Вісник Національного університету “Львівська політехніка”: журналістика. – 2023. – Випуск 1 (5)
Permanent URI for this collection
Науковий журнал
Є правонаступником збірника наукових праць «Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: «Журналістські науки», який започатковано у 2017 р. Відповідно до Наказу Міністерства освіти та науки України № 1017 від 27.09.2021р. "Вісник Національного університету "Львівська політехніка": журналістика" включено до Переліку наукових фахових видань України (категорія "Б"). Галузь науки: соціальні комунікації, спеціальність 61 (журналістика). Виходить двічі на рік з 2021 року.
Вісник Національного університету «Львівська політехніка»: журналістика : науковий журнал. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2023. – Випуск 1 (5). – 94 с. : іл.
Вісник Національного університету “Львівська політехніка”: журналістикаЗміст
1 | |
9 | |
16 | |
23 | |
33 | |
40 | |
50 | |
57 | |
65 | |
70 | |
80 | |
89 | |
13.
Зміст | 91 |
Content
1 | |
9 | |
16 | |
23 | |
33 | |
40 | |
50 | |
57 | |
65 | |
70 | |
80 | |
89 | |
13.
Contents | 91 |
Browse
Recent Submissions
Item Paywall as a model of functioning foreign and Ukrainian online media(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Кіца, Мар’яна; Кравчак, Петер; Kitsa, Mariana; Kravcak, Peter; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University; Catholic University in RuzomberokУ час глобального розвитку Інтернету мас медіа зазнали значних змін. Легка доступність до створення та поширення контенту, блогінг, соціальні мережі заохотили медіа до пошуку нових форм та методів комунікації з аудиторією. Найбільше відчули зміни традиційні медіа, зокрема газети, які були змушені зменшити свої тиражі або повністю перейти в онлайн. Проте і такий формат потребує видозмін через фінансові проблеми. Одним із поширених механізмів функціонування у світових онлайн медіа є платний контент, так званий пейвол. Цей підхід передбачає залучення коштів від читачів шляхом місячної підписки або платних окремих матеріалів. У США та країнах Західної Європи платний контент в онлайн медіа почали запроваджувати на початку 21 століття. Серед перших медій, які вдались до такого інструменту залучення коштів від читачів були, New York Times та The Wall Street Journal. Якщо New York Times просто обмежило ліміт безкоштовних матеріалів до двадцяти, то The Wall Street Journal цілком обмежив доступ до повних версій своїх публікацій. Різні моделі платного контенту запровадили також французькі та австралійські онлайн медіа. В Україні вперше таку модель запровадила газета Kyiv Post. Проте цей засіб масової інформації не є для широкого залу, і відразу орієнтувався на нішеву аудиторію. Відтак ми вважаємо першим суспільно політичним Інтернет-ЗМІ в Україні, що вдався до моделі пейвол було видання “Новий час”, яке почало працювати за цією схемою у 2020 році. Ще одним Інтернет-ЗМІ стало “Ліга.нет”, яке запропонувало читачам версію онлайн ЗМІ без реклами за символічну оплату. Поштовхом до збирання коштів із читачів в Україні стала пандемія коронавірусу, коли кількість рекламодавців суттєво зменшилась. Наступним викликом стала війна, відтак онлайн медіумам варто шукати нові способи залучення та втримування аудиторії, а також отримування фінансів для стабільного функціонування.Item Solipsism as a factor in content personalization: practice of internet journalism(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Фінклер, Юрій; Finkler, Juryj; Галицький коледж імені В'ячеслава Чорновола; V’yacheslav Chornovil Galician CollegeІснує небагато досліджень щодо того, як журналісти інтернет-видань створюють контент для переконання громадськості, як працюють технології мережевих мас-медій. У цій статті представлені дослідницькі результати теоретичної розвідки щодо можливості переконання користувачів у суспільно-політичних та соціально-економічних аспектах розуміння контенту. При тому, що багато користувачів добре обізнані в створенні та споживанні інформації у функціональних межах Інтернет-видань, аналіз ставив за мету виявити прогалини в індивідуальному уявленні аудиторії про контент. Метою статті є виокремлення феномену соліпсизму в Інтернет-журналістиці як стандартного постмодерністського намагання журналістів вбудовувати власний соціальний досвід в індивідуальний простір людини. За відсутності офіційної, бюрократично оформленої великої державної обов’язкової