Юридичні науки
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/24540
Browse
65 results
Search Results
Item Громадський контроль у процесах демократизації судової системи України(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Чорнописька, Вікторія; Гук, Назар; Chornopyska, Victoria; Huk, Nazar; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті зроблено спробу розкрити суть громадського контролю як чинника демократизації судової системи в Україні. З’ясовано, що громадський контроль є істотним чинником демократизації будь-якої інституції. Доведено, що саме активний громадський контроль за судовою владою може стати істотним поштовхом до створення ефективної та справедливої судової системи, забезпечити відкритість та прозорість функціонування судової влади, що зі свого боку, сприятиме збільшенню рівня довіри громадськості до судової системи. Сутність такого контролю не повинна зводитися лише до розуміння цього поняття, узвичаєних методів його реалізації, а повинно розглядатися як взаємодія влади та громадськості через налагодження сталих і дієвих способів взаємодії та комунікації.Зазначено, що сьогодні у науковому дискурсі існує певний консенсус стосовно того, що побудувати демократичну, соціальну, правову державу неможливо без тісного взаємозв’язку держави та громадянина, їх злагодженої роботи та ефективного контролю за діяльністю органів державної влади з боку громадськості. Тому громадський контроль за судовою системою є важливою формою реалізації конституційних прав громадян та активним способом залучення населення до управлінської діяльності державою.Item Кореляційні обґрунтування церковного і канонічного права(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Сливка, Степан; Slyvka, Stepan; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУкраїнська Церква (особливо давня сільська) є надійним джерелом природнонадприродної канонічності, істини, справедливості та особливого національного світобачення. Церква століттями здійснювала духовне об’єднання роду українського, нашої доленосної нації, оскільки глибоко поглинула природні закони, увібрала у себе їхню мудрість, сприяла регулюванню дій Всесвіту. Церква є духовною безпекою держави. Адже у природних законах відсутні суперечності, протиріччя, неузгодженості, розриви тощо, і побудоване канонічне право на цих нормах для Церкви є гармонійним догматом для тіла, душі і духу. Будь-яке право, крім надприродного (воно надчуттєве, абстрактне, не перевірене досвідом), обов’язково є витвором людини: апостолів, святих отців, єпископів, ченців. Різні догматичні версії, конотації церковного права підтверджують різносторонні підходи до формування відповідної дефініції. Кожна авторська дефініція є своєрідним щаблем духовної драбини, приставленої Богом, котрою ми будемо намагатися сходити до небес. Церковне право допомагає підніматися по щаблях, як зростати у вірі, але від спокус не захищає. Цю захисну функцію здійснює канонічне право, яке є методологічним для церковного права. Тобто, канонічне право вказує духовний, трансцедентний напрям розвитку церковного права.Item Видатний філософсько-правовий твір (до 200 річчя публікації «філософії права» Гегеля)(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Коваль, Ігор; Коваль, Марія; Юрійчук, Олена; Koval, Ihor; Koval, Mariya; Yuriichuk, Olena; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано роль і місце в історії філософсько-правової думки написаного 200 років тому видатного твору – “Філософії права” німецького мислителя Г. В. Ф. Гегеля. Цю книгу вважають однією із найглибших і актуальних праць філософа, у якій Г. В. Ф. Гегель, творчо базуючись на розроблених ним діалектико-філософському методі та методології, досліджує складні процеси в соціально-політичному, правовому, економічному, морально-психологічному і релігійному житті громадянського суспільства і держави. “Філософія права” Г. В. Ф. Гегеля – це складна, комплексна, надзвичайно насичена численними ідеями і фактами праця, яка охоплює складну діалектику розвитку і функціонування суспільства і держави. Центральне місце в ній німецький філософ відводить політичній системі, особливо державі, а також громадянському суспільству, діалектиці взаємовідносин усіх соціальних структур у політико-правовій системі суспільства, ролі та місцю держави в захисті прав і свобод громадян. Увесь твір пронизаний думкою, що сутність і цінність права повинні бути тісно пов’язаними зі свободою. Істотне місце в роботі займає проблема взаємозв’язку і взаємовідносин держави і особистості, ролі сім’ї та релігії у формуванні правової свідомості й відповідальності всіх членів громадського суспільства, їх готовності добросовісно