Юридичні науки
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/24540
Browse
42 results
Search Results
Item Історія становлення кримінального законодавства щодо затримання особи, що вчинила кримінальне правопорушення(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Марисюк, Костянтин; Слотвінська, Наталія; Marysyuk, Kostyantyn; Slotvinska, Nataliia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСтаття присвячена історії становлення кримінального законодавства щодо затримання особи, що вчинила кримінальне правопорушення. В історії вітчизняного кримінального законодавства першою обставиною, що виключає злочинність діяння, був стан необхідної оборони, згадки про яку можна зустріти у “Руській Правді” (ст. 26), “Військовому Артикулі” 1715 р. (ст. 156), “Уложенні про покарання кримінальні та виправні” 1845 р. (ст. 107) тощо. У Радянському кримінальному законодавстві “Керівні засади кримінального права РРСФР” 1919 р. передбачали як таку обставину також лише необхідну оборону (ст. 15). У кримінальних кодексах УРСР 1922 та1927 рр. закріплювалися вже три обставини, що виключають суспільну небезпеку та протиправність діяння: 1) необхідна оборона, 2) крайня необхідність – у нормах Загальної частини, 3) затримання злочинця – у нормах Особливої частини КК. Щодо історії розвитку затримання особи, що вчинила кримінальне правопорушення, треба підкреслити, що першу згадку про заподіяння шкоди при затриманні особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, ми можемо знайти в ст. 38 Короткої редакції “Руської правди”, де законодавчо встановлюється правило, корені якого сягають звичаю – вбити злодія на місці вчинення злочину. Ст. 40 Великої редакції Руської Правди надавала потерпілому право вбити нічного злодія, якщо останній не був зв’язаний і чинив опір. Процес феодалізації Давньоруської держави, посилення ролі князя і княжого суду внесли корективи і обмеження в досудові розправи. Так, ст. 6 Двінської статутної грамоти 1397-1398 рр. містила відповідальність за угоду між потерпілим і злочинцем, за якої потерпілому діставалася сума штрафу, належна наміснику. У більшості праць із кримінального права, присвячених затриманню злочинця, становлення цього інституту пов’язують з радянським періодом в Україні. І це цілком виправдано, бо саме на цьому етапі почалося законодавче формування норм про затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, в Україні та у всьому Радянському Союзі. В період громадянської війни, господарської розрухи, розгулу злочинності на думку правознавців, держава була змушена вдатися до таких репресивних заходів, оскільки, в першу чергу, мала на меті в максимально короткий термін навести порядок на фронті і в тилу. У такій ситуації, звичайно ж, не могло існувати чітких правових обмежень щодо заподіяння шкоди особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, під час її затримання. До 1922 року в українському кримінальному праві затримання злочинця, як обставина, що виключає злочинність діяння, характеризувалося не тільки відсутністю відповідної нормативної, а й навіть теоретичної розробки. Кримінальне законодавство радянського періоду також не передбачало спеціальної норми про заподіяння шкоди при затриманні особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Тільки Кримінальний кодекс РРФСР 1922 р. містив ст. 145 та ст. 152, що передбачають відповідальність за вбивство і тяжкі тілесні ушкодження злочинцеві під час його затримання. В Україні новий етап у розвитку кримінально-правового інституту затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, почався із прийняттям КК УРСР 1960 року. Цей закон у питанні регламентації затримання злочинця вигідно відрізнявся від аналогічних законів більшості союзних республік та Основ кримінального законодавства Союзу РСР 1958 року. Так, у ч. 3 ст. 15 КК УРСР вказувалося, що “дії, вчинені потерпілим та іншими особами безпосередньо після вчинення посягання з метою затримання злочинця і доставлення його відповідним органам влади, як правомірні, прирівнюються до необхідної оборони, якщо вони були необхідні для затримання і відповідали небезпечності посягання та обстановці затримання злочинця”. Наразі КК України передбачає такі обставини, що виключають злочинність діяння: 1) необхідна оборона; 2) уявна оборона; 3) затримання особи, яка вчинила злочин; 4) крайня необхідність; 5) фізичний або психічний примус; 6) виконання наказу або розпорядження; 7) діяння, пов’язане з ризиком; 8) виконання спеціального завдання їх запобігання чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.Item Попередження кримінальних правопорушень щодо суб’єктів кримінального провадження: міжнародне законодавче закріплення та досвід окремих держав(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Гузела, Михайло; Huzela, Mykhailo; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityСтаття присвячена проблемі попередження кримінальних правопорушень щодо суб’єктів кримінального провадження через реальне забезпечення їхньої безпеки в сфері кримінального процесу. Оскільки розроблення нормативної бази з метою вирішення проблеми забезпечення безпеки осіб, залучених до сфери кримінального процесу розпочалось в середині минулого століття, то, відповідно, зазначена проблема, а також шляхи її вирішення почали знаходити своє відображення в нормах тогочасного міжнародного законодавства. В статті досліджено, що проблема попередження кримінальних правопорушень щодо суб’єктів кримінального провадження через реальне забезпечення їхньої безпеки в сфері кримінального процесу знайшла своє відображення і вирішення в нормах міжнародного