Юридичні науки
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/24540
Browse
74 results
Search Results
Item Формування інституту прав людини доби Середньовіччя(Видавництво Львівської політехніки, 2019-02-26) Турянський, Ю. І.; Turiansky, Y. I.; Турянский, Ю. И.; Конституційний Суд України; Constitutional Court of UkraineРозглянуто світоглядні ідеї найвідоміших мислителів Середньовіччя Томи Аквінського, Марсилія Падуанського та Нікколо Макіавеллі, які своїми працями розвивали основоположні ідеї прав людини. Їхні вчення є неабияким спадком для сучасного світу. Тома Аквінський особливу увагу звертав на моральні чесноти людини, виділяючи справедливість як найважливішу з них, а також обґрунтовував основні передумови для створення та функціонування держави як інструменту досягнення загального блага та добра зі збереженням загального миру та наданням можливостей для гідного життя людини та її духовного розвитку. Тома Аквінський наголошував на важливості закону в державі та на обов’язковому його оприлюдненні задля належного його “вступу в силу”, на особливостях розуму людини, яка відповідно повинна розрізняти добро та зло, а також керуватись “Законами Божими” у своєму бутті, адже саме Бог дав нам основні заповіді, які є незмінними. Марсилій Падуанський одним із перших запропонував концепт “народ – законодавець”і стверджував у своїх працях, що саме народ може створити найкращі закони для досягнення загального блага, на користь усього народу, а не окремих індивідів. Цей концепт підкріплюють і аргументи щодо обрання найкращого правителя, який повинен виконувати волю народу. Саме тому мислитель віддає перевагу виборній монархії, продовжуючи цей концепт. Марсилій Падуанський розвинув важливі ідеї, що впливають на формування інституту людських прав та принципів людиноцентризму у різних його вимірах. Нікколо Макіавеллі великого значення надавав сильному правителю як такому, що здатний керувати державою та громадянами, відштовхуючись від реалій, а не від філософського та ідеального сприйняття держави та управління, оскільки вважав, що між цими двома поняттями надто велика прірва. Прийнятним у тлумаченнях Нікколо Макіавеллі було насильство задля загального порядку та забезпечення державних інтересів, а закони і право він вважав знаряддям самої влади.Item Становлення та розвиток прав людини в античні часи(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Турянський, Ю. І.; Turiansky, Y. I.; Турянский, Ю. И.; Конституційний Суд України; Constitutional Court of UkraineРозглянуто деякі історичні періоди створення, розвитку та формування інституту прав людини. Досліджено основоположні ідеї найвидатніших мислителів цього періоду. З часів Давньої Греції поступально почало зароджуватись поняття прав людини, що відображається в філософській думці тогочасних мислителів. Змінювалось сприйняття місця людини у державному та соціальному житті. Такі мислителі, як Геракліт, Платон та Аристотель, заклали наріжні камені у створення цього поняття ще у античності. Епікур – давньогрецький філософ-матеріаліст, його вважають творцем основ філософської концепції правового індивідуалізму та лібералізму, а також концепції етики, яка є утилітарною та оптимістичною. Цей філософ розглядав людину як центр, і кожен у житті повинен відповідати за вибір своєї поведінки. Так мислитель розглядав індивідуальну свободу та певну мінімальну автономію особи, називаючи людину “соціальним атомом”. І акцентував на такому співжитті людей, щоб вони не зашкодили один одному. Марк Аврелій – імператор, давньоримський філософ-стоїк, якого іменують також “філософом на троні”, відзначався втіленням помірної політики, у його правлінні відображалась повага до людей, сенату та до його членів. Час правління Аврелія названо “сенатським ренесансом”, адже він і сам підкреслював свою покору сенату, що на той час був вищою імперською владою. Епікур проголосив ідею мирного співжиття у соціумі, щоб не завдавати шкоди іншому для загального блага. Сенека продовжував розвивати ідею духовної свободи та рівності людей, формуючи засадничі ідеї громадянського суспільства. Марк Аврелій змінив підходи до рабства та започаткував ідею лібералізму, що виявлялася і у часи його правління. Цицерон робив акцент на важливості законів та їхнього дотримання, що вважалося джерелом правосуддя та самою душею держави. Держава була створена із метою збереження принципу справедливості та рівності усіх перед законом і повинна діяти у інтересах та від імені самого народу.Item До питання про поняття “організована злочинність”(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Марисюк, К. Б.; Черепущак, В. В.; Marysyuk, K. B.; Cherepuhchak, V. V.; Марисюк, К. Б.; Черепущак, В. В.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано поняття “організована злочинність”. Використовуючи істотні ознаки організованої злочинності, можна погодитись з розумінням її у науковій літературі як історично обумовленого, негативного соціального явища, що являє собою ієрархічно побудовану структуру, яка спирається на створений злочинний капітал і корупцію, що мають на меті забезпечити власне функціонування і задоволення власних потреб через збільшення капіталу, “відмивання” останнього та отримання влади. Також варто констатувати, що поняття організованої злочинності досі залишається джерелом суперечок і розбіжностей і в світовій, і у вітчизняній кримінологічній літературі. З цим можна було б змиритися, якби науково-правова невизначеність негативно не позначалася на ефективності боротьби з цим явищем.Item Про деякі обов’язки державних органів, що пов’язані із виконанням покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю щодо засуджених у сфері пенсійного та соціального законодавства України(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Колб, О. Г.; Дучимінська, Л. М.; Kolb, A. H.; Duchiminskaya, L. M.; Колб, А. Г.; Дучиминская, Л. М.; Національний університет “Львівська політехніка”; Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області; Lviv Polytechnic National University; Fund of Ukraine in the Volyn regionНа підставі здійсненого аналізу змісту