Юридичні науки. – 2021. – № 3 (31)

Permanent URI for this collectionhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/57631

Вісник Національного університету “Львівська політехніка”

У збірнику наукових праць серії “Юридичні науки” викладено результати наукових досліджень актуальних проблем з різних напрямів юридичної науки, розроблено наукові концепції щодо вдосконалення вітчизняного та зарубіжного законодавства. До нього увійшли аналітичні статті та фахові коментарі вчених Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету “Львівська політехніка”, вітчизняних і зарубіжних науковців, експертні оцінки та рецензії провідних фахівців у галузі права. На авторів опублікованих матеріалів покладено повну відповідальність за підбір, точність наведених фактів, цитат, економіко-статистичних даних, відповідної галузевої термінології, власних імен та інших відомостей.

Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки : збірник наукових праць / Міністерство освіти і науки України, Національний університет “Львівська політехніка”; голова Редакційно-видавничої ради Н. І. Чухрай. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2021. – № 3 (31) – 284 с. : іл.

Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки

Зміст


1
8
14
31
40
47
56
61
70
79
86
90
96
101
110
116
124
128
137
144
151
160
167
180
186
195
203
213
220
229
239
246
252
260
270
279

Content


1
8
14
31
40
47
56
61
70
79
86
90
96
101
110
116
124
128
137
144
151
160
167
180
186
195
203
213
220
229
239
246
252
260
270
279

