Юридичні науки
Permanent URI for this communityhttps://ena.lpnu.ua/handle/ntb/24540
Browse
34 results
Search Results
Item Стратегічний курс України в контексті сучасних безпекових загроз(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Кельман, Михайло; Кристиняк, Мирослава; Kelman, Muhaylo; Kristinyak, Myroslava; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті визначено ключові аспекти розвитку дій щодо набуття членства України в європейській спільності. Окреслено ряд сучасних загроз безпеці країни, доведено що економічний розвиток України сьогодні в силу поглиблення військових конфліктів, падіння основних показників соціально-економічного розвитку і посилення економічної кризи й пандемії є на низькому рівні, внаслідок чого курс на євроінтеграцію стає затяжним. Доведено крім досягнення зазначеного курсу важливими інтересами України на сьогодні є зміцнення національної безпеки, що в контексті сучасного посилення військової агресії з боку Росії стає нагальним, відносно цього стратегічний курс України і врегулювання, зокрема, підвищення рівня безпеки є невід'ємними й взаємопов’язаними компонентами. Досліджено інформаційні операції стали регулярною ознакою російської та білоруської кіберактивності. Такі суб’єкти використовують різноманітні тактики для досягнення своїх цілей, включаючи, але не обмежуючись використанням кампаній у соціальних мережах, що передбачають скоординовану та неавтентичну діяльність, а також компроміс юридичних осіб у операціях із злому та витоку чи використання і поширення сфабрикованого вмісту просувати бажані наративи. Доведено Росія, можливо, перемагає у військовому та тактичному відношенні України, але її короткостроковий успіх приховує її основну слабкість. Справді, Росія ще більш крихка економічно та фінансово, ніж її радянський попередник з недиверсифікованою економікою і залежною від західних банків і технологій. Доведено стратегічний курс України і врегулювання, зокрема, рівня безпеки є невід’ємними і взаємопов’язаними компонентами. Доведено, що тенденції європейської інтеграції вкорінюються по всій Україні, тим часом громадська підтримка європейської траєкторії країни значно зміцнилася.Item Концептуальні виміри військового права як комплексної галузі права(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Гарасимів, Тарас; Білик, Павло; Harasymiv, Taras; Bilyk, Pavlo; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті визначено теоретико-методологічні та практичні засади військового права як окремої галузі права та з’ясовано його місце і роль у системі права України. Визначено, що військове право є системою загальнообов’язкових норм, формально визначених правил поведінки у військово-публічній сфері, які встановлюються, охороняються і забезпечуються державою та здійснюють регулювання суспільних відносин, пов’язаних із діяльністю військової організації суспільства та мають на меті забезпечення захисту держави, суверенітету, територіальної цілісності. Основними ознаками військового права є нормативність, формальна визначеність, обов’язковість, регулятивність, процедурність, зв’язок з державою, системність. Висновується, що становлення і розвиток концепції військового права України свідчить про те, що військове право об’єктивується у правовій реальності і потребує епістемологічного опрацювання його сутності, соціальних функцій, перспектив, здійснення наукового прогнозування забезпечення регулятивного впливу на важливі процеси, які відбуваються у військово-публічній сфері в умовах військової агресії Росії, що несе пряму загрозу національній безпеці.Item The role of international institutions in transitional justice processes(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Гарасимів, Тарас; Harasymiv, Taras; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті здійснено аналіз місця та ролі міжнародних інституцій у процесі правосуддя перехідного періоду. Визначено, що концепція правосуддя перехідного періоду є системою механізмів та інструментів, що запроваджуються у певній країні, яка перебуває в стані переходу від збройного конфлікту до пост-конфліктного періоду або від тоталітарного до демократичного режиму. Розглянувши міжнародну практику, з’ясовано, що концепція й напрямки перехідного правосуддя постійно розвиваються та удосконалюються як зусиллями самих країн, так, зокрема, й за активної участі різних міжнародних інституцій. Доведено, що з одного боку міжнародні інституції сприяють підкріпленню локального громадянського суспільства, що в майбутньому позитивно впливає на перехідне правосуддя. З іншого боку, часто окремі заходи правосуддя перехідного періоду, приміром, судові процеси, комісії з правди або репарації, можуть виступати каталізатором розвитку інститутів