визначених у законі обов’язків для органів пробації виявлено проблемні питання, що стосуються виконання покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатись відповідною діяльністю відносно засуджених за злочини у сфері пенсійного та соціального забезпечення України, а також запропоновано науково обґрунтовані заходи щодо їх вирішення по суті.Item Декриміналізація як метод кримінально-правової політики(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Марисюк, Костянтин; Канцір, Володимир; Marysyuk, Kostyantyn; Kancir, Volodymyr; Марисюк, Константин; Канцир, Владимир; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано питання декриміналізації як методу кримінально-правової політики. Підсумовуючи викладене, констатовано, що декриміналізація як процес офіційного визнання факту втрати певним діянням суспільної небезпеки та вилучення норми, яка раніше встановлювала кримінальну відповідальність за згадане діяння, із КК України, є одним із найдієвіших методів кримінально-правової політики. Водночас, хоч законодавець і доволі часто звертається до декриміналізації у своїй діяльності, все ж остання, на нашу думку, не повною мірою використовується у процесі реформування не лише окремих норм чинного закону про кримінальну відповідальність, а й згаданого закону загалом.Item Справедливість як елемент права(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Яковенко, Микола; Yakovenko, Mykola; Яковенко, Николай; Міжрегіональна академія управління персоналом; Interregional Academy of Personnel ManagementПроаналізовано поняття “право” та “справедливість” на предмет: тотожності; виявлення відмінностей, встановлення закономірностей під час їх використання у судочинстві та правової ваги кожного з них. Обґрунтовано взаємозалежність цих категорій, виділено такі особливості: поняття “справедливість” ширше за поняття “право”, оскільки воно є мірилом самого права зокрема та виступає інструментом реалізації правових відносин загалом. Досліджено співіснування принципу справедливості з іншими правовими принципами, встановлено їх нормативний та соціальний зміст у системі міжнародного та вітчизняного права.Item Злочини проти релігійних свобод громадян: зарубіжний досвід(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02-26) Мартьянова, Тамара; Martjanova, Tamara; Мартьянова, Тамара; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСтаття присвячена аналізу кримінально-правового захисту релігійних свобод громадян у зарубіжних державах. Аналізуючи зміст кримінально-правових положень багатьох держав світу, пов’язаних із захистом релігійних свобод громадян, зроблено висновок, що у більшості з них передбачаються такого роду норми. В той же час, деякі чинні КК не передбачають кримінальної відповідальності за діяння у згаданій сфері. Такими, наприклад, є КК Франції, КК Швеції, КК Іспанії. Відсутність згаданих положень у законодавстві цих держав вбачається радше їхньою національною правовою традицією, ніж прямим запереченням доцільності кримінально-правового захисту згаданих суспільних відносин. Також не можна не відзначити й спроб низки держав вивести за рамки КК правовий захист релігійних свобод громадян, типовим прикладом чого може вважатись КК Данії.Item Депеналізація як метод кримінально-правової політики(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02-26) Марисюк, Костянтин; Канцір, Володимир; Marysyuk, Kostyantyn; Kantsir, Volodymyr; Марисюк, Костянтин; Канцир, Владимир; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСтаття присвячена аналізу депеналізації як методу кримінально-правової політики. Зроблено висновок, що відсутність єдиного розуміння поняття та суті депеналізації не дає можливості повною мірою реалізувати цей метод кримінальноправової політики на практиці. В той же час, він міг би виступити одним дієвих інструментів реформування вітчизняного кримінального законодавства в умовах задекларованої гуманізації кримінальної відповідальності та покарання. Як видається, таким чином можна було б значно скоротити кількість осіб, засуджених до покарань, пов’язаних з ізоляцією особи від суспільства (передусім – до позбавлення волі на певний строк), а й реформувати систему кримінальних покарань загалом, виключивши з неї або хоча б суттєво реформувати явно застарілі та фактично недієві види покарань.Item Порядок формування, структура та повноваження двопалатного парламенту в Україні(Видавництво Львівської політехніки, 2017-03-28) Ковальчук, Олена; Kovalchuk, Olena; Ковальчук, Елена; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityДослідження присвячено розглядові проблемних питань запровадження двопалатного парламенту в Україні. Запропоновано формувати Верховну Раду України з двох палат: нижньої – Палати представників і верхньої – Палати регіонів, щоб нижня Палата складалася зі 189 депутатів, верхня з 27 депутатів. Загалом парламент налічував би 216 депутатів. Депутатом нижньої палати може бути громадянин України, який на день виборів досяг 35 років, верхньої – 40 років, та повинні проживати в Україні останні десять років. Нижню – Палату представників формувати на основі пропорційної системи. Для проведення голосування утворювати 27 багатомандатних округів і від кожного округу обирати по 7 депутатів. Вибори проводити за відкритими партійними списками, а виборчу квоту визначати окремо в кожному виборчому окрузі. Для розподілу мандатів між партіями – кількість голосів виборців за кожну окрему партію, що подолала 10 % бар’єр ділити на виборчу квоту. Верхню – Палату регіонів формувати виключно з голів обласних рад, яких обирати не депутатами відповідної ради, а громадянами відповідної територіальної громади за мажоритарною системою відносної більшості.Item Осмислення методологічних підходів у сучасному правознавстві(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02-26) Кельман, Михайло; Kelman, Mykhailo; Кельман, Михаил; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityВисвітлено методологічну ситуацію у сучасному правознавстві, основною особливістю якої є перехід від моністичної методології до філософсько-методологічного плюралізму.