Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
6 results
Search Results
Item Рушійна сила правових умов гідності(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Щербай, Іванна; Shcherbai, Ivanna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПравові умови виконання людської гідності у взаєминах є одним із важливих питань в наш час. Саме під час взаємин у людей виникає багато конфліктів, і тоді не варто забувати про свої моральні цінності, серед яких є і гідність людини. Правові умови людської гідності – це обов’язки, накази, які повинна виконувати людина. Передусім на нас покладає обов’язки Бог, а відтак – держава у вигляді законів, нормативно-правових актів. А саме правові умови людської гідності проявляються в гідному виконанні своїх службових обов’язків. Наприклад, коли суддя виносить рішення, воно повинне бути гідним та справедливим. Коли людина виконує свої службові обов’язки, вона повинна виконувати їх гідно та відповідно до закону. Також важливим елементом людської гідності у взаєминах можна вважати догмати. Адже саме завдяки їм ми більше довіряємо людям, що також важливо у взаєминах. Тому виконання онтологічно-правових догматів є вагомим у взаєминах людей, оскільки люди повинні більше довіряти один одному. Проте в наш час довіра є доволі рідкісним явищем. Здебільшого ми можемо довіряти своїм рідним, а в більшості людей ми не впевнені. Виконання обов’язків можна поділити на дві групи. До першої групи зараховуємо обіцянки, які людина дає з власної волі, серед них може бути обітниця шлюбу, обов’язок лікаря допомагати хворим тощо. До другої групи можна зарахувати обов’язки, які не залежать від волі осіб, а саме відбування військової служби тощо.Item Цінності прав і свобод людини у реалізації людської гідності(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Щербай, Іванна; Shcherbai, Ivanna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСвобода людини розвивається протягом багатьох століть, тому доволі багатозначна та не стоїть на місці, а досі є актуальною темою для багатьох науковців. Існує багато різних поділів та визначень свободи, і кожне з них певною мірою цікаве та доречне. Але свобода ‒ це цінність людини, яка надана їй Богом і завдяки якій людина може діяти з власної волі, не піддаючись обставинам. Цінність прав та свобод нині є дуже актуальною темою, оскільки більшість наших прав і свобод обмежені через певні матеріальні та духовні цінності. Адже, працюючи на роботі чи перебуваючи в будь-якій структурі, ми часто не можемо робити так, як вважаємо за потрібне, над нами завжди є люди, які контролюють наші вчинки та поведінку у тих чи інших життєвих ситуаціях. Свою свободу ми не завжди в повному обсязі можемо використовувати через певні духовні та моральні переконання. Природний стан, у якому жили люди, є доволі цікавим прикладом для теперішнього суспільства. Адже колись люди мали необмежену свободу і були рівними між собою. Не було ні бідних, ні багатих, усі мали однакові можливості, а нинішні люди забули про свій початок. Хоч колись люди і не мали законів, правил, які обмежували їхню свободу, проте вміли виражати свободу від душі, теперішньому суспільству є чого повчитись і до чого прагнути. Варто наголосити, що свобода у належному розумінні не асоціюється з безкарністю та вседозволеністю, а навпаки, встановлює певні законні межі, відповідно до яких повинен діяти індивід. Тільки тоді, коли люди зможуть зрозуміти істинний сенс свободи, підвищаться їхня правова культура та правове розуміння. Для цього в державних службах можна створити певні юридичні консультації, щоб люди ставали правосвідомішими.Item Принципи та методи дослідження прав і свобод людини, її гідності(Видавництво Львівської політехніки, 2021-06-01) Щербай, Іванна; Shcherbai, Ivanna; Національнй університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityМетодологічні засади дослідження людської гідності в реалізації прав і свобод людини криються в об’єктивних законах природи й суспільства, об’єктивних закономірностях дійсності. Основний зміст цих об’єктивних законів полягає у методологічних характеристиках людської гідності, які випливають із природних закономірностей розвитку людини. Загалом методологія людської гідності полягає, на мою думку, в ордологічних, екзистенціальних, трансцендентальних установках із використанням міждисциплінарних методів та методики реалізації (дотримання, виконання, використання, ) прав і свобод. Дотримання, виконання, використання та застосування відіграють важливу роль у нашому повсякденному житті, адже ми стикаємось з ними щодня та користуємось ними, самі цього не усвідомлюючи. До основних методологічних принципів дослідження людської гідності належать: принцип об’єктивності, принцип детермінізму, принцип взаємозв’язку і взаємодії, принцип розвитку, зв’язок внутрішнього світу людини з її культурологічною діяльністю, віднаходження людиною себе самої, буттєвість, еволюційність тощо. Людська гідність ґрунтується також на принципі взаємозв’язку та взаємодії. Йдеться про взаємний зв’язок людини із Всесвітом, залежність людини від природних явищ і взаємодії людини і світу з обох сторін стосовно один одного. Між людиною і світом існує соціальна взаємодія, яка визначає ступінь людської гідності.Item Застосування основних рис людської гідності у здобутті свобод(Видавництво Львівської політехніки, 2021-01-10) Щербай, Іванна; Shcherbai, Ivanna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityЗастосування основних рис людської гідності у здобутті свобод відіграє важливу роль у нашому житті. Адже моральні норми права сприяють ухваленню рішення відповідно до справедливості та гідності людини. Варто зазначити, що застосування права – це вміння правильно і доцільно вживати правові норми. Проте воно має і свої особливості. Застосування тісно взаємодіє з дотриманням, використанням та виконанням, проте може бути і самостійним щодо закону чи винесення рішень суду, де чітко проявляється роль застосування. Адже саме у таких важливих моментах застосування є доречним, оскільки від вміння правильно та доцільно застосовувати закон та виносити вірні рішення може залежати доля інших людей. Саме тому в таких ситуаціях людина повинна діяти у згоді з юридичними поглядами, не забуваючи і про свою мораль та місце у цьому світі. Філософське розуміння застосування проявляється в релігійних нормах. Оскільки теоретичне значення пов’язане з нормами та законами, то філософське будується на Священному Писанні, Біблії та інших релігійних джерелах. У філософському розумінні застосування будується на моральних цінностях, які необхідні в наш час. Яскравим прикладом стане роль саме моралі в судовому розгляді.Item Антропологічне походження та мотиви людської гідності(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Щербай, Іванна; Shcherbai, Ivanna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityАнтропологічне обґрунтування людської гідності є актуальною темою. Людина є творінням Бога, наділена позитивними і негативними властивостями, проте яким із них віддати перевагу ‒ вона вирішує сама. З’ясовується поняття людської гідності людини та її місце у житті людини. Наголошується на антропології, як на процесі створення особи та наділення її властивостями, які має сам Бог, адже людина створена за подобою Божою та повинна наслідувати всі ті позитивні якості, якій їй надано. Акцентується увага на властивостях, які людині було надано Богом. До таких властивостей можна віднести тіло, дух і душу людини. Тіло відповідає за певну поведінку людини в різних життєвих ситуаціях, вчинення нею відповідних дій щодо інших осіб. Душа людини – це її внутрішній світ, її почуття, переживання, які пов’язані з позитивними та негативними подіями в житті. Дух людини – це певні уявлення, фантазії, думки, якими володіє кожен із нас, та вміння володіти ними.Item Конформістська поведінка людини в умовах соціально-правової дезорганізації(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Романова, Альона; Щербай, Іванна; Romanova, Alona; Shcherbai, Ivanna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityЗ’ясовано особливість конформістської поведінки людини в умовах соціально-правової дезорганізації, обумовленої розшаруванням суспільних інститутів, що суперечить загальновизнаним принципам конкретного суспільного утворення. Наголошено на стані суспільства, що вимагає від людини активної правомірної дії, а не пасивно-пристосувальницького існування, а також на тому, що правового значення набуває така поведінка людей, яка здатна істотно позначитися на стані і розвитку економічних, соціальних, політичних, ідеологічних суспільних відносин, на статусі людини та реалізації її інтересів. Поведінка людини в умовах соціальної дезорганізації може бути непрогнозованою і непередбачуваною. Ідеальна форма виразу правової поведінки за будь яких обставин – це правомірно активна поведінка, але життєві реалії вказують на те, що не всі члени суспільства можуть і готові у кризово-перехідний період розвитку суспільства зберігати зазначену поведінку. Основною соціальною ознакою правомірної поведінки є соціальна важливість, значущість. Саме вона є критерієм віднесення людської поведінки до правової сфери, на цій підставі і відбувається розподіл поведінки на ту, що становить інтерес для суспільства і для соціоприродного простору загалом, і ту, що не становить жодного інтересу. Акцентовано увагу на тому, що конформістську поведінку відрізняє пристосовництво, пасивне прийняття наявного порядку, відсутність власних позицій, підпорядкування психологічному тиску, а конформізм у правовій поведінці людини є особливо небезпечний в умовах революцій, національно-визвольних повстань, повалення антидемократичних режимів. За умови кризового стану розвитку суспільства, не порушувати загальноприйняті норми недостатньо, потрібно проявляти правомірну активність. Така активність громадян у суспільстві та державі необхідна для подолання певної кризи. Займаючи “вичікувальну” позицію, людина перекладає вирішення суспільних проблем, зокрема і тих, які стосуються її самої, на інших членів соціуму, при цьому дуже часто виражаючи власне незадоволення їхніми діями.