законодавства, зокрема, в Декларації ООН з прав людини та в цілій низці Резолюцій ООН та Європейських конвенцій, в яких чітко регламентовані основні засади міжнародного співробітництва у сфері протидії суспільно небезпечним посяганням щодо особи, а також щодо учасників кримінального судочинства. На основі аналізу вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, а також законодавства окремих держав досліджено окремі питання попередження кримінальних правопорушень щодо суб’єктів кримінального провадження через реальне забезпечення їхньої безпеки у сфері кримінального процесу. Зокрема, проаналізовано законодавство США та Канади, яке регламентує реалізацію програми захисту свідків та потерпілих, досвід цих держав на щляху попередження кримінальних правопорушень щодо учасників кримінального судочинства. Зроблено висновок про важливість позитивного досвіду зазначених держав для України на шляху розв’язання проблеми попередження кримінальних правопорушень щодо суб’єктів кримінального провадження, а також для вдосконалення кримінального та кримінального процесуального законодавства України.Item Порівняльно-правовий аналіз злочинів проти національної безпеки в кримінальних кодексах України та Польщі(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Баран, Анастасія; Сидій, Ольга; Baran, Anastasiia; Sydii, Olha; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті подано комплексний порівняльно-правовий аналіз злочинів проти національної безпеки згідно з кримінальними кодексами України та Польщі. Авторами проаналізовано спільні підходи законодавця обох країн до криміналізації суспільно небезпечних діянь у відповідній сфері, відмінності у цих підходах. Автори на основі аналізу чинного кримінального кодексу Республіки Польща пропонують низку нових норм для особливої частини українського кримінального закону. Зокрема, автор пропонує доповнити ст. 114 “Шпигунство” Кримінального кодексу України кваліфікованими складами злочину за прикладом ч. 2 та ч. 3 ст. 130 кримінального кодексу Республіки Польща. Автори вбачають доцільним окремо криміналізувати посягання на життя та інші злочинні діяння проти Президента України за прикладом відповідних норм в особливій частині кримінального кодексу Республіка Польща. Пропозиції авторів мають особливу актуальність в умовах російської гібридної агресії та наявності потреби реального вдосконалення кримінально-правової охорони демократичного конституційного ладу та суверенітету України. Захист демократичного конституційного ладу, територіальної цілісності та суверенітету є пріоритетними завданнями для будь-якої сучасної держави. Одним із елементів виконання відповідного завдання є наявність спеціальних норм особливої частини кримінального закону, які встановлюють кримінальну відповідальність за вчинення діянь, спрямованих проти національної безпеки держави. У цьому контексті цікавим є порівняння відповідних норм особливих частин кримінальних кодексів України та Польщі. Таке порівняння має праксеологічне значення з наступних причин: 1) подібність національних правових систем обох країн; 2) наявність досить схожих загроз для національної безпеки обох країн.Item Злочинність та глобалізація: причини і наслідки(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Шай, Роман; Shai, Roman; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityРозглянуто проблемні питання взаємовпливу процесів глобалізації на розвиток світової злочинності. Глобалізація як світова тенденція новітнього часу впливає на розвиток національного й міжнародного права як позитивно, так і негативно. Одним із найсерйозніших негативних наслідків глобалізації є зростання злочинності у світі, а також виникнення нових, небезпечніших форм злочинності, яка не обмежується національними кордонами й стає транснаціональною. Глобалізація впливає на цей процес не прямо, а опосередковано, через економічні, політичні й інші чинники зростання злочинності. Визнання міжнародної та національної злочинності як однієї із загроз стабільності світового життя передбачає розроблення й регламентацію державами в національному праві єдиних принципів правової політики, а також об’єднання зусиль зі створення юридичних інструментів, що сприяють уніфікації міжнародного й національних механізмів протидії злочинності. У наш час світова спільнота зіткнулась із серйозною проблемою розвитку міжнародної, зокрема транснаціональної, злочинності. Це безпрецедентне за історичними мірками зростання терористичної загрози; загострення політичних, релігійних і міжетнічних конфліктів, під час яких відбуваються масові й грубі порушення прав людини; інтернаціоналізація організованої злочинності у сфері поширення наркотиків, торгівлі людьми, контрабанди зброєю, яка супроводжується корупцією й легалізацією злочинних доходів тощо. Процес інтенсивної криміналізації суспільних відносин у глобалізованому світі та його різних регіонах і країнах – одна із ознак нашого часу. Дослідження світових і регіональних тенденцій та закономірностей сучасної злочинності та її зумовленість глобалізаційними процесами у світі особливо актуальні.Item Роль громадянського суспільства та ЗМІ у боротьбі з корупцією(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Ортинський, Володимир; Ortinski, Volodymyr; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті приділено увагу питанням ролі громадянського суспільства та засобів масової інформації у боротьбі зі корупцією. Доведено, що ефективна діяльність, спрямована на подолання корупції видається неможливою без участі суспільства. Громадськість, з одного боку, є тією силою, яка здатна розірвати коло системної