Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
62 results
Search Results
Item Філософсько-правові виміри екологічної культури(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Харкавлюк, Юлія; Kharkavliuk, Yuliia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті розкрито теоретико-концептуальні виміри, сутнісні характеристики, предметну визначеність сучасної екологічної свідомості як філософсько-правового феномена. У межах концептуалізації екологічної свідомості узагальнено характеристику цього філософсько-правового феномена а саме те, що екологічна свідомість є продуктом самовизначеності людини в світі, а відтак являє собою форму сучасної суспільної свідомості, відіграючи в останній все важливішу роль. Концептуальний характер визначення сутності екологічної свідомості перебуває в площині розгляду її як усталеної та усвідомленої системи уявлень про стан природного довкілля, індивідуальну або колективну здатність до адекватного розуміння органічного зв’язку між людиною та природою і використання еколого-правових знань і переконань у всіх сферах практичної діяльності. Доведено, що екологічна свідомість являє собою продукт самовизначеності людини в світі, є важливим суб’єктивним фактором раціоналізації соціоприродної взаємодії, дієвим фактором забезпечення сталого розвитку суспільства. Тому показником формування ефективної екологічної свідомості є як правові знання про природне середовище, так і активні дії, спрямовані на його збереження.Item Видатний філософсько-правовий твір (до 200 річчя публікації «філософії права» Гегеля)(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Коваль, Ігор; Коваль, Марія; Юрійчук, Олена; Koval, Ihor; Koval, Mariya; Yuriichuk, Olena; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано роль і місце в історії філософсько-правової думки написаного 200 років тому видатного твору – “Філософії права” німецького мислителя Г. В. Ф. Гегеля. Цю книгу вважають однією із найглибших і актуальних праць філософа, у якій Г. В. Ф. Гегель, творчо базуючись на розроблених ним діалектико-філософському методі та методології, досліджує складні процеси в соціально-політичному, правовому, економічному, морально-психологічному і релігійному житті громадянського суспільства і держави. “Філософія права” Г. В. Ф. Гегеля – це складна, комплексна, надзвичайно насичена численними ідеями і фактами праця, яка охоплює складну діалектику розвитку і функціонування суспільства і держави. Центральне місце в ній німецький філософ відводить політичній системі, особливо державі, а також громадянському суспільству, діалектиці взаємовідносин усіх соціальних структур у політико-правовій системі суспільства, ролі та місцю держави в захисті прав і свобод громадян. Увесь твір пронизаний думкою, що сутність і цінність права повинні бути тісно пов’язаними зі свободою. Істотне місце в роботі займає проблема взаємозв’язку і взаємовідносин держави і особистості, ролі сім’ї та релігії у формуванні правової свідомості й відповідальності всіх членів громадського суспільства, їх готовності добросовісно виконувати свої обов’язки і приписи права, зі зброєю в руках захищати безпеку і суверенітет своєї держави. Філософ зробив висновок, що прогресивний розвиток держави, прав і свобод громадян можливий тільки за умови суворого дотримання законності, справедливості та морально-християнських настанов. І у наш час ці та інші ідеї, які сформулював німецький мислитель, надзвичайно актуальні для України, яка у важких соціально-економічних, політичних, моральнопсихологічних умовах змушена вести боротьбу за свою незалежність і суверенітет. “Філософія права” – це твір, який ввійшов у золоту скарбницю світової філософськоправової думки.Item Екзистенціальні основи церковного права(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Сливка, Степан; Slyvka, Stepan; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityЦерковне право часто ототожнюють із канонічним правом подібно до того, як дух приймають за душу. З цього приводу ведуться наукові дискусії, внаслідок цього розпочинаються пошуки, виникають дослідницькі інтереси. Ми почнемо з аналізу двох проблем: 1) категорій діалектики, що фіксують ступені єдності й відмінності між науковими поняттями і 2) метаантропологічних компонентів людського буття. Тобто церковне право досліджуватимемо із позицій двох альтернативних концепцій – діалектики і метафізики. Передусім необхідно відновити у населення України сприймання субстанції. Багато з людей просто не хочуть зрозуміти, що тільки закони з неба можуть побороти зло, неправду, які поширені на нашій землі, агресію з боку сусідніх держав,. Адже церковні закони, які мають небесне походження, постійно входили в повсякденне життя нашого народу, в його звичаї, традиції, обряди, які набували духовного змісту, неповторної краси