Юридичні науки. – 2020. – № 4 (28)

Permanent URI for this collectionhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/56412

Вісник Національного університету “Львівська політехніка”

У збірнику наукових праць серії “Юридичні науки” викладено результати наукових досліджень актуальних проблем з різних напрямів юридичної науки, розроблено наукові концепції щодо вдосконалення вітчизняного та зарубіжного законодавства. До нього увійшли аналітичні статті та фахові коментарі вчених Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету “Львівська політехніка”, вітчизняних і зарубіжних науковців, експертні оцінки та рецензії провідних фахівців у галузі права. На авторів опублікованих матеріалів покладено повну відповідальність за підбір, точність наведених фактів, цитат, економіко-статистичних даних, відповідної галузевої термінології, власних імен та інших відомостей.

Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки : збірник наукових праць / Міністерство освіти і науки України, Національний університет “Львівська політехніка”; голова Редакційно-видавничої ради Н. І. Чухрай. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2020. – Том 7, № 4 (28) – 284 с. : іл.

Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки

Зміст (том 7, № 4 (28))


1
9
19
25
31
39
47
52
56
63
69
77
83
89
95
104
111
116
126
132
142
148
154
161
169
177
185
190
198
206
213
221
231
238
246
251
257
266
272
283

Content (Vol. 7, No 4 (28))


1
9
19
25
31
39
47
52
56
63
69
77
83
89
95
104
111
116
126
132
142
148
154
161
169
177
185
190
198
206
213
221
231
238
246
251
257
266
272
283

