Юридичні науки. – 2020. – № 3 (27)

Permanent URI for this collectionhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/56374

Вісник Національного університету “Львівська політехніка”

У збірнику наукових праць серії “Юридичні науки” викладено результати наукових досліджень актуальних проблем з різних напрямів юридичної науки, розроблено наукові концепції щодо вдосконалення вітчизняного та зарубіжного законодавства. До нього увійшли аналітичні статті та фахові коментарі вчених Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету “Львівська політехніка”, вітчизняних і зарубіжних науковців, експертні оцінки та рецензії провідних фахівців у галузі права. На авторів опублікованих матеріалів покладено повну відповідальність за підбір, точність наведених фактів, цитат, економіко-статистичних даних, відповідної галузевої термінології, власних імен та інших відомостей.

Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки : збірник наукових праць / Міністерство освіти і науки України, Національний університет “Львівська політехніка”; голова Редакційно-видавничої ради Н. І. Чухрай. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2020. – Том 7, № 3 (27) – 252 с. : іл.

Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: Юридичні науки

Зміст (том 7, № 3 (27))


1
7
19
25
31
38
48
56
62
66
72
78
82
87
92
98
104
111
116
125
133
139
146
153
158
166
173
181
188
194
199
207
212
224
233
244
251

Content (Vol. 7, No 3 (27))


1
7
19
25
31
38
48
56
62
66
72
78
82
87
92
98
104
111
116
125
133
139
146
153
158
166
173
181
188
194
199
207
212
224
233
244
251

