Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – 2015. – Випуск №27

Permanent URI for this collectionhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/28328

Збірник наукових праць

У збірнику наукових праць розглянуто різні аспекти суспільно-політичного розвитку України, особливості вітчизняного та зарубіжного державотворчого процесу, основні тенденції розвитку міжнародних відносин і зовнішньої політики країн світу. Для державних, політичних, громадських діячів, науковців та студентів.

Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку : збірник наукових праць / Міністерство освіти і науки України, Національний університет "Львівська політехніка", Національна академія наук України, Інститут народознавства, Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2015. – Випуск 27. – 168 с.

Browse

Search Results

Now showing 1 - 10 of 26

Зміст до збірника "Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку", випуск 27
(Видавництво Львівської політехніки, 2015)
Організації національних та етнічних меншин у сучасному польському законодавстві
(Видавництво Львівської політехніки, 2015) Шипка, Наталія
Проаналізовано політико-правовий аспект легітимації громадських організацій національних та етнічних меншин в Республіці Польща. Зазначено, що сформоване законодавче поле гарантує необхідні умови для створення та діяльності громадських організацій меншин, що задовольняють власні освітні, культурні, мовні та інші права. The paper discusses the political and legal legitimation aspects of public organizations of national and ethnic minorities in Poland. The author investigates the Polish legislation and the international law implementation concerning the establishment of these organizations and their activities. The current legislation ensures the necessary conditions for their existence to meet their educational, cultural, language and other rights. The organizations of national and ethnic minorities in Poland ensure an active dialogue between the state and the minorities. The research is based on the legislation and international agreements of the Republic of Poland from 1989 to 2008, covering legal aspects of the public organizations of the national and ethnic minorities. The research shows that individuals belonging to the national and ethnic minorities are members of the Joint Commission of the Government and National and Ethnic Minorities that is an advisory body to the Prime Minister. It is concluded that the political and legal status of the national and ethnic minorities in Poland corresponds to the internationally recognised fundamental human rights and freedoms. The analysis of the Polish legislation makes it possible to conclude that the right of the ethnic minorities to establish the organizations is not completely regulated and it is guaranteed as part of the universal human rights in numerous legal acts, international agreements and other legal documents.
Проблема націоналізму у контексті розширення ЄС
(Видавництво Львівської політехніки, 2015) Луцишин, Галина
Розглянуто проблему націоналізму у контексті розширення ЄС, наголошено, що націоналізм властивий не лише країнам, що розвиваються, а й багатьом демократичним державам Європи. Доведено, що зростання націоналізму в країнах Європи зумовлене значною мірою міграцією народів до Європи з країн Азії та Африки, в результаті чого багато націоналістичних партій виступає за припинення євроінтеграції та збільшення повноважень національних урядів. The article deals with the problem of nationalism in the context of the EU enlargement. It is emphasised that nationalism is characteristic of not only developing countries but also many democracies in Europe. The political program of nationalism is based on a nation obtaining a state and combining its national identity with a territorial one. The practice suggests that at early stages of its development nationalism was treated as a kind of revolutionary ideology and movements. Later it acquired conservative and expansionist features and is currently represented by nationalist parties. The author argues that there are a variety of factors influencing the growth of nationalism in European countries, including a threatened limitation of national sovereignty of EU member states as a result of European integration, legal and illegal migration from Asian and African countries to Europe, more active nationalist parties and movements. The number of European countries where nationalists prevail during elections grows every year (Switzerland, Belgium, Sweden, the Netherlands, Finland, Scotland, Ireland, Austria, Greece). Most radical right parties in Europe speak for the suspension of European integration and the return of significant authority to the national governments. Much attention is paid to the analysis of the activities of radical right parties in European countries. For example, a lot of representatives of the radical right parties who are critical about the EU enlargement or even speak for the collapse of the EU were elected to the European Parliament in 2014, including the National Front (France) that has 24 representatives (compared to only three of them in the past), the UK Independence Party with 26% of votes (seeks the UK’s withdrawal from the EU), Danish People’s Party, a Greek radical left party «Syriza» and a neo-fascist radical right party «Golden Dawn». The radical right parties of the Netherlands, Hungary, Bulgaria, Germany, Finland, Poland, Lithuania and other countries have also won seats in the European Parliament. The support of the Russian Federation policy is another special feature of the European radical right parties. For example, experts of the Political Capital Institute (Hungary) point out that15 out of 25 far-right parties in Europe support Russia.
Особливості партнерства між Україною та Вишеградською групою у контексті сучасних геополітичних викликів
