Humanitarian Vision
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/29583
Browse
17 results
Search Results
Item Реалізація проєктів постійної структурованої співпраці у сфері безпеки та оборони Європейського Союзу: проблеми та виклики (Оглядова стаття)(Видавництво Львівської політехніки, 2023-02-28) Дорош, Леся; Dorosh, Lesia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityЗ’ясовано ключові особливості реалізації проєктів у рамках “Постійно структурованої співпраці” (PESCO) та їх перспективи із урахуванням пандемії коронавірусу та того факту, що російсько-українська війна з 2014 р. вийшла за рамки регіональної і торкнулась основ міжнародної та європейської безпеки. Проаналізовано Стратегічний огляд PESCO 2020 та вказівки для наступного етапу PESCO (2021–2025) щодо загальної мети, ключових цілей політики, процесів, а також стимулів для покращення виконання більш нагальних зобов’язань. Наголошено, що за даними Стратегічного огляду до 2025 р. 26 із 46-ти проєктів вже будуть повністю завершені. Ці проєкти включають кібер-академію та інноваційний центр, хімічний, біологічний, радіологічний та ядерний нагляд, операції з реагування на кризові ситуації, захищений програмно-конфігурований радіозв’язок, медичне командування, військову мобільність, мережу логістичних центрів, групи швидкого реагування в кіберпросторі тощо. Виокремлено виклики на шляху реалізації проєктів у рамках PESCO, серед яких слід виділити розрізненість і непослідовність таких проєктів, тривалість їх виконання та необхідність узгодження, фінансові виклики для безпеки та оборони ЄС, зумовлені як пандемією, так і повномасштабним вторгненням Росії в Україну. Важливе значення має й те, що PESCO потребує чіткого переходу до усунення недоліків стратегічного потенціалу та відкритості для повної участі не членів ЄС, зокрема Великобританії. Наголошено, що PESCO створене задля ефективнішої оборони Європи, а також для значних результатів, забезпечуючи посилену координацію дій і співпраці в сфері інвестицій, розвитку потенціалу і операційної готовності. Розширена співпраця в цих сферах дасть змогу скоротити кількість різних систем озброєння в Європі і у підсумку посилить оперативну взаємодію серед держав-членів Європейського Союзу. Водночас ці проєкти мають бути гнучкими та передбачати можливість зростаючій кількості держав (головно асоційованим країнам чи країнам-кандидатам, зокрема Україні) повноцінно брати у них участь.Item Нейтралітет Швейцарії у світлі сучасних безпекових викликів: реалістичний, неоліберальний та конструктивістський підходи(Lviv Politechnic Publishing House, 2022-02-22) Дорош, Леся; Dorosh, Lesia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано, як наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. разом зі зміною міжнародної системи відносин змінюється розуміння концепції нейтралітету європейських держав та її реалізація у зовнішньополітичних стратегіях. Наголошено, що цікавим випадком дійсно нейтральної країни є Швейцарія, зовнішньополітична поведінка якої є викликом негативним очікуванням спостерігачів щодо песимістичних перспектив нейтралітету як варіанту реалізації курсу зовнішньої політики. Досліджено нейтралітет Швейцарії з точки зору трьох концептуальних підходів до розуміння нейтралітету: реалістичного, неоліберального та конструктивістського. Зазначено, що в контексті реалізму Швейцарія давно усвідомлювала свій статус як “малої” держави і, відповідно, використовувала власний нейтралітет як важливий засіб самозбереження на території, оточеній “великими” державами. З неоліберальної ж точки зору, ключовою тенденцією на сьогодні є збільшення уваги Швейцарії до дво- та багатосторонньої оборонної співпраці. З позиції конструктивізму нейтралітет є важливим “символом” спільної ідентичності різноманітного населення Швейцарії. Відтак зроблено висновок, що Швейцарія змогла зберегти суперечливу зовнішню політику нейтралітету, наголошуючи нею на своїй національній ідентичності та незалежності, водночас виграючи від економічної взаємозалежності, яку нейтралітет цієї держави дає змогу їй розвивати і поглиблювати.Item Нейтралітет Швейцарії у світлі сучасних безпекових викликів: реалістичний, неоліберальний та конструктивістський підходи(Видавництво Львівської політехніки, 2022-02-22) Дорош, Леся; Dorosh, Lesia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано, як наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. разом зі зміною міжнародної системи відносин змінюється розуміння концепції нейтралітету європейських держав та її реалізація у зовнішньополітичних стратегіях. Наголошено, що цікавим випадком дійсно нейтральної країни є Швейцарія, зовнішньополітична поведінка якої є викликом негативним очікуванням спостерігачів щодо песимістичних перспектив нейтралітету як варіанту реалізації курсу