виконувати свої обов’язки і приписи права, зі зброєю в руках захищати безпеку і суверенітет своєї держави. Філософ зробив висновок, що прогресивний розвиток держави, прав і свобод громадян можливий тільки за умови суворого дотримання законності, справедливості та морально-християнських настанов. І у наш час ці та інші ідеї, які сформулював німецький мислитель, надзвичайно актуальні для України, яка у важких соціально-економічних, політичних, моральнопсихологічних умовах змушена вести боротьбу за свою незалежність і суверенітет. “Філософія права” – це твір, який ввійшов у золоту скарбницю світової філософськоправової думки.Item Сучасні теоретико-правові підходи до розуміння «прав людини»(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Дідух, Христина; Didukh, Khrystyna; Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Ґжицького; Stepan Gzhytskyi Lviv National University of Veterinary Medicine and BiotechnologiesВизначено два основні підходи щодо з’ясування сутності дефініції прав, а саме: права людини окреслюються і як поняття, і як певна система принципів, що забезпечують, гарантують умови можливості людського буття, норм й традицій, і як мірило свободи та визначальна компонента правового статусу особи; права людини тлумачаться і як основи конституційного ладу, і як базис громадянського суспільства та основа сучасної цивілізації. Враховуючи такі підходи, визначено, що права людини тісно пов’язані зі свободою індивіда та є його основою, це поняття, яке відображає цінність і гідність людини й водночас її вимоги мати певні можливості (суб’єктивні права), що дають змогу зробити життя цієї людини справді гідним. Також права людини визначають вертикальні відносини між людиною та державою і є знаряддям обмеження влади. Визначення цих прав у правовому акті забезпечує значно надійніші гарантії їх реалізації. Висновується, що права людини – це загальна та рівна для усіх норма (міра) можливої поведінки (свободи), доконечна для задоволення основних, необхідних потреб існування, розвитку та самореалізації індивідуума, яка у конкретно-історичних умовах відображається у взаємному визнанні свободи суб’єктами правової комунікації (з іншими особами, державою та суспільством) і не залежить від її офіційного декларування державою (права людини визначаються міжнародними актами), хоча, звісно, потребує державного визнання та гарантування. Враховуючи різні особливості, якими охоплено всі категорії прав, зокрема екологічні, соціально-економічні, запропоноване розуміння поняття прав людини, звісно, не є універсальним, втім, на нашу думку, воно розкриває смисли та призначення прав людини.Item Проблеми розвитку суспільства в контексті діяльності української еліти(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Кристиняк, Мирослава; Kristinyak, Myroslava; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityЗ огляду на численні соціально-економічні проблеми сучасного розвитку України постає питання про існування проблем практичної діяльності національної еліти в Україні, адже будь-який соціально-економічний розвиток населення прямо залежить від її лідерів, які через покладені на них функції визначають ключові напрями і стратегії соціально-економічного розвитку та є суб’єктами процесів державотворення. У статті визначено основні проблеми розвитку суспільства в контексті діяльності національної еліти і на основі цього запропоновано основні теоретичні рекомендації щодо подолання проблем діяльності еліти в Україні. Вважаємо, що нинішній нестабільний соціально-економічний розвиток населення українського суспільства в контексті діяльності національної еліти спонукає до глибшого осмислення виникнення і усунення причин проблем діяльності еліти з метою підвищення рівня розвитку суспільства загалом, що й зумовило актуальність цього дослідження. На основі цього окреслено, що надзвичайно важливим є саме розуміння особливостей прояву діяльності еліти, її місця і ролі у вирішенні питань соціально-економічного, культурного рівня. Сьогодні Україна опинилася, враховуючи воєнні дії з боку Російської Федерації та інші негативні соціально-економічні зміни, в центрі уваги Європи. Встановлено, що суспільно-економічний розвиток держави є процесом послідовним і потребує докладання відповідних зусиль, не лише в контексті впорядкування відносин та геополітичного простору з іншими державами, але й збереження на високому рівні стабільності та внутрішньої консолідації в середині суспільства. Визначено, що для підвищення довіри та залучення широких мас населення до участі в політичному житті з метою утвердження демократії в державі, що є одним із важливих принципів розвитку процесів у контексті