(Видавництво Львівської політехніки, 2015) Турчин, Ярина
Проаналізовано особливості партнерства між Україною та Вишеградською групою на сучасному етапі розвитку міжнародної системи. Обґрунтовано потребу переосмислення функцій Вишеграду. Зроблено висновок про те, що Вишеградська четвірка попри наявність розбіжностей щодо українсько-російського конфлікту на офіційному рівні все ж підтримує позицію України, є зацікавленою у співпраці з Києвом з метою формування зони безпеки, стабільності та демократичного політичного режиму. The article analyses the features of the partnership between Ukraine and the Visegrad group at the current stage of the international system development. It is proved that both the transformational experience of the Central European countries and the search for allies, having a real influence on the intensification of the relations of Kyiv with Brussels and NATO, are of great importance for the Ukrainian community. The author substantiates the need for reconsidering the functions of the Visegrad Four, revealing the most favourable cooperation mechanisms with Ukraine under conditions of the reinforcement of separatist movements, terrorist organisations and Russian external aggression. The current conflict in eastern Ukraine shows that the Russian Federation totally ignores the international law and order and it is regarded as an impetus to a new stage of the Visegrad Four development. The settlement of the armed confrontation by means of the EU tools, the provision of the comprehensive support to Ukraine in the process of the European integration and strengthening its international image as a democratic European state are considered to be predominant. On the other hand, a successful implementation of the European foreign policy by Kyiv combined with effective internal reforms is an important precondition for the full realisation of the national interests by the Visegrad Four countries in the international arena. The paper concludes that the Visegrad Group supports Ukraine despite the existence of disagreements concerning the Ukrainian-Russian conflict at the official level and it is interested in cooperation with Kyiv to establish a security zone, stability and a democratic political regime.
Нова громадська дипломатія та особливості її реалізації у сучасних умовах
(Видавництво Львівської політехніки, 2015) Сухорольська, Ірина
Розглянуто тенденції розвитку громадської/публічної дипломатії під впливом процесів глобалізації та поширення нових технологій. Досліджено коло учасників, технологічне та медіасередовище, методи, а також особливості практичної реалізації нової громадської дипломатії. На основі цього надано відповідні рекомендації для посилення позиції України в інформаційному протиборстві. Public diplomacy is an activity of an international actor aimed at communication with a foreign audience. In the 2000s it undergoes substantial transformations, primarily under the influence of globalisation and new technologies. The article attempts to highlight the features of the new public diplomacy. In particular, the author investigates the participants, the technological and media environment as well as the public diplomacy tools. It is concluded that the states remain the influential participants of the international communication but they have to compete with the non-governmental organisations which are more adaptive, expansive and networked. Besides, new technologies possess great potential for the public diplomacy development. However, their impact is sometimes unpredictable and the initiative can be taken over by the competitors. The author considers the distinctive methods of the new public diplomacy, namely relationship and network building, involving a wide range of domestic and foreign nongovernmental organisations, reinforcing the viral trends based on triggering events, combining technologies and instruments and using a reasonable individual approach. Other peculiarities of the new public diplomacy include its horizontal structure, convergence of external and internal audiences, combining strategic approach with the need for the instant reaction as well as a strong competition between state and non-state actors. The paper also focuses on applying the methods of the viral information dissemination in the international relations. On the basis of the studies of the internet-memes spreading, the recommendations for strengthening the Ukraine’s position in the information warfare with Russia are given. It is concluded that Ukraine needs the implementation of the new public diplomacy strategies involving the Russian audience and covering the issues of positive effects of democratic reforms in Ukraine.
Співробітництво ЄС та МЕРКОСУР як приклад для подальшої інтеграції України
(Видавництво Львівської політехніки, 2015) Олійник, Юлія
Враховуючи, що найголовнішою складовою економічного та політичного розвитку будь-якої держави, що визначає її майбутнє, та констатуючи, що сьогодні консолідація держав охопила майже усі континенти, а більшість інтеграційних об’єднань носить не лише економічний, але й політичний характер, в роботі досліджено інтеграційне об’єднання Південної Америки, а саме – МЕРКОСУР та його співробітництво з Європейським Союзом. Досвід співпраці двох інтеграційних проектів є надзвичайно актуальним і для України, яка сьогодні продовжує інтеграційний поступ до євроспільноти. The author investigates the activities of such organisations as Mercosur and the EU in order to ascertain the effectiveness of the most powerful intergovernmental unions that include most countries of two different continents and each of them claims to be a leader in its part of the world. These integration associations not only implement a common economic policy but they have also achieved significant success in common political and social spheres. The EU–Mercosur relations are constantly developing