Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
12 results
Search Results
Item Спірні питання суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 КК України(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Сорока, Світлана; Soroka, Svitlana; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityРозглянуто спірні питання суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 КК України. Відзначено, що для характеристики розбою важливе значення має суб’єктивна сторона вчинення цього кримінального правопорушення. Як відомо, суб’єктивна сторона кримінального правопорушення – це його внутрішня сторона, тобто психічна діяльність особи, що відображає ставлення її свідомості та волі до суспільно небезпечного діяння, що нею вчиняється, і до його наслідків. Змістом суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення є такі ознаки, як вина, мотив та мета кримінального правопорушення. Основною ознакою, що характеризує суб’єктивну сторону діяння, є вина. Вона найбільше акумулює в собі ознаки об’єкта й об’єктивної сторони, як в дзеркалі відображає те, як ці ознаки проходять крізь призму свідомості і волі. Розглянуто в яких випадках кримінальне правопорушення вважається вчиненим умисно, а в яких з необрежності. Проаналізовані думки науковців щодо визначення форми вини у формальних складах кримінальнних правопорушень і конкретно розбою (ст. 187 КК України). Зроблено висновок, що при вчиненні розбійних дій у реальній дійсності особа усвідомлює суспільно небезпечний характер вчинюваного розбійного посягання, який складається з двох взаємопов’язаних дій, передбачає настання наслідків від обох цих дій у виді реальних подій або створення небезпеки і бажає їх настання. Вина при вчиненні розбою характеризується прямим умислом, зміст якого утворюють два моменти – інтелектуальний і вольовий. Інтелектуальний момент містить дві ознаки – усвідомлення суспільно небезпечного характеру вчиненого діяння і передбачення суспільно небезпечних наслідків. Вольовий момент містить одну ознаку – бажання настання суспільно небезпечних наслідків, що передбачаються винною особою. У випадках вчинення розбою особа усвідомлює, що вона заволодіває або прагне заволодіти чужим рухомим майном шляхом його відкритого вилучення, що вона не має ніякого права на це майно і порушує встановлені державою правила щодо законного обігу такого майна. Разом з тим, особа усвідомлює, що вона вчинює свої дії поза волею або проти волі власника, потерпілої особи або особи, яка виявилася на місці вчинення кримінального правопорушення, усвідомлює також єдність основної та допоміжної дії, тобто усвідомлює, що відкрите або таємне вилучення предметів посягання вона здійснює або прагне здійснити за допомогою фізичного насильства, що є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого або погрози негайним застосуванням такого насильства. Особа також застосовуючи фізичне насильство, усвідомлює його відкритий або таємний характер, а застосовуючи психічне насильство, усвідомлює, що потерпілий розцінює погрозу як реальну і як таку, що у разі реалізації буде небезпечною для його життя або здоров’я.Item Діяльність св. Івана Павла ІІ у площині захисту прав людини в історичній ретроспективі(Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-10) Гнідик, Ірина; Hnidyk, Iryna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті проаналізовано основні аспекти діяльності св. Івана Павла ІІ у площині захисту прав людини. В основу дослідження покладено промови, енцикліки та інші папські документи. Джерела проаналізовані в історичній ретроспективі на основі ключових історичних подій останньої третини ХХ – початку ХХІ ст. Такий аналітичний дискурс набуває особливої актуальності з огляду на те, що понтифікат К. Войтили припав на складні суспільно-політичні процеси у світовій та європейській історії, зокрема гострі міжнародні конфлікти, війни, поділ Європи Берлінським муром, радянську пропаганду, розпад СРСР, парад суверенітетів тощо. У контексті розгортання цих проблемних подій порушувався цілий спектр засадничих прав людини. Отже, на основі тематики прав людини у ключі зіставлення історичного та сучасного контексту можна простежити важливі для сучасності квінтесенції.Item і життя і дельоз і література (Коментар до українського перекладу есе Жиля Дельоза “Література і життя”)(Видавництво Львівської політехніки, 2019-02-26) Бартусяк, Павло; Bartusiak, Pavlo; Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. Ґжицького; Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after Stepan GzhytskyiЕсе Жиля Дельоза “Література і життя” було опубліковане у 1993 році у збірнику “Критика і клініка”. Твір перекладений українською мовою вперше. В есе французький філософ експонує власне тлумачення літератури та літературного процесу. Текст насичений концептами та ідеями, розробленими та запропонованими Дельозом у попередніх творах. Насамперед у таких, як “Пруст та