Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
60 results
Search Results
Item On the role of the logical method of knowledge in scientific and legal research(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Андрусяк, Ірина; Andrusiak, Iryna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityНаукові дослідження проводяться серед усіх галузей юридичних наук. Науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи входять до змісту поняття “наукові дослідження”. Наукове дослідження – це процес збору, аналізу та інтерпретації інформації для відповіді на запитання. Щоб кваліфікувати цей процес як дослідження, необхідно, аби йому були притаманні певні характеристики: він повинен, наскільки це можливо, бути контрольованим, систематичним, дійсним та перевіреним, емпіричним та критичним. Кожна галузь використовує наукові методи дослідження у різних кількостях та у різних сферах. Роль логіки у наукових дослідженнях є ключовою, оскільки вона допомагає дійти до обґрунтованих висновків. Логічний підсумок у наукових дослідженнях забезпечує використання методу пізнання, зокрема його прийомів. Серед них аналіз, синтез, дедукція, індукція, гіпотеза, абстрагування, аналогія, узагальнення, моделювання, ідеалізація. В статті досліджується застосування логічного методу пізнання та його прийомів у науково-правових дослідженнях. Проаналізовано складові зазначеного методу, зокрема, прийоми аналізу та синтезу, до яких доволі часто вдаються науковці формуючи літературну базу дослідження. Окремо акцентовано на ролі індукції та дедукції при формуванні логічно-обґрунтованих висновків. Зазначено, що індукція та дедукція тісно пов’язані між собою – застосовуючи індуктивний хід міркувань дослідники накопичують та узагальнюють емпіричний матеріал, а при дедуктивному русі міркувань отримують достовірне знання, шляхом обґрунтування висновків, які отримують під час індуктивних міркувань. Отже, зменшується гіпотетичний характер міркувань, вони перетворюються в достовірне знання. В статті виокремлено міркування І. Канта про необхідність застосування в наукових дослідженнях прийому узагальнення. Акцентовано на значенні аналогії, як “проблеми універсалій”, яка присутня у філософських поглядах Платона та Аристотеля. Проаналізовано праці сучасних науковців, які досліджують методологію права та організацію наукових досліджень.Item Цифрові права людини в епоху глобалізації(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Лесько, Наталія; Антонов, Микита; Lesko, Natalia; Antonov, Mikita; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті досліджено цифрові права людини в епоху глобалізації. Зауважено, що поява феномену цифрових прав людини пов’язана з виникненням свободи доступу до Інтернету, а також визначенням потенційного “right to be forgotten” (права вимагати видалення персональних даних, конфіденційної інформації про особу з результатів пошукових сервісів). Ці явища є досить новими, і з практичного погляду їх краще розглядати не як окрему групу прав людини (наприклад, як політичні, економічні, соціальні тощо), а як умовну категорію, яка охоплює особливості реалізації та гарантії захисту фундаментальних прав людини в Інтернеті. Зауважено, що права людини еволюціонують під впливом цифрових технологій. Проблематика прав людини може сприяти виробленню цілісного уявлення про регулювання нових технологій. Права людини можуть стати “маяками” для регулювання інформаційнно-комунікаційних технологій, вказуючи цілі, які повинні бути досягнуті, і шкоду, яка повинна бути попереджена відповідно до принципу пропорційності. Право на доступ до Інтернету не має на меті лише фізичну можливість доступу до мережі Інтернет. Воно базується на комунікаційній цінності Інтернету, що передбачає зв’язок цього права з іншими правами і свободами людини та необхідність доступу до Інтернету для їх реалізації, зокрема, свободи думки, вираження поглядів та переконань, права на розвиток, політичних прав, екологічних та інших основних прав людини. Підкреслено, що забезпечення прав людини в онлайн просторі здійснюється в основному на міжнародному рівні такими структурами як Рада ООН з прав людини, Генеральна Асамблея ООН, Європейський суд з прав людини тощо. Проте, єдиного нормативно-правового акту, який би закріплював основні цифрові права людини, ще не прийнято. Отже, більшість цифрових прав закріплені у різноманітних резолюціях Ради ООН з прав людини, і потребують систематизації у єдиний кодифікований акт – Декларацію цифрових прав людини. З кожним днем потреба у такому акті зростає, а за кілька десятків років без нього важко буде уявити еталон демократичного суспільства.Item Логіка в системі вищої юридичної освіти та наукових дослідженнях(Видавництво Львівської політехніки, 2021-01-10) Андрусяк, Ірина; Andrusyak, Iryna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПравила логіки, які регулюють досягнення істини та взаєморозуміння між людьми, тісно пов’язані з нормами права. Наука логіка від початків створення завжди намагалась упорядкувати спілкування задля уникнення хаотичності та безладу у висловлюваннях, що є основою загальнолюдської культури. Норми права регулятивною складовою забезпечують порядок у суспільстві, слугують мірою свободи та справедливості. З огляду на тісний зв’язок розвитку логіки та юриспруденції протягом всієї історії європейської науки видається вкрай актуальним піднесення ролі та значення логіки як основи методології юридичної