Browse

Subject: search.filters.subject.340.12

Search Results

Now showing 1 - 8 of 8
  • Thumbnail Image
    Item
    Сучасний контент буття-у-комунікації
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Токарська, Антоніна; Tokarska, Antonina; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Стрімкі процеси змін у суспільстві вимагають осмислених оцінок сучасного буття. Наявний у соціумі ситуативний критицизм конституює філософський наратив у площині дискурсивного осмислення багатовекторності методологічного аналізу і синтезу семантики комунікації. Така необхідність продиктована завданнями філософськоправової науки, потребами стимулювання аналізу базових правових параметрів, прогнозування закономірностей майбутнього розвитку суспільства, об’єднаного законами еволюції, які є загальноцивілізаційними для усього світу. Філософія права у своєму вимірі показова щодо освоєння буття, вияву кризових елементів у ньому, способів їх подолання для спільноти й держави в епоху глобалізації і глокалізації. Предмет дослідження сфокусовано на бутті-у-комунікації з доведенням, що правова екзистенція формується і реалізується засобами комунікації, які водночас впливають на саме буття. Це позначається на людській самосвідомості, суспільному житті. Втрата ціннісних орієнтирів буття або їхнє спотворення чи нігілістське ставлення до них з’являється на основі протиправної комунікації; протиправна комунікація руйнує традиції суспільства і права. Оскільки буття – це “одночасна проблема роздумів і пошуку істини”, а філософсько-правова праксеологія уособлює таке практичне спрямування, то висновкування охоплює, зокрема і проектування таких комунікативних актів, які концептуалізують саме буття-у-комунікації. Отже, суспільний смисл правової культури і духовності соціуму як частини природи людських взаємин має бути чуттєвим до змін.
  • Thumbnail Image
    Item
    Конформістська поведінка людини в умовах соціально-правової дезорганізації
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Романова, Альона; Щербай, Іванна; Romanova, Alona; Shcherbai, Ivanna; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    З’ясовано особливість конформістської поведінки людини в умовах соціально-правової дезорганізації, обумовленої розшаруванням суспільних інститутів, що суперечить загальновизнаним принципам конкретного суспільного утворення. Наголошено на стані суспільства, що вимагає від людини активної правомірної дії, а не пасивно-пристосувальницького існування, а також на тому, що правового значення набуває така поведінка людей, яка здатна істотно позначитися на стані і розвитку економічних, соціальних, політичних, ідеологічних суспільних відносин, на статусі людини та реалізації її інтересів. Поведінка людини в умовах соціальної дезорганізації може бути непрогнозованою і непередбачуваною. Ідеальна форма виразу правової поведінки за будь яких обставин – це правомірно активна поведінка, але життєві реалії вказують на те, що не всі члени суспільства можуть і готові у кризово-перехідний період розвитку суспільства зберігати зазначену поведінку. Основною соціальною ознакою правомірної поведінки є соціальна важливість, значущість. Саме вона є критерієм віднесення людської поведінки до правової сфери, на цій підставі і відбувається розподіл поведінки на ту, що становить інтерес для суспільства і для соціоприродного простору загалом, і ту, що не становить жодного інтересу. Акцентовано увагу на тому, що конформістську поведінку відрізняє пристосовництво, пасивне прийняття наявного порядку, відсутність власних позицій, підпорядкування психологічному тиску, а конформізм у правовій поведінці людини є особливо небезпечний в умовах революцій, національно-визвольних повстань, повалення антидемократичних режимів. За умови кризового стану розвитку суспільства, не порушувати загальноприйняті норми недостатньо, потрібно проявляти правомірну активність. Така активність громадян у суспільстві та державі необхідна для подолання певної кризи. Займаючи “вичікувальну” позицію, людина перекладає вирішення суспільних проблем, зокрема і тих, які стосуються її самої, на інших членів соціуму, при цьому дуже часто виражаючи власне незадоволення їхніми діями.
  • Thumbnail Image
    Item
    Онтологічна першість простору у природно-правовому творінні світу
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Сливка, Степан; Slyvka, Stepan; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    У статті досліджено онтологічну першість простору у природно-правовому творінні світу. Наголошено, що у творінні світу простір займав ведуче місце. Разом із простором було створено необхідні природні закони. Подано авторську дефініцію простору у природно-правовому творінні світу. Людина має навчитися визначати свій простір, своє місце у Всесвіті, щоб зорієнтуватися у життєвих проблемах. Адже все наше життя проходить не однорідно, не однаково та залежить від власного пересування у просторі в силу прояву своєї надмірно проявленої волі. Першість простору має націлювати людину на те, що спочатку потрібно навчитися знайти своє місце у Всесвіті, просторі і без природно-правової потреби не змінювати його. Тобто природно-правовий простір руйнує та має характеризуватися своїм постійно стабільним життєвим простором. Бог дарує вільний вибір місця у просторі. І людина має сприйняти саму себе так, щоб не втрачати своєї життєвості. Для існування матерії потрібен простір і час, які є основними і загальними формами буття. Простір і час, як загальні поняття або категорії, виконують універсальні функції в теоретичній і практичній діяльності людини: виступають умовами пізнання світу – всяке знання (інформація) має просторово-часові виміри; визначають форми і засоби практичного освоєння світу людиною; конкретизують повсякденну діяльність людини; індивідуалізують явища, зокрема людей, тобто роблять їх самими собою “завдяки” прив’язці до конкретних просторово-часових умов. Психологічний простір наповнений творчою діяльністю, зокрема й у галузі природного права в його суб’єктивному вираженні. Це реакція мозку на навколишнє середовище, в результаті чого з’являються закони психічної діяльності, природу яких людина з’ясовує сама. Звідси й з’являється суб’єктивізм: людина сама себе досліджує, оцінює свою психіку, її правомірні чи неправомірні прояви.