державотворення, потрібно вміло ними керувати. На основі цього досліджено, що сьогодні існують невирішені соціально-економічні проблеми розвитку суспільства, спричинені діяльністю влади як еліти, що формує процеси соціального розвитку держави. На основі вивчення й узагальнення наукових поглядів, які стосуються окресленої проблеми, визначено, що перелік цих проблем пов’язаний саме із діяльністю еліти.Item Ретроспективно-правовий аналіз генезису вітчизняного соціального законодавства(Видавництво Львівської політехніки, 2021-06-01) Бек, Уляна; Beck, Ulyana; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПростежено генезис та еволюцію вітчизняного соціального законодавства та визначено особливості кожного із його етапів. Аналіз передумов зародження соціального законодавства на території України дає змогувиокремити такі етапи його історичного розвитку: перший етап – епоха Київської Русі (Х–ХІІ ст.), другий період – епоха перебування українських земель у складі Великого Князівства Литовського, Російської імперії, Речі Посполитої, Австро-Угорщини та інших держав (ХVI – перша половина XX ст.), третій період – епоха перебування України у складі СРСР (1917–1991 рр.). Період перебування українських земель у складі СРСР розділено на два етапи: до та після Другої світової війни, позаяк вона істотно змінила державні пріоритети щодо розвитку соціального законодавства. Однак основні принципи залишались чиними: зведення до мінімуму особистої відповідальності людини за самозабезпечення, жорстка централізація. Завершення цього періоду ознаменувалось формуванням єдиного соціального законодавства та створенням цілісної державної системи соціального забезпечення. Дослідження генезису вітчизняного соціального законодавства засвідчило, що розвиток соціального законодавства на території України був доволі нерівномірним. На початковому етапі свого формування соціальне законодавство (зокрема, у Київській Русі), характеризувалось прогресивністю, втім, подальший історичний розвиток нашої держави значно вповільнив розвиток соціальної сфери, і сьогодні одним із визначальних завдань національного законодавця є адаптація соціального законодавства України до законодавства Європейського Союзу.Item Глобальне громадянське суспільство як феномен сучасного світу(Видавництво Львівської політехніки, 2021-06-01) Шак, Роман; Shak, Roman; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано глобальне громадянське суспільство як феномен сучасного світу та визначено перспективи його розвитку. Глобальне громадянське суспільство могло б стати новою моделлю розвитку, яка дала б змогу кардинально збільшити інвестування в людський потенціал і убезпечення соціального середовища зі зменшенням участі в цьому держави та залученням нових акторів; воно є бажаною формою всесвітньої асоціації людей, народів, транснаціональних спільнот. З огляду на невизначені перспективи інституціоналізації владних (централізованих) структур на глобальному рівні, можна прогнозувати, що на ньому оперуватимуть “м’які” форми регулювання – міжнародний клас експертів та інші форми організації громадянського суспільства. Але суб’єкти глобального громадянського суспільства, зокрема міжнародні неурядові громадські організації, залишаються маргінальними акторами, у кращому випадку з непрямим впливом на окремі аспекти (між)державного прийняття рішень. Політична сфера здебільшого закрита для недержавних організацій. Безумовно, під впливом глобалізації громадянське суспільство розширюється, утворюються транснаціональні співтовариства, транснаціональні неурядові організації, глобальні рухи, міжнародні наукові та професійні асоціації тощо. Тобто формується унікальний суспільний простір, удосконалюються основні загальні права, роблять спроби запобігти глобальним загрозам без участі держав. Але реалістична оцінка цього процесу свідчить про ще доволі нечітку перспективу генези феномену глобального громадянського суспільства, яка обтяжена численними гальмівними механізмами.Item Визначення впливу еліти на процеси державотворення сучасної України(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Кристиняк, Мирослава; Kristinyak, Myroslava; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті визначено, що управлінська еліта здійснює важливу роль у формуванні та розвитку держави загалом, адже поєднує в собі владні функції, значну матеріальну базу і наділена управлінськими можливостями. Отже, визначено, що від правильності дії залежить розвиток держави або ж її занепад, внаслідок чого на основі цього нижче визначено її ключові проблеми діяльності, вплив на розвиток процесів країни, запропоновано ключові засади, головною метою яких є удосконалення процесів