науки. Це дасть можливість не тільки позбутися впливів тоталітарного минулого, але й значно підвищити рівень юридичних досліджень та інтегрувати українську юридичну науку в європейський науковий простір. У статті досліджується застосування теоретичних і практичних методів логіки у навчальному процесі та наукових дослідженнях. Наголошено, що опора на закони логіки має першочергове значення при вирішенні задач, які виникають під час вивчення наук про становлення розвиток і функціонування суспільства, а також формування правових систем. Зазначається, що основою формування правових систем є вчення Аристотеля, зокрема основні закони логіки виведені вченим. За законом тотожності стоїть абсолютна дискретність думки: усі міркування зводяться до одного неподільного, тотожному самому собі руху міркувань. За законом достатньої підстави міркування характеризуються абсолютною безперервністю думок та необхідністю постійного обґрунтування. Проаналізовано праці сучасних дослідників науки логіки та надбання вченихкласиків різного періоду, починаючи від Аристотеля.Item Особливості правового статусу адвоката в умовах становлення громадського суспільства(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Чорнописька, Вікторія; Chornopyska, Victoriya; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityДослідження природи категорії «правовий статус адвоката» показало те, що вона є однією із найбільш фундаментальних й водночас однією із найбільш складних категорій в правознавчій науці. Це пояснюється тим, що, з одного боку, ця категорія отримала широку сферу використання як в юридичній теорії, так і в практичній площині, а з іншого – у сучасній юридичній науці не існує єдиного (універсального) підходу щодо розуміння її сутності. Правовий статус адвоката – це комплексна категорія, яка відображає його правове становище в суспільстві, що характеризується наявністю у адвоката юридично встановленої сукупності прав, обов’язків, гарантій та відповідальності, які є необхідними і достатніми для здійснення адвокатської діяльності щодо надання професійної правничої (правової) допомоги на засадах абсолютної незалежності. Ця категорія акумулює і відтворює всю сукупність взаємовідносин адвоката в суспільстві та відображає не тільки його реальне правове становище, але й формує юридичний базис для професійної діяльності адвоката в ньому. Ця комплексна категорія слугує основою для розмежування правового становища адвоката й інших учасників правовідносин.Item Порівняльний аналіз повноважень нотаріальних органів Грузії та України(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Долинська, Марія; Dolynska, Maria; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityДослідження присвячене актуальним питанням правового регулювання провадження нотаріальної діяльності в Україні. У статті висвітлюється одне з центральних питань здійснення нотаріальної діяльності в будь-якій з держав-членів Міжнародного союзу латинського нотаріату – поняття повноважень нотаріусів. Здійснено порівняльний аналіз повноважень нотаріусів Грузії та України. Органи нотаріату як Грузії, так і України, покликані захищати суб’єктивні права та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, які звертаються до них за вчиненням нотаріальних дій. У статті проаналізовано нормативні акти, які регулюють нотаріальну діяльність в Грузії та Україні, зауважуючи, що відбувається постійне вдосконалення нотаріального законодавства як Грузії, так і України. Правове регулювання нотаріальної діяльності, зокрема провадження нотаріального процесу, в Грузії та Україні здійснюється єдиними спеціальними республіканськими законами “Про нотаріат”. Автор наголошує на тому, що деякі правові норми, які регулюють нотаріальну діяльність в зазначених державах між собою дуже подібні, хоча мають свої особливості. Основними суб’єктами нотаріальної діяльності в Грузії та Україні виступають нотаріуси. Автор приходить до висновку, що повноваження нотаріусів Грузії є ширшими, оскільки вони наділені правом реєструвати акти цивільного стану: як шлюб, так і розірвання шлюбу.Item Теоретико-методологічні основи дослідження моральних засад інституту адвокатури(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Чорнописька, Вікторія; Chornopyska, Victoriya; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті сутність адвокатської етики визначено певними складовими, а саме: а) призначенням (місією) адвоката є захист інтересів свого клієнта, надання йому необхідної професійної правничої допомоги, котра має здійснюватися безперервно й на належному професійному рівні. Адвокат не може займати позицію, яка викриває його клієнта (обвинуваченого, підсудного, підозрюваного), або спростовує доводи довірителя щодо відстоювання його цивільно-правових інтересів тощо; б) добросовісним застосовуванням для успішного досягнення цієї мети всіх передбачених у законодавстві модусів (способів, засобів), що дозволяють й зобов’язують надавати кваліфіковану правничу допомогу своєму клієнту; в) високими морально-психологічними й професійно-правовими властивостями, котрими має володіти кожен адвокат. У статті висновується, що адвокатура виступає інститутом громадянського суспільства, котрий, передусім, покликаний на професіональних основах забезпечувати/гарантувати захист прав, свобод й інтересів фізичних/юридичних осіб. Будучи однією з визначальних складових правозахисної системи, інститут адвокатури посідає у ній виняткове