Вісники та науково-технічні збірники, журнали
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/12
Browse
47 results
Search Results
Item The role of international institutions in transitional justice processes(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Гарасимів, Тарас; Harasymiv, Taras; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті здійснено аналіз місця та ролі міжнародних інституцій у процесі правосуддя перехідного періоду. Визначено, що концепція правосуддя перехідного періоду є системою механізмів та інструментів, що запроваджуються у певній країні, яка перебуває в стані переходу від збройного конфлікту до пост-конфліктного періоду або від тоталітарного до демократичного режиму. Розглянувши міжнародну практику, з’ясовано, що концепція й напрямки перехідного правосуддя постійно розвиваються та удосконалюються як зусиллями самих країн, так, зокрема, й за активної участі різних міжнародних інституцій. Доведено, що з одного боку міжнародні інституції сприяють підкріпленню локального громадянського суспільства, що в майбутньому позитивно впливає на перехідне правосуддя. З іншого боку, часто окремі заходи правосуддя перехідного періоду, приміром, судові процеси, комісії з правди або репарації, можуть виступати каталізатором розвитку інститутів громадянського суспільства. Міжнародна практика показала, що концепція й напрямки перехідного правосуддя постійно розвиваються та удосконалюються як зусиллями самих країн, так, зокрема, й за активної участі різних міжнародних інституцій.Item Цифрові права людини в епоху глобалізації(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Лесько, Наталія; Антонов, Микита; Lesko, Natalia; Antonov, Mikita; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті досліджено цифрові права людини в епоху глобалізації. Зауважено, що поява феномену цифрових прав людини пов’язана з виникненням свободи доступу до Інтернету, а також визначенням потенційного “right to be forgotten” (права вимагати видалення персональних даних, конфіденційної інформації про особу з результатів пошукових сервісів). Ці явища є досить новими, і з практичного погляду їх краще розглядати не як окрему групу прав людини (наприклад, як політичні, економічні, соціальні тощо), а як умовну категорію, яка охоплює особливості реалізації та гарантії захисту фундаментальних прав людини в Інтернеті. Зауважено, що права людини еволюціонують під впливом цифрових технологій. Проблематика прав людини може сприяти виробленню цілісного уявлення про регулювання нових технологій. Права людини можуть стати “маяками” для регулювання інформаційнно-комунікаційних технологій, вказуючи цілі, які повинні бути досягнуті, і шкоду, яка повинна бути попереджена відповідно до принципу пропорційності. Право на доступ до Інтернету не має на меті лише фізичну можливість доступу до мережі Інтернет. Воно базується на комунікаційній цінності Інтернету, що передбачає зв’язок цього права з іншими правами і свободами людини та необхідність доступу до Інтернету для їх реалізації, зокрема, свободи думки, вираження поглядів та переконань, права на розвиток, політичних прав, екологічних та інших основних прав людини. Підкреслено, що забезпечення прав людини в онлайн просторі здійснюється в основному на міжнародному рівні такими структурами як Рада ООН з прав людини, Генеральна Асамблея ООН, Європейський суд з прав людини тощо. Проте, єдиного нормативно-правового акту, який би закріплював основні цифрові права людини, ще не прийнято. Отже, більшість цифрових прав закріплені у різноманітних резолюціях Ради ООН з прав людини, і потребують систематизації у єдиний кодифікований акт – Декларацію цифрових прав людини. З кожним днем потреба у такому акті зростає, а за кілька десятків років без нього важко буде уявити еталон демократичного суспільства.Item Інститут прав людини в державах ісламської правової сім’ї(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Пукавський, Юрій; Коваль, Ігор; Pukavsky, Yuri; Koval, Ihor; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті проводиться порівняльний аналіз природи прав людини в державах ісламської правової сім’ї відповідно до встановлених західними державами норм. Висвітлюються особливості ставлення мусульманських, арабських держав до міжнародно правових актів, що регулюють питання захисту прав людини. Визначається основна проблема відсталості ісламських теократичних держав від демократичних та правових засад щодо питань захисту прав людини, які сформувались у Європі та світі. В 2020 році досі залишається актуальним питання захисту прав людини. Особливо