зовнішньої політики. Досліджено нейтралітет Швейцарії з точки зору трьох концептуальних підходів до розуміння нейтралітету: реалістичного, неоліберального та конструктивістського. Зазначено, що в контексті реалізму Швейцарія давно усвідомлювала свій статус як “малої” держави і, відповідно, використовувала власний нейтралітет як важливий засіб самозбереження на території, оточеній “великими” державами. З неоліберальної ж точки зору, ключовою тенденцією на сьогодні є збільшення уваги Швейцарії до дво- та багатосторонньої оборонної співпраці. З позиції конструктивізму нейтралітет є важливим “символом” спільної ідентичності різноманітного населення Швейцарії. Відтак зроблено висновок, що Швейцарія змогла зберегти суперечливу зовнішню політику нейтралітету, наголошуючи нею на своїй національній ідентичності та незалежності, водночас виграючи від економічної взаємозалежності, яку нейтралітет цієї держави дає змогу їй розвивати і поглиблювати.Item “М’яка сила” Китаю: оцінка ефективності та реакція на сучасні виклики(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-25) Дорош, Леся; Яблонська, Мирослава; Dorosh, Lesia; Yablonska, Myroslava; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityДосліджено особливості “м’якої” сили КНР, що ґрунтуються на її показниках “жорсткої” сили – економічній та військовій могутності. Визначено відмінність у оцінці стану “м’якої” сили Китаю країнами Заходу та самою КНР. Наголошено на перспективності втілення культурної “м’якої” сили КНР та перепонах на її шляху. Досліджено уразливі місця китайської “м’якої” сили, серед яких особливості політичної системи країни та громадянського суспільства. Проаналізовано важливість інструментів “маскової” та “вакцинної” дипломатії в арсеналі “м’якої” сили КНР, що їх використовують задля мінімізації впливу негативних наслідків пандемії на імідж Китаю та позиціонування його як глобального лідера у сфері охорони здоров’я. Проаналізовано ефективність “м’якої” сили держави через аналіз досліджень, проведених дослідницькими центрами “Portland” та “Pew”. Зазначено важливість економічної “м’якої” сили у завоюванні Китаєм нових союзників, пріоритетними серед яких є країни Азії та Африки. Наголошено, що найбільший успіх «м’яка» сила має серед країн, де Китай не обтяжений звинуваченнями у порушенні прав людини. Однією з головних проблем у втіленні “м’якої” політики КНР визначено дисонанс між іміджем, який Китай прагне проектувати, та реальними діями країни.Item The Role of Education in Overcoming the Negative Information Impacts under the Post-True Era(Видавництво Львівської політехніки, 2021-02-25) Дорош, Леся; Dorosh, Lesia; Національний університет «Львівська політехніка»; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано особливості трактування постправди, ключові її інформаційні прояви та вплив на сучасне глобальне суспільство. Стверджується про важливу роль освіти у подоланні негативних проявів політичної практики постправди. Наголошено, що ключовим механізмом протидії поширенню практик постправди в інформаційній сфері, зменшенню її деструктивного впливу є формування у пересічних громадян потреби боротьби з дезінформацією і посилення їх уміння обробляти, зокрема декодувати, інформацію, відділяти корисні її компоненти від шкідливих. З’ясовано, що дослідники проблем, зумовлених появою феномену постправди, про понують їх розглядати у рамках чотирьох підходів, прихильники кожного з яких застосовують різні варіанти для аналізу викликів, які породжує мислення в рамках парадигми постправди. Йдеться про такі підходи, пов’язані із аналізом способів пізнання людей: нерозуміння пізнання; помилкові способи пізнання; нехтування правдою (у достатній для певного індивіда мірі) та розбіжності у пізнанні. У межах кожного підходу дослідники пропонують: (а) пояснення того, як способи пізнання людей можуть впливати на тенденції розвитку феномену постправди загалом, (б) аналіз того, як освіта може посилити ці проблеми та (в) пропозиції щодо того, як освіта може пом’якшити згадані проблеми. Наголошено, що явище постправди виникає на перетині різних контекстів, саме тому необхідно шукати шляхи та розробляти освітні інструкції так, щоб вирішувати соціальні та політичні проблеми, а також заохочувати громадську участь, яка надасть індивідам політичні практики, що емпірично заперечать тези постправди. Визначено необхідність тіснішої співпраці між політиками, представниками соціальної сфери, науковцями та викладачами для розробки міждисциплінарних вказівок, які можуть надати відповіді на виклики епохи постправди, сприятимуть покращенню мислення про проблеми, які існують у світі постправдиItem PESCO, CARD, EDF: стратегія, аналіз та фінансування у сфері гарантування безпеки Європейського