судебная система, пробелы в законодательстве, макроэкономические и политические факторы. Автором предложены пути решения проблем правовой идентичности человека, среди которых: демократизация и гуманизация правовых норм, обеспечение правовой осведомленности граждан, совершенствование процесса правового воспитания, повышение престижа права, эффективное проведение политико-правовых реформ и др. In the thesis a comprehensive theoretical research of the legal identity of a person has been undertaken. The overview of sources has been performed, the research methodology of legal identity has been defined, and the process of the formation and development of the concept of the legal identity has been studied. The essence of the legal identity of a person as a legal category has been revealed. Structural components of the legal identity of a person have been studied and its functions and types have been specified. The research has been undertaken and the main elements of the formation mechanism of the legal identity of a person have been defined. The factors of influence on the formation mechanism of the legal identity of a person have been established. In the thesis the problems of formation and functioning of the legal identity of a person in Ukraine have been analysed, the problem of a person identity in a globalized society has been revealed and the ways of solving the problems of the legal identity of a person have been determined.
  • Thumbnail Image
    Item
    Правове виховання працівників ОВС: теоретико-правовий вимір
    (Національний університет "Львівська політехніка", 2016) Андрусишин, Роман Миколайович
    У дисертації здійснено загальнотеоретичний аналіз поняття правового виховання. Визначено концептуальні основи методології пізнання правового виховання; досліджено його зміст та особливості. Запропоновано авторське трактування поняття «правове виховання працівників ОВС» та розкрито основні властивості цього поняття. Охарактеризовано механізм правового виховання працівників ОВС (мета, завдання, система суб’єктів, форми, методи, прийоми і засоби). Розкрито особливості правового виховання працівників ОВС у зарубіжних країнах. Проаналізовано роль і значення правового виховання працівників ОВС у контексті правової політики України. Виокремлено та охарактеризовано правове виховання та правову освіту як чинники формування правової культури працівників ОВС. В диссертации осуществлен общетеоретический анализ правового воспитания. Определены концептуальные основы методологии познания правового воспитания. Исследовано содержание и особенности правового воспитания. Предложена авторская трактовка содержания понятия «правовое воспитание сотрудников ОВД» и раскрыты основные свойства этого явления. Дана характеристика механизма правового воспитания сотрудников ОВД (цель, задачи, система субъектов, формы, методы, приемы и средства). Раскрыты особенности правового воспитания работников ОВД в зарубежных странах. Проанализированы роль и значение правового воспитания сотрудников ОВД в контексте правовой политики Украины. Выделены и охарактеризированы правовое воспитание и правовое образование как фактор формирования правовой культуры работников ОВД. В диссертационной работе сущность, содержание, роль, место и назначение правового воспитания сотрудников органов внутренних дел в отечественном обществе и образовательном пространстве обосновано в рамках междисциплинарного подхода, в основе которого составляют современные парадигмы знания. При рассмотрении особенностей правового воспитания использованы такие методы исследования, как системный и структурный анализ – для обоснования механизма, структуры и нормативно-правового обеспечения правового воспитания, абстрактно-логический и формально-правовой – при расскрытии содержания понятийно-категориального аппарата, сравнительно-правового анализа – в контексте изучения правового воспитания сотрудников ОВД в зарубежных странах, систематизации, классификации и обобщения теоретико-правовых положений по формированию и развитию правового воспитания сотрудников органов внутренних дел – в рамках обзора литературы, моделирование – при подготовке практических рекомендаций и предложений в области совершенствования содержательных, структурных и функциональных элементов правового воспитания сотрудников органов внутренних дел. The thesis presents a general theoretical analysis of legal education. Conceptual knowledge bases of methodology of legal education. The content and features of legal education. The author interpretation of the concept of «legal education of employees» and solved the basic properties of the phenomenon. Characterized mechanism of legal education of employees (objectives, tasks, system of subjects, forms, methods, techniques and tools). The peculiarities of the legal education of employees in foreign countries. The role and importance of the legal education of employees in the context of the legal policy of Ukraine. Allocated and described legal education and legal education as factors in the formation of legal culture of employees.