управління державою. Визначено, що наявні певні політичні, економічні та соціальні суперечності, що існують в сучасній державі щодо діяльності та розвитку управлінської еліти та, як наслідок, її вагомого впливу на процес формування і розвитку України, потребують загалом глибшого теоретичного дослідження у зв’язку із різноманітними сучасними політико-економічними змінами, які впливають на процес управління державою в умовах глобалізації і трансформації українського суспільства і держави загалом шляхом комплекснішого вивчення і узагальнення різноманітних наукових поглядів з метою пошуку об’єктивності рузультатів дослідження. Отож, предметом дослідження стала українська еліта, як головний суб’єкт процесу державотворення. Визначено, що існуючі наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема праці, які присв’ячені розвитку і пратичній діяльності української еліти в історичних та сучасних етапах розвитку держави, недостньо уваги присв’ячують засадам вдосконалення роботи управлінців з урахуванням сучасного розвитку держави. Тож концепція дослідження основана на аналізі існуючих теоретичних положень стосовно сучасної діяльності управлянської еліти в контексті соціально-економічних змін. Відповідно до цього у процесі наукового пошуку досліджені положення щодо фактичного впливу та ролі еліти, зокрема, управлінської, в контексті сучасного процесу розвитку держави, де визначено, що процеси розвитку і утвердження будь-якої держави пов’язані із фактичною діяльністю управлінської еліти, як одного з важливих суб’єктів державотворення, та спроможності забезпечити процес ефективного управління країною в умовах політичних, соціально-економічних змін і трансформацій, та у зв’язку з цим запропоновані основні засади щодо поліпшення їх роботи.Item Філософсько-правові засади моделі громадянського суспільства в теоретичних концепціях А. Грамші та Т. Парсонса(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Шак, Роман; Shak, Roman; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті на основі теоретичних концепцій А. Грамші та Т. Парсонса визначено філософсько-правові засади моделі громадянського суспільства. У ХХ ст. було зроблено певні спроби щодо розроблення теорії громадянського суспільства на закладеному фундаменті. Насамперед варто зазначити таких знаних вчених, як А. Грамш та Т. Парсонс, які перебували під впливом вчення Г. Гегеля й водночас внесли корективи до його теорії, зіставляючи громадянське суспільство та економіку, громадянське суспільство та державу. Причому обидва схильні інтерпретувати громадянське суспільство в контексті функціоналізму як сферу, яка відповідає за соціальну інтеграцію цілого. Характерними відмінностями між дослідженнями вчених є те, в який спосіб кожен з них поєднує нормативну та функціональну теорії. З’ясовано, що Т. Парсонс обновив гегелівську ідею моральності у контексті соціальної теорії, що повернулося апологетикою сучасних громадянських суспільств у західних країнах, то філософія А. Грамші стала віддзеркаленням нинішнього відродження ліво-радикального критиканства громадянського суспільства.Item Світоглядна основа наукового осмислення феномена права відповідно до конкретних часових меж(Видавництво Львівської політехніки, 2020-03-01) Гарасимів, Тарас; Harasymiv, Taras; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті ґрунтовно та комплексно досліджено сутність, історико-правові аспекти становлення, еволюцію, зміст та основні елементи принципів права на основі опрацювання здобутків правової теорії та юридичної практики, розкрито значення права для формування правового світогляду та здійснення нормотворчої та нормозасовної практики. Відзначено, шо у правознавчій науці постійно здійснюють спроби осмислення поняття права, його сутності та природи, а також його основних характеристик – ознак та властивостей, які розкривають місію права як важливої соціальної та регулювальної сили суспільства. З’ясовано, що право є динамічним і складним явищем, зумовленим не менш складним характером суспільного розвитку. Ідея багатостороннього, багатоаспектного підходу до осмислення права – одна з визначальних тенденцій сучасної юриспруденції. Автор виокремлює три періоди у історії формування уявлень про право: 1) панування філософського розуміння формування права (XI–IX ст. до н. е. – кін. ХVІІІ ст. н. е.); 2) панування історико-соціологічного розуміння права (поч. ХІХ ст. – поч. ХХ ст.); 3) панування наукового правового розуміння права як наукознавчого явища (сер. ХХ ст. – триває донині), що має складний багатоаспектний характер та може бути вивчене за допомогою різноманітних методологічних підходів й методів наукового пізнання юридичної науки.