towards strengthening their cooperation and establishing closer economic ties such as the Free Trade Agreement (FTA). Therefore, the investigation and comparison of the various aspects of the integration processes in Europe and South America are considered to be necessary as the results of such research can serve as an analytical basis for establishing further relations between Ukraine and the European Union today. The history of Mercosur as well as the development of the European Union began with the economic union of the countries. The market of the «Southern Cone» in comparison with the EU is a rather new organisation but for twenty-three years of its existence it has already proved its effectiveness and achieved its first results. The author points out that at the current stage of its development the EU is not a purely economic organisation but it has already become a political union of the member countries. The authorities of this Latin American association intend to transform it into a closer alliance following the EU example. The author describes Mercosur and the EU as the international organisations that consolidated the states into one common area being the consolidating authorities of these countries in Europe and South America. The study of the integration processes on two different continents can help to develop the appropriate foreign policy direction for our country.
Особливості зовнішньої політики урядового кабінету Народної партії Іспанії (2011–2014 рр.)
(Видавництво Львівської політехніки, 2015) Матлай, Любава
З’ясовано, що на зовнішню політику урядового кабінету правоцентристської Народної партії Іспанії негативно вплинула світова економічна криза, яка значно звузила міжнародну діяльність парламентської монархії. Розглянуто економічну дипломатію як пріоритетну в діяльності зовнішньополітичного відомства. The paper analyses the main features of Spain’s foreign policy and geostrategic priorities. It discusses the role of the changes that took place in the Spanish government in 2011. The author underlines the need for modernising the international priorities. It is emphasised that the financial crisis has a significant impact on the Spanish foreign policy. The Spanish government, headed by Prime Minister M. Rajoy, has initiated numerous reforms in an attempt to deal with the crisis. Spain’s foreign policy traditionally focuses on the European Union (EU), the Mediterranean and Latin America. In Spain the EU is regarded as a guarantor of Spanish democracy and economic development. Supporting the EU initiatives, Spain pays more attention to the national interests. The Europeanisation of Spain has two dimensions: the capacity for pursuing the Brussels policy at the domestic level and the ability to use its national preferences in the EU decision-making process. Unlike the previous governments of J. M. Aznar (1996–2004) and J. L. Rodriguez Zapatero (2004–2011), the current administration of M. Rajoy fully recognises the pivotal value of the European foreign policy coordination. The position that Spain defends in the EU is to «coordinate, coordinate and coordinate again». The Mediterranean remains important for the country’s foreign relations. Spain plays a crucial role in Latin America and it is second (behind the USA) when it comes to foreign aid in the region. The USA and Spain have long-standing relationships based on shared interests and values both at the bilateral and multilateral levels. Spain committed itself to defending global security, democratic values and human rights within a multilateral framework. This country is an excellent partner at the multilateral level and it successfully cooperates with the United Nations (UN), the North Atlantic Treaty Organization (NATO), the Organization for Security and Cooperation in Europe (OSCE) and other institutions.
Україна–ОБСЄ: активізація співробітництва у формуванні європейської системи безпеки та стабільності
(Видавництво Львівської політехніки, 2015) Ільницька, Уляна
Охарактеризовано основні етапи та напрямки співробітництва України з ОБСЄ під час формування європейської системи безпеки та стабільності. Проаналізовано форми співпраці України та ОБСЄ у врегулюванні регіональних та міжнародних конфліктів, у стабілізації ситуації на Європейському континенті, розглянуто спільні безпекові проекти, миротворчі місії та операції. Велику увагу зосереджено на результатах головування України в ОБСЄ у 2013 р. Проаналізовано роль ОБСЄ у врегулюванні конфлікту Україна–Російська Федерація. In this article it has been investigated the topical problem of forming the European system of Security and stability via the active cooperation between Organization for Security and Cooperation in Europe (OSCE) and Ukraine (as a OSCE member state). OSCE is considered to be a priority security institution, the main task of which is to prevent conflicts with the help of means of preventive diplomacy, to regulate crisis and post-conflict reconstruction. OSCE plays the main role in the establishing of the European system of entire and equal security. Moreover, OSCE is the only transatlantic security organization, where Ukraine has been the full-fledged member since 1992. The article mainly focuses on the research of different forms and mechanisms of cooperation between Ukraine and OSCE. It is emphasized that Ukraine as the full-fledged member of this security organization plays constructive unifying role in the international security dialog, promotes security in the European region in the political, military, economic, ecological and other dimensions, which in its turn ensures stability in Ukraine. The article dwells in detail on the main stages and areas of cooperation between Ukraine and OSCE in forming the European system of security and stability and elucidates the specific features of activity of our country in regional security dialog. The active cooperation between Ukraine and OSCE results in effective international peacemaking activity of our country, carrying out the joint measures of counteractions of unconventional threats, such as growth of international terrorism, anti-Semitism, intolerance and increasing of conflictogenity in regions. The research focuses on the role of Ukraine as the full-fledged member of OSCE in regulation of «frozen» conflicts; it also highlights the expansion of Ukrainian mission within the OSCE missions and structures.