Союзу(Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Дорош, Леся; Романик, Василь; Dorosh, Lesia; Romanyk, Vasyl; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті зроблено огляд безпекових програм ЄС, проаналізовано їхню інституційну основу та реалізацію конкретних проєктів, покликаних розширити співпрацю держав-членів в оборонному та безпековому секторах. Йдеться про Постійну структуровану співпрацю з питань безпеки і оборони (Permanent Structured Cooperation, PESCO); Координований щорічний огляд оборони (the Coordinated Annual Review on Defence, CARD) та Європейський оборонний фонд (European Defence Fund, IDF). Доведено актуальність комплексного дослідження PESCO, CARD, EDF, діяльність яких спрямована забезпечити стратегічну компоненту співпраці, аналіз сектору оборони та фінансування пріоритетів у сфері гарантування безпеки Об’єднання. Стверджено, що PESCO стало ключовою стратегічною ініціативою ЄС, CARD дозволяє координувати розвиток військових можливостей у державах-членах; EDF створений для координації, збільшення інвестицій та покращення взаємодій у сфері оборони між країнами членами ЄС. Проаналізовано виклики, які постають у рамках функціонування цих ініціатив. Стверджено, що ключовим викликом для CARD є те, що країни-члени не готові ділитися національними планами оборони одна з одною, а також уже наявна та потенційна координація і гармонізація оборонних планів у рамках Оборонного планування НАТО. Простежено особливості конкретних проєктів, що фінансуються у рамках Європейського оборонного фонду: “Океан 2020”, “Eurodrone”, “SPIDER”, “EuroSWARM”, “TRAWA”, “ACAMSII”, “Gossra”, “Vestlife”. Спостерігається постійний прогрес у галузі безпеки та оборони ЄС: ініційовано численні оборонні проєкти у рамках PESCO; відбувається синхронізація оборонного планування через CARD; стимулюються інвестиції в оборону за рахунок фінансування оборонних дослідницьких проєктів через ЕDF, триває робота над покращенням військової мобільності; покращується координація співпраці між ЄС та НАТО тощо.Item Особливості залучення соціальних мереж у діяльність органів державної влади (на прикладі США та України)(Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Дорош, Леся; Копей, Юлія; Dorosh, Lesia; Kopey, Yulia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано використання соціальних мереж органами державної влади у США та Україні у їхній практичній діяльності. Зіставлено присутність урядових структур США та України у соціальних мережах та кількість їх підписників. Стверджується, що соціальні мережі стали інноваційним інструментом цифрової політики та змінили форму сприйняття політичних процесів. Доведено актуальність дослідження щодо використання державними органами платформ соціальних мереж, як складової політичної діяльності у світлі трансформації традиційної політичної діяльності під впливом інформаційно-комунікаційних технологій. Наголошено, що присутність світових лідерів, політичних діячів, партій, державних структур та міжнародних організацій на платформах різних соціальних мереж є відображенням адаптації політичної сфери до науково-технічного прогресу та використання нових інструментів для комунікації владної еліти та суспільства. На основі аналізу сторінок органів державної влади в Україні та США наголошено, що поступово використання соціальних мереж імплементується у сферу державної діяльності. Проаналізовано, що урядові структури США використовують ширший спектр соціальних мереж, аніж державні органи України, в них загалом більше підписників, більше постів та активніша комунікація. Спостерігається позитивна динаміка використання цифрових технологій в Україні: під керівництвом Міністерства цифрової трансформації презентовано бренд цифрової держави “Дія” для реалізації концепції “держава в смартфоні”. Наголошено, що соціальні мережі можуть бути ефективним інноваційним засобом здійснення політичної діяльності, однак тільки за використання його належним чином.Item Migrant workers as the subjects of Ukraine’s civil diplomacy of Ukraine (on example of Ukrainian-Italian relations)(Видавництво Львівської політехніки, 2019-02-26) Дорош, Леся; Кобилецька, Софія; Dorosh, Lesia; Kobyletska, Sofia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано проблему виокремлення трудових мігрантів як суб’єктів громадської дипломатії України та їх ролі у становленні іміджу країни та розвитку ефективних та взаємовигідних зовнішньополітичних відносин України та Італії. Наголошено на громадській активності трудових мігрантів з України у ході захисту їх прав та свобод у Італії, а також просуванні іміджу України, протидії інформаційній пропаганді проти нашої держави. Відзначено, що залучення приватних осіб та їх організацій до громадянської дипломатії є, зазвичай, вигідним для держави, оскільки її громадяни втілюють певну національну, культурну, соціальну ідентичність. Зазначено, що у