Вісники та науково-технічні збірники, журнали

Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12

Browse

Search Results

Now showing 1 - 3 of 3
  • Thumbnail Image
    Item
    Міжнародно-правові стандарти у сфері охорони здоров’я: до характеристики джерел
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Цебенко, Соломія; Журавель, Марія; Tsebenko, Solomiia; Zhuravel, Mariia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Міжнародний захист прав людини – це одне із найважливіших завдань сучасного міжнародного права та пов’язане з поняттям “стандарти прав людини”. За допомогою стандартизації прав та свобод людини і громадянина можливо визнати ту чи іншу правову систему демократичною, тобто такою, яка відповідає демократичним цілям розвитку людства. Значну роль у захисті прав людини відіграють міжнародно-правові стандарти у сфері охорони здоров’я, і тому виникає необхідність їхнього дослідження. Стаття присвячена аналізу поняття міжнародно-правових стандартів прав людини у сфері охорони здоров’я та з’ясуванню значення для забезпечення та захисту прав людини й визначення впливу на розвиток суспільних відносин з питань охорони здоров’я. Проведено аналіз положень основних міжнародно-правових документів у сфері охорони здоров’я, зокрема Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, Конвенції про права дитини, Конвенції про права осіб з інвалідністю, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Лісабонської декларації тощо. На основі проаналізованих правових позиції та основних джерел дослідження можна дійти до висновку що міжнародно-правові стандарти прав людини у сфері охорони здоров’я – це закріплені в актах та документах міжнародного рівня, уніфіковані та функціонально універсальні норми і принципи права. Вони, за допомогою досить абстрактних, переважно, оціночних, понять фіксують необхідний мінімальний чи бажаний обсяг та зміст прав людини у сфері охорони здоров’я. Також ці стандарти обумовлені досягненнями розвитку суспільства та його динамічністю, встановлюють обов’язки держав забезпечувати їх дотримання, охорону та захист, і можуть передбачати певну відповідальність у вигляді санкцій політичного чи політико-юридичного характеру.
  • Thumbnail Image
    Item
    Теоретико-правові аспекти геронтоосвіти в Україні
    (Видавництво Львівської політехніки, 2019-02-26) Гарасимів, Т. З.; Harasymiv, T. Z.; Гарасымив, Т. З.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    На основі чинного національного законодавства, міжнародно-правових актів проаналізовано теоретико-правові аспекти геронтоосвіти в Україні. Обґрунтовано, що освіта упродовж усього життя є передумовою забезпечення права на освіту та зайнятість людей похилого віку. Зокрема, у Декларації Міжнародної конференції з проблем старіння підкреслено, що відсутність можливості отримувати освіту в літньому віці може стати причиною відчуження, ізоляції, роз’єднаності поколінь, маргіналізації тощо. Доведено, що зміст та пріоритетність заходів соціальної політики геронтоосвіти повинні бути взаємопов’язаними зі стратегією соціально-економічного розвитку країни, регіону і визначатися на основі науково обґрунтованої оцінки гостроти і значущості спричинених життям проблем, а також з урахуванням потреб та інтересів літніх громадян.
  • Thumbnail Image
    Item
    Міжнародно-правові стандарти соціального захисту людей похилого віку
    (Видавництво Львівської політехніки, 2019-02-26) Чорнописька, В. З.; Баран, А. В.; Chornopyska, V. Z.; Baran, A. V.; Чорнописька, В. З.; Баран, А. В.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Визначено особливості регулювання права осіб похилого віку на соціальний захист на міжнародно-правовому рівні, охарактеризовано основні міжнародно-правові акти у цій сфері. Серед міжнародно-правових актів, які мають значення для соціального захисту осіб похилого віку, названо такі: загальна Декларація прав людини, Європейська соціальна хартія, Міжнародний план дій з проблем старіння, прийнятий Першою всесвітньою асамблеєю з проблем старіння у 1982 р., Принципи ООН стосовно літніх людей, Декларація з проблем старіння. Аналіз міжнародних документів свідчить, що їх основна мета полягає у гарантуванні кожній людині безпечної та гідної старості, належної можливості доступу осіб похилого віку до товарів та послуг, медичної допомоги, у забезпеченні можливості брати активну участь у житті суспільства як повноправний його член.