  • Thumbnail Image
    Item
    Правова соціалізація в шкільному середовищі
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Парута, Олена; Paruta, Olena; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    Перед сучасною наукою постала гостра потреба оновити знання про дитину та дитинство, про підлітковий розвиток особистості, шляхи ефективної соціалізації дитини як процесу, що сприяє розвитку суспільству. Потрібні нові механізми сприяння успішній правовій соціалізації дітей та підлітків. Пояснюється така необхідність виникненням нових парадоксів і протиріч, характерних для взаємин юної людини і сучасного соціуму. Молодший підлітковий період характеризується важливими змінами в соціальних відношеннях і соціалізації, оскільки переважний вплив родини поступово змінюється впливом однолітків, які виступають джерелом референтних норм поведінки й одержання певного статусу. Протягом підліткового періоду соціальне пізнання стає усе більш важливою детермінантою поведінки дітей. Саме в цьому віці дітям необхідно навчитися самостійно вирішувати складні ситуації в дружніх відносинах, знаходити рішення в питаннях про справедливість, дотримуватися усталених соціальних норм та звичаїв. Сучасна наука має врахувати те, що період навчання у школі є перехідним етапом, який пов’язує дитинство з дорослим життям. У підлітків правова соціалізація проходить складно та суперечливо, адже на цей час особистісного становлення припадає фізична та психологічна перебудова організму людини, наростає емоційність і напруга у стосунках з однолітками та дорослими, швидко змінюються інтереси у навчальній та пізнавальній діяльності. Ефективність правової соціалізації і конкретні методики правового впливу на особу ми оцінюємо через їхню здатність підготувати підростаюче покоління до самостійної правової діяльності. Успішною буде соціалізація, яка забезпечить засвоєння та відтворення особою у діяльності соціально-правових цінностей, що допоможе розвивати індивідуальний правовий статус особи, сформувати навички правової поведінки, які будуть ефективними в майбутньому. Успішна соціально-виховна, педагогічна робота з дітьми в Україні можлива за умови створення нормативної основи її реалізації. Перспективність і педагогічна ефективність правової соціалізації школярів забезпечуються цілісністю і збалансованістю державних, громадських та індивідуальних програм в сфері соціальної роботи, з обов’язковим урахуванням потреб та інтересів кожного учасника правосоціалізаційного процесу.
  • Thumbnail Image
    Item
    Критичний погляд на правову соціалізацію: сублімоване рабство або проблема авторитарного підкорення особи в недемократичних державах
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Парута, Олена; Paruta, Olena; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    У статті проаналізовано взаємозв’язок авторитаризму та правової соціалізації. Поняття “правова соціалізація особистості” є міждисциплінарним, тому в нашій статті ми розглянемо його, насамперед, з позицій права, психології та педагогіки. Зазвичай, аналіз правової соціалізації стосується позитивного впливу держави та суспільства, створення умов для кращого засвоєння суспільно-правового досвіду, норм і правил співіснування людей, розвитку позитивних цінностей. На противагу цьому ми намагаємось дослідити адаптаційні особливості авторитаризму з його авторитарним підпорядкуванням та агресією. Насамперед, виникла ідея – описати соціальне навчання, засноване на авторитарних психологічних процесах з високим рівнем співпраці людей у групі. Наші припущення щодо негативного впливу авторитаризму на різноманіття поглядів людей виправдалися. Авторитарний режим може бути описаний соціальною дискримінацією, що лежить в його основі. Тому він, зазвичай, сприймається як соціально проблематичний. Ми досліджували взаємозв’язок між авторитаризмом та правовою ідентичністю, правовою свідомістю, поведінкою. Ми переконалися й у наявності зв’язку між авторитаризмом та соціальною ізоляцією. Отримані результати свідчать про необхідність продовження наукових досліджень у цьому напрямі. Наукова спільнота має обговорити проблему авторитарного підкорення особи в сучасній державі. Регресійний аналіз виявив, що авторитарна агресія завжди пов’язана з орієнтацією на соціальне домінування. Людина в момент свого особистісного становлення й у подальшому, реалізує свій особистий потенціал у складних умовах. Це означає, що державі та суспільству доводиться протистояти деструктивним тенденціям, використовуючи арсенал прийомів, які б дозволили людині вибрати той тип поведінки, який бажаний суспільству.
  • Thumbnail Image
    Item
    Предмет юридичної компаративістики та проблеми визначення дефініцій
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Лесяк, Наталія; Коваль, Ігор; Lesyak, Natalia; Koval, Ihor; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    У статті проведено аналіз предмету юридичної компаративістики та проблеми визначення дефініцій. Проаналізовано теоретичну і практичну значущість наукового аналізу правових дефініцій, зокрема в предметі юридичної компаративістики. Досліджено роль та специфіку юридичної компаративістики в системі юридичних наук. Також проаналізовано юридичну компаративістику як комплексну юридичну науку. У теперішній час значного розвитку в юридичній науці набули порівняльно-правові дослідження, метою яких є виявлення закономірностей становлення, розвитку і функціонування правових систем сучасності, удосконалення національних правопорядків. Значення таких досліджень полягає не тільки в тому, що вони сприяють вирішенню тих чи інших проблем, але й висувають ряд питань, відповіді на які можна отримати лише шляхом здійснення комплексних порівняльно-правових досліджень. У структурі юридичної науки зростає роль юридичної компаративістики. Це пов’язано, здебільшого, з тим, що