громадянського суспільства. Міжнародна практика показала, що концепція й напрямки перехідного правосуддя постійно розвиваються та удосконалюються як зусиллями самих країн, так, зокрема, й за активної участі різних міжнародних інституцій.Item Роль релігійних організацій у забезпеченні права на безпечне для життя здоров’я довкілля(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Чорнописька, Вікторія; Малиш, Марта; Chornopyska, Victoriya; Malysh, Marta; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті обґрунтовано роль релігійних організацій у забезпеченні права на безпечне для життя і здоров’я довкілля, здійснено аналіз їхньої діяльності та визначено способи правового регулювання їх участі в екологічній політиці держави. Завданням релігійних організацій у галузі збереження довкілля, насамперед є мотивація свої адептів відповідально ставитися до навколишнього середовища, виховувати у них екологічну свідомість, яка є складовою високої моральності. Тобто через релігійну свідомість розвивати в людині важливий мотиваційний елемент збереження навколишнього середовища як Божого Створіння. Доведено, що релігійні організації є відкритими для співпраці з органами державної влади, інститутами громадянського та соціумом у напрямі захисту довкілля та вирішення екологічних проблем. У багатьох аспектах вони перебувають лише на стадії вивчення позитивного досвіду співпраці релігійних організацій та світських інституцій Західної Європи у справі збереження довкілля та налагодження екологічного менеджменту церков, але не зменшує їх важливої ролі у забезпеченні права на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Cьогодні негативний вплив людства на довкілля досяг критичного рівня, а тому всі релігійні організації та державні інституції повинні невідкладно об’єднати свої сили і направити їх на вирішення екологічної кризи, що загрожує стати глобальною катастрофою.Item Громадський контроль у процесах демократизації судової системи України(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Чорнописька, Вікторія; Гук, Назар; Chornopyska, Victoria; Huk, Nazar; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті зроблено спробу розкрити суть громадського контролю як чинника демократизації судової системи в Україні. З’ясовано, що громадський контроль є істотним чинником демократизації будь-якої інституції. Доведено, що саме активний громадський контроль за судовою владою може стати істотним поштовхом до створення ефективної та справедливої судової системи, забезпечити відкритість та прозорість функціонування судової влади, що зі свого боку, сприятиме збільшенню рівня довіри громадськості до судової системи. Сутність такого контролю не повинна зводитися лише до розуміння цього поняття, узвичаєних методів його реалізації, а повинно розглядатися як взаємодія влади та громадськості через налагодження сталих і дієвих способів взаємодії та комунікації.Зазначено, що сьогодні у науковому дискурсі існує певний консенсус стосовно того, що побудувати демократичну, соціальну, правову державу неможливо без тісного взаємозв’язку держави та громадянина, їх злагодженої роботи та ефективного контролю за діяльністю органів державної влади з боку громадськості. Тому громадський контроль за судовою системою є важливою формою реалізації конституційних прав громадян та активним способом залучення населення до управлінської діяльності державою.Item Основні загрози розвитку та безпеки суспільства в сучасній Україні(Видавництво Львівської політехніки, 2022-01-01) Кристиняк, Мирослава; Kristinyak, Myroslava; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті визначено, що сьогодні в силу неефективного соціально-економічного розвитку України та присутності численних зовнішніх та внутрішніх факторів впливу існують реальні загрози, що створюють небезпеку розвитку економічно важливих показників розвитку держави і призводять до поглиблення кризи. Визначено сьогоднішній процес діяльності апарату управління, зумовлений низкою недоліків, які приносять в соціально-економічний розвиток певний дисбаланс, що став головною умовою формування низки загроз, які, як наслідок, можуть призвести до ще більш маштабного руйнування розвитку економіки і поглиблення існуючої економічної кризи. Наведено погляди сучасних науковців щодо діяльності системи правління та визначено основні загрози в контексті діяльності влади. Досліджено окремі тези особливостей протікання гібридної війни, при цьому досліджено, що російська федерація створює загрозу для українського суспільства через її непередбачуваність і використання суспільства як об’єкта і водночас знаряддя агресії. А централізований державний механізм рф, який бере участь у її агресії, активно використовує слабкі сторони існуючої