Browse

Subject: search.filters.subject.340.12

Search Results

Now showing 1 - 7 of 7
  • Thumbnail Image
    Item
    Цінності прав і свобод людини у реалізації людської гідності
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Щербай, Іванна; Shcherbai, Ivanna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Свобода людини розвивається протягом багатьох століть, тому доволі багатозначна та не стоїть на місці, а досі є актуальною темою для багатьох науковців. Існує багато різних поділів та визначень свободи, і кожне з них певною мірою цікаве та доречне. Але свобода ‒ це цінність людини, яка надана їй Богом і завдяки якій людина може діяти з власної волі, не піддаючись обставинам. Цінність прав та свобод нині є дуже актуальною темою, оскільки більшість наших прав і свобод обмежені через певні матеріальні та духовні цінності. Адже, працюючи на роботі чи перебуваючи в будь-якій структурі, ми часто не можемо робити так, як вважаємо за потрібне, над нами завжди є люди, які контролюють наші вчинки та поведінку у тих чи інших життєвих ситуаціях. Свою свободу ми не завжди в повному обсязі можемо використовувати через певні духовні та моральні переконання. Природний стан, у якому жили люди, є доволі цікавим прикладом для теперішнього суспільства. Адже колись люди мали необмежену свободу і були рівними між собою. Не було ні бідних, ні багатих, усі мали однакові можливості, а нинішні люди забули про свій початок. Хоч колись люди і не мали законів, правил, які обмежували їхню свободу, проте вміли виражати свободу від душі, теперішньому суспільству є чого повчитись і до чого прагнути. Варто наголосити, що свобода у належному розумінні не асоціюється з безкарністю та вседозволеністю, а навпаки, встановлює певні законні межі, відповідно до яких повинен діяти індивід. Тільки тоді, коли люди зможуть зрозуміти істинний сенс свободи, підвищаться їхня правова культура та правове розуміння. Для цього в державних службах можна створити певні юридичні консультації, щоб люди ставали правосвідомішими.
  • Thumbnail Image
    Item
    Становлення вітчизняної юридичної аргументації на засадах правової традиції
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Чорнобай, Олена; Chornobay, Olena; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Досліджено питання становлення вітчизняної юридичної аргументації на засадах правової традиції. Акцент зроблено на проблемі відходу від радянської правової спадщини. Визначено основні чинники, які вплинули на відтермінування становлення юридичної аргументації саме в Україні. З’ясовано вплив юридичного позитивізму на формування її особливостей, формулювання принципів права. Вивчено позитивні та негативні фактори впливу на становлення теорії юридичної аргументації на початку існування незалежної Української держави. Розглянуто значення світоглядно-методологічного плюралізму та людиноцентричної парадигми у контексті реформування підходу до визначення базових принципів юридичної аргументації. Визначено роль загальної теорії моделювання та її основних особливостей у формуванні вітчизняної юридичної аргументації як відповіді позитивістській теорії. З’ясовано ефективність логічних систем та особливості їх застосування у здійсненні аргументації. Вказано на зв’язок між юридичною логікою та риторикою і необхідності їх використання разом із дедукцією. Вивчено значення герменевтичного фактора становлення української юридичної аргументації та правової традиції загалом. У цьому ж контексті розглянуто роль мови права, основаної на національній мові, як семіотичної системи, використання якої спрямоване на полегшення трактування та розуміння інформації в судочинстві. Досліджено проблему співвідношення статичності та динамічності права як науки. З’ясовано необхідність поєднання стабілізувальної та фіксувальної функцій правових норм, з одного боку, і гнучкості застосування правових принципів задля створення ефективної системи судочинства й оптимальних умов функціонування та розвитку юридичної аргументації в Україні – з іншого. Визначено основні виклики, які перешкоджають цьому розвитку.
  • Thumbnail Image
    Item
    Екзистенціальні основи церковного права
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Сливка, Степан; Slyvka, Stepan; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Церковне право часто ототожнюють із канонічним правом подібно до того, як дух приймають за душу. З цього приводу ведуться наукові дискусії, внаслідок цього розпочинаються пошуки, виникають дослідницькі інтереси. Ми почнемо з аналізу двох проблем: 1) категорій діалектики, що фіксують ступені єдності й відмінності між науковими поняттями і 2) метаантропологічних компонентів людського буття. Тобто церковне право досліджуватимемо із позицій двох альтернативних концепцій – діалектики і метафізики. Передусім необхідно відновити у населення України сприймання субстанції. Багато з людей просто не хочуть зрозуміти, що тільки закони з неба можуть побороти зло, неправду, які поширені на нашій землі, агресію з боку сусідніх держав,. Адже церковні закони, які мають небесне походження, постійно входили в повсякденне життя нашого народу, в його звичаї, традиції, обряди, які набували духовного змісту, неповторної краси і національного забарвлення. Тому моральну опору можна знайти тільки у Церкві, яка користується особливим екзистенціальним правом – церковним. Особливість церковного права полягає у тому, що воно має надважливе, відмінне від інших призначення, що полягає у скеруванні екзистенції до трансценденції (без екзистенції потрапити в трансценденцію неможливо), природного права до надприродного права. В результаті підвищуватиметься рівень духовності, якої не буває забагато. Духовності бракує усім людям планети. Люди здебільшого живуть проблемами матеріального збагачення, а про духовність навіть не журяться. Може настати період, коли особливість церковного права опиниться у критичній ситуації. В кожному разі так обґрунтовує канонічне право.
  • Thumbnail Image
    Item
    Естетичний аспект у праві
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Романова, Альона; Romanova, Alona; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    З’ясовано, що проблема естетичної культури юриста як прояву духовності належить до тих гуманітарних проблем, які прийнято називати “вічними”. Вона особливо актуалізується у драматичні періоди людської історії, один із яких нині, зокрема, переживає й Україна, коли принципово нові життєві явища та обставини коригують способи та засоби життєвого вибору і соціального самовизначення індивідів. Радикальні зміни у світосприйнятті людини змушують кожного особисто осмислити нові суспільні реалії, визначити свої світоглядні установки, усвідомити своє місце і роль у процесі суспільної трансформації. За таких обставин проблеми духовності (зокрема, естетичної культури як прояву духовності) набувають статусу найважливіших. Наголошено, що питання про духовну сутність естетичного у праві виникало у зв’язку із дослідженням суті естетичного і його категоріального статусу в різні епохи. Проте недостатня чіткість, окресленість, а отже, і недостатньо всебічний аналіз спричинені властивостями соціальної практики і пізнання, роллю духовного компонента в житті соціуму та життєдіяльності людини, особливостями становлення та