Юридичні науки
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/24540
Browse
14 results
Search Results
Item Роль релігійних організацій у забезпеченні права на безпечне для життя здоров’я довкілля(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Чорнописька, Вікторія; Малиш, Марта; Chornopyska, Victoriya; Malysh, Marta; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті обґрунтовано роль релігійних організацій у забезпеченні права на безпечне для життя і здоров’я довкілля, здійснено аналіз їхньої діяльності та визначено способи правового регулювання їх участі в екологічній політиці держави. Завданням релігійних організацій у галузі збереження довкілля, насамперед є мотивація свої адептів відповідально ставитися до навколишнього середовища, виховувати у них екологічну свідомість, яка є складовою високої моральності. Тобто через релігійну свідомість розвивати в людині важливий мотиваційний елемент збереження навколишнього середовища як Божого Створіння. Доведено, що релігійні організації є відкритими для співпраці з органами державної влади, інститутами громадянського та соціумом у напрямі захисту довкілля та вирішення екологічних проблем. У багатьох аспектах вони перебувають лише на стадії вивчення позитивного досвіду співпраці релігійних організацій та світських інституцій Західної Європи у справі збереження довкілля та налагодження екологічного менеджменту церков, але не зменшує їх важливої ролі у забезпеченні права на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Cьогодні негативний вплив людства на довкілля досяг критичного рівня, а тому всі релігійні організації та державні інституції повинні невідкладно об’єднати свої сили і направити їх на вирішення екологічної кризи, що загрожує стати глобальною катастрофою.Item Система ознак адміністративно-правових гарантій діяльності релігійних організацій в Україні(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Чорнописька, Вікторія; Chornopyska, Victoriya; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті на основі національного законодавства та здобутків адміністративноправової науки виокремлено та проаналізовано ознаки адміністративно-правових гарантій діяльності релігійних організацій в Україні. Зазначено, що адміністративноправові гарантії діяльності релігійних організацій є системою спеціальних адміністративноправових умов, способів засобів використання, дотримання, виконання, застосування правових норм релігійними організаціями та нейтралізації загроз щодо їхньої діяльності, попередження та припинення адміністративних правопорушень, іншої протиправної діяльності щодо цих інституцій та покарання винних за їх вчинення, відновлення їхніх порушених прав. Визначено основні ознаки адміністративно-правових гарантій діяльності релігійних організацій в Україні, а саме: 1) спрямованість на підтримання активної чи пасивної поведінки релігійних організацій щодо задоволення їхніх потреб, прагнень, прав та законних інтересів; 2) спрямованість на реалізацію адміністративно-правових можливостей релігійних організацій у сфері публічного управління та отримання адміністративно-правових послуг, можливості брати участь у релігійному та громадському житті; 3) формування на засадах законності, нормативної визначеності, заборони заподіяння шкоди правам та законним осіб, що не належать до них та інтересам населення загалом, державі; 4) їх системність та комплексність, представлення системою правових умов, способів, засобів забезпечення можливості реалізації їхніх правових можливостей, яка становить сукупність інструментів, чинників, процедур, які дають змогу втілитися на практиці прагненням та законним інтересам релігійних організацій.Item Правова природа адміністративно-правових гарантій діяльності релігійних організацій в Україні(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Чорнописька, Вікторія; Личенко, Ірина; Chornopyska, Victoriya; Lychenko, Iryna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПрава релігійних організацій, що забезпечуються державою через систему адміністративно-правових гарантій, виокремлено у три групи: 1) права у сфері публічного управління та отримання адміністративно-правових послуг; 2) права на участь у громадському житті; 3) права на адміністративно-правовий захист (на забезпечення громадської безпеки та порядку під час проведення громадської та релігійної діяльності, масових заходів за ініціативою релігійних організацій, можливості звернення зі скаргами та заявами до органів публічного управління, оскарження рішень, дій та бездіяльності органів публічного управління в адміністративно-правовому порядку, притягнення осіб, винних у вчиненні адміністративних правопорушень щодо релігійних організацій до адміністративної відповідальності). Визначено, що адміністративно-правові гарантії діяльності релігійних організацій є системою спеціальних адміністративно-правових умов, способів засобів використання, дотримання, виконання, застосування правових норм релігійними організаціями та нейтралізації загроз щодо їхньої діяльності, попередження та припинення адміністративних правопорушень, іншої протиправної діяльності щодо цих інституцій та покарання винних за їх вчинення, відновлення їх порушених прав. Висновується, що адміністративно-правові гарантії діяльності релігійних організацій в Україні охоплюють широкий комплекс адміністративно-правових інструментів, які забезпечують функціонування та охорону цих інституцій, є інструментами держави та самих релігійних організацій, завдяки яким не лише формально закріплюється правовий статус цих інституцій, але й реалізуються на практиці їх правові можливості у сфері їхньої релігійної, громадської діяльності та у сфері публічно-правових відносин.Item Правові засади інституалізації функціональної діяльності релігійних організацій(Видавництво Львівської політехніки, 2021-01-10) Чорнописька, Вікторія; Шептицька, Марта; Chornopyska, Victoriya; Sheptytska, Marta; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті на основі чинного національного законодавства, сучасного наукового доробку вчених визначено та проаналізовано правові засади інституалізації функціональної діяльності релігійних організацій. З’ясовано, що релігійна організація набуває спеціальної правоздатності, позаяк здійснення нею правочинів, а теж інших юридичнозначущих дій зумовлено виключно метою створення й не може їй суперечити, а межі діяльності визначаються не лише Законом, але і статутом та внутрішніми канонічними настановами. Правоздатність релігійних організацій полягає в немайновій, організаційній та майновій сферах їхньої діяльності. У статті констатується, що релігійна організація є самостійним функціональним видом непідприємницьких організацій, яка створена громадянами або юридичними особами з метою сповідування та поширення віровчення, зареєстрована у визначеному законодавством порядку як юридична особа приватного права, діє відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирає, призначає та замінює персонал згідно зі своїми статутами. Висновується, що сучасне законодавство, яке регулює діяльність релігійних організацій, є доволі віддаленим від міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Тому необхідно у найкоротший термін узгодити позиції зацікавлених сторін та прийняти нове законодавство, яке б відповідало міжнародно-правовим стандартам та сучасним правовим, економічним і соціальним реаліям.Item Особливості правового статусу адвоката в умовах становлення громадського суспільства(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Чорнописька, Вікторія; Chornopyska, Victoriya; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityДослідження природи категорії «правовий статус адвоката» показало те, що вона є однією із найбільш фундаментальних й водночас однією із найбільш складних категорій в правознавчій науці. Це пояснюється тим, що, з одного боку, ця категорія отримала широку сферу використання як в юридичній теорії, так і в практичній площині, а з іншого – у сучасній юридичній науці не існує єдиного (універсального) підходу щодо розуміння її сутності. Правовий статус адвоката – це комплексна категорія, яка відображає його правове становище в суспільстві, що характеризується наявністю у адвоката юридично встановленої сукупності прав, обов’язків, гарантій та відповідальності, які є необхідними і достатніми для здійснення адвокатської діяльності щодо надання професійної правничої (правової) допомоги на засадах абсолютної незалежності. Ця категорія акумулює і відтворює всю сукупність взаємовідносин адвоката в суспільстві та відображає не тільки його реальне правове становище, але й формує юридичний базис для професійної діяльності адвоката в ньому. Ця комплексна категорія слугує основою для розмежування правового становища адвоката й інших учасників правовідносин.Item Теоретико-методологічні основи дослідження моральних засад інституту адвокатури(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Чорнописька, Вікторія; Chornopyska, Victoriya; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті сутність адвокатської етики визначено певними складовими, а саме: а) призначенням (місією) адвоката є захист інтересів свого клієнта, надання йому необхідної професійної правничої допомоги, котра має здійснюватися безперервно й на належному професійному рівні. Адвокат не може займати позицію, яка викриває його клієнта (обвинуваченого, підсудного, підозрюваного), або спростовує доводи довірителя щодо відстоювання його цивільно-правових інтересів тощо; б) добросовісним застосовуванням для успішного досягнення цієї мети всіх передбачених у законодавстві модусів (способів, засобів), що дозволяють й зобов’язують надавати кваліфіковану правничу допомогу своєму клієнту; в) високими морально-психологічними й професійно-правовими властивостями, котрими має володіти кожен адвокат. У статті висновується, що адвокатура виступає інститутом громадянського суспільства, котрий, передусім, покликаний на професіональних основах забезпечувати/гарантувати захист прав, свобод й інтересів фізичних/юридичних осіб. Будучи однією з визначальних складових правозахисної системи, інститут адвокатури посідає у ній виняткове місце. Позаяк, першочерговим завданням цього інституту є забезпечення/гарантування прав людини й громадянина модусом надання їм професіональної правничої допомоги. Здійснено ґрунтовний аналіз проблеми моральних принципів діяльності інституту адвокатури в радянському та пострадянському, передусім вітчизняному, науково -правовому дискурсі, й відзначено, що у правовій науці означене питання як самостійний предмет загальнотеоретичних досліджень активізувалося лише наприкінці 1960-х рр. Водночас, проблема моральних засад, передусім колізій та дилем, професійної діяльності адвокатської спільноти, як окрема наукова проблема фахово не вивчалася. Ми вважаємо, це було зумовлено тодішніми ідеологічними кліше, що панували у всіх сферах суспільного буття.Item Онтологічний дискурс правового прогресу як форми суспільного прогресу(Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Чорнописька, Вікторія; Chornopyska, Victoriya; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityРозглянуто основні філософсько-правові підходи до онтологічного розуміння правового прогресу як форми суспільного прогресу. Правовий прогрес розглянуто у двох аспектах: глобальному (широкому) та конкретному (вузькому). Глобальний підхід пов’язаний із розвитком людства загалом, його правосвідомості, правової культури. Вузький підхід передбачає вивчення прогресу конкретного етапу розвитку людства (здебільшого сучасного). З’ясовано, що у правовій доктрині існує низка концептуальних підходів щодо проблематики правового прогресу, зумовлених типологією праворозуміння, дефініцією його поняття, визначальними філософсько-правовими ознаками, закономірностями його зв’язку із процесами глобалізації, альтеглобалізму, його співвідношенням із принципом верховенства права, відображенням у міжнародно-правовій діяльності всесвітніх організацій, розумінням правової реальності загалом.Item Проблема дефініції «правових цінностей» у сучасному науковому дискурсі(Видавництво Львівської політехніки, 24-02-20) Чорнописька, Вікторія; Chornopyska, Victoriya; Чорнописька, Виктория; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті з’ясовано, що правові цінності є визначальним елементом правового впливу на соціум, які здійснюють істотний вплив на механізм правового регулювання. Визначено, що правові цінності, по-перше, взаємопов’язані з принципами права, правосвідомістю, правотворчістю та правореалізацією; по-друге вони є реальними соціально-правовими явищами, правовими засоби та механізмами. Правові цінності мають ієрархічну структуру, їх система ґрунтується на певному комплексі інтересів, в основі яких є людські потреби. Досліджено, що специфічним особливостями правових цінностей є нормативність, значущість, оціночність, об’єктивність, імовірнісний характер, які виступають ефективним інструментом гармонізації між зовнішнім впливом та механізмами саморегуляції в праві. Отже, правовими можемо вважати ті непорушні цінності, що є фундаментом упродовж усього розвитку, позаяк саме вони є найважливішою складовою (елементом) культури права та виконують усі функції правових цінностей.Item Громадянське суспільство як проблемна категорія філософсько-правового дискурсу(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Чорнописька, Вікторія; Chornopyska, Victoriya; Чорнописька, Виктория; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано теоретико-методологічні основи становлення правової категорії “громадянське суспільство”. Громадянське суспільство як філософсько-правову категорію досліджено у двох вимірах: феноменальному (практичному) та абстрактнопонятійному. У феноменальному контексті категорія розглядається як явище, властиве сучасному соціуму, що являє собою живу субстанцію, яка за природою є флективною та перебуває у стані перманентного розвитку. В абстрактно-понятійному вимірі категорію “громадянське суспільство” трактують як ідеологічний компонент, а відтак виводять поза межі практично-прикладної сфери суспільства. Доведено, що громадянське суспільство – складний та суперечливий феномен, істотні зрушення у дослідженні якого залежать від того, чи вдасться створити ефективну методологію.Item Моральні засади діяльності в Україні та ЄС інституту адвокатури в Україні та ЄС(Видавництво Львівської політехніки, 2018-02-26) Чорнописька, Вікторія; Лабай, Марія; Chornopyska, Victoriya; Labay, Maria; Чорнописька, Виктория; Лабай, Мария; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті комплексно, на основі ґрунтовного аналізу значного масиву джерельної бази, проаналізовано особливості формування моральних засад діяльності інституту адвокатури в Україні та ЄС. Визначено зміст адвокатської етики: адвокат захищає інтереси свого клієнта; використовує тільки ті засоби і способи захисту, які передбачені законом; володіє такими якостями своєї професії які не мають псувати його імідж. Сформульовано модель юриста, що повинна відповідати таким вимогам: високий інтелектуальний, культурний рівень;розвинута юридична культура; знання законодавства; комунікація. Окреслено головні правила адвоката: адвокат у своїй діяльності повинен ставити інтереси клієнта вище за свої особисті; адвокат не повинен представляти інтереси двох чи більше людей, між якими є спір; адвокат має надавати юридичну допомогу на підставі договору; адвокат повинен повідомити сторону, яку він представляє про можливі труднощі справи; за порушення правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані санкції і дисциплінарна відповідальність; реклама адвоката не повинна містити оцінку роботи адвоката і відгуки клієнта, критику щодо інших адвокатів; адвокат повинен приділити максимальну увагу справі; не вирішуйте свої проблеми за допомогою хабара.