Членство Польщі в Європейському Союзі: військово-політичний вимір
(Видавництво Львівської політехніки, 2015) Івасечко, Ольга
Акцентовано увагу на проблемі вдосконалення другої опори ЄС, а саме: Спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС. Сфокусовано увагу на тому, що внесок Польщі як члена ЄС у вирішення цієї проблеми, можна розглядати неоднозначно. Позитивом виступає можливість Польщі посісти одне з ключових місць у процесі перетворення ЄПБО на ефективний механізм забезпечення безпеки всередині ЄС та можливо і в регіоні близького оточення Співтовариства. Негативною тенденцією є процес гальмування ЄПБО і СЗППБ, орієнтуючись насамперед лише на НАТО, відсутність політичної волі керівництва Польщі дійти згоди із європейськими партнерами. In this article the attention is paid to the problem of improving ‘the second pillar’ of the EU – that is the Common Foreign and Security Policy of the EU, which is actual according to the progress of current international events. It is emphasized that the security environment of both the world and Europe in particular, is not constant, but it undergoes constant changes and needs an effective response of member-countries to the new challenges and threats which are emerging now. The article states that the CSDP is unlikely to become the initiative for the EU, since apart from high-profile titles like «Battle Groups» and «fundamental priority», there are no historical practice of special operations. It is told that these changes are especially important for new members of the European Security and Defense Policy, that is, the States which have recently entered the European family. It has been pointed out that the US is no longer to act as a world policeman: countries that benefit from «American Peace» and the results of free trade and the rule of law and those who also share the generalWestern view of human rights, have a duty to help USA to maintain an order. First of all, the new EU member-countries should turn from the role of «consumers» of security to the role of the «creators», particularly in the European region. The attention is focused on the fact that the contribution of Poland as a new and quite promising member of the EU to the solving of this problem can be seen from a positive and a negative side. Thus, the positive opportunity for Poland is to play one of the most important role in the process of conversion of ESDP into an effective security mechanism within the EU and, perhaps, in the region that have a close proximity to the Community. In its turn, the negative tendency is braking process of CFSP and ESDP, focusing mainly only on NATO, and in particular on the United States; the lack of political will of the leaders of Poland to reach agreement with European partners, and insufficient policy of the state when talking about ESDP activity. The today’s challenge is to grand the EU so-called ‘the second pillar’s support’ that can let the Association to be an important figure and make decisions in the world politics. The response to the new challenges and threats is the reforming of the Common Foreign and Security Policy of the European Union in accordance with changes and institutional innovations that have been enshrined in the Treaty establishing a Constitution for Europe.
Проблема легітимності гуманітарних інтервенцій у сучасних міжнародних відносинах
(Видавництво Львівської політехніки, 2015) Здоровега, Мар’яна
З’ясована сутність поняття «гуманітарна інтервенція» та основні підходи її до інтерпретації. Визначено характер суперечностей щодо легітимності застосування гуманітарних втручань у міжнародному праві та на практиці. Проаналізовано особливості застосованих гуманітарних інтервенцій без мандату Ради Безпеки ООН. The problem of Legitimacy of humanitarian intervention in the modern international relations has been clarified in the article. Humanitarian intervention was defined as any kind of foreign intervention into the territory of the state with a use of force aiming to protect the rights of its citizens or foreign citizens when ruling elite of this state has no wish or doesn’t want to do it independently. It has been specified that the basis for intervention outside expect the violation of human rights and citizens in the certain state is usually a civil war. Based on the analysis of the intervention documents the main contradictions concerning the legality of the usage of humanitarian interventions in practice have been defined. The attention has been focused on the contradiction in the international law concerning the permit (article 42 of the UN Charter) and prohibition (article 2) of international humanitarian intervention. The kinds of humanitarian intervention have been distinguished. They are: unilateral humanitarian intervention, collective humanitarian intervention under the aegis of the United Nations ahd humanitarian intervention under the aegis of regional international organizations. The peculiarities of the applied interventions without the mandate of the UN security Council have been examined. The causes of the deligitimation of the practical usage of humanitarian intervention in the international relations have been outlined. They are in the effectiveness of the principles of the interfernce, non-use of the force or the threat of force, peaceful settlement of international disputes, sovereign equality of states, etc.