і національного забарвлення. Тому моральну опору можна знайти тільки у Церкві, яка користується особливим екзистенціальним правом – церковним. Особливість церковного права полягає у тому, що воно має надважливе, відмінне від інших призначення, що полягає у скеруванні екзистенції до трансценденції (без екзистенції потрапити в трансценденцію неможливо), природного права до надприродного права. В результаті підвищуватиметься рівень духовності, якої не буває забагато. Духовності бракує усім людям планети. Люди здебільшого живуть проблемами матеріального збагачення, а про духовність навіть не журяться. Може настати період, коли особливість церковного права опиниться у критичній ситуації. В кожному разі так обґрунтовує канонічне право.Item Антропологічне походження та мотиви людської гідності(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Щербай, Іванна; Shcherbai, Ivanna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityАнтропологічне обґрунтування людської гідності є актуальною темою. Людина є творінням Бога, наділена позитивними і негативними властивостями, проте яким із них віддати перевагу ‒ вона вирішує сама. З’ясовується поняття людської гідності людини та її місце у житті людини. Наголошується на антропології, як на процесі створення особи та наділення її властивостями, які має сам Бог, адже людина створена за подобою Божою та повинна наслідувати всі ті позитивні якості, якій їй надано. Акцентується увага на властивостях, які людині було надано Богом. До таких властивостей можна віднести тіло, дух і душу людини. Тіло відповідає за певну поведінку людини в різних життєвих ситуаціях, вчинення нею відповідних дій щодо інших осіб. Душа людини – це її внутрішній світ, її почуття, переживання, які пов’язані з позитивними та негативними подіями в житті. Дух людини – це певні уявлення, фантазії, думки, якими володіє кожен із нас, та вміння володіти ними.Item Роль адвокатури у механізмі захисту прав і свобод людини(Видавництво Львівської політехніки, 2019-02-26) Бочуляк, Н. І.; Bochlylyak, N. I.; Бочуляк, Н. И.; Адвокатське об’єднання “Бочуляк і партнери”; Lawyers’ union “Bochuliak and partners”Проаналізовано роль інституту української адвокатури у механізмі захисту прав і свобод людини та громадянина. Зосереджено увагу на тому, що сучасна складова характеристики вітчизняного інституту адвокатури безпосередньо пов’язана зі зміною вектора не тільки у сфері вдосконалення судової системи, але і як самостійного інституту громадянського суспільства, що формується в Україні. Визначено юридичну природу інституту адвокатури як правозахисної організації та її місце в системі захисту основоположних прав та свобод людини і громадянина. Доведено, що за природою адвокатура є одним із основних інститутів демократичного суспільства, позаяк здійснює конститутивну громадянську функцію – захист прав й законних інтересів громадян та юридичних осіб. Аналіз функціонування інституту адвокатури у правозахисному механізмі сучасної України підтверджує його значну роль у формуванні та функціонуванні громадянського суспільства.Item Формування інституту прав людини доби Середньовіччя(Видавництво Львівської політехніки, 2019-02-26) Турянський, Ю. І.; Turiansky, Y. I.; Турянский, Ю. И.; Конституційний Суд України; Constitutional Court of UkraineРозглянуто світоглядні ідеї найвідоміших мислителів Середньовіччя Томи Аквінського, Марсилія Падуанського та Нікколо Макіавеллі, які своїми працями розвивали основоположні ідеї прав людини. Їхні вчення є неабияким спадком для сучасного світу. Тома Аквінський особливу увагу звертав на моральні чесноти людини, виділяючи справедливість як найважливішу з них, а також обґрунтовував основні передумови для створення та функціонування держави як інструменту досягнення загального блага та добра зі збереженням загального миру та наданням можливостей для гідного життя людини та її духовного розвитку. Тома Аквінський наголошував на важливості закону в державі та на обов’язковому його оприлюдненні задля належного його “вступу в силу”, на особливостях розуму людини, яка відповідно повинна розрізняти добро та зло, а також керуватись “Законами Божими” у своєму бутті, адже саме Бог дав нам основні заповіді, які є незмінними. Марсилій Падуанський одним із перших запропонував концепт “народ – законодавець”і стверджував у своїх працях, що саме народ може створити найкращі закони для досягнення загального блага, на користь усього народу, а не окремих індивідів. Цей концепт підкріплюють і аргументи щодо обрання найкращого правителя, який повинен виконувати волю народу. Саме тому мислитель віддає перевагу виборній монархії, продовжуючи цей концепт. Марсилій Падуанський розвинув важливі ідеї, що впливають на формування інституту людських прав та принципів людиноцентризму у різних його вимірах. Нікколо