комунікаційної політики і націоналісти, і ліберали, і консерватори, і анархісти, і соціалісти, і комуністи просувають свою власну ідеологію через інтернет-видання. Узагальнений контент усіх цих видань є внеском у демократичну практику функціонування інтернет-видань України як чинник суперечки за право на власний соліпсизм аудиторії. За подібних умов контент інтернет-журналістики буде накопичуватися в суспільстві, оскільки конструктивізм контенту входитиме у суперечність між чітко окресленими принципами інтернет-видань та практичністю аудиторії. Питання про демократичність режимів у суспільствах, у межах яких працюють контенти інтернет-видань, набагато більш глибинні. Мається на увазі сукупність організаційних і політичних чинників функціонування конкретного суспільства. Якою ціною автономії мас-медій через їхню позірну спонтанність та реальну різноманітність спричиняють втягування масової аудиторії в ідеологію, партійне життя, економіку, спорт, вибори, культуру, патріотизм, державну політику?.. Комунікаційний соліпсизм – це про конкретний інтерес конкретної людини до конкретної проблеми, що висвітлюється конкретним інтернет-виданням, про досвід значущої демократичної участі аудиторії лише в невеличкому, але принципово важливому для цієї аудиторії сегменті ідеології, партійного життя, економіки, спорту, виборів, культури, патріотизму, державної політики…Item Етнокомунікація в мультикультурному регіоні: виклики для системи національної безпеки(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Соломін, Євген; Solomin, Yevhen; Ужгородський національний університет; Uzhhorod National UniversityТранскордонний статус Закарпаття, його поліетнічність відображається у різних сферах життя, зокрема й масовокомунікаційній діяльності. Актуалізується проблематика функціонування онлайнових медіа етноспільнот найзахіднішого регіону України у контексті розвитку мультикультурного інформаційного простору в структурі українського національного медіаполя. Підкреслена роль преси етносів в інформуванні та підтримці традицій і звичаїв, збереженні етнічної свідомості та культурного різноманіття. Особлива увага приділена етнонаціональному аспекту комунікації та важливій ролі закарпатських медіа у розбудові рідномовної комунікації, яка представлена широким спектром етнічних медіа (угорських, словацьких, румунських, ромських, німецьких, єврейських та ін.). Вироблена на Закарпатті модель мультикультурної комунікації сприяє розвитку, зокрема й громадянської ідентичності, почуттів соціальної відповідальності за все, що відбувається в країні, а місцеву журналістську спільноту спонукає до культивування толерантності, запобігання міжетнічних конфліктів, протидії інформаційним загрозам. Зважаючи на повноту реалізації функцій ЗМК, ступінь ефективності їхньої діяльності у сучасній медійній сфері Закарпаття, у статті відзначені й ризики кризових процесів. Частина з них спричинена зовнішньополітичними обставинами, війною з Росією та інформаційною агресією, проблемами міждержавної взаємодії, а тому потребують особливої уваги, коректності, компетентності журналістів. Тим більше, що питання міжетнічних взаємин (особливо в освітній, мовній площинах) належать до стратегічних, пов’язаних із національною безпекою, гармонійністю відносин України та сусідніх західних держав. При цьому онлайнові медіа етносів Закарпаття активно інтегруються в міжкультурну систему комунікацій, займаючи й утримуючи в ній власний сегмент.Item Специфіка та різновиди кіносюжетів у сучасних ЗМІ(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Максимович, Мирослав; Maksymovych, Myroslav; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУказано на те, що кінематограф та його виражальні засоби як вид мистецтва та галузь людської діяльності, що може створювати рухомі зображення, завдяки сучасним технічним пристроям, став невід’ємним атрибутом сучасних засобів масової інформації. Кіносюжети стали важливою візуальною складовою медійного продукту нашого сьогодення. Їхня затребуваність вимагає не лише збільшення кількісних показників у процесі виробництва, а й нових підходів до поліпшення якості такої продукції, адже від її популярності серед глядацької аудиторії напряму залежить кількість фінансової винагороди від рекламодавців та рейтингові показники телеканалів. Здійснено короткий огляд джерельної бази з проблематики дослідження. Розглянуто основні визначення й характерні