Browse

Subject: search.filters.subject.340.12

Search Results

Now showing 1 - 10 of 11
  • Thumbnail Image
    Item
    Легітимність влади як правовий феномен та її прояви в умовах демократичної трансформації
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Ковальчук, Віталій; Kovalchuk, Vitaliy; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    У статті аналізується питання правової природи легітимності, яка є основною властивістю публічної влади в процесі взаємодії з інститутами громадянського суспільства. Вона є необхідною умовою функціонування публічної влади в умовах демократичної трансформації, яка забезпечує політичну стабільність та правопорядок в державі. Легітимність включає в себе три базових елементи: справедливість, законність та доцільність, які тісно взаємопов’язані між собою. З погляду автора статті легітимність – це одна з фундаментальних властивостей державної влади в демократичній правовій державі, яка проявляється у визнанні громадян (підданих) порядку конституювання та функціонування чинної влади справедливим, законним та доцільним, що має результатом їх готовність діяти відповідно до конституції та законів. Автор статті виділяє ряд ознак які наповнюють легітимність її правовою суттю. По­перше, легітимність знаходить своє вираження через ідею права, справедливість та інші універсальні цінності. По­друге, легітимність містить нормативну складову, оскільки вона спирається на конституцію та законодавство. Тому виконання наказів чинної влади у вигляді конкретних приписів, чи загальних принципів здійснюється як через внутрішнє переконання у справедливому характері чинної влади та її законів, так і через можливість застосування санкції у разі порушення встановлених норм. По-третє, точкою відліку для легітимної влади є конституція, яка втілює в собі правові цінності та суверенну волю народу. По­четверте, легітимність завжди передбачає визнання суспільством правомірності того типу панування та його методів, які характерні для цього політичного режиму в певних історичних та соціальних обставинах. По­п’яте. застосування принципу «політичної доцільності» в процесі становлення демократичної правової держави може посилювати легітимаційний потенціал діючої влади або навпаки дестабілізувати систему політичних відносин. Застосування цього принципу дозволяє вирішити суспільно-політичні конфлікти та відновити (утвердити) демократичні цінності, подолати суспільну кризу у тих випадках, коли механізми її вирішення не зафіксовані у діючому праві.
  • Thumbnail Image
    Item
    Антропологічне походження та мотиви людської гідності
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Щербай, Іванна; Shcherbai, Ivanna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Антропологічне обґрунтування людської гідності є актуальною темою. Людина є творінням Бога, наділена позитивними і негативними властивостями, проте яким із них віддати перевагу ‒ вона вирішує сама. З’ясовується поняття людської гідності людини та її місце у житті людини. Наголошується на антропології, як на процесі створення особи та наділення її властивостями, які має сам Бог, адже людина створена за подобою Божою та повинна наслідувати всі ті позитивні якості, якій їй надано. Акцентується увага на властивостях, які людині було надано Богом. До таких властивостей можна віднести тіло, дух і душу людини. Тіло відповідає за певну поведінку людини в різних життєвих ситуаціях, вчинення нею відповідних дій щодо інших осіб. Душа людини – це її внутрішній світ, її почуття, переживання, які пов’язані з позитивними та негативними подіями в житті. Дух людини – це певні уявлення, фантазії, думки, якими володіє кожен із нас, та вміння володіти ними.
  • Thumbnail Image
    Item
    Вплив правової культури на формування та розвиток правового суспільства в Україні
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Шай, Роман; Shai, Roman; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    У статті окреслено роль правової культури та її вплив на формування і розвиток правового суспільства, оскільки будівництво громадянського суспільства, демократичної, правової держави – це не тільки внутрішньополітична потреба, але й зовнішня необхідність, яка диктується розвитком України в умовах глобалізації. По суті, за всієї різноманітності світ єдиний у тому, що справжній прогрес здійснюється лише там, де створені суспільні умови для розкриття головного ресурсу цивілізації – людини. Демократичні перетворення, які відбуваються в Україні, є початком великих і всебічних інноваційних трансформувань в усіх сферах українського суспільства. Ці зміни наочно демонструють не тільки пріоритети майбутнього розвитку, але й недоліки, що заважають динаміці розвитку цього процесу. Спостереження політичних подій сьогодення свідчать про те, що активізація громадянського, правового суспільства стала потребою української державності, оскільки політичний процес в Україні зіткнувся з ситуацією правового беззаконня і кризи політичної влади. Світ сьогодні більш взаємопов’язаний, ніж колись. Тому Україна може стати рівноправним партнером у світовій прогресивній спільноті тільки тоді, коли буде демократичною і правовою країною з розвинутими економічними відносинами, високим культурним і духовним потенціалом громадянського суспільства. Досягти цього можна лише за верховенства закону, сильного правопорядку, ефективної власності, конструктивної виконавчої і законодавчої влади, незалежної судової системи, вільних і незалежних ЗМІ, громадського самоврядування. Усі ці аспекти поєднує у собі саме правове суспільство.