знаки”, “Логіка сенсу”, “Золя і тріщина”, “Анти-Едіп”, “Кафка, за меншу літературу”, “Тисяча плато”, “Діалоги”. Тексти Дельоза переповнені концептами та різними концептуальними іграми. Надзвичайно важливо для перекладача точно це відтворити. Адже на цьому зведена уся філософія Дельоза. Концепція українського перекладу есею “Література і життя” полягає якраз у максимально точному (за можливості) відтворенні не лише концептів, але й концептних відтінків та різноманітних, спричинених ними, трансформацій.Item Проблема буття людини: цивілізаційно-правовий підхід(Видавництво Львівської політехніки, 2017-03-28) Габаковська, Христина; Гарасимів, Тарас; Habakovs'ka, Christina; Harasymiv, Taras; Габаковская, Кристина; Гарасымив, Тарас; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті на основі цивілізаційного підходу ґрунтовно проаналізовано питання буття людини. Запропонований підхід вирішення проблеми цілісності буття людини дає можливість багатоплановості цього питання: питання смислу і цінності людського буття, унікальності людської природи та сутності внутрішнього світу та визначення в ньому. Визначено суттєві аспекти цілісності особистості, здійснено аналіз та уточнено поняття цілісності буття людини у психолого-антропологічному та філософсько-правовому контекстах. Доведено, що науковець має виходити з природи та сутності особистості як певної системи знань, що потребує своєї інтерпретації в плані самоорганізації щодо вимог, закономірностей розвитку людського буття та цивілізації зокрема.Item Феномен особистості у філософії неотомізму(Видавництво Львівської політехніки, 2016) Гарасимів, Т.; Ватаманюк, Л.Обґрунтовується актуальність дослідження феномену особистості в філософії неотомізму; феномен особистості визначається через категорії духовності, індивідуальності, автономії, самопізнання й самооцінки, самодіяльності, самовдосконалення, любові. Доведено, на основі філософських трактатів неотомізму, автономію особистості щодо створеного світу, щодо природи й суспільства, а не надприродного буття – Бога. Сутність цієї автономії полягає, власне кажучи, в тому, що “особистість звернена до Бога”, що “вона повинна віддатися йому цілком”. Обосновывается актуальность исследования феномена личности в философии неотомизма; феномен личности определяется через категории духовности, индивидуальности, автономии, самопознания и самооценки, самодеятельности, самосовершенствования, любви. Доказано на основе философских трактатов неотомизма автономию личности относительно созданного мира, природы и общества, а не сверхъестественного бытия – Бога. Сущность этой автономии состоит, собственно говоря, в том, что “личность обращена к Богу”, что “она должна отдаться ему целиком”. The article substantiates the relevance of the study of the phenomenon of personality in the philosophy of neo Thomism; individual phenomenon determined by the category of spirituality, identity, autonomy, and self-esteem, initiative, self-improvement, love. It is provedon the basis of philosophical treatises on individual autonomy neo-Thomism created the world, and the nature of society, not a supernatural being – God. The essence of autonomy is, in fact, that “personality turned to God” that “she must surrender to him completely”.Item Генеза особистості: фундаментальна проблема буття індивіда(Видавництво Львівської політехніки, 2016) Гарасимів, Б.Проаналізовано ґенезу особистості на основі концептів середньовічної західно- європейської філософської доктрини. Аргументовано доведено, що ґенеза особистості виступає фундаментальною проблемою буття індивіда. З’ясовано, що у середньовіччя особистість розуміли як набір певних якостей, які більшою чи меншою мірою характеризують типове в ній, причому так, що кожна з якостей має самостійне значення і не випливає з внутрішньої сутності особистості. В статье осуществлен анализ генезиса личности на основе концептов средневековой западноевропейской философской доктрины. Аргументировано доказано, что генезис личности выступает фундаментальной проблемой бытия индивида. Установлено, что в средневековье личность понимали как набор определенных качеств, которые в большей или меньшей степени характеризуют типичное в ней, причем таким образом, что каждое из качеств имеет самостоятельное значение и не вытекает из внутренней сущности личности. The article analyzes the genesis of personality based on concepts of medieval Western philosophical doctrine. Argued proved that the genesis of personality serves the fundamental problem of being individual. It was found that in the Middle Ages identity is understood as a set of specific qualities that are more or less characterize typical in it and so that each of the properties has independent significance and is not derived from the inner nature of the individual.Item Цінність права: антропологічний вимір(Видавництво Львівської політехніки, 2016) Гарасимів, Т. З.; Мартинюк, Н. В.