випадку, коли Україна не захищатиме своїх заробітчан у країні перебування, можливе погіршення стосунків із країною перебування як мінімум, а як максимум – погіршення її зовнішньополітичного іміджу на міжнародній арені. Проаналізовано активність окремих осіб та громадських об’єднань українців в Італії, роль греко- католицької церкви, українських ЗМІ як форм громадсько-політичної діяльності українців в Італії. Зазначено, що на відміну від пропаганди, громадянська дипломатія, що побудована на взаємній довірі між людьми, яка досягається через позитивний досвід співпраці, раціональне мислення та відчуття, може вважатись важливим атрибутом м’якої сили України. Стверджується про необхідність формування стратегії зовнішньополітичної діяльності із використанням форм та механізмів громадської дипломатії, застосування якої демонструє її ефективність, зокрема і з використанням потенціалу трудових мігрантів у поширенні позитивного зовнішньополітичного іміджу України.Item Пріоритетні напрями діяльності української меншини у вармінсько-мазурському воєводстві республіки Польща(Видавництво Львівської політехніки, 2019-02-26) Дорош, Леся; Турчин, Ярина; Астрамович-Лейк, Тереза; Dorosh, Lesia; Turchyn, Yaryna; Astramowich-Leyk, Teresa; Національний університет “Львівська політехніка”; Вармінсько-Мазурський Університет в Ольштині; Lviv Polytechnic National University; University of Warmia and Mazury in OlsztynПроаналізовано особливості, виклики та пріоритетні напрями функціонування української громади у Вармінсько-Мазурському воєводстві, а також досліджено ґенезу діяльності української національної меншини у цьому регіоні з повоєнних часів і до сьогодні. Стверджується про затребуваність вивчення проблематики функціонування української національної меншини у Польщі у регіональному вимірі, коли аналізується діяльність українських громад в різних воєводствах. Таке дослідження актуалізується з погляду виявлення факторів, що визначають розвиток усесторонньої співпраці України і Польщі. Проаналізовано діяльність трьох осередків Об’єднання українців у Польщі у цьому регіоні. Враховано зусилля місцевої влади у підтримці культурних проектів української національної меншини, наданні фінансової й організаційної підтримки в їх діяльності. Підтверджено закономірність – там, де українців є достатньо і вони добре організовані, то більшою є підтримка з боку місцевої влади. Доведено значення долучення українців до суспільно-політичного життя ВармінськоМазурського воєводства, коли активні представники української громади балотуються до представницьких органів влади воєводства різного рівня.Item Twitter-diplomacy: ukrainian context(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02-26) Дорош, Леся; Копей, Юля; Dorosh, Lesia; Kopey, Yulia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано залученість українських політиків та дипломатів до соціальної мережі Twitter та зіставлено особливості використання цієї соціальної мережі в межах їхньої професійної діяльності. Враховуючи те, що в Україні використання соціальних мереж як інструменту електронної дипломатії перебуває лише на стадії розвитку, стверджується про доцільність комплексного вивчення закордонного досвіду, який може бути корисним для українських дипломатів, допоможе їм успішно застосувати Twitter у дипломатичній діяльності. Дослідження українського контексту використання соціальної мережі Twitter як нової соціальної медіа-платформи актуалізується з погляду надання можливостей зменшити дистанцію у взаємовідносинах громадян та політиків, їхнього спілкування один з одним. На основі аналізу особистих сторінок вітчизняних політиків, виокремлено ТОП- 10 українських політичних лідерів у мережі Twitter. Виокремлено ключові переваги для політичної та дипломатичної еліти України, які може надати присутність у Twitter: популяризація власного іміджу, налагодження контактів з іншими колегами-політиками та дипломатами, поширення власних думок та поглядів, можливість швидко реагувати на міжнародні події, зв’язок із громадянами, можливість відслідковувати настрої громадськості, реакцію на різноманітні події тощо. Наголошується на тому, що громадяни через мережу можуть звертатись до владної еліти «на пряму», впливати на прийняття важливих політичних рішень. Доведено, що відсутність досвіду в сфері Twitter-дипломатії, зумовлює труднощі, з якими зіштовхуються українські дипломати та політичні діячі. До них зараховано: поширену практику копіювання тексту повідомлень з однієї соціальної мережі в іншу; низьку активність політичної верхівки; відсутність зарубіжної аудиторії серед фолловерів. Наголошено на необхідності розроблення стратегії комунікації з громадськістю та колегами з інших держав, із врахуванням особливостей закордонного успішного дипломатичного дискурсу в межах Twitter-мережі.