особливості кіносюжетів як одного з важливих елементів сучасної візуальної журналістики. Закцентовано увагу на різновидах кіносюжетів у сучасних засобах масової інформації. Здійснено класифікацію кіносюжетів за різними характеристиками. Проаналізовано специфічні риси кіносюжетів та базові елементи їхнього створення. Вказано на те, що однією з особливостей створення якісного кіносюжету є вміння правильно і грамотно створити його сценарій. Наведено погляди теоретиків та практиків сучасної телевізійної журналістики на технологію створення кіносюжетів відповідно до правил драматургії та сценічної майстерності. У висновках наголошено на професійних аспектах підготовки журналістів, які хочуть спеціалізуватися на виготовленні кіносюжетів для сучасних засобів масової інформаціїItem Види та жанри аудіоподкастів від ЗМІ(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Мудра, Ірина; Майхровська, Юстина; Mudra, Iryna; Majchrowska, Justyna; Національний університет “Львівська політехніка”; Жешувський університет; Lviv Polytechnic National University; Uniwersytet RzeszowskiРинок ЗМІ стрімко розвивається. Мас-медіа в Інтернеті є конвергентними, разом з текстом створюють і публікують фото-, аудіо- та відеоконтент. Тому не дивує, коли, наприклад, газети/журнали створюють відеоматеріали, а телеканали – аудіопродукцію. Розвиток всесвітньої мережі Інтернет призвів до того, що мас-медіа є у постійному пошуку перспективних платформ для розповсюдження своєї медіапродукції та залучені нової аудиторії. Останні роки все популярнішими стають подкасти. І викликає здивування. Адже спостерігається тенденція, що люди менше часу хочуть приділяти довгим текстам та відеоматеріалам, але одночасно прагнуть отримувати більше різної інформації, тому набувають популярності короткі журналістські медіапродукти. Аудиторія в інтернеті зменшує свій час на перегляд відео та читання текстів. Але поряд із тим щороку зростає увага та популярність аудіоподкастів на ресурсах ЗМІ та на аудіо- і відеоплатформах. Аудіоподкасти – це зручний формат аудіоматеріалів для отримання актуальної та цікавої інформації під час прогулянки, виконання домашніх справ, перебуваючи в транспорті, в спортзалі тощо. Вони є різних видів та жанрів, на різноманітні теми та безкоштовні для аудиторії. Аудіоподкасти записують не лише журналісти, а й блогери та інші учасники мережі Інтернет. У досліджені розглянуто особливості аудіоподкастів, показано їх історію виникнення, охарактеризувано жанри та види. Детально проаналізовано аудіоподкасти від якісних мас-медіа (“Суспільне”, “Громадське”, “Ліга”, “Українська правда”, “Укрінформ”, “Радіо Свобода”, “НВ” та “Бабель”) на подкастових платформах. З’ясувано, що онлайн-ЗМІ все частіше продукують аудіоматеріали для подкастових платформ. Аудіоподкасти записують на різні теми та у різноманітній жанровій палітрі, але домінує інтерв’ю.Item Representation of legal informationin a legal journal for school children(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Галаджун, Зоряна; Haladzhun, Zoryana; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityЗі здобуттям Україною незалежності у 1991 році стрімко зросла кількість дитячих періодичних видань. Виникла потреба не лише визначити їх кількісні характеристики, а й проаналізувати їх якісне наповнення відповідно до функцій та призначення дитячої періодики загалом – виховання нового покоління українців, і правничого спрямування зокрема – формування правосвідомого громадянина. Ринок журнальних юридичних періодичних видань України є досить насиченим, серед них переважають часописи науково-практичного спрямування, що зазвичай видаються закладами вищої освіти країни та видання для практиків юриспруденції, що є виданнями спеціалізованих видавництв, як от “Юрінком Інтер” чи “Юридична практика”. Єдиним юридичним журналом для дітей був “Абетка права”, що виходив друком впродовж 2012–2013 років і видавався редакцією всеукраїнського юридичного журналу “Право України”. Вийшло шість номерів, але чотирма випусками (№1 та №2/4 у 2012 році та №1 та № 2 у 2013 році), тираж видання становив по 300 примірників кожного числа у 2012 році та по 100 екземплярів у 2013 році. Головним редактором була Лариса Денисенко – юристка, тележурналістка та письменниця, яка вела рубрики – вступне слово головного редактора, інтерв’ю, повість із продовженням, практичні вправи (у співавторстві). Авторами матеріалів були