системи безпеки України, яка потребує подальшого вдосконалення. Досліджено, що на сучасному етапі можна виявити низку причин низької ефективності протидії гібридній війні, як наслідок виникають загрози, відносно того запропоновано основні рекомендації щодо зменшення негативного впливу і підвищення існуючого рівня безпеки. Досліджено, що країни Східного партнерства та ЄС стали частиною агресивних дій російської федерації, отже, їхній досвід у цьому вимірі теж може бути актуальним для України. Проведені дослідження свідчать, що існуючий конфлікт все більше наростає, набуваючи нових обертів, появляються нові реальні загрози територіальній цілісності України, що загрожують системі безпеки та всім її складом, як наслідок, виникає низка нових супутніх загроз. Доведено, що визначені реальні загрози є не кінцевими, їх можна кількісно розширити, проте варто зосередити увагу, на їх швидкому вирішенні з метою непоглиблення конфлікту, що повинно стати першочерговим завданням на системи управління на макрорівні, відносно цього, в силу визначених особливостей і виникнення низки реальних загроз запропоновано основні теоретичні засади з метою їх усунення.Item Види аргументації в судовому процесі(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Чорнобай, Олена; Брездень, Володимир; Chornobay, Olena; Brezden, Vladimir; Національний університет “Львівська політехніка”; Львівський національний університет ветеринарної медицини і біотехнологій ім. Г. З. Гжицького; Lviv Polytechnic National University; Lviv National University veterinary medicine and biotechnology them. G.Z. Gzhytsky Candidate of LawУ статті вивчено проблему виокремлення та особливостей видів аргументації в судовому процесі. Досліджено базові знання та навички, якими повинен володіти мовець для ефективного аргументування. З’ясовано фактори, які впливають на цей процес. Визначено місце підготовки та вміння оперувати інформацією як ключових агентів, які впливають на результативність аргументації в судовому процесі, зважаючи на його специфіку. Вивчено макроструктурні елементи аргументативного дискурсу, їх взаємозав’язки та особливості застосування. Виявлено особливості побудови індуктивної та дедуктивної демонстрації, застосування в ній порівнянь, метафор та інших психологічних засобів. Досліджено проблему ототожнення понять “юридична аргументація” та “правова аргументація”, їх базові відмінності. Визначено природу видів аргументації, встановлено зв’язок між ними. З’ясовано вплив домінуючих в історії парадигм на формування видів аргументації залежно від їх особливостей. Вивчено значення динамічності правової системи держави як основного фактору впливу на розвиток видів аргументації. Досліджено парадокси, які виникають при їх порівнянні у контексті розгляду впливу законодавства як фактору. Виявлено особливі характеристики макроелементів аргументативного дискурсу, яких вони набувають в межах застосування кожного з видів аргументації. З’ясовано зміну переліку видів аргументів, специфіки демонстрації та змісту тези відповідно до особливостей юридичної та правової аргументації. Визначено специфіку співвідношення риторики та логіки у процесі аргументування. Вивчено значення логічних моделей у появі правової аргументації та відході від позитивістської парадигми. Запропоновано систему понять для полегшення розуміння понять “юридична аргументація” та “правова аргументація” відповідно до їх вживання у літературі. Вивчено взаємозалежність видів аргументації та правових систем і домінуючих в них парадигм. З’ясовано межі впливу юридичної та правової аргументації на правові системи. Виявлено необхідність систематичної актуалізації законодавства для створення необхідних умов розвитку правової аргументації відповідно до потреб та реалій суспільного життя. На прикладі України виявлено умови та фактори, які перешкоджають розвитку правової аргументації.Item Теоретико-правові аспекти стратегічного планування у сфері інтегрованого управління кордонами України(Видавництво Львівської політехніки, 2021-10-10) Гарасимів, Тарас; Harasymiv, Taras; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityУ статті визначено теоретико-правові аспекти актуальних проблем стратегічного планування у сфері інтегрованого управління кордонами та запропоновано практичні шляхи їх вирішення. Визначено, що інтегроване управління кордонами України є цілісною системою державного управління у сфері охорони та захисту кордонів України, що ґрунтується на міжнародних правових стандартах та поєднує адаптовані між собою системи управління усіх державних органів, які реалізовують діяльність у цій сфері з метою забезпечення відкритості та безпеки кордонів України. Базисом інтегрованого управління кордонами України є основоположні