  • Thumbnail Image
    Item
    Засадничі принципи юридичної аргументації
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Чорнобай, Олена; Chornobai, Olena; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    З’ясовуються особливості засадничих принципів юридичної аргументації, що впливають на сфери їх застосування. Окремий акцент зроблено на походженні різних принципів юридичної аргументації. Базові принципи аналогічні до загальнонаукових, але видозмінені задля задоволення потреб юридичної аргументації. Ці принципи мають морально-етичну основу, що спричиняє певну свободу їхньої інтерпретації та застосування, але, водночас, існують критерії, які визначають ступінь реалізації цих принципів у кожному окремому випадку. Вузькоспеціалізовані принципи сформувалися разом із типами судових процесів, у яких застосовуються і, відповідно, перейняли їх специфіку. Ці принципи застосовуються у переважній більшості судових процесів, але різною мірою, що обумовлено особливостями сучасного судочинства. Особливо виділено принцип вільної оцінки доказів як такий, що застосовується незалежно від виду судового процесу і має складну структуру регулювання. Ця структура має дві основні складові – законодавчу та морально-етичну, визнану законом. Описано взаємодію принципів та їхню взаємозалежність. Вказано особливості їхнього застосування та можливі інтерпретації.
  • Thumbnail Image
    Item
    Філософія формування компетентностей правника
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Токарська, Антоніна; Tokars`ka, Antonina; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    процесі обговорення реформи вищої освіти в юридичній галузі наявна прогалина, яка поки що фахівцями не ідентифікована як значуща. Йдеться про те, що у навчальному процесі, а пізніше й на практиці постала комунікативна складова юридичного фаху. Це зумовлено нівелюванням галузевої комунікації та юридлінгвістичної науки, які у вітчизняній гуманітаристиці практично відсутні: ні комунікації сучасного права, ні правничої лінгвістики дослідники належно не розвивають. У звʼязку з цим рівень правової комунікації випускників юридичної спеціальності в середньому доволі низький. Аналіз мовностилістичної грамотності правників не засвідчує належного рівня знань навіть за середньою шкалою. Доказом є ознайомлення із діловою документацією суддів, прокурорів, адвокатів і слідчих, в яких фіксуються численні порушення норм – лінгвістичних, морфологічних, синтаксичних, стилістичних, орфографічних, що і впливає на якість комунікації. Доводити звʼязок цих анормативних явищ зі змістом юридичного документа та логікою викладу не доводиться. У звʼязку з цим постає низка важливих питань щодо необхідності внесення змін до навчальної програми підготовки юристів, передбачивши пріоритетною правову комунікативну компетентність.
  • Thumbnail Image
    Item
    Природно-правове обґрунтування часу
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Сливка, Степан; Slyvka, Stepan; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    У статті досліджується природно-правове обґрунтування часу, а також часове обґрунтування природного права, що відображено в авторських дефініціях. Стверджується, що час сприяє набуттю природно-надприродних цінностей, а проблеми людини може вирішувати онтологічно сформоване природне право, яке нею керує. У релігійному понятті часу природне право мало сакральний характер, і розуміння часу диктувало формування природного права. Проте, якщо перехід від Священного Передання до Старого Завіту не вносив труднощів у формування природного права, то у Новому Завіті віряни відкрили для себе багато нових природно-правових норм. Трактування часу Ісусом Христом, а потім апостолами, отцями, учителями Церкви, єпископами доповнювалося новими онтологічними розуміннями. Ставали зрозумілішими складові елементи часу, його темп, амплітуда, ритмічність, які у природному праві мають велике значення. З часом люди отримали можливість обґрунтовувати природне право: у різний час одна і та сама онтологічно-правова норма сприймалася людиною однаково. Наприклад, кожний позитивний здобуток дитини у розумовому розвитку сприймається радісно, оскільки це розумовий розвиток, який вносить потрібні норми у її природне право. Проте не варто кожен здобуток науковця вважати позитивним: він може бути не онтологічним, і природне право вченого буде мати викривлення. Тобто, час править бал у набутті онтологічно-правових норм, і події природно-правового характеру у різний час оцінюються по-різному.