журналісти, юристи, філологи, психологи та педагоги. Рубрикація видання вміщує як постійні рубрики, так і ті, що повторювалися у кількох числах або ж звучали лише один раз. Тематика матеріалів видання відповідає заявленій ідеї – юридичному журналу для школярів. Кожен випуск часопису мав свою тематику, і всі тексти були підпорядковані окремим аспектам теми, викладалися у різних жанрових формах, де автори намагалися доступно, на прикладах пояснити суть певного права людини, його сутність, як ним можна скористатися, які для цього є правові механізми охорони та захисту, а практичні вправи сприяють закріпленню отриманих знань та елементарним навичкам користування своїм конституційним правом та захисту від його порушень.Item Диференціація функцій блогів українських журналістів на сайтах інтернет-ЗМІ(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Кузнецова, Олена; Kuznetsova, Olena; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityРозглянуто диференціацію функцій блогів українських журналістів як нового типу самовираження на сайтах інтернет-ЗМІ, поділено функції на нові й традиційні. Оглянуто й проаналізовано статті попередніх дослідників щодо функцій блогів, таких як ЗМК, та інтернет-ЗМІ. Виявлено, що контент блогів на сайті інтернет-ЗМІ поєднує виконання функцій засобів масової комунікації, яким є блог журналіста, та водночас виконує функції жанру ЗМІ, яким є його контент. Розкрито систему рівнів: макрорівень, мезорівень, мікрорівень функцій блогів українських журналістів, що оприлюднюють у рубриках “Блоги”, “Авторські блоги” на сайтах українських інтернет-ЗМІ “Детектор медіа”, “Українська правда”, “День”. На основі аналізу впливу функцій блогів українських журналістів на сайтах інтернет-ЗМІ, виділено їх загально-соціальні, загально-психологічні та соціально-психологічні функції. Розкрито поєднання нових функцій блогів журналістів на сайтах інтернет-ЗМІ та традиційних загально-соціальних функцій ЗМІ: інформаційної, комунікаційної, регулятивної, інтегруючої, просвітницької, освітньої, виховної, ідеологічної, контролюючої, саморозвитку, соціалізації, що сприяють згуртуванню та утримуванню соціальних зв’язків. Виявлено одночасне застосування нових функцій блогів українських журналістів та загально-психологічних функції ЗМІ: утилітарної, емоційної розрядки, релаксації, що заспокоюють, знімають емоційну напругу. Встановлено, що блоги журналістів на сайтах Інтернет-ЗМІ виконують також соціально-психологічні функції: соціального орієнтування, аффілації як належності до групи, контакту з іншою людиною та самоутвердження, що поєднуються з новими функціями. Визначено домінування кількох нових функцій у журналістських жанрах блогів журналістів на сайтах досліджуваних інтернет-ЗМІ: зміна світогляду, самопрезентації, самовираження, самопозиціювання авторів блогів журналістів Інтернет-ЗМІ, що розширюють коло їх читачів та інші.Item Ціннісно-змістовий вимір “українського часу” національної громади в радіопросторі Канади(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Гиріна, Тетяна; Hyrina, Tetyana; Державний податковий університет; State Tax UniversityРозглянуто історичні етапи становлення, осмислено сучасний стан та ціннісно-змістовий супровід радіоініціатив української еміграції на прикладі радіопрограми “Український час” (Монреаль, Канада). Унікальні дані від першої особи отримано під час безпосереднього спілкування з продюсером медіаініціативи з понад тридцятирічним досвідом роботи, активним діячем української громади С. Куклевським. Простежено хронологію безперервного існування радіопрограми від її заснування у 1963 р. І. Опариком та В. Гладуном. Осмислено внесок у її розбудову двох поколінь творчого колективу талановитих авторів на чолі із теперішнім продюсером С. Куклевським. Введено до наукового медіадискурсу імена долучених до створення радіопрограми медіаактивістів: О. Онищенко, О. Шак (ведучі), Л. Гаврилів (інформаційний сектор), Н. Федосєєва (журналістка), священників української греко-католицької церкви о. І. Ощіпко та української православної церкви о. І. Куташа, продюсера С. Куклевського. Охарактеризовано орієнтацію її авторів до імплементації конвергентних інструментів сучасного радіомовлення, зокрема трансляції випусків на однойменному каналі на “Youtube” та інформаційний супровід на сторінці в соціальній мережі “Facebook”. Визначено високу роль та значення радіопрограми як інтегратора громади навколо