місце. Позаяк, першочерговим завданням цього інституту є забезпечення/гарантування прав людини й громадянина модусом надання їм професіональної правничої допомоги. Здійснено ґрунтовний аналіз проблеми моральних принципів діяльності інституту адвокатури в радянському та пострадянському, передусім вітчизняному, науково -правовому дискурсі, й відзначено, що у правовій науці означене питання як самостійний предмет загальнотеоретичних досліджень активізувалося лише наприкінці 1960-х рр. Водночас, проблема моральних засад, передусім колізій та дилем, професійної діяльності адвокатської спільноти, як окрема наукова проблема фахово не вивчалася. Ми вважаємо, це було зумовлено тодішніми ідеологічними кліше, що панували у всіх сферах суспільного буття.Item Онтологічний дискурс правового прогресу як форми суспільного прогресу(Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Чорнописька, Вікторія; Chornopyska, Victoriya; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityРозглянуто основні філософсько-правові підходи до онтологічного розуміння правового прогресу як форми суспільного прогресу. Правовий прогрес розглянуто у двох аспектах: глобальному (широкому) та конкретному (вузькому). Глобальний підхід пов’язаний із розвитком людства загалом, його правосвідомості, правової культури. Вузький підхід передбачає вивчення прогресу конкретного етапу розвитку людства (здебільшого сучасного). З’ясовано, що у правовій доктрині існує низка концептуальних підходів щодо проблематики правового прогресу, зумовлених типологією праворозуміння, дефініцією його поняття, визначальними філософсько-правовими ознаками, закономірностями його зв’язку із процесами глобалізації, альтеглобалізму, його співвідношенням із принципом верховенства права, відображенням у міжнародно-правовій діяльності всесвітніх організацій, розумінням правової реальності загалом.Item Особливості посвідчення довіреностей, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, посадовими та службовими особами закладів охорони здоров’я України(Видавництво Львівської політехніки, 24-02-20) Долинська, Марія; Dolynska, Maria; Долинская, Мария; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityРозглянуто особливості посвідчення довіреностей, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, посадовими та службовими особами закладів охорони здоров’я України. Проаналізовано нормативні акти, які регулюють порядок укладення та посвідчення довіреностей, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, зокрема, уповноваженими на це посадовими та службовими особами закладів охорони здоров’я. Досліджено поняття довіреностей, а також здійснено їх класифікацію. Посвідчення довіреностей посадовими та службовими особами закладів охорони здоров’я України, переліченими у статті 40 Закону України “Про нотаріат”, повинно відбуватися із дотриманням норм чинного українського законодавства, зокрема норм Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України “Про нотаріат”, Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, а також інших нормативно-правових актів. Окрему увагу автором приділено змісту довіреностей. У статті також розглянуто порядок припинення та скасування нотаріально посвідченої довіреності.Item Проблема дефініції «правових цінностей» у сучасному науковому дискурсі(Видавництво Львівської політехніки, 24-02-20) Чорнописька, Вікторія; Chornopyska, Victoriya; Чорнописька, Виктория; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті з’ясовано, що правові цінності є визначальним елементом правового впливу на соціум, які здійснюють істотний вплив на механізм правового регулювання. Визначено, що правові цінності, по-перше, взаємопов’язані з принципами права, правосвідомістю, правотворчістю та правореалізацією; по-друге вони є реальними соціально-правовими явищами, правовими засоби та механізмами. Правові цінності мають ієрархічну структуру, їх система ґрунтується на певному комплексі інтересів, в основі яких є людські потреби. Досліджено, що специфічним особливостями правових цінностей є нормативність, значущість, оціночність, об’єктивність, імовірнісний характер, які виступають ефективним інструментом гармонізації між зовнішнім впливом та механізмами саморегуляції в праві. Отже, правовими можемо вважати ті непорушні цінності, що є фундаментом упродовж усього розвитку, позаяк саме вони є найважливішою складовою (елементом) культури права та виконують усі функції правових цінностей.Item Заклади вищої освіти в Україні: правові аспекти їх функціонування(Видавництво Львівської політехніки, 2019-02-26) Романинець, М. Р.; Romanian, M. R.; Романинець, М. Р.; Львівський державний університет внутрішніх справ; Lviv State University of Internal AffairsЗ’ясовано, що правовий механізм системи регулювання вищої освіти являє собою сукупність міжнародно-правових актів, зобов’язань України, Конституції України, законів України, підзаконних нормативних правових актів та індивідуальних актів застосування, покликаних здійснювати регулювання правовідносин між суб’єктами освітньої діяльності в процесі впливу на сферу освіти. Визначено, що особливостями організаційно-правового механізму державного регулювання трансформації вищої освіти є самостійний розвиток та інноваційна діяльність, як акцентовано в Законі України “Про вищу освіту”, а саме: повна автономія закладів вищої освіти, їх право самостійно розпоряджатися власними коштами, свобода у визначенні академічних стратегій і підходів.