сучасне право не може розвиватися ізольовано від загальносвітових тенденцій розвитку. Використання юридичної компаративістики допомагає вирішувати як наукові, академічні, пізнавальні, так і суто практичні, прикладні завдання. Вона успішно виконує пізнавальну, інформаційну, критичну, аналітичну, інтегративну та інші функції. Методологічною основою загальнотеоретичного дослідження галузевої юридичної компаративістики є комплекс філософських, загальнонаукових та спеціальних підходів і методів. Діалектичний підхід до вивчення правової реальності, з точки зору загальних законів розвитку природи та суспільства, мислення й загальних зв’язків явищ, дозволив визначити закономірності формування юридичної компаративістики та визначити її статус у системі юридичних наук. Історичний підхід дозволив розглянути генезис галузевої юридичної компаративістики, а також здійснити огляд дослідження галузевої компаративістики в юридичній літературі. Порівняльно-правовий підхід сприяв розробці методологічних засад юридичної компаративістики. Системний підхід дозволив визначити місце юридичної компаративістики в системі правових і гуманітарних наук, а також виокремити її структурні елементи. Формально-логічний метод використано при формуванні основних понять, що утворюють понятійний апарат юридичної компаративістики, при визначенні її основних структурних елементів.
  • Thumbnail Image
    Item
    Порівняльна характеристика правового регулювання захисту персональних даних у США та Європі: CCPA vs GDPR
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Корнелюк, Юлія; Серединська, Юлія; Korneliuk, Yuliia; Seredynska, Yuliia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    У статті проводяться аналіз та порівняльна характеристика правового регулювання захисту персональних даних у вигляді європейського та американського актів – General Data Protection Regulation (Regulation (EU) 2016/679) (GDPR) та California Consumer Privacy Act (CCPA). Аналізується: збирання, обробка, а також продаж персональних даних за відповідними нормативно-правовими актами; сфера діяльності правових актів розрізняється за 3 традиційними критеріями: колом осіб, предметом регулювання та територією застосування. Також порушується питання захисту персональних даних юридичними засобами при їх збиранні, обробці та продажі в інформаційних системах. Досліджуються тенденції розвитку інституту захисту персональних даних в контексті США та Європи, а також сутність поняття та загальні засади розвитку персональних даних. Вивчено розвиток законодавства ЄС у сфері захисту персональних даних та основи його практичної реалізації. Подано пропозиції з імплементації законодавства України і ЄС. Здійснено ґрунтовний аналіз американських та європейських законодавчих основ та принципів захисту персональних даних, які становлять основу сучасної практики в цій сфері. Поставлено питання особливості підстав, за якими можна здійснювати законну обробку персональних даних суб’єкта відповідно до General Data Protection Regulation та California Consumer Privacy Act. Здійснено порівняння поняття суб’єкта даних, GDPR та CCPA GDPR встановлює шість таких підстав. Ключову позицію посідає згода суб’єкта даних на їх обробку. Окрему увагу приділено вивченню питання “чутливих даних” у General Data Protection Regulation. Під таким поняттям даних розуміється інформація, яка розкриває расову, етнічну або релігійну приналежність; релігійні чи філософські вірування; політичні погляди та переконання; опрацювання біометричних та генетичних даних задля єдиної ідентифікації фізичної особи, а також про її здоров’я, статеве життя чи сексуальну орієнтацію. На противагу цьому CCPA не встановлює жодних обмежень чи режимів збору та обробки відповідних категорій персональних даних.
  • Thumbnail Image
    Item
    Юридичні факти в структурі предмету правоохоронної діяльності
    (Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Корнелюк, Юлія; Korneliuk, Yuliia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National University
    У статті проводиться аналіз юридичних фактів предмету правоохоронної діяльності, який є комплексним, багатоаспектним, тому не дивно, що його ґрунтовно вивчають в рамках таких теоретичних наук як теорія держави та права, філософія права, а також спеціальних дисциплін як судові та правоохоронні органи України, оперативно-розшукова діяльність, кримінальне право, кримінально-виконавче право тощо. Ця стаття присвячена методологічним, теоретико-правовим і прикладним проблемам юридичних фактів у сфері здійснення правоохоронної діяльності. Дослідження юридичних фактів у сфері здійснення правоохоронної діяльності зумовлено і тим, що, по-перше, в сучасних умовах виникає потреба теоретичного осмислення юридичних фактів у сфері здійснення правоохоронної діяльності з урахуванням змін, які відбулися в процесуальних, матеріальних галузях права та судовій практиці; по-друге, відсутні спеціальні теоретичні розробки, присвячені юридичним фактам у правоохоронній діяльності; по-третє, у правозастосовній практиці існують труднощі в інтерпретації підстав та моменту виникнення відповідних відносин, прав та обов’язків громадян; по-четверте, підстави виникнення правоохоронних правовідносин передбачені нормами різних галузей законодавства, що свідчить не тільки про багатоманіття класифікацій юридичних фактів, але й про відповідне багатоманіття інтересів суб’єктів правоохоронних відносин. Проблема дослідження поняття і змісту правоохоронної діяльності сягає тих часів, коли виникає потреба в праві як регуляторі суспільних відносин, коли охорону інтересів окремих індивідів та суспільства взяла на себе держава. В процесі застосування правових норм, суб’єкти правоохоронної діяльності, аналізуючи обставини справи, уважно вивчають характер волевиявлення особи. Характерним для правоохоронної діяльності є розподіл юридичних фактів із врахуванням класифікації юридичних актів суб’єктів правоохорони на дві великі групи: акти суб’єктів правоохоронної діяльності публічного права та акти суб’єктів правоохоронної діяльності приватного права.