Architectural works of pierre ricaud de tirregaille in Galica
Loading...
Date
2021-10-10
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Видавництво Львівської політехніки
Lviv Politechnic Publishing House
Lviv Politechnic Publishing House
Abstract
Незважаючи на те, що постать цього військового інженера, геометра, архітектора П’єра Ріко де
Тіррегая (1725–1772) є відносно добре відомою дослідникам, його біографія поза періодом діяльності в Речі Посполитій
залишається в основному невідомою. Узагальнення та систематизація результатів попередніх досліджень показали, що
наукові дослідження з цієї теми проводились у кількох напрямках. Перший напрямок включає ті дослідження авторів, що
присвячені особистості архітектора П’єра Ріко де Тіррегейла і які можна розділити на роботи, що стосуються
біографічної інформації про архітектора, та студії про різні проекти, виконані П’єром Ріком де Тіррегейлом на
замовлення. Рукописні та графічні матеріали, що зберігаються в архівах Варшави, Кракова, Національному інституті
спадщини у Варшаві та Національній бібліотеці Франції в Парижі, є важливими джерелами для пошуку бібліографічної
інформації про П’єра Ріко де Тіррегая та його замовлення на проекти.
П’єр Ріко де Тірегей народився близько 1725 року у французькій дворянській родині в районі Тирегале в Провансі.
Його професійна освіта була покращена в Барселоні під керівництвом інженера Френсіса Рікоде де Тьєрреагіла. На
території Речі Посполитої він працював з 1752 по 1762 рр. За цей час у їх діяльності можна виділити три періоди: I –
Варшава (1752–1757), II – Львів (1757–1760) та III – Варшава (1760–1762). Більшість замовлень архітектор отримав від
кількох магнатських родин: Браницьких, Потоцьких, Мнішек та інших. Перша згадка про перебування П’єра Ріко де
Тирегайла в Речі Посполитій відноситься до 1752 року, коли він отримав звання лейтенанта в піхотному полку великого
коронного гетьмана Яна Клемента Браницького (1689–1771) і як військовий інженер вступив обслуговування. У
портфоліо архітектора були включені: проект та керівництво монтажними роботами з водопостачання саду та
звіринця в місті Білосток, проект палацу з садом у місті Кристинополь, палац у селі Песпа, проект палацу Чацьких–
Фелінських у Львові, проект модернізації палацу для Антонія Бєльського. Ймовірно, палацовий сад для греко-католицьких
митрополитів у Львові та палац із садом у Краковці – теж його робота. П’єр Ріко де Тірегей також склав детальний
план міста Варшави в масштабі 1:1000 між 1762–1763.
Після дев’яти років служби П’єр Ріко де Тіррегей сподівався на підвищення. У грудні 1761 року він попросив
гетьмана Браницького допомогти йому просунутися до звання колони. Його прохання також підтримав маршал
Ф. Бєлінський, який попросив гетьмана допомогти у Королівському дворі цим проханням, яке “надасть варшавському
плану більше значення”, але, на жаль, це не спрацювало. Після одинадцятирічного перебування в Польщі, П’єр Ріко де
Тирегей, не маючи можливості обіймати відповідну посаду при дворі Августа III, переїхав до Берліна в 1762–1763 рр., Де
був призначений на інженерний факультет на невизначену посаду та викладацький склад посада при дворі прусського
короля Фрідріха II. У 1772 р. У Потсдамі він опублікував нумізматичний трактат, присвячений російським медалям
XVIII ст. У 1776 році П’єр Ріко де Тирегей отримав звання полковника і продовжує працювати над наступним томом
нумізматичного трактату про медалі Бранденбурзького суду, але незабаром він помирає.
The article analyzes the life and creative path of the French military engineer, geometer and architect Pierre Rico de Tiregail (1725 – after 1772).
The article analyzes the life and creative path of the French military engineer, geometer and architect Pierre Rico de Tiregail (1725 – after 1772).
Description
Keywords
архітектор, П’єр Ріко де Тіррегей, палац, сад, гідросистеми, architect, Pierre Ricaud de Tirregaille, palace, garden
Citation
Taras V. Architectural works of pierre ricaud de tirregaille in Galica / Viktoria Taras // Architectural Studies. — Lviv : Lviv Politechnic Publishing House, 2021. — Vol 7. — No 1. — P. 96–104.