цікавим воно є в контексті розгляду прав людини в державах ісламської правової сім’ї. Наприклад, в Об’єднаному Королівстві Саудівська Аравія лише в 2018 році жінки отримали право на керування авто. Проте, такі права не є базовими та основоположними, тож розглядати їх в контексті європейської моделі захисту прав є недоцільно. Але все ж, цікаво поглянути на це питання в розрізі базових прав людини, які звичні для жителів романо-германської правової сім’ї і захищаються міжнародними угодами. Досі за Основним законом Об’єднаного Королівства Саудівська Аравія не допускається поширення інших релігій, крім ісламу, а будь-які публічні прояви належності до не мусульманських релігій суворо заборонені. То чи можемо ми стверджувати, що право свободи віросповідання громадян цієї монархії порушується? Загалом, зрозуміло, що конфлікт між правами людини та релігією існує. І хоча держави, в яких сповідується іслам є зазвичай теоцентричними, можемо вважати, що іслам сумісний із правами людини. Наявність різного роду ісламських документів з прав людини, схожих за своєю суттю з міжнародними документами з прав людини, посилює думку про існування певної політики захисту прав людини. Тим не менш, існують погляди на користь та проти існування такої політики. Варто розуміти, що такі погляди можуть оцінюватись лише після визначення еквівалента існування етики прав людини в ісламі, і якщо так, то чи сумісна вона з принципами прав людини, що застосовуються в міжнародних відносинах. Окрім того, необхідно також визначити фактичну практичну позицію в різних мусульманських країнах.Item Міжнародно-правові стандарти у сфері охорони здоров’я: до характеристики джерел(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Цебенко, Соломія; Журавель, Марія; Tsebenko, Solomiia; Zhuravel, Mariia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityМіжнародний захист прав людини – це одне із найважливіших завдань сучасного міжнародного права та пов’язане з поняттям “стандарти прав людини”. За допомогою стандартизації прав та свобод людини і громадянина можливо визнати ту чи іншу правову систему демократичною, тобто такою, яка відповідає демократичним цілям розвитку людства. Значну роль у захисті прав людини відіграють міжнародно-правові стандарти у сфері охорони здоров’я, і тому виникає необхідність їхнього дослідження. Стаття присвячена аналізу поняття міжнародно-правових стандартів прав людини у сфері охорони здоров’я та з’ясуванню значення для забезпечення та захисту прав людини й визначення впливу на розвиток суспільних відносин з питань охорони здоров’я. Проведено аналіз положень основних міжнародно-правових документів у сфері охорони здоров’я, зокрема Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, Конвенції про права дитини, Конвенції про права осіб з інвалідністю, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Лісабонської декларації тощо. На основі проаналізованих правових позиції та основних джерел дослідження можна дійти до висновку що міжнародно-правові стандарти прав людини у сфері охорони здоров’я – це закріплені в актах та документах міжнародного рівня, уніфіковані та функціонально універсальні норми і принципи права. Вони, за допомогою досить абстрактних, переважно, оціночних, понять фіксують необхідний мінімальний чи бажаний обсяг та зміст прав людини у сфері охорони здоров’я. Також ці стандарти обумовлені досягненнями розвитку суспільства та його динамічністю, встановлюють обов’язки держав забезпечувати їх дотримання, охорону та захист, і можуть передбачати певну відповідальність у вигляді санкцій політичного чи політико-юридичного характеру.Item Генезис розвитку прав людини в Новий час(Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Турянський, Юрій; Turiansky, Yuriy; Конституційний суд України; Constitutional Court of UkraineРозглянуто основоположні та світоглядні ідеї найвідоміших мислителів періоду Нового часу. Досліджено історичне формування інституту прав людини у далекоглядних ідеях визначних мислителів. Ю. Ліпсій у своїх працях зазначає, що природне право є певним правом людини на життя, що закладено самою природою. Він звертає свою увагу також на розум та совість людини, що покликані як суддя визначати вчинки із застосуванням здорового глузду та виокремлював їх як аморальні та моральні. Гуго Гроцій спираючись на праці величних мислителів античної Греції та Риму, таких як Аристотель, Демокріт та Платон Сенеки розглядав державу як “інструмент” досягнення загальної користі для людей. Він був наслідником ідеї природного права та вважав, що закон лише є певним регулятором вже існуючих