Architectural Studies. – 2020. – Vol. 6, No. 1

Permanent URI for this collectionhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/57805

Науковий журнал

Засновник і видавець Національний університет «Львівська політехніка». Виходить двічі на рік з 2015 року.

Architectural Studies = Архітектурні дослідження : [науковий журнал] / Lviv Polytechnic National University ; [editor-in-chief B. Cherkes]. – Lviv : Lviv Politechnic Publishing House, 2020. – Volume 6, number 1. – 182 p.

Зміст


1
10
18
26
32
41
46
53
59
68
76
87
99
107
117
120
128
135
143
149
157
162
170
181

Content (Vol. 6, No 1)


1
10
18
26
32
41
46
53
59
68
76
87
99
107
117
120
128
135
143
149
157
162
170
181

Browse

Search Results

Now showing 1 - 3 of 3
  • Thumbnail Image
    Item
    Ukrainian identity in buildings of Ivan Levynskyi’s company
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Дида, Ірина; Dyda, Iryna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Стильове різноманіття архітектурного середовища на початку ХХ ст. сприяло демонстрації національної ідентичності будинку в його формах і деталях. На відміну від попередніх стилів, український архітектурний модерн став результатом аналізу та узагальнення історичної української архітектурної спадщини. Фірма Левинського розвивала своє бачення і свою методику інтерпретації традиційних рис української архітектури в нових спорудах. Значний вплив на вибір творчих засобів інтерпретації першоджерел мали специфічні місцеві чинники і обставини: споруди для української громади, поряд з традиційними регіональними характеристиками, мали підкреслити етнокультурну єдність Галичини з рештою України, виявити стильову відмінність від “закопанського способу” у будівництві, зазначити культурно-емоційні пріоритети громади – замовника. В цьому контексті, фірма Левинського поряд з інтерпретацією форм народної дерев’яної архітектури, робила акцент на гуцульських регіональних мотивах в орнаментиці і колористиці, і на використанні кераміки в декорі фасадів. Зважаючи, що основу архітектурної ідентичності міста формують будинки з громадською функцією, детальніше розглядаються будинки кредитного товариства і банку “Дністер”, бурси Педагогічного товариства, Українського музичного товариства ім. Лисенка, в яких проявились індивідуальні підходи до художньо-образного та архітектурного вирішення. Вони в оптимальний спосіб поєднали в собі передові для свого часу функціональні, технологічні та стилістичні вимоги з дуже виразними традиційними візуальними характеристиками. Це стало результатом спільних зусиль архітекторів, будівельників і української громади міста, їх усвідомленого бажання мати якісну архітектуру, що відповідала б світовим стандартам, і, одночасно, архітектуру українську, здатну в нових умовах розвивати українські культурні традиції. Запроектовані і побудовані для української спільноти Львова споруди є цінним підґрунтям для творчого переосмислення питання української ідентичності в умовах сучасного архітектурного процесу в Україні.
  • Thumbnail Image
    Item
    Pedagogic (tiching) activity of Ivan Levynskyi at lviv school of architecture in the late 19th century – early 20th century
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Петровська, Юліана; Кузьмич, Василь; Petrovska, Yuliana; Kuzmych, Vasyl; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Наукове дослідження знайомить із педагогічною діяльністю Івана Левинського у Політехнічній школі. Історичні документи з Державного архіву Львівської області допоможуть розглянути та проаналізувати навчальні плани Відділу будівництва (Program szkoły politechnicznéj we Lwowie), які включають назви навчальних дисциплін, години їх вивчення на різних курсах та короткі анотації змісту предметів, які викладав професор Іван Левинський. Як науковець і педагог, він зумів започаткувати власну систему підготовки кадрів, яка сприяла розвитку науково-технічних досліджень у Галичині. Під його керівництвом студенти старших курсів формувались як спеціалісти Політехнічної школи, оскільки проходили поглиблену практику в проєктно-будівельній фірмі. Активно займався науковою роботою, публікував свої напрацювання у збірниках наукових праць та виступав із доповідями, в яких висвітлював свою професійну позицію. На громадських зібраннях Левинський трактував власну методику викладання навчальних