Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
4 results
Search Results
Item Нормотворення і правотворення: співвідношення понять та теоретичне обгрунтування(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Баран, Анастасія; Baran, Anastasiia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті досліджується поняття, зміст нормотворчості та її співвідношення із спорідненими категоріями. Наголошується, що правотворчість і нормотворчість дещо збігаються, однак не є абсолютно тотожними, швидше нормотворчість входить до структури правотворчості. Нормотворчість відрізняється від законотворчості, адже законотворчість здійснює лише законодавчий орган держави, коло ж суб’єктів нормотворчості набагато ширше. Головним призначенням нормотворчості є створення нових правових норм, а зміна чи скасування наявних є похідними її функціями. У правовій науці немає єдиного підходу до виокремлення стадій ні правотворчого, ні нормотворчого процесу. Коло суб’єктів нормотворчого процесу визначають його види і для якісного нормотворчого процесу українське суспільство повинно запозичувати передовий досвід провідних світових країн, особливо тих, котрі належать до романо-германського типу правової системи. Процес нормотворчості відповідає певним загальнодемократичним принципам, які збігаються з принципами правотворчого процесу. Тому основними принципами нормотворчості та правотворчості є демократизм, законність, гуманізм, відкритість, субординаційність, колегіальність, наукова обґрунтованість, професіоналізм, оперативність, системність, узгодженість, наступність, своєчасність, планування, прогнозування, використання правового досвіду, юридично-технічна досконалість.Item Порівняльно-правовий аналіз злочинів проти національної безпеки в кримінальних кодексах України та Польщі(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Баран, Анастасія; Сидій, Ольга; Baran, Anastasiia; Sydii, Olha; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті подано комплексний порівняльно-правовий аналіз злочинів проти національної безпеки згідно з кримінальними кодексами України та Польщі. Авторами проаналізовано спільні підходи законодавця обох країн до криміналізації суспільно небезпечних діянь у відповідній сфері, відмінності у цих підходах. Автори на основі аналізу чинного кримінального кодексу Республіки Польща пропонують низку нових норм для особливої частини українського кримінального закону. Зокрема, автор пропонує доповнити ст. 114 “Шпигунство” Кримінального кодексу України кваліфікованими складами злочину за прикладом ч. 2 та ч. 3 ст. 130 кримінального кодексу Республіки Польща. Автори вбачають доцільним окремо криміналізувати посягання на життя та інші злочинні діяння проти Президента України за прикладом відповідних норм в особливій частині кримінального кодексу Республіка Польща. Пропозиції авторів мають особливу актуальність в умовах російської гібридної агресії та наявності потреби реального вдосконалення кримінально-правової охорони демократичного конституційного ладу та суверенітету України. Захист демократичного конституційного ладу, територіальної цілісності та суверенітету є пріоритетними завданнями для будь-якої сучасної держави. Одним із елементів виконання відповідного завдання є наявність спеціальних норм особливої частини кримінального закону, які встановлюють кримінальну відповідальність за вчинення діянь, спрямованих проти національної безпеки держави. У цьому контексті цікавим є порівняння відповідних норм особливих частин кримінальних кодексів України та Польщі. Таке порівняння має праксеологічне значення з наступних причин: 1) подібність національних правових систем обох країн; 2) наявність досить схожих загроз для національної безпеки обох країн.Item Поняття та зміст природніх меж позитивного права(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Баран, Анастасія; Baran, Anastasiia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityДосліджено поняття та зміст природних меж позитивного права. Наголошено, що суспільство користується природними нормами, які створені еволюційно. Держава в нормотворенні може врахувати їх або ні, хоча вони є атрибутами позитивного права, визначають верхні та нижні межі буття і дії. Неврахування суспільно-правових норм у законотворенні призводить до руйнації природних меж позитивного права, нівелювання ціннісних властивостей права, яке формує держава. Найефективніші межі встановлює ментальне право як найбільший детермінант природного права, випробуване віковою життєдіяльністю суспільства. Крім відомих ментальних (природних) атрибутів до позитивного права зараховують стабільність права та ступінь вмісту природних норм у позитивному праві. Утверджений менталітет у праві частково зазнає змін. Наявний принцип своєчасності вказує на зміну застарілих норм і недопущення передування можливих нових норм. Для цього враховують історичні надбання нації. Проблемою для встановлення меж буття і дії національного права є європейське право, яке може суперечити національному звичаєвому праву. У такому разі держава повинна “прислухатися” до правових норм власного громадянського суспільства. У позитивному праві панує змінність меж, яка інколи буває незаперечною і навіть суперечить усталеному в державі позитивному праву. Ці зміни об’єктивні та суб’єктивні. Причини об’єктивних змін не залежать від волі людини, зокрема законодавця, а формуються із реальних потреб суспільства: природні чи техногенні впливи, війни, революції, катастрофи тощо. До причин суб’єктивних змін належить воля керівних осіб, котрі не враховують думки членів суспільства, реальних обставин та інші фактори.Item Правові стимули: теоретико-правові засади(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Баран, Анастасія; Baran, Anastasiia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityВідповідно до загальновизнаних теоретичних уявлень про правові стимули та їх значення у праві виділені основні ознаки реалізації правових стимулів. Наголошено, що мета та об’єктивна необхідність у використанні правових стимулів полягає в тому, що у суспільства та держави існує потреба в соціально-корисній і активній поведінці суб’єктів права у різних сферах життєдіяльності. Виділені та проаналізовані загальносоціальні функції правових стимулів (мотиваційна, організаційна, прогностична, гарантуюча, комунікативна, оціночна, соціального контролю, виховна) та спеціально-юридичні функції правових стимулів (праворегулятивна, правостримуюча).