правил, а також заперечував народовладдя, допускаючи його прояви лише у певному виборі щодо підкорення в процесі управління. Основною ідеєю Томаса Гоббса є ідея про природний стан людини, відстоюючи позицію про рівність людей, що закладене у самій суті природи як у фізичній, так і в розумовій сфері. Мислитель також розвивав ідею миру між людьми та переконував, що кожна людина повинна дотримуватись та прагнути миру навіть відмовившись від певного роду індивідуальної свободи задля “життя за правилами”, тобто за законами, що створені в державі. Проаналізовано генезу розвитку природного права та його вплив на формування різноманітних підходів щодо визначення місця людини у державі та суспільстві. Констатовано, що у даний період особливого значення набули принципи справедливості, рівності та гуманності у політикоправовій думці даного періоду, що є базовими елементами у структурі людських прав. А також, особливе місце у даному періоді посідає право на життя людини, що тим самим здійснює поступальний підхід до людиноцентриської парадигми.Item Заборона дискримінації за мовною ознакою при реалізації права на освіту у практиці Європейського суду з прав людини(Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Марковський, Володимир; Цебенко, Соломія; Андрощук, Діана; Markovskyi, Volodymyr; Tsebenko, Solomiia; Androshchuk, Diana; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано правові позиції Європейського суду з прав людини, сформованих у процесі розгляду справ, що стосувалися порушення прав людини через дискримінацію за мовною ознакою (дискримінація на ґрунті мови) під час реалізації права на освіту. На основі проаналізованих правових позиції можна пояснити необґрунтованість вимог деяких представників меншин здійснювати навчальний процес винятково мовою національної меншини, ігноруючи навчальний процес державною мовою. Крім того, низка правових позицій ЄСПЛ може бути застосована для доведення дискримінації освітніх прав українців за мовною ознакою на окупованих Росією територіях.Item Проблема сутності народного суверенітету та його визначення в конституційному праві(Видавництво Львівської політехніки, 24-02-20) Ковальчук, Віталій; Богів, Ярина; Kovalchuk, Vitaliy; Bohiv, Yaryna; Ковальчук, Виталий; Богив, Ярина; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityЗ’ясовано сутність народного суверенітету як правового феномену та запропоновано його авторське визначення для науки конституційного права. Доведено, що “народний суверенітет” є складним правовим поняттям, яке складається з двох взаємопов’язаних та взаємодоповнювальних елементів – “суверенітет” та “народ”, які формують цілісну правову категорію, яка одночасно є основоположним принципом сучасного конституціоналізму. Зміст народного суверенітету полягає у тому, що це сформована в процесі суспільного життя природна властивість народу володіти верховною, незалежною, установчою владою, яка виражає загальну волю кожного індивіда і реалізується у правах громадян, за їх безпосередньої участі, в межах наявної конституційної держави.Item Роль та значення принципів права у формуванні сучасного адміністративного права(Видавництво Львівської політехніки, 24-02-20) Лук’янова, Галина; Lukianova, Halyna; Лукьянова, Галина; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті досліджено роль та значення основних принципів права у формуванні адміністративного права. Зазначено, що найважливішим завданням сучасного етапу розвитку адміністративного права є правове забезпечення функціонування публічної влади, її органів і службовців, а також форм і методів діяльності на принципах правової держави. В основі такої діяльності лежить механізм впровадження в адміністративноправову сферу міжнародно-правових та конституційних принципів формальної рівності, свободи, справедливості в рамках забезпечення гарантій реалізації суб’єктивних прав особи при дотриманні інтересів суспільства і держави. Наголошено, що реформування адміністративно-правової сфери можливе тільки на основі зміцнення конституційних засад адміністративного права, розробки загальногалузевих і спеціальних принципів адміністративного права, вдосконалення адміністративних процедур й адміністративного судочинства. Сучасне адміністративне право потребує правових регуляторів, які надають їй стійку єдність та діють у різних умовах і сферах публічного управління – у загальногалузевих правових принципах і положеннях, які узгоджуються з принципами правової держави. Загальновизнано, що принципи слугують теоретикопізнавальним фундаментом, ціннісним орієнтиром для правотворчості і