національних цінностей та української справи та переконання у тому, що лише потужна об’єднана громада може мати успішне, якісне, тривале представлення в медіапросторі. А щоб зробити громаду такою, треба включатися в її життя, не обов’язково організовувати подієві атракції, але долучатися до них, слухати програми, говорити з дітьми українською, співати наших пісень.Item Рецензія на монографію “Ukrainian journalism: history and modernity”(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Квасниця, Ольга; Kvasnytsia, OlhaItem Зміст(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28)Item Медіамістифікація у контенті всеукраїнських телеканалів: український досвід(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Пуцята, Ірина; Putsiata, Iryna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано український досвід медіамістифікації у контенті всеукраїнських телеканалів. Актуальною проблемою є застосування жанру містифікації у контенті всеукраїнських телеканалів, за допомогою якого журналісти демонструють в країні та за її межами фейкові новини чи сфабриковані програми на телебаченні як реальні. Проаналізовані наукові підходи вчених до визначення поняття “медіа містифікація”. Визначено, що значна кількість дослідників підкреслюють, що до однієї з основних ознак містифікації належить правдоподібність, яка характеризується як критерій її якості, оскільки ефективною медіамістифікацією вважатиметься в тому випадку, коли буде найвищий рівень правдоподібності. З’ясовано, що медіамістифікація орієнтована на те, щоб показати глядачу фрагмент дійсності в його правдивості, щоб не виникало підозр. Визначено, що на сьогодні існують загальновживані технології містифікації, які застосовують на українському телебаченні: фільмування “від першої особи”, “ефект тремтячої камери”, непопулярні актори чи невідомі представники органів влади. Для створення хороших та позитивних сюжетів містифікатори почали розтягувати правду, наголошувати на найбільш сенсаційних кутах своїх історій, вигадувати цікаві подробиці та перебільшувати, поки деякі історії не стали вигадкою. У рамках нашого дослідження акцентовано увагу на сатиричних фейкових новинах, які спрямовані на створення мотиваційних установок до саморефлексивного аналізу новинного медіаконтенту. Сатиричні фейкові медіа не прагнуть до прихованої пропаганди, не намагаються приховати свої цілі та обдурити, дезінформувати, маніпулювати громадською думкою, не створюють ілюзію дійсності, не наділяють авторів масками справедливих, об’єктивних журналістів, а навпаки, визнають вигаданість описаних подій та явищ (як приклад, можемо навести такі розважальні програми: “95-квартал”, “Дизель Шоу” тощо). Крім використання містифікації через прийом сатири, основною метою медіамістифікації є і матеріальне збагачення. Так, як відомо, сучасні мас-медіа прагнуть не лише виконувати свою високу соціальну місію, а й приносити прибуток редакції та власнику інформаційного ресурсу. Сформовані висновки, що медіамістифікація – це створення та закріплення в інформаційному поліфіктивної історії чи події, що підкріплюється переліком правдоподібних фактів, які виступають яскравим інформаційним приводом для засобів масової інформації протягом тривалого часу з метою досягнення соціально-значущого результату. А мета медіамістифікації може бути корисливою, тобто сприяти матеріальному збагаченню; пропагандистською, що сприяє розповсюдженню відповідний ідей; розважальною, наприклад, жарт із метою отримання популярності.Item Медіальність українського документального коміксу під час війни(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Гудошник, Оксана; Бучарська, Ірина; Hudoshnyk, Oksana; Bucharska, Iryna; Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара; Oles Honchar Dnipro National UniversityКомунікаційні можливості сучасних графічних наративів вкрай різноманітні: від представлення окремих життєвих історій до нових міжжанрових і навіть міждисциплінарних новоутворень (графічна медицина, коміксова журналістика, дата-комікс). Це демонструє діалогічну сутність коміксу, його універсальну відкритість, партисипативність і емпатичність. Предметом особливої уваги авторів був розгляд впливу воєнних реалій на формування національного дискурсу нон-фікшн, а медіальність розглядалась як посередницька стратегія, що узалежнена від такого впливу. Запропоновано типологію форм реалізації медіальності українських документальних