  • Thumbnail Image
    Item
    Етичні норми та свобода людини у праві: інтегративний аспект
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Романова, Альона; Русаль, Людмила; Romanova, Alona; Rusal, Liudmyla; Національний університет “Львівська політехніка”; Львівський інститут МАУП; Lviv Polytechnic National University; Lviv Institute Interregional Academy of Personnel Management
    З’ясовується особливість інтегративного аспекту етичних норм та свободи людини у праві, обумовленого тим, що гармонія у праві проявляється через принцип координації дій між різними елементами і структурними підрозділами, які входять у суспільну систему. Це дає можливість одержання етичних знань про принципи і норми з етичних кодексів, котрі є джерелами інформації про суспільні цінності. Наголошується на свободі, як внутрішньо-емоційній якості особи. Аналізуються особливості розвитку гармонійності системи особистісного ставлення до оточуючого світу та людей, вироблення власної рольової поведінки, як важливі чинники формування відчуття в особи природно-правової свободи. Доведено, що етичні норми в праві виступають критеріями співвідношення дій учасників правотворчого і правозастосовного процесу, сприяють їх оцінюванню і з погляду відповідності або невідповідності моральним нормам. Моральній оцінці підлягають не лише дії людини, але й уся дійсність, і соціальна, і природна. Етична оцінка, свою чергою, виступає для суб’єкта як вимога до того чи іншого вчинку, а саме моральний обов’язок до здійснення добра щодо конкретного суб’єкта. Оцінка виробляється через призму таких понять моральної свідомості, як добро і зло, справедливість, обов’язок, совість. Через оцінку у свідомості суб’єкта правозастосовної діяльності «суще» зіставляється з «належним», оскільки саме деонтологія, як розділ етики, надає статусу обов’язковості моральним нормам. Моральні оцінки, будучи універсальними, поширюються майже на всі дії людини, етичні ж основи правозастосування діють у конкретній правовій сфері. Встановлено, що особливого значення у зв’язку з цим набуває проблема морально-правового виховання майбутніх юристів. Формування високих моральних якостей в умовах становлення громадянського суспільства має спиратись на рекомендації науковців. Виховний аспект виражається в дії етичних норм на волю і свідомість людей, щоб сформувати шанобливе ставлення до правових норм. Етичні норми інформують про моральні основи процесу правозастосовної діяльності, вносять у свідомість людини знання принципів, норм і правил. Вони об’єднують усі аспекти формування та розвитку права і правової системи на основі аксіологічного чинника.
  • Thumbnail Image
    Item
    Сутнісні властивості людини у природно-правовому просторі
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Романова, Альона; Romanova, Aliona; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    З’ясовується особливість сутнісних властивостей людини у природно-правовому просторі що полягає у можливості вибору людиною того чи іншого виду власної поведінки, а також проблем самооцінки, системи цінностей, ціннісних орієнтацій та свободи людини. Наголошується на процесі особистісного буття, що протікає як постійна боротьба протилежностей між зовнішнім і внутрішнім у самореалізації та життєдіяльності людини, а також, на тому, що людина, здійснюючи життєдіяльність в онтологічному просторі, на основі норм природно-правового і соціоприродного простору формує внутрішні життєві плани, стратегії й установки. Акцентується увага на тому, що досліджувати природу і сутність людини можна за двома основними підходами: природним і надприродним, беручи за основу те, що вона є істотою активною, діяльною і вільною, сама визначає параметри свого правового буття. Природний (натуралістичний) підхід полягає в тому, що людина є результатом розвитку природи, через що її (людину) розуміють і пояснюють як природну, зважаючи на всі наслідки такого розуміння. Надприродний підхід, навпаки, полягає в тому, що людина є породженням певної нематеріальної духовної першооснови, що визначає надприродну природу людини. Людське суспільство, по суті, пов’язане з природним правом, оскільки це право самоорганізується, і люди за своєю природою також схильні до самоорганізації. Права людини є основою природно-правового простору, тобто, якщо можна так сказати, природно-правовий простір існує як певна міра дотримання прав людини, що дані їй від природи, а також як міра істинності і відповідності поведінки людини нормам онтологічного простору. Людина в онтологічному і природно-правовому просторі наділена автономією, що полягає в пріоритеті її суб’єктивних прав. За умови розвитку людини в колективі кожен член цього колективу повинен сприйматися як індивід, з неповторним «набором» властивостей. Для розкриття природи людини дуже важливо те, що людина ніколи не сформується як людина і не розкриється для світу без стійкого відчуття внутрішньої свободи, тобто свободи від будь-яких ідеологічних догм.
