Журналістські науки

Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/42995

Browse

Now showing 1 - 2 of 2

Peculiarities of fake media messages (on the example of Russian fakes about Ukraine)
(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-21) Білограць, Христина; Bilohrats, Khrystyna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
Інформаційні війни вже давно використовують як повноцінну зброю проти ворога, при цьому застосовують і маніпуляції, і фейкові повідомлення. Методи при поширенні неправдивих медіаповідомлень в їхніх авторів бувають абсолютно різними, проте мета практично завжди однакова – змусити цільову аудиторію, яка споживає інформацію, повірити і потрапити під вплив. Науковці визначили три основні елементи медійного ланцюжка: автор повідомлення – канал передавання – одержувач повідомлення. За М. Мак-Люеном медійні канали передавання інформації є технічним продовженням природніх каналів: радіо (слуховий), друкована періодика (зоровий), телебачення (поєднання вокального та візуального), та інтернет-ЗМК (поєднання слухового, зорового та візуального). Отже, варто зважати на те, якими способами поширюють фейки – через фото-, відео-матеріали чи лише за допомогою текстів. Дуже часто використовують два, або інколи і три канали поширення, адже відео може супроводжувати текст і фото до нього, тому такий поділ потрібно вважати умовним. Проаналізувавши неправдиві повідомлення з російськомовного сегменту медіа можна зробити висновки щодо використання основних критеріїв оцінювання за професійними журналістськими стандартами публікацій. До уваги бралася емоційність текстів, яка була умовно поділена на дві групи – “надмірна емоційність” та “помірна нейтральність”. Стосовно надмірної емоційності текстів було визначено, що вона найбільше поширена у відео, трохи менше на фото, і зовсім небагато у текстах. Досліджено тематику фейків російськомовного сегменту медіа – переважна більшість стосувалася України, а саме – воєнних питань. Зазвичай, автори неправдивих медіаповідомлень мають мету дестабілізувати ситуацію, змусити цільову аудиторію повірити в нісенітниці та поводитись прогнозовано, відвернути увагу від власних проблем.
Мовностилістичні помилки ведучих українських телеканалів
(Видавництво Львівської політехніки, 2019-02-26) Білограць, Христина; Нечипір, Ангеліна; Bilohrats, Khrystyna; Nechypir, Angelina; Національний університет “Львівська політехніка”
У наш час телебачення стало невід’ємною частиною повсякденного життя. Саме тому мовлення, яке звучить з екрана, можна називати зразком повсякденного мовленнєвого спілкування. У лексиці руйнуються відокремлення між різними категоріями слів. Вагомо змінилася структура тексту, ведучі не ставлять собі певні обмеження. В своєму мовленні працівники телеканалів використовують просторіччя, жаргонізми, та і загалом притаманну певним соціальним групам лексику, які колись вважали недопустимим вживати в ефірі. Під час дослідження проблем мовлення на телебаченні для аналізу було вибрано найпопулярніші телеканали: “1+1”, “СТБ”, “Інтер” на прикладі випусків новин “ТСН”, “Вікна-новини” та “Новини” на предмет грамотності, дотримання норм і правил української мови. Більшість помилок типові. Здебільшого відчувається, що в повсякденні диктори користуються російською мовою, а тому дуже часто помиляються, висловлюючись українською. Відтак ми виокремили найпоширеніші групи помилок ведучих аналізованих каналів, найтиповіші з них фонетичні та граматичні. Не володіючи вільно українською мовою, телеведучі й запрошені гості на передачі вдаються до калькування, творять штучні терміни, замінюючи такими принагідними саморобками давно усталені в нормативній українській мові відповідники. Працівники телеканалів “1+1” та “Інтера” демонструють з екрана недостатнє знання української лексики, їм бракує українських слів, і вони замінюють їх звичними для них російськими. Незнання українських фразеологізмів і сталих словосполучень також є однією з проблем для українських телеведучих. Оскільки телебачення транслює у широкі маси не лише ідеї, але й культуру мови, то серйозні вимоги ставлять і до мовлення ведучих на телеканалах, і до правильності вимови. Не можна забувати, що до мовлення на телебаченні глядачі ставляться як до взірця, еталона.