коміксів: створення героїчного наративу (метамедійний рівень), формування сегменту документальних коміксів на основі споминів та поширення практик спільнотворчості українськими та міжнародними коміксмейкерами. Функціональні особливості документального коміксу (контекстність, мультмодальність, емпатичність, обережна робота з травматичним досвідом, дестигматизація) сприяють його поширенню, а використання нових медіа змінюють одну з традиційних ознак напряму – часову відстань між подією та створенням графічного тексту. Історико-героїчні, біографічні, журналістські комікси активно долучаються до процесу медіатизації пам’яті, стають засобами архівації життєвих історій. Суголосно викликам “ери цифрових меморій” український документальний комікс активно використовує цифрові можливості представлення та поширення нових проєктів (електронний журнал Incer, цикл “Кіборги”, збірка “Перемога. Victory for Ukraine”). Важливою і перспективною для подальшого втілення є унікальна здатність коміксу графічно відтворити трагічні події, “засвідчити травму” (Г. Чут), та найголовніше – намагатися її подолати. В цьому бачиться актуальність документального коміксу для сучасного українського сьогодення.Item National and regional telemarathons during the war: comparative characteristics(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Галів, Олег; Galiv, Oleg; Терно́пільський націона́льний педагогі́чний університе́т і́мені Володи́мира Гнатюка́; Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical UniversityТелебачення було і залишається одним із найпотужніших засобів масової комунікації. Особливо його вплив відчутний у період широкомасштабних війн, адже тоді інформація стає не просто відомістю, незалежно від форми її подання, а інструментом контрпропаганди, елементом національної безпеки, а поширення інформації – можливістю донесення життєво необхідної для суспільства і держави правди до споживача інформації про справжнє становище речей. Саме на такому етапі на сьогодні перебуває телепростір України, значення якого у війні проти ворога вийшло на зовсім новий – більш важливий і системний рівень. З урахуванням стандартів і принципів телевізійної журналістики і українського законодавства, яке регламентує і контролює телевізійне виробництво у час воєнного стану по-іншому, телебачення продовжує працювати для забезпечення безперебійного інформування суспільства. Зважаючи на це, актуальною є тема дослідження того, як телевізійна журналістика використовує широкий спектр доступних їй можливостей наживо вести інформаційну боротьбу заради поширення правдивих даних. Зокрема, з використанням у сучасному українському телевізійному виробництві телемарафонів або, як ще їх називають, телемаратонів. Дослідження показало, що телемарафони в Україні в період широкомасштабної війни, розгорнутої Росією проти України, стали популярним і дієвим типом поширення інформації про стан речей на фронті, аналітику подій минулого і сьогодення, найважливіших рішень владних структур, аналізу рішень, ухвалених урядами солідарних у цій війні держав із Україною і міжнародних організацій. Завдяки своїй новизні в телевізійному просторі, телемаратони стали доступними не лише глядачам загальнонаціональних телеканалів, а й прихильникам регіональних медіа. Специфіка телевізійних марафонів, їхнє виробництво і використання у телевізійному просторі має хороші перспективи для підсилення телевізійного мовлення і протистояння пропаганді з боку країни-агресора, а також задля оперативного поширення актуальної і точної інформації, дає можливість присутності у телеефірі представників органів влади і Генерального штабу, які нині є першоджерелом інформації, а також аналітикам і представникам громадського середовища, що допомагають відстоювати інформаційну безпеку держави. Також це показник високого рівня організації телевізійного виробництва, його постійного розвитку і можливості реагувати на потреби споживачів інформації. Адже світ не стоїть на місці і стрімкий розвиток і популярність соцмереж, месенджерів і онлайн-медіа потребують гідної конкуренції з боку традиційних медіа. Завдяки телемарафонам телевізійна журналістика приймає цей виклик і, хоч навіть за таких умов трохи втрачає в оперативності поширення інформації, утім завдяки її точності і перевірці унеможливлює масове поширення дезінформації та фейків, яких є багато, наприклад у телеграм-каналах, і вони працюють на ворога.