  • Item
    Правова освіта працівників органів внутрішніх справ: теоретико-правовий вимір
    (Національний університет "Львівська політехніка", 2013) Годяк, Андрій Іванович
    Обґрунтовано сутність, функціональне призначення, місце і роль правової освіти працівників органів внутрішніх справ як окремого напряму і складової частини (елементу) освітньої системи. Уточнено дефініції вихідних термінів понятійно-категоріального апарату правової освіти працівників органів внутрішніх справ: «правова освіта», «мета правової освіти працівників ОВС», «завдання правової освіти працівників ОВС». Викладені сутнісні та функціональні характеристики правової освіти працівників органів внутрішніх справ, що ґрунтуються на засадах гуманістичної філософії освіти, вітчизняного й зарубіжного досвіду. Визначено теоретико-методологічні основи правової освіти працівників органів внутрішніх справ, її структура, принципи побудови, організаційно-правові засади оптимального функціонування та розвитку. На основі одержаних теоретичних висновків окреслено напрями удосконалення вітчизняної правової освіти працівників органів внутрішніх справ в контексті євроінтеграційних процесів. Обоснованы сущность, функциональное предназначение, место и роль правового образования сотрудников органов внутренних дел как отдельного направления и составной части (элемента) образовательной системы. Уточнены дефиниции исходных терминов понятийно-категориального аппарата правового образования сотрудников органов внутренних дел: «правовое образование», «цель правового образования сотрудников ОВД», «задачи правового образования сотрудников ОВД». Изложены сущностные и функциональные характеристики правового образования сотрудников органов внутренних дел, основанные на началах гуманистичной философии образования, отечественного и зарубежного опыта. Определены теоретико-методологичные основы правового образования сотрудников органов внутренних дел, его структура, принципы построения, организационно-правовые принципы оптимального функционирования и развития. На основе полученных теоретических выводов обозначены направления совершенствования отечественного правового образования сотрудников органов внутренних дел в контексте евроинтеграционных стремлений. The essence, functional purpose, place and role of legal education of employees of internal affairs bodies as a separate branch and component (element) of the educational system are substantiated. The definitions of initial terms of the conceptual and categorical apparatus of the legal education of employees of internal affairs bodies are specified, they are: «legal education», «the purpose of legal education of employees of internal affairs bodies», «tasks of legal education of employees of internal affairs bodies». The essential and functional characteristics of the legal education of employees of internal affairs bodies, based on the principles of humanistic philosophy of education, native and foreign experience are presented. The theoretical and methodological bases of the legal education of employees of internal affairs bodies, its structure, principles of the construction, organizational and legal foundations of its optimal functioning and development are defined. The directions for the improvement of the national legal education of employees of internal affairs bodies in the context of the European integration aspirations are outlined on the basis of the obtained theoretical conclusions.
  • Item
    Становлення і розвиток правової освіти та науки на юридичному факультеті Львівського університету (XVII–XX ст.): історико-правове дослідження
    (Національний університет "Львівська політехніка", 2012) Кахнич, Володимир Степанович
    У дисертації на підставі аналізу архівних матеріалів та наукової літератури досліджено правову природу, історію становлення і розвитку правової освіти та науки на юридичному факультеті Львівського університету в XVII–XX ст. Встановлено та проаналізовано період заснування Львівського університету та курси права у його навчальних програмах у 1661–1773 рр. Розкрито процес утворення та розвиток юридичного факультету Львівського університету: кафедральну структуру, професорсько-викладацький склад, наукові праці в 1784–1871 рр. З’ясовано особливості організації навчально-наукового процесу на юридичному факультеті в 1871–1939 рр. як основи виокремлення головних наукових шкіл. В диссертации на основе анализа архивных материалов и научной литературы исследовано правовую природу, историю становления и развития правового образования и науки на юридическом факультете Львовского университета в XVII–XX вв. Исследован период основания Львовского университета и курсы права в его учебных программах в 1661–1773 годах. Раскрыто процесс образования и развития юридического факультета Львовского университета: кафедральную структуру, профессорско-преподавательский состав, научные работы в 1784–1871 годах. Исследованы особенности организации учебно-научного процесса на юридическом факультете в 1871–1939 годах как основания выделения видных научных школ. On the basis of analysis of archival material and scientific literature, the legal nature, the origins and development of legal education and science at the Faculty of Lviv National University in XVII–XX centuries are investigated. The period of Lviv University founding and the establishment of law courses in its training programs in 1661–1773 are researched. It is shown the formation and development of the law faculty of Lviv National University, in separate, its cathedral structure, faculty, research work in 1784–1871. With the purpose to improve the situation for the effective administration of the Kingdom of Galicia and Lodomeria, the Austrian Emperor Joseph II in 1784 restored Lviv University. The Faculty of Law was established at the University under his privilege, the goal of the faculty was education of trained and professional bureaucratic apparatus of the Kingdom of Galicia and Lodomeria. To organize educational and scientific process at the newly established Faculty of Law of University of Lviv, the prospective professors and lawyers, students of the leading contemporary experts in the field of jurisprudence K. Martin and J. Zonnenfels were sent to the University. Among them A. Pfleher was (the first head of the department of natural law, law of nations and institutions), B. Borzaha (the first head of the department of civil and criminal law), J. Ambros (the first head of the canon law department) and D. Kofil (the first head of the department of political studies and Austrian law). The mentioned four departments were the first chairs at the newly established Faculty of Law, the first dean of which B. Borzaha was. The features of educational and scientific process at the Faculty in 1871–1939 are investigated as a basis for distinguishing its major schools. The basic features of scientific activity of the law faculty at Lviv University in the late nineteenth - the first third of the twentieth century are also established and analyzed. The development of legal education and science at the University, unfortunately, took place under the conditions of political and ideological pressure of the state. Those conditions hampered their development and partially isolated them from the world of legal thought. However, there are strong grounds to consider that legal education and legal science of the University has deep roots and tradition of its own development. Relevance of the research is dictated by the necessity of a scientific understanding of this tradition.