правозастосування. Вони забезпечують стабільність адміністративного права. Зроблено висновок про те, що принципи з урахуванням позовного порядку адміністративного судочинства (адміністративний позов є вимогою про захист вставленого правопорядку, прав, свобод громадян, організацій і держави від правопорушень у сфері адміністративно-правових (публічних) відносин) покликані допомогти судді вирішити складне подвійне завдання: перевірка законності й обґрунтованості оскаржуваного управлінського акта і з урахуванням цього вирішення адміністративного спору; а при задоволенні позову – захист прав і свобод громадянина, при відмові в позові – підтвердження коректності прийнятого уповноваженими органами відповідного рішення. Подальше реформування адміністративно-правової сфери можливе на основі зміцнення конституційних засад адміністративного права, доктринальної розробки загальногалузевих і спеціальних принципів адміністративного права та процесу. Тож основним завданням адміністративного судочинства є захист прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Цього можна досягти за умови застосування принципів адміністративного судочинства, які виступають гарантіями реалізації його завдань і дотримання процесуальної форми.Item Оновлення міжнародної парадигми регулювання вживання наркотиків: до постановки проблеми(Видавництво Львівської політехніки, 24-02-20) Турянський, Юрій; Turiansky, Yuriy; Турянский, Юрий; Конституційний суд України; Constitutional Court of UkraineСтаття присвячена аналізу потреби оновлення парадигми правового регулювання вживання наркотиків у контексті появи новітніх глобальних викликів та прав людини нового покоління. Проаналізовано міжнародну базу у сфері протидії обігу наркотиків, зокрема Єдину конвенцію про наркотичні засоби 1961 року, Конвенцію про психотропні речовини та Конвенцію Організації Об’єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин. Вказано, що на сьогодні багато науковців та представників міжнародних громадських організацій заперечують суворий кримінально-репресивний підхід. Вони доводять, що міжнародні договори щодо контролю над наркотиками безпосередньо сприяють цьому середовищу ризику та порушень прав людини, також ціла група науковців доводять факти про неефективність сучасних заходів правового регулювання боротьби з поширенням наркотиків та неефективність міжнародних інституційних заходів. Вказано, що інститут міжнародної протидії поширенню наркотичних та психотропних засобів на міжнародному рівні діє практично півстоліття, та включає в собі як нормативні, так й інституційні засоби протидії. Отож відбувається оновлення методологічних підходів до проблем правового регулювання вживання наркотиків. На сьогодні існують дві проблеми, які в міжнародному законодавстві не мають чіткої відповіді: взаємодія заборона на вживання наркотиків, прекурсорів та психотропних речовин з абсолютним правом на здоров’я людини, правом на людську гідність в аспекті полегшення болю страждаючим особам (право на вживання наркотиків у медичних цілях); можливість легалізації вживання наркотичних засобів в особистих цілях. Вирішення вказаних питань сьогодні віддане на розгляд національної політики окремої держави. Така позиція не є ефективною, хоча б із того погляду, що масова індустрія обігу наркотиків має між кордонний характер. Належні міжнародні еталони завжди провокували появу не тільки уніфікованого, але й ефективного національного законодавства, яке перевірено позитивним досвідом прогресивних держав.Item Діяльність св. Івана Павла ІІ у площині захисту прав людини в історичній ретроспективі(Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-10) Гнідик, Ірина; Hnidyk, Iryna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті проаналізовано основні аспекти діяльності св. Івана Павла ІІ у площині захисту прав людини. В основу дослідження покладено промови, енцикліки та інші папські документи. Джерела проаналізовані в історичній ретроспективі на основі ключових історичних подій останньої третини ХХ – початку ХХІ ст. Такий аналітичний дискурс набуває особливої актуальності з огляду на те, що понтифікат К. Войтили припав на складні суспільно-політичні процеси у світовій та європейській історії, зокрема гострі міжнародні конфлікти, війни, поділ Європи Берлінським муром, радянську пропаганду, розпад СРСР, парад суверенітетів тощо. У контексті розгортання цих проблемних подій порушувався цілий спектр засадничих прав людини. Отже, на основі тематики прав людини у ключі зіставлення історичного та сучасного контексту можна простежити важливі для сучасності квінтесенції.