Макіавеллі великого значення надавав сильному правителю як такому, що здатний керувати державою та громадянами, відштовхуючись від реалій, а не від філософського та ідеального сприйняття держави та управління, оскільки вважав, що між цими двома поняттями надто велика прірва. Прийнятним у тлумаченнях Нікколо Макіавеллі було насильство задля загального порядку та забезпечення державних інтересів, а закони і право він вважав знаряддям самої влади.Item Правова детермінація поведінки: історико-теоретичний вимір(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Гарасимів, Т. З.; Голинська, М. І.; Harasymiv, T. Z.; Golinskaya, M. I.; Гарасымив, Т. З.; Голинская, М. И.; Національний університет “Львівська політехніка”; Львівський торговельно-економічний університет; Lviv Polytechnic National University; Lviv Trade and Economic UniversityДосліджено особливості поняття поведінки, сутнісний зміст якої на сучасному етапі трансформації суспільства розкривається через такі категорії і поняття, як «людина», «соціум», «діяльність», «суспільні» і «виробничі відносини», «суспільне життя», «особистість» тощо. Поведінку розглянуто як сукупність послідовних учинків або систему дій людини, як практичну, реальну або реалізовану дію, яка, найперше, є різновидом поведінки, осмисленим комплексом учинків. Доведено, що свідома, цілеспрямовано сформована активна поведінка людини як діяльність – запорука ефективних, доцільних змін життєдіяльності сучасного українського суспільства.Item Теоретико-методологічні аспекти предмету права соціального забезпечення(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Гарасимів, Т. З.; Harasymiv, T. Z.; Гарасымив, Т. З.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityНаявність сьогодні в правовому дискурсі значної кількості наукових підходів щодо визначення предмету права соціального забезпечення є невиправданою, оскільки неможливо визначати універсальний критерій для відмежування цієї галузі права від збіжних галузей права. На нашу думку, відносини, які складають предмет права соціального забезпечення в основній своїй кількості мають матеріальний характер, а також і не матеріальний, хоча і дотичний до матеріального, адже всі відносини пов’язані з розподілом благ. По своїй суті вони є майновими відносинами і виникають, як правило, в тих випадках, коли наступає соціальний випадок, що тягне за собою матеріальні наслідки. Ми пропонуємо наступне визначення предмету права соціального забезпечення: це сукупність (система) відносин, що торкаються сприяння життєдіяльної активності індивіда, підтримки людини після настання несприятливих обставин, а також надання державою належної допомоги та створення відповідних пільг.Item Філософсько-правовий концепт дефініції «громадянське суспільство»: сучасні наукові підходи(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Шак, Р.; Shak, R.; Шак, Р.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityНа основі новітніх наукових розвідок ґрунтовно проаналізовано філософсько-правовий концепт дефініції «громадянське суспільство», систематизовано сучасні підходи щодо розуміння означеного поняття. В основу дослідження покладено наукові погляди визначних філософів, а також запропоновано власний авторський підхід та висновки щодо проблематики дослідження. Обґрунтовано, що громадянське суспільство – це система забезпечення життєдіяльності соціальної, соціокультурної та духовної сфер, їх відтворення і передачі від покоління до покоління, система самостійних і незалежних від держави громадських інститутів і відносин, покликаних забезпечити умови для самореалізації приватних інтересів і потреб, або індивідуальних, або колективних.Item Права людини у контексті постмодерного правового світогляду(Видавництво Львівської політехніки, 2019-03-26) Чорнописька, В. З.; Chornopyska, V. Z.; Чорнописька, В. З.; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПриродно-правові концепції характеризують права людини як вияв цінностей людського буття та прояв об’єктивних потреб. Однак не варто залишати поза увагою те, що осмислення генезису й сутності прав людини домірно оцінювалося з урахуванням двох антитетичних позицій, юснатуралізму певним антиподом виступав позитивістський підхід щодо розуміння прав людини. За умов легістського праворозуміння концепти держави та закону домінують над концептом прав людини, натомість у другому розумінні домінантами виступають індивід та його природні права. Сучасна концепція прав людини зобов’язана ґрунтуватися на сучасній (постмодерній) філософії людини, беручи до уваги усі новітні напрацювання людинознавства. Ігнорування ними, чи відмова від них – це шлях у «false» право, своєрідна деградація, дорога у минуле, позбавлене гуманістичного виміру, що розуміється як відречення від людини, зрада їй, на яку вона аж ніяк не заслуговує.