  • Thumbnail Image
    Item
    Особливості становлення та розвитку англо-американської правової системи
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Корнелюк, Юлія; Кратко, Тетяна; Korneliuk, Yuliia; Kratko, Tetiana; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    У статті проводиться аналіз англо-американської правової системи. Розглядається теоретична і практична значущість наукового аналізу правових систем, зокрема англо-американської. Досліджується роль правових систем, їхня класифікація, основні риси сучасної англо-американської правової сім’ї, визначаються основні її проблеми. Класифікація правових систем на національні й наднаціональні має за мету розкрити природу цього утворення, не замкненого в межах однієї держави. На правовій карті сучасного світу необхідно розрізняти правові системи національні (до складу яких можуть входити субнаціональні) й наднаціональні (міжнародні й релігійні), що існують, конкурують між собою й дотримуються міжнародного правопорядку. Причинирізноманітності правових систем полягають перш за все в тому, що на їхні форму та зміст впливають безпосередньо історичні традиції, умови виникнення і становлення конкретної держави і права, а також специфіка їхньої еволюції. Правові системи можуть виникати під дією одних історичних чинників, а вже трансформуватися під впливом інших, що вплинули на хід їх розвитку й функціонування. Також аналізується та порівнюється англо-американська правова сім’я з іншими правовими сім’ями, визначаються її переваги та недоліки. Дослідницький інтерес учених-правників до проблеми групування національних правових систем у сім’ї відповідно до їхніх спільних характеристик був одним із вагомих факторів виникнення порівняльного правознавства (на макрорівні) як такого. Еволюція правничої компаративістики впродовж ХХ-го сторіччя, збагачення порівняльноправової доктрини даними практики, виникнення нових правових систем, їхня активна багатоаспектна взаємодія, взаємне зближення та віддалення, здійснення активних уніфікаційних заходів тощо завжди корелювали зі способом постановки проблеми класифікації правових систем та рівнем наукової обґрунтованості підходів до її розв’язання. У цьому контексті результати класифікації мають не тільки пізнавальнодидактичну цінність, адже поглиблюють, збагачують уявлення про правову «мапу» світу, про генетичну спорідненість та, навпаки, несхожість певних правових систем, їх взаємозв’язок та взаємовплив тощо, але й практичну, оскільки опосередковують будьякий системний процес зближення правових систем, сприяючи уніфікації законодавства, уможливлюючи здійснення прогностичних оцінок щодо доцільності та ефективності рецепції того чи іншого правового засобу.
  • Thumbnail Image
    Item
    Сім’я в системі ризиків правової соціалізації
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Парута, Олена; Paruta, Olena; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    До завдань теорії правової соціалізації належить дослідження цілісного процесу становлення особистості. Вирішення означеного завдання ускладнюється необхідністю осмислення проблем та ризиків правової соціалізації і необхідністю подальшого вироблення обґрунтованих рекомендацій щодо їх попередження та подолання. Поняття ризику є багатоплановим. Проблема ризиків сьогодні широко обговорюється в наукових колах під час оцінки міжнародної, економічної, соціальної, правової, фінансової та інших сфер державної діяльності. В науковій літературі вживаються різні похідні ризику, залежно від сфери застосування та глибини наукового аналізу загрози. В суперечливих умовах становлення нашої молодої держави потребуємо ефективного управління суспільними ризиками. Розвиток методології управління ризиками дозволить вдосконалювати стратегію правової соціалізації громадян в Україні. Нині очевидним є брак цілеспрямованої активної державної діяльності, яка була б спрямована на зменшення впливу як прогнозованих негативних, так і стихійних антисоціальних чинників та активних протидій правовій соціалізації. Особистість людини формується не сама собою, а під впливом суспільства, яке відіграє вирішальну роль у її вихованні. Не менш важливою від державної є роль малих соціальних груп, у яких особа взаємодіє з іншими людьми. Це сім’я, шкільний клас, релігійні організації тощо. В нашій статті ми наголошуємо на значенні найближчого оточення людини в процесі правової соціалізації, адже на первинному рівні проблеми правової соціалізації особи виникають як правило вже в її найближчому оточенні – в межах сім’ї, посеред друзів чи ровесників. У сучасному світі чимало сімей, де батьки сприяють формуванню у дітей моделей девіантної поведінки, і як наслідок, такі сім’ї стають вагомим фактором соціопатогенезу особистості. В нашому дослідженні сім’ю розглянуто як одне з основних джерел збереження культурних і духовних цінностей, адже саме сім’я є тим інститутом правової соціалізації, через який можуть закладатися основи як толерантного соціального життя, так і традиції беззаконня та насильства.