дисциплін, що полягала у викладанні навчальних предметів, основою яких є лекційний матеріал, котрий, на думку професора, повинен супроводжувати кожну дисципліну. Водночас наголошував на тому, що слід вивчати новітні зразки будівель, виконаних за межами країни, здійснювати натурні обстеження та виконувати архітектурні замальовки і в ескізній формі, і в техніці академічного рисунку. Кафедра, яку він очолив під назвою “утилітарного” будівництва, повністю відповідала його поглядам і досвіду. Окремі громадські будівлі відігравали певну символічну роль, проте найперше повинні бути комфортними для її мешканців, зручно розпланованими та технічно оснащеними. Важливим елементом було достатнє природне освітлення будівлі, яке сприятливо впливало на здоров’я людини. Іван Левинський, як видатний український архітектор, будівничий, інженер, промисловець, професор Політехнічної школи у Львові, на зламі ХІХ та ХХ століть, втілив свої ідеї відродження українського народного стилю в архітектурних будівлях, спорудах та мистецьких творах, мотиви народної творчості.
  • Thumbnail Image
    Item
    Influence of Ivan Levynskyi on the architecture of secessive Lviv
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-10-10) Комар, Жанна; Богданова, Юлія; Komar, Żanna; Bohdanova, Yuliia; Міжнародний центр культури в Кракові; Національний університет “Львівська політехніка”; International Cultural Centre in Krakow; Lviv Polytechnic National University
    Виникнення комплексних проєктно-будівельних виробництв стало наслідком розвитку галузі і спричинило великий попит на експертів у різних сферах цивільного будівництва. Одним із перших інженерів у Львові, що спробували всебічно підійти до надання архітектурно-будівельних послуг, був Іван Левинський, який завдяки грамотно організованій командній роботі отримав великий успіх і заслужив широке визнання. Якщо проаналізувати архітектуру міста на межі ХІХ і ХХ століть, можна побачити, яку велику кількість громадських та житлових будинків було зведено, а часто й спроєктовано підприємством Івана Левинського. У сучасній Україні про нього видано багато публікацій, а проведені дослідження виявляють насамперед непересічні обдарування цього чоловіка. Кар’єра І. Левинського – підприємця почалася в 1880 році, після успішного закінчення Технічної академії, коли він отримав замовлення підготувати до будівництва територію Кастелівки. Там, на сучасній вулиці Генерала Чупринки, 58, І. Левинський створив магазин із будівельними матеріалами. Поступово він перейшов до виготовлення та продажу власної продукції. З роками маленька фабрика перетворилася на гігантський консорціум, який складався з численних компаній. У часи найбільшого розквіту тут працювало близько 1000 робітників. Фірма Левинського проєктувала, будувала, провадила будівельний нагляд, виготовляла цеглу, кераміку, гіпс, бетон, штучний камінь, кольорове скло та багато інших будівельних виробів. Іван Левинський був шанованим меценатом, постійним членом культурних та технічних товариств – Політехнічного товариства, товариства робітників та промисловців, а також активним учасником українського суспільного життя – дійсним членом Товариства “Просвіта’. Він сприяв створенню фахових шкіл і організації перших промислових виставок у Львові у 1892 та 1894 роках. Плідну практичну діяльність І. Левинському вдалося поєднувати з викладанням у Львівській політехніці аж до 1919 р., коли він був висланий зі Львова, а потім звільнений з роботи. Це, ймовірно, прискорило його смерть і призвело до банкрутства його велике підприємство, початково знищене під час Першої світової війни. Іван Левинський також є широко відомим як творець українського модерну в архітектурі. У свій розквіт (1903–1913 рр.) корпорація І. Левинського була монополістом на ринку будівництва у Львові. Тут могли працювати одночасно із сотнею замовлень, здійснюючи будівництво таких величезних об’єктів, як залізничний вокзал чи Галицька ощадна каса. Роки процвітання корпорації Левинського збіглися з розвитком сецесії у Львові, а самого І. Левинського вважають головним архітектором цього стилю. Він заслужив це звання, по-перше, як виробник численних декоративних елементів, які можна побачити сьогодні на фасадах та в інтер’єрах львівських кам’яниць. По-друге, неможливо переоцінити значення фірми Івана Левинського як осередку підготовки молодих кадрів.