міжнародні правові принципи та стандарти у цій сфері. На підставі окресленої у Стратегії до 2025 р. дефініції інтегрованого управління кордонами виокремлено його характерологічні ознаки: специфічний суб’єктний склад, що включає в себе певні державні органи; діяльність є скоординованою, позаяк суб’єкти інтегрованого управління кордонами взаємодіють на відомчому, міжвідомчому, державному і міжнародному рівнях; інтегроване управління кордонами передбачає собою систему політичних, правових, економічних та організаційних заходів; основна мета – створення та підтримання балансу між забезпеченням належного рівня прикордонної безпеки і збереженням відкритості державного кордону для законного транскордонного співробітництва, а також для осіб, які подорожують. Висновується, що процес удосконалення механізмів реалізації державної політики зі стратегічного планування у сфері охорони та захисту кордонів України вимагає чіткої координації, цілеспрямованої на досягнення загальноєвропейських вимог.Item Правові проблеми та перспективи модернізації вищої освіти в Україні(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Гарасимів, Тарас; Harasymiv, Taras; Національний університет “Львівська політехніка”; Lviv Polytechnic National UniversityПроаналізовано правові проблеми та визначено перспективи модернізації вищої освіти в Україні у контексті глобальних трансформацій сучасного освітнього простору. Окреслено умови, що сприятимуть ефективності функціонування вищої освіти в Україні. Вони ґрунтуються на таких трьох основних засадах: 1) нормативно-правовому забезпеченні навчально-виховного процесу модернізації вищої освіти, його відповідності кращим світовим і загальноєвропейським стандартам; 2) відповідній матеріальній та соціальній базі – як стабільному чиннику реалізації стратегічного плану ефективності якості освіти; 3) змістовому наповненні якісної вищої освіти, що враховуватиме як національні здобутки, так і сучасні світові стандарти. Виокремлено три визначальні напрями модернізації вищої освіти, а саме: 1) системне удосконалення національного освітнього простору, зокрема правової бази розвитку вищої освіти; 2) використання досвіду, накопиченого попередньою системою вищої освіти, та гармонізація її із міжнародними стандартами у цій сфері, запровадження кращих практик країн світу; 3) вироблення ефективної освітньої системи закладів вищої освіти, що відповідає сучасним глобалізаційним викликам і запитам соціуму. Висновується, що вища освіта у нових соціально-економічних умовах набуває високого статусу, позаяк саме вона сприяє переходу до інформаційного суспільства, визначаючи пріоритети розвитку сучасної європейської правової держави, в якій основним стратегічним резервом є високоосвічена молодь.Item Сучасні теоретико-правові підходи до розуміння «прав людини»(Видавництво Львівської політехніки, 2021-08-10) Дідух, Христина; Didukh, Khrystyna; Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Ґжицького; Stepan Gzhytskyi Lviv National University of Veterinary Medicine and BiotechnologiesВизначено два основні підходи щодо з’ясування сутності дефініції прав, а саме: права людини окреслюються і як поняття, і як певна система принципів, що забезпечують, гарантують умови можливості людського буття, норм й традицій, і як мірило свободи та визначальна компонента правового статусу особи; права людини тлумачаться і як основи конституційного ладу, і як базис громадянського суспільства та основа сучасної цивілізації. Враховуючи такі підходи, визначено, що права людини тісно пов’язані зі свободою індивіда та є його основою, це поняття, яке відображає цінність і гідність людини й водночас її вимоги мати певні можливості (суб’єктивні права), що дають змогу зробити життя цієї людини справді гідним. Також права людини визначають вертикальні відносини між людиною та державою і є знаряддям обмеження влади. Визначення цих прав у правовому акті забезпечує значно надійніші гарантії їх реалізації. Висновується, що права людини – це загальна та рівна для усіх норма (міра) можливої поведінки (свободи), доконечна для задоволення основних, необхідних потреб існування, розвитку та самореалізації індивідуума, яка у конкретно-історичних умовах відображається у взаємному визнанні свободи суб’єктами правової комунікації (з іншими особами, державою та суспільством) і не залежить від її офіційного декларування державою (права людини визначаються міжнародними актами), хоча, звісно, потребує державного визнання та гарантування. Враховуючи різні особливості, якими охоплено всі категорії прав, зокрема екологічні, соціально-економічні, запропоноване розуміння поняття прав людини, звісно, не є універсальним, втім, на нашу думку, воно розкриває смисли та призначення прав людини.