корупції у державі, а з іншого, без її підтримки, взаємодії з інститутами громадянського суспільства, антикорупційна діяльність органів державної влади видається малоефективною. Вплив засобів масової інформації на подолання корупції можна розглядати у двох площинах: прямий вплив, коли реакцією на опублікування певної історії про корупційні правопорушення є відкриття кримінального провадження компетентними органами, прийняття відповідних законів, які врегульовують проблему, висвітлену через засоби масової інформації, відправлення у відставку посадової особи, яка була викрита у корупційних зловживаннях; непрямий вплив, коли публікація спричиняє лише пожвавлення антикорупційної дискусії у суспільстві, сприяє формуванню політичного плюралізму, а у посадових осіб відчуття того, що вони перебувають під наглядом громадськості.Item Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини: спірні питання кваліфікації(Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Марисюк, Костянтин; Друк, Соломія; Marysyuk, Kostyantyn; Druk, Solomiia; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано спірні питання кваліфікації умисних вбивств матір’ю своєї новонародженої дитини. Зазначено, що досліджувана норма КК України потребує додаткового вивчення та внесення змін. Зокрема, ст. 117 КК України потрібно доповнити та зазначити умови психотравмуючої ситуації під час вчинення вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини у тяжкому психофізичному стані, спричиненому пологами. Крім того, дуже важливо викласти у згаданій статті визначення періоду новонародженості для правильної оцінки часу вчинення злочину.Item Класифікація форм співучасті у злочині(Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Крижановський, Анатолій; Марисюк, Костянтин; Kryzhanovskyi, Anatoliy; Marysyuk, Kostyantyn; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано питання класифікації форм співучасті у злочині. Констатовано, що сучасне кримінальне право знаходиться доволі далеко від вирішення питання про уніфікований підхід до класифікації форм співучасті. Не зміг повною мірою зняти згадану суперечку й чинний КК України. Не заперечуючи аргументи усіх сторін, все ж, на нашу думку, зараз не час для радикальних змін одного з чільних інститутів кримінального права, особливо за умов активного розроблення нового КК України. Відтак, і надалі базовим і найактуальнішим для правильної кримінально-правової кваліфікації пропонується й надалі вважати закріплений у ст. 28 КК України підхід, згідно з яким за суб’єктивними ознаками, за стійкістю суб’єктивних зв’язків, стійкістю умислу розрізняють вчинення злочину різними злочинними групами: а) вчинення злочину групою осіб; б) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою; в) вчинення злочину організованою групою; г) вчинення злочину злочинною організацією. Єдиною зміною, яка давно назріла, ми вважаємо доповнення згаданого переліку пунктом “г” “вчинення злочину бандою”. Незважаючи на існуючі у науці протилежні думки з цього приводу, ми переконані у необхідності згаданого кроку, який слугуватиме чіткішому виокремленню ознак, притаманних саме банді, а також відмежує останню від інших форм співучасті від злочину.Item Окремі аспекти філософсько-соціологічного розуміння злочину(Видавництво Львівської політехніки, 2020-02-24) Колич, Ольга; Сесюк, Юрій; Kolych, Olha; Sesiuk, Yuri; Національний університет “Львівська політехніка”; АО “Чаша правосуддя”; Lviv Polytechnic National University; Lawyer association “Bowl of Justice”Зазначено, що суто позитивістське розуміння злочину є недостатнім для його всебічного дослідження, вивчення цього феномену повинно виходити за межі права на соціально-філософський рівень. Проаналізовано злочин як соціальне явище. Наголошено на кореляції розвитку права та еволюції злочинної поведінки, обґрунтовано взаємний вплив зазначених процесів. Розглянуто роль свободи волі людини при виборі моделі поведінки. Зазначено, що призначення кримінальної відповідальності за злочин пов’язано із наявністю в особи свобідної волі на момент вчинення діяння.Item Використання методу гіпнозу для подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності(Видавництво Львівської політехніки, 24-02-20) Ромців, Олена; Romtsiv, Olena; Ромцив, Елена; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПрисвячено дослідженню особливостей та вимог до процесу та алгоритмів гіпнорепродукції під час подолання протидії під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності.Item Механізм протидії злочинності: науково-методологічний аналіз дефініції(Видавництво Львівської політехніки, 24-02-20) Гумін, Олексій; Строїч, Василь; Humin, Oleksiy; Stroyich, Vasyl; Гумин, Алексей; Строич, Василий; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityНа основі системного підходу здійснено науково-методологічний аналіз дефініції механізму протидії злочинності як багаторівневої ієрархічної системи. Зазначено, що кожен рівень побудови визначається власним певним набором елементів, що можна простежити, якщо розглядати протидію злочинності у тих аспектах, в яких відображено побічні суспільні процеси й відповідні форми кримінологічного впливу з характерними їм модусами (методами, засобами, способами). Виснувано, що під механізмом протидії злочинності потрібно розуміти таке системне утворення (сукупність) принципів, норм, інститутів (і державно-правових, і суспільно-правових), модусів (організаційних, правових, економічних, соціально-психологічних), відносин і зав’язків, за сприяння котрих забезпечується кримінологічний вплив на певні об’єкти для осягнення визначених цілей.