розвитку самої естетики. Доведено, що зростання уваги до цієї проблеми пов’язане із аналізом таких аспектів сутності естетичного: його онтологічного і феноменологічного змісту, співвідношення об’єктивного і суб’єктивного, раціонального й ірраціонального, ролі гармонії у розгортанні його сутності, співвідношення естетичного і творчого. Водночас, саме прагнення до дослідження таких типів духовності, як наука, мораль, релігія, та порівняння їх з естетичним сприяє виявленню характерних рис останніх як самостійних сфер людської життєдіяльності та осягненню закономірностей і особливостей естетичного, розширенню сфери його аналізу через всебічне охоплення як зовнішнього, так і внутрішнього світу людини. Розкрито питання раціональної сфери естетико-правової свідомості, що формується в результаті освоєння естетичного досвіду за допомогою понять, категорій естетики, мистецтвознавства та інших наук. Знання про естетичні якості праці, природи, побуту, мистецтва виконують найважливіші функції у формуванні естетичної культури юриста. Вони сприяють теоретичному оформленню смакових переваг, оцінок, переконань і є однією з теоретичних засад наукового світогляду особи.
  • Thumbnail Image
    Item
    Правове мислення громадянського суспільства як чинник формування правової культури
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Попадинець, Галина; Popadynets, Halina; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Сьогодні реальною вимогою часу є пріоритет права над політикою сваволі влади, що визначає устрій будь-якої правової держави. Ідея правової держави нерозривно пов’язана з ідеєю суверенності народу, підпорядкуванням держави суспільству. Реалізація принципів правової держави, яка фактично обмежує себе правами і свободами людини, верховенство права як загальногуманістична цінність приводять до розширення сфери приватно-правового регулювання, яке виникає переважно між суб’єктами громадянського суспільства, забезпечуючи умови його функціонування. В Україні постійно відбуваються державно-політичні, соціально-економічні та правові зміни, що характеризують етап творення громадянського суспільства. Цей етап потребує нових підходів до вирішення фундаментальних проблем формування моральних і правових ідеалів суспільства, високої правосвідомості, сучасного правового мислення та правової культури. У контексті сучасного розвитку суспільства процеси все більше узалежнюються від креативного потенціалу людини, її діяльності, здатності реагувати на постійнозмінну реальність, на запити сучасності. Нове розуміння правового мислення характеризує його як найвищу аналітичну можливість особистості, як суб’єкта правовідносин, який функціонує та розвивається задля духовно-практичного вирішення різноманітних соціально-правових протиріч, як феномен духовного світу людини, як світоглядно-правову систему координат, у масштабах якої формується позитивно-стійке ставлення особистості до права як до ідеї повинного, випрацьовується повинне, бажане ставлення людини до навколишнього світу. Правове мислення громадянського суспільства в Україні є чинником формування правової культури і розбудови демократичної та правової держави, оскільки без правової культури держава не може вважати себе правовою.
  • Thumbnail Image
    Item
    Екологічні знання як визначальна компонента екологічної культури: філософсько-правовий вимір
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Харкавлюк, Юлія; Kharkavliuk, Yuliia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Здійснено філософсько-правовий аналіз екологічних знань як визначальної компоненти екологічної культури. Розуміння вагомості екологічного знання зумовлене наявністю екологічної кризи та пов’язаним із нею недостатнім рівнем екологічної свідомості. Вирішення екологічної кризи потребує не тільки значних правових, політичних, економічних і соціальних зусиль чи ініціатив, але й радикальної зміни екологічної свідомості соціуму, що формується на системі екологічного знання. На основі принципу ековіталізму (абсолютної цінності життя) можемо сформулювати дефініцію екологічного знання – це знання про стан навколишнього природного середовища у співвідношенні з активною діяльністю людини, соціуму, розуміння природних явищ у їх причинних зв’язках із виробничою діяльністю, бережливе та відповідальне ставлення до природи на основі об’єктивних законів, що визначають природу як абсолютну цінність людського життя, та на основі правових норм, які врегульовують поведінку, діяльність людини у навколишньому природному середовищі. Метою і змістом екологічних знань є формування життєво-ціннісних орієнтацій особистості, що передбачає високу екологоправову культуру та особисту відповідальність. Такі екологічні знання повинні виступати однією з основних засад формування громадянського суспільства та розвитку правової держави, а звідси актуальним є її осмислення у філософсько-правовому вимірі.
  • Thumbnail Image
    Item
    Законотворчість: філософсько-соціологічна характеристика
    (Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Колич, Ольга; Kolych, Olha; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Проаналізовано поняття правотворчості як складної сукупності різноманітних елементів (реалізації державної волі і правової норми; санкціонування державою норм поведінки людей; безпосереднє формування нових норм компетентними правотворчими органами). Зазначено, що cучасне розуміння правотворчості ґрунтується на ідеях тотожності та розмежування права і закону. Ці ідеї можна умовно поділити на три напрями: природно-правовий, позитивно-правовий, юридико-соціологічний. Позитивісти розуміють право як продукт держави, прихильники природно-правової концепції – як форму правосвідомості, як універсальний регулятор, основою якого є система єдиних нормативно-ціннісних принципів, які існують у суспільстві та природі та які слугують критерієм справедливості та юридичного права; представники соціологічного підходу вважають, що існування права можливе, але не у формі простих текстів закону, які діють без усвідомлення, а також не як правові знання та уявлення, які різноманітні та недостатньо дієві, а як порядок суспільних відносин у поведінці людей та їхніх діях. Зазначено, що найповніше розкрити сутність права та законотворчості можна, поєднавши соціологічний та природно-правовий підходи. Норми позитивного права повинні слугувати інструментом забезпечення норм природного права, які коригуються суспільними реаліями. Акцентовано на тому, що cучасний період розвитку України характеризується пошуком ефективних моделей будівництва правової держави, що вимагає залучення нового стилю науково-правового мислення, яким повинен стати філософсько-соціологічний підхід. Хоча право є соціальним явищем, воно не може не мати природної основи. Наслідком неадекватного відображення природного права у позитивному стануть спотворення права, деформація його сутності та призначення. Наголошено, що перед законодавцем постає завдання – якнайповніше закріпити норми природного права у позитивному відповідно до реалій конкретно-історичного етапу розвитку суспільства. Тобто право кожної держави визначається також його правовою та соціальною культурою. Відомо, що наскільки високим є рівень соціальної та правової культури у певній державі, настільки розвинене право.