Розглянуто соціальну цінність права як детермінувальну ознаку правової та соціальної реальності. Право розглядається не лише як загальнообов’язкові правила поведінки в суспільстві, а як повноцінний елемент соціальної реальності, що впливає на всі структурні частини системи суспільних процесів. Зокрема, досліджено фундаментальні методологічні проблеми права, гносеологічні межі та можливості пізнання права, зв’язок реалізації права з професійною культурою юриста, філософське осмислення правової реальності, єдність цінності та істини в праві. Визначено соціальну справедливість як фундаментальний принцип правознавства, людини в праві, історіографічні проблеми філософії права, феномен європейського права тощо. В статье рассматривается социальная ценность права как детерминирующая признак правовой и социальной реальности. Право рассматривается не только как общеобязательные правила поведения в обществе, а как полноценный элемент социальной действительности, влияет на все структурные части системы общественных процессов. В частности, исследованы фундаментальные методологические проблемы права, гносеологические границы и возможности познания права, связь реализации права с профессиональной культурой юриста, философское осмысление правовой реальности, единство ценности и истины в праве. Определены социальную справедливость как фундаментальный принцип правоведения, человека в праве, историографические проблемы философии права, феномен европейского права и тому подобное. In the article the social value of law as the determining feature of the legal and social reality. The right is seen not only as a compulsory code of conduct in society, and as a full element of social reality that affects all of the structural system of social processes. In particular, the fundamental methodological problems studied law epistemological limits and possibilities of knowledge of law, the right relationship with the professional culture of lawyer, legal philosophical understanding of reality, unity of values and truth in the law. Defined social justice as a fundamental principle of law, human right, historiographical problems of philosophy of law, European law and so the phenomenon.Item Смерть як відкриття нових горизонтів бачення для людини(Видавництво Львівської політехніки, 2013) Мазурик, МаріяДосліджується одна із вічних тем філософії, яка протягом століть залишається відкритою і саме цим притягує мислителів, змушуючи їх знову і знову шукати відповідь на питання: Чи є смерть метаемпіричною трагедією чи природною необхідністю? Спираючись на філософські пошуки відомого дослідника Ф. Ар’єса, демонструється взаємозв’язок людського ставлення до смерті з індивідуальним духовним становленням особистості та усього людства загалом. Аналізуються ключові відмінності у розумінні феномену смерті людиною західного та східного типу. The article is devoted to variety of undestanding of eternal`s philosophy question, i.e. the death. This eternal`s subject many centuries is opening and this attractions many philosophy`s. They try to find the answer of the question: death is a metaempirions tragedy or nature`s necessary? Appealed to the philosophy`s achievement of the well-known scientist Ariès concerning connection human`s treatment to death and individual spiritual grow and all mankind. The principal difference of the understanding of death in the west and east human has been analysed.Item Інтерпретація Л. Шестовим філософських ідей Л. Толстого(Видавництво Львівської політехніки, 2012) Савельєв, ВікторНа основі докладного аналізу текстів Л. Шестовим досліджено його рецепцію філософських ідей літературно-художньої та публіцистичної спадщини Л. Толстого. Доведено, що обом мислителям властиве споріднене ставлення до релігії та подібне відчуття релігійності. The author of the paper investigates the reception of L.Shestov of the philosophical ideas of literary-artistic and sociopolitical heritage of Leo Tolstoy on the basis of the circumstantial analysis L. Shestov’s texts. It’s been demonstrated that both authors share similar attitude to religion and religiosity.Item Феномен смерті у дискурсі постмодернізму(Видавництво Львівської політехніки, 2012) Світлана, ПовтореваАналізуються методологічні аспекти поняття “смерть” у контексті постмодерністської філософії і художньої літератури. Доведено, що поняття “смерть людини (автора, поета, суб’єкта)", а також опозиції “смерть-життя”, “смерть-безсмертя” тощо є лінгвістичними конструктами, що формують дискурсивні практики сучасної європейської культури. Methodological aspects of the concept of death in the context of Postmodernist philosophy and literature are analysed. It is argued that the concept “death of a human (author, poet, subject)” as well as oppositions “death- life”, “death